Наука не обмежується здачею в оренду приміщень Академії наук
Українську науку я особисто знаю тільки за убогими будівлями наукових інститутів у столиці, які нині здаються в оренду частково чи повністю. Інститут хімії на Харківському шосе, якийсь інший інститут на вулиці Нагірній, де орендують приміщення кілька радіостанцій і телеканалів…
Нема її, науки, у нас. Нема.
Така думка обивателя, і спростувати її можна тільки у разі, як зустрінеш який-небудь результат наукової діяльності. Коли буде якийсь український смартфон, чи якась інша побутова електронна річ українська. Або ж треба зустріти людину, яка займається наукою.
Я якраз таку людину зустрів. Правда, у Варшаві.
Дніпропетровець Олександр Токарєв вчиться в одному варшавському університеті, викладає в іншому. І паралельно займається пошуком молодих учених в Україні, куруючи конкурс IntelEkoUkraine.
У 2010 році він сам став переможцем цього конкурсу і презентував Україну та свій проект у США: "Мій проект з виробництва акумуляторів з гальванічних відходів з високою енергоємністю та низькою собівартістю був визнаний найкращим в Україні. З таким винаходом не зміг би конкурувати жоден аналог ринку.
Основу нікелевих акумуляторів – гідроксид нікелю – раніше отримували винятково хімічним шляхом. Електрохімічний спосіб для видобування гідроксиду нікелю вважався… неможливим. Наша наукова група спростувала цю теорію.
Ми використали нікель з промивних вод гальванічного виробництва. Ми першими у світі отримали гідроксид нікелю з унікальною структурою та дуже високим показником енергоємності. З небезпечних канцерогенних відходів. Тому мій науковий проект вирішує актуальні проблеми трьох "Е": економіки, екології та енергетики", – розповів Олександр Токарєв.
На жаль, цей проект в Україні так і залишився проектом.
Чому? А хіба не зрозуміло чому?
Поки головним завданням Академії наук буде виплата зарплатні працюючим – навряд чи щось у цій сфері у нашій країні зміниться. Тому для людей, які мають бажання займатися наукою, такі конкурси – це реальний шанс знайти себе у цьому житті.
"Учасник захищає свій проект на прикладі плакату, а члени журі обов'язково підходять до кожної роботи. Першим мій проект оцінив вчений з Китаю. Найбільша складність була в тому, щоб розшифрувати його англійську. Я не виграв премію Гордона Мура, але у своїй секції я все ж посів друге місце серед кількох сотень фіналістів.
Поки що це найвищий результат України за усі роки участі в конкурсі".
Участь в Intel ISEF стала для Олександра навіть не школою – справжнім університетом життя. Відтоді минуло п'ять років. Свій життєвий шлях він продовжив у Польщі. Причому, обрав зовсім не хімічну спеціальність. Але мета залишилася – зробити так, щоб якомога більше наукових ідей і розробок були втілені у життя, а не припадали пилом на полицях університетських лабораторій.
Вже п'ять років він допомагає конкурсу Intel Eco Ukraine як член молодіжного журі. За цей час у Дніпропетровську утворилася справжня дослідницька школа інновацій. Для Олександра цей конкурс став трампліном у життя, а тому нині він працює на те, щоб конкурс допоміг у особистому становленні сотням інших молодих науковців.
Заявку на участь у конкурсі можна оформити через сайт. Якщо вам від 13 до 18 років і ви займаєтесь наукою – це для вас.
Олександр Івахнюк, спеціально для УП.Життя