Час без часів

Я з острахом чекаю часу, коли абсурд суспільства споживання "народить" шедевр сівозміни: "Ячмінь у цьому сезоні сіяти не модно!"

Для мене це стане ознакою того, що професіоналізм зник, він більше не запитаний, а споживачем світу стала "квазілюдина".

"Квазілюдина" у новій реальності – це лише носій грошей, гаманець. Тому той, хто узурпує її час, той заволодіє нею, почне її адмініструвати. Відтак, він і стане власником її грошей.

Байдуже, чи людина йде на роботу, чи фотографує кота, чи лежить у шезлонгу біля моря, чи слухає концерт класичної (що це таке?) музики – скрізь прямо чи опосередковано за нею чиниться догляд.

У телефонних дзвінках, соціальних мережах, платіжних системах, сурогатних документах, чеках і т.д. вона залишає виразний слід. Цей "слід" переважну більшість людей не цікавить, але він складає домінуючу мету корпорацій. Бо час, саме життя людини, перетвореної на "квазілюдину", стає головною валютою сучасності.

Всеможливі платіжні системи, паралельні "віртуальні" гроші, термінали і т.д. – це суть елеватори, де відбувається розщеплення часу людини між власниками рахунків.

І боротьба вже йде не за реальний час. Ці системи забирають у людини і її майбутнє.

Уоррен Баффет на цьому розуміється, як ніхто інший, тому не довіряти йому немає сенсу: "Чим швидше ви зрозумієте, що споживацтво – це соціальна чума сучасності, що насичується великими корпораціями з метою примусити вас працювати на них, тим швидше ви зможете відмовитись від непотрібних речей. Тільки дурень купує сьогодні те, що зможе відробити тільки завтра. Оскільки колись ваші робочі будні закінчаться, а борг усе ще залишиться".

Час – містерія людського життя – стає пошарпаним, дискретним, відтак людина втрачає свою цілісність. Вона вже складається з клаптиків обов’язкових процедур з технічними засобами, які починають визначати наповнення і сенс того, що колись називалось воля, бажання, життя. Пошарпана людина, позбавлена часу, втрачає суверенітет над своєю долею. Відтак, вона перетворюється на "квазілюдину".

Будь-яка взаємодія між людьми – це ініціація.

Ініціація, яка передбачає вибір, залишається ініціацією.

Ініціація, яка є вказівкою, стає маніпуляцією.

Маніпуляція від ініціації відрізняється тим, що вона суперечить фундаментальному закону еволюції – методу спроб і помилок.

Коли нам робот каже: "Натисніть "Решітку" або "Зірочку", – то нам ніхто не пропонує вибір. Тому що наш час уже забрали.