Хрестоматійний приклад. Як готується до друку Хрестоматія української літератури

2781
19 жовтня 2016

Мені не подобається несучасне слово "хрестоматія". Але вибір цього слова зумовлений бюрократичними процедурами – якщо хочеш видати щось корисне за кошти держбюджету, це корисне має називатися так, як зрозуміло бюрократичним документам і правилам.

Варіантів було небагато – хрестоматія, посібник, книга для читання.

Здавалося, останнє – найкращий варіант. Але якраз до книги для читання найбільше формальних вимог. А наша ідея була в іншому – зробити збірку сучасних творів, щоб заохотити дітей читати сучасну українську літературу.

Орієнтуватися саме на дітей, а не на очікування традиційних педагогів. Здійснити цей, як мені здається, прогресивний крок виявилось можливим, тільки чітко виконуючи порядки, які родом з далекого минулого.

Як виникла ідея видати книгу сучасної української літератури для школярів?

Після публічних обговорень навчальних програм початкової школи і їх оновлення, до програми "Літературне читання" було внесено чимало змін. Тоді ж і виникла ідея створення збірки сучасної української літератури.

Але програма з "Літературного читання" передбачає лише перелік авторів, чиї твори можуть вивчатися в межах програми (бюрократичною мовою програми це називається "Коло читання").

Самих творів програма не передбачає. Вважається, що вони залишаються на розсуд вчителя.

Приступаючи до оновлення програм, ми ставили собі за мету підвищити інтерес дітей до читання.

Найкраще це можна зробити, додавши живих сучасних авторів, бо в програмі були лише забронзовілі і увічнені. Живих авторів, які говорять живою мовою, пишуть на сучасні, близькі дітям теми, краще розуміють світ і потреби сучасних дітей були одиниці.

Нагадаю, що зміни до навчальних програм вносилися за результатами обговорення на відкритій платформі EdEra.

В результаті з програми видалили кілька десятків імен (близько сорока) несучасних письменників: насамперед, тих, чиї імена вам нічого не скажуть і чиїх творів давно не видають, книжок не продають, їх немає навіть в нинішніх підручниках.

В другу чергу тих, кого вивчають в інших класах. В третю чергу тих, чиї твори втратили свою актуальність (зокрема, співців незрозумілого і мало потрібного сучасним дітям соцреалізму).

Водночас до програми були додані понад 30 нових імен: це автори, що пишуть зараз, друкуються, їхні книги дитина чи батьки можуть купити в книгарні або ж замовити через Інтернет, діти можуть слідкувати за їхньою творчістю, а не думати, що письменництво – це справа лише мертвих людей з підручника, геть непотрібна сучасній людині.

При цьому справжні класики нікуди з програми не поділися, її лише доповнили сучасними письменницькими іменами.

Якщо ви пам’ятаєте, один з найбільших гвалтів щодо зміни програм звучав як "ааа, підручники ті самі, як за вашими новими програмами викладати".

На допомогу вчителям і дітям було розпочато два амбіційні проекти:

1. Cтворення відеозвернень письменників, які розказують про себе і читають свої твори (проект здійснено за підтримки Фонду Відродження, відео викладені вільний доступ)

2. Створення Хрестоматії сучасної дитячої літератури для 1-4 класів, куди мають увійти твори авторів, доданих до програми Літературного читання, яких немає в чинних підручниках.

І тут почалися наступні перепони.

Аби бути виданою державним коштом, Хрестоматія має друкуватися в серії "Шкільна бібліотека".

В цій серії НІКОЛИ не друкувалися сучасні українські автори в такій кількості, лише зрідка включалися поодинокі класики.

В цій серії НІКОЛИ не друкувалися твори для початкової школи.

Я підняла документацію – востаннє серія "Шкільна бібліотека" друкувалася в 2012 та 2013 році, багатомільйонне замовлення виконало маловідоме широкому загалу ТОВ "Шанс".

Перелік творів складався на 20% з української класики (Іван Франко, Леся Українка, Остап Вишня та інші), на 30% – з зарубіжної (Джек Лондон, Ернест Хемінгвей та інші) і на 50% з російської (Олександр Пушкін, Федір Достоєвський та інші) та радянської класики (наприклад, Михайло Шолохов "Поднятая целина").

Конкурсів на друк серії "Шкільна бібліотека" ніколи не проводилося. Живі автори, серед іншого, не друкувалися з чисто меркантильного питання – з ними треба укладати угоди про майнові права на твори, на відміну від давно померлих.

За погодженням з міністром освіти і науки Лілією Гриневич, цю практику було домовлено скасувати: всі твори до "Хрестоматії" мали бути включені лише за згодою власників майнових прав на твір. Адже ми маємо виховувати в дітей повагу до інтелектуальної власності.

До міністерства звернулися кілька видавництв, які хотіли б друкувати Хрестоматію. Їм було повідомлено про необхідність отримати згоди власників майнових прав. Ці видавництва втратили інтерес до проекту.

Далі міністерство саме звернулося до кількох дитячих видавництв, успішних на ринку сучасної дитячої літератури.

Вони також не захотіли мати справу з оформленням прав, а одне – не захотіло мати справу з бюджетним замовленням, яке треба виконати під суттєвим тиском часу і бюрократичних вимог.

Тоді міністерство взяло перелік нововключених в програму авторів, покликало літературознавців, які активно працювали над оновленням навчальних програм і склало діаграму належності авторських прав, щоб зрозуміти: хто власник тих творів, яких немає в підручниках, але їх було б цікаво почитати дітям.

 Співзасновниця сайту про дитяче читання "Барабука" Тетяна Стус почала зв’язуватися напряму з авторами і отримала згоду на включення до "Хрестоматії" і передачу майнових прав від 23 письменників.

Залишилося ще близько 20 бажаних для "Хрестоматії" творів. З’ясувалося, що майнові права на більшість з них належать "Видавництву Старого Лева".

Решта прав  – у видавництв АБАБАГАЛАМАГА, Фонтану Казок, Тези, Віват, вибачте, якщо когось забула. Всі ці видавництва запросив на зустріч заступник міністра Павло Хобзей.

На ній було описано ситуацію, і запропоновано видавцям передати майнові права на бажані для "Хрестоматії" твори видавництву, яке має найбільше майнових прав. Видавці погодилися, більше того – самі озвучили, що саме Видавництво Старого Лева, як найбільший видавець сучасної дитячої літератури на сьогоднішній день, є найбільш готовим до виконання такого великого замовлення в обмежені терміни. Видавництво Старого Лева погодилося.

Кілька разів чула запитання чому не було оголошено відкритий конкурс.

Він не може бути оголошений, коли є визначені власники майнових прав. В таких ситуаціях конкурс відбувається за переговорною процедурою.

Але щоб навіть такий конкурс відбувся, всі авторські права мають бути передані одному видавництву. Так, непросто виконувати закон, але ще раз підкреслю – Міністерству було важливо видати Хрестоматію з дотриманням авторських прав.

І ось тут бюрократичні перепони набирають ознак замкненого кола.

Колегія МОН рекомендувала список авторів та творів для включення в Хрестоматію. Але не про всі твори вдалося домовитися з правовласниками. Таких випадків небагато, але є. Це означає, що до рішення Колегії треба буде вносити зміни. Це тягне за собою зміни-затримки-поправки інших процедур. А поки всі права на консолідовані у одного розпорядника – не можна оголосити конкурс.

Якби я знала це на старті, обмежилася б відеопроектом з ЕдЕрою. Хоча ні. Не обмежилася б. Для мене вже справа честі довести Хрестоматію до кінця.

Це організаційна складова. Є ще змістовна.

Ми зверталися до багатьох людей на літературному ринку, але почувши наші вимоги (насамперед, про дотримання авторського права, бюрократичні процедури і стислі терміни) на нас дивилися співчутливо і відмовлялися. Активно погодилася включитися в роботу співзасновниця сайту дитячого читання "Барабука". Їй було запропоновано стати упорядницею "Хрестоматії", поставивши кілька умов: якість текстів, різні жанри, різна складність – бо діти мають дуже різний рівень читання і для кожного в Хрестоматії має щось бути.

І почалася робота. Була зібрана експертна група з представників МОН, Академії Педнаук, Педуніверситету Драгоманова, КНУ Шевченка, рукопис був надісланий на рецензію дитячим психологам.

Коли група збиралася на очні засідання, спочатку виникали тертя. Але потім з’ясувалося, що попри окремі смакові розбіжності, спільного у нас більше і робота пішла напрочуд конструктивно.

Кілька творів вирішено замінити, до кількох запропоновано внести правки.

Але тут активізувалися ті, хто на старті, коли було незрозуміло вийде проект чи не вийде, не виявляли жодного бажання працювати.

Коли ж проект став вимальовуватися все чіткіше, ображених "А чому це робив не я" додалося. Щоб зняти протиріччя, був розширений склад Редколегії Хрестоматії. Знаю, що посадові особи МОН давали рукопис на ознайомлення людям, яким довіряють. Я не проти. Але редакційний процес має колись закінчитися.

Отже, буде 2 книги – для 1-2 класу, та 3-4-го. Твори різної складності. Розбивки за класами в середині книг не буде.

Підкреслю: Хрестоматія не замінник підручника. Вона доповнює його творами авторів, яких немає чи мало в підручниках, але які внесені в навчальну програму. Це до питання, "чому в Хрестоматії мало живих класиків?" Бо вони є в підручниках.

До речі, "Видавництво Старого Лева" також пішло на безпрецедентний для українського книжкового ринку крок: як тільки рукопис буде остаточно затверджений і остаточно змакетований, його макет ЩЕ ДО ДРУКУ буде відданий у розпорядження МОН: і ми вивісимо його у відкритий доступ в Інтернеті.

Самі ж книги, коли будуть надруковані, надійдуть у всі шкільні бібліотеки України. Ні, їх не буде стільки, щоб роздати кожному учню. Буде надруковано орієнтовно 600 тисяч примірників. За гроші, що зекономлені завдяки здешевленню цьогорічного друку підручників.

Тепер я розумію, чому сучасні школярі нерідко вважають, що письменник і покійник - це синоніми. Бо якщо ви хочете надрукувати живих, будьте готовими витримати все те, що переживають останні місяці причетні до творення Хрестоматії.

powered by lun.ua