Голландський референдум і культурна присутність України в Європі

Вперше ми зустрілися у Львові і проговорили п’ять годин поспіль, змінюючи кав’ярню десь раз на годину, все в районі площі Ринок.

"Розумієш, – каже мені Кріс Кьолеманс, засновник великого культурного центру в північній частині Амстердама, – річ у тому, що Україна зникла зі шпальт тієї миті, коли Росія вторглася в Сирію. Тому, якщо ви справді хочете будувати імідж країни у світі, треба робити це негайно".

Кріс був у Сараєві під час облоги, думаю, він знає, що говорить.

Вже по обіді ми підсумували розмову: в заснованому Крісом культурному центрі Tolhuistuin восени відбудеться літературний фестиваль Read My World, яким керує Вілемійн Ламп. Гостьовими країнами будуть Україна та Польща.

Розмова відбулася ще у грудні, і все йшло за планом: у лютому я як куратор пропоную концепцію та довгий список потенційних авторів, на початку березня ми маємо робочу зустріч з усією командою в Амстердамі, в червні презентуємо затверджену програму, а в жовтні відбувається і сам фестиваль.

Письменник, журналіст, засновник культурного центру Tolhuistuin в Амстердамі Кріс Кьолеманс. Фото: New World Summit

Але раптом між нами з’явилося слово "референдум" і стало центральним у всій подальшій комунікації.

Референдум, під час якого голландський народ офіційно виявить своє ставлення до питання інтеграції України з Євросоюзом, нагадаю, запланований на 6 квітня цього року.

Для мене особисто ця подія – яскрава ілюстрація й унаочнення того, як від уявлень про Україну в голові пересічного голландця, наприклад, залежить не лише емоційне самопочуття, а й добробут і матеріальні стандарти життя пересічного українця.

Та що й казати, безвізовий режим теж від цього залежить. А саме – від культурної присутності України, яка знайомить світ із тим, ким є українці, звідки взялися, чим дихають, як живуть і які їхні цінності.

І, оскільки зовнішньою культурною політикою нехтувалося, у такій любій, тюльпаново-сирній Голландії про Україну не знають нічого.

Цікаво, як вирішувати й офіційно віддавати свій голос "за" чи "проти" у питанні, про яке ти нічого не знаєш?

Окрім хіба що новин про війну, збитий літак, олігархів та корупцію. Принаймні так говорять і пишуть у місцевих медіа.

На початку березня згідно з планом ми мали робочу зустріч в Амстердамі з польським куратором та сімома членами голландської команди. Знайомлячись, кожен із присутніх говорив одне речення про себе і все те, що знає про Польщу та про Україну.

Польщі "пощастило" більше, мушу визнати. Моя ж десятихвилинна презентація з літературної перетворилася на історико-культурно-соціально-літературну, вступного характеру. Усе з чистого аркуша.

Правду кажучи, я була до цього готова, слухачі уважно слухали, ставили доречні запитання і заявили, що з нетерпінням чекають на знайомство з українськими письменниками у жовтні.

Найкраще підготовленим був Ерік Метц, викладач кафедри славістики Амстердамського університету. "На жаль, у нас в університеті немає української мови, – каже він мені російською, – але я просуваю це питання". Ерік знається на сучасній українській літературі та схвильовано реагує на знайомі імена наших письменників.

Насправді референдум має консультативний характер, і голландський уряд напряму не зобов’язаний діяти згідно з його результатами. Але проблема в тому, що громадська ініціатива GeenPeil, яка й зібрала необхідні для проведення референдуму підписи, налаштована скептично не лише до ЄС, але й до чинного уряду Нідерландів.

Провокативний характер усієї затії не тільки змушує уряд демонстративно прислухатися до її результатів, а також утримує від голосування адекватних обізнаних людей, які б віддали свій голос на підтримку асоціації України з ЄС.

Ключовим пунктом концепції української програми фестивалю Read My World буде розмова про актуальну ситуацію в Україні через літературу й міждисциплінарні проекти. Тобто говоритимемо не напряму, без газетних формулювань, а через художні рефлексії на поточні події та соціальні трансформації шукатимемо "нерв" нашого суспільства.

М’яко та універсально подавати цінності й прагнення, проблеми й труднощі, достоїнства та перспективи. У цьому й полягає потужність того, що звемо soft power – культурою, яка справді може щось змінити, якщо застосовувати її обережно та системно.

Цього року гостями літературного фестивалю Read My World в Амстердамі стануть Україна та Польща. Фото авторки

З актуальної культурної присутності в Голландії – номінація українсько-німецької письменниці Каті Петровської на престижну голландську літературну премію Europese Literatuurprijs та її блискуче інтерв’ю на голландському телебаченні з нагоди номінації з відомим журналістом та письменником Адріаном ван Дісом.

Але є й інше явище, яке однозначно негативно може вплинути на й так складну для України ситуацію з референдумом, – це презентація голландського видання книги Сергія Лойка "Аеропорт", якраз у "найгарячіші" дні напередодні голосування.

Звісно, для комерційного успіху дата сприятлива, але чергове нагадування про те, що в Україні війна, все погано з економікою, "панують нацистські настрої" та інші "медійні" речі лише підсилять негативні настрої – буквально перед самим голосуванням.

Активісти просять перенести дату презентації на час після референдуму, але відповідь наразі негативна.

Дуже складно організувати міжнародну подію в короткі терміни, швидко вибудувати позитивне сприйняття країни в авральному режимі. Так це не працює. Підхід має бути системним і напрацьовуватись десятиліттями.

Усупереч усьому голландські колеги з фестивалю Read My World виявилися відкритими до пропозицій провести спільну літературну подію до референдуму, щоб підвищити рівень культурної присутності України в Амстердамі.

Залишається дуже мало часу на підготовку, але щонайменше один позитивний момент голландського референдуму є: він викликав значне пожвавлення в культурних українсько-голландських зв’язках.

Сподіваюся, що за будь-яких результатів голосування 6 квітня ці зв’язки будуть лише міцнішати. І не лише завдяки громадським діячам та активістам, а в рамках продуманої системної державної програми. І не лише з Голландією.