Лякає не те, що ми – дорослі, а що дорослі – це ми

Дивні відчуття виникають, коли дитина дорослішає.

Ти досі пам’ятаєш власні підліткові халепи: прагнення бути одним зі "своїх" і водночас – не таким як усі, бажання привернути до себе увагу і разом з тим острах цієї уваги, неосяжну невпевненість в собі і таку ж неосяжну зухвалість, драматизм, нігілізм і неперервне фонове відчуття "мене ніхто не розуміє".

Ще досі не всі набуті в той час комплекси подолані, ще відгукуються раз по раз дитячі травми, як старі рани на зміну погоди.

Досі згадуєш як твої батьки не розуміли ту музику, яку ти слухаєш, той прикид, який вдягаєш, чи тих друзів, до яких тебе вабить…

Але озирнись – ось підростають твої діти і це вже ти не можеш вкласти в голові їхні інтереси.

В якусь мить з твоїх власних вуст злітає фраза (у кожного своя, залежно від сімейного фольклору), слово в слово, яку колись постійно чув від батьків і яка так бісила… І ось, ти сам її промовляєш.

Коли це сталося?

Як ти встиг так непомітно перекинутись на той бік барикад?

Де та мить, коли конфлікт батьків і дітей зсувається на одне покоління вперед?

Батьки, виховуючи дітей, передають їм повний комплект установок, за якими живуть: тут і власний досвід, і досвід отриманий від їхніх батьків, і соціальні норми, і лайфхаки, і якісь забобони.

Спершу діти мають високий кредит довіри до своїх батьків і приймають усе, що ті пропонують.

Але підлітковий вік цінний саме тим, що людина отримує внутрішнє право в усьому сумніватися, ніщо не приймати на віру, бунтувати проти встановлених норм, перевіряючи їх на міцність. Так відсівають зерна від полови.

У кожної людини є як цінний досвід, так і абсолютно неконструктивні погляди. І загострення конфлікту батьків і дітей виникає тоді, коли дитина, у своїй хаотичній боротьбі з нав’язуваними правилами, раптом втрапляє у слабке місце батьків, у ту частину світогляду, яку складно обґрунтувати, пояснити, лишається тільки "треба так робити, тому що так треба!".

Саме те питання, над яким батькам стало ліньки думати, де замість власної думки – чиясь цитата. Бо коли людина спирається на власний досвід чи міркування, то може пояснювати не дратуючись, не підвищуючи голосу, шукаючи нові й нові аргументи. Але визнати це – означає знову почати сумніватися і шукати. На жаль, з віком люди можуть втратити цю здатність.

Якщо подивитись на ситуацію зі сторони, то одна людина (підліток) в доступній їй формі (часто, по-хамськи, але вже як може), показує іншим (батькам), певну недосконалість життєвої позиції.

За це можна подякувати, і шукати більш адекватний погляд.

Але батьки зазвичай обурюються формі, не помічаючи суті, бо якщо визнати проблему, її доведеться якось вирішувати, а не хочеться…

У своєму розвитку кожна людина проходить різні етапи: є час вивчати правила гри, час грати за правилами, потім – спроби порушувати правила і досліджувати наслідки, згодом приходить переосмислення, а відтак – встановлення власних правил. І кожний з цих етапів цінний та важливий.

Все те, що ти піддавав сумніву в підлітковому віці, згодом маєш перевірити досвідом, вибудувати власний світогляд, зазвичай більш відповідний сучасним умовам.

Так суспільство розвивається. З покоління в покоління взаємодія між людьми ускладнюється, урізноманітнюється і правила життя минулих поколінь потребують перегляду.

І так було завжди. У багатьох народів є міфи, в яких нові боги воюють зі старими: у греків – боги Олімпу долають титанів, у скандинавів – аси воюють з ванами, у індусів – асури з девами.

І так має бути завжди. Навіть еволюція на окремих особинах експериментує, виникають мутації, порушення в хромосомах, вроджені вади, але частина мутацій виявляється сприятливою і зрештою передається спадково, стає ознакою виду.

Підлітковий вік спричиняє такі собі "мутації" у поведінці, частина з них згодом відпаде, але дещиця виявиться більш конструктивною за досвід батьків і, зрештою, буде передана з вихованням наступному поколінню.

Тож, підліткам просто необхідно випробовувати власні сили і межі допустимого, бо це є джерелом розвитку.

А чим довше батьки збережуть звичку дивитись на світ під різними кутами, впускати нове, відмовлятись від шаблонів, тим приємнішими будуть їхні взаємини з дітьми.

Якщо вам цікаво детальніше розібратись в задачах підліткового віку, щоб гармонійно вибудувати спілкування – 25 березня 2017 року "БеркоШко" поведе семінар про підлітків.

Валентина Мержиєвська, інженер, одна із засновниць "БеркоШко"