Як політичний вірус множить параліч
В Україні через низький рівень охоплення вакцинацією, виник та циркулює мутований вірус поліомієліту.
Батькам двох дітей, яких розбив параліч цього року, не потрібно розказувати, що це за хвороба.
А от людям, які використовують цю тему в політичній площині, варто нагадати, що таке поліомієліт.
Це ураження центральної нервової системи, яке призводить до смерті або пожиттєвої інвалідізації.
Ліків від цієї хвороби не існує, а в основній групі ризику – діти до 5 років.
Від 10 до 20 мільйонів людей у світі сьогодні є інвалідами, внаслідок перенесеного поліомієліту в дитинстві. Ця небезпека примножується через те, що 95% захворювань не супроводжуються клінікою, тобто можуть не мати паралітичнихї форм.
Але вірус, який добре виживає в зовнішньому середовищі, не боїться спеки та морозів – долає кордони та вражає людей, які назавжди залишаються інвалідами, або передчасно йдуть з життя.
В 30-ті ХХ століття роки поліомієліт став серйозною проблемою для світу. Це була наша плата за цивілізацію. Перші спроби створення вакцин були невдалі. Але вкрай необхідно було знайти спосіб, аби від страшної хвороби не страждали тисячі дітей і дорослих.
В 50-ті роки з’явилося 2 типи вакцин – ОПВ (оральна поліовакцина) та ІПВ (інактивована поліовакцина), кожна з яких має свої переваги й недоліки, але успіхи масової вакцинації були шаленими.
Тоді зрозуміли, що подолати полімієліт можна по аналогії з натуральною віспою.
Країни взяли курс на подолання хвороби до 2000 року. І крок за кроком це вдавалося – з 350 тис. випадків на рік, залишилося понад 200.
Проблема для світу ще досі повністю не вирішена, але мета – подолання хвороби – благородна мета.
До тих пір, поки хоч один хворий на поліомієліт є в світі, кожна країна з недостатнім рівнем охоплення вакцинацією, знаходиться в зоні ризику.
Хіба ми в сорокап’яти мільйонній державі можемо дозволити собі жертвувати тисячами дітей, яким загрожує параліч, або смерть?
На два випадки, що були зафіксовані в Україні і підтверджені незалежними лабораторіями, припадає сотні інфікованих, яких виявити неможливо. Але вірус циркулює і може вразити паралічем будь-яку дитину!
Низький рівень імунізації, а значить і цивілізованості – в сучасних реаліях – це наше спільне недопрацювання. І звинувачувати "погану вакцину", через яку у нас стало можливим циркуляція мутованого вірусу, це все одно що звинувачувати дороги в автокатастрофах, або електрику в тому, що вона б’є струмом.
Вакцинація – це таке ж благо цивілізації.
Ми можемо опустити руки, в суперечках провести півроку-рік, і отримати в десятки разів більше випадків паралічу серед дітей, або й смертей, а потім шукати винних, як ми звикли.
Згадайте спалахи кору в Україні: в 2001, 2005-2006 роках.
Аби попередити черговий спалах в 2011-2012 роках необхідні були рішучі дії, про це говорили усі фахівці, але тоді, у 2008 році, вакцинальну кампанію провалили.
І я хочу запитати: де ті люди, які свідомо це робили, і яка їхня відповідальність?
Коли черговий спалах кору стався в 2011 році. Усі казали: ми хочемо купити вакцину. Але вибачте, це не хлібо-булочні вироби.
Вакцину неможливо сьогодні замовити, завтра отримати.
Крім того, існує дефіцит вакцин в світі, їхнє виробництво передбачає планування.
Країна повинна домовлятися з виробником і давати гарантію на 3-5 років замовлення, аби тримати процес вакцинації своїх дітей під контролем.
Деякі кажуть, що вони не проти вакцинації, вони за якісну вакцинацію. Вибачте, що ви маєте на увазі? Медичної складової в цих суперечках немає. Такі питання мають вирішуватися поза політикою, адже це питання національної безпеки країни, це питання здоров’я дітей.
Проблема в тому, що у нас ще залишаються професори з двома "ф".
Рівень обізнаності в Україні дуже низький, і це лежить в основі сьогоднішнього нерозуміння – сучасні визначення поняття "поліомієліт", чим він зумовлений, що таке "спалах", які існують сучасні рекомендації задля його подолання.
 |
| Джерело: ЮНІСЕФ, ВООЗ, МОЗ |
Крім того, враження таке, що ми досі залишаємося в "совдепії", бо коли бачимо проблему, намагаємося її приховати.
Це такий інфантилізм – приховати, "бо буде гірше зараз", і взагалі не думати, як може бути гірко потім.
Відсутність незалежної експертної думки це явище укріплює. До того ж наші політики задля свого зиску не гребують використовувати навіть тему дитячого здоров’я.
У нас легко купити, залякати експертів, а також використовувати для власних цілей медичну вертикаль.
Таке можливо в країні з нерозвиненим громадянським суспільством, яке перебуває в інфантильній фазі. Але потрібно брати спільну відповідальність: політичні, релігійні, суспільні лідери мають керуватися навіть не серцем, а здоровим глуздом в даному випадку.