Від дитсадка до модельної агенції: як "культ краси" впливає на дівчат

3910
4 квітня 2017

Жінки – "прекрасна половина людства", а жіноча врода має неймовірну владу над чоловіками.

Ці міфи міцно закріпилися в суспільних уявленнях.

Жінка – окраса, такий собі естетичний об’єкт, покликаний милувати (передусім чоловіче) око.

Наслідком звеличення жіночої краси є перетворення жіночого тіла на об’єкт прискіпливого споглядання та оцінювання. Тіло жінки та окремі його частини є поширеним атрибутом реклами товарів від сантехніки до автомобілів.

Особистість та професійні досягнення жінки є вторинними: медіа завзято смакують подробиці зовнішнього вигляду жінок-політиків, суддів, чиновників.

Зворотнім боком звеличення "прекрасної статі" є також повсякденне життя жінок та дівчат, що нерідко перетворюється на боротьбу з власним тілом у прагненні підкорити його глянцевим та нереалістичним стандартам привабливості.

19% 14-річних дівчат та кожна четверта школярка старшого віку обмежують себе в харчуванні з метою схуднення. Про це свідчать результати соціологічного опитування у межах проекту "Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді", проведеного Інститутом соціальних досліджень імені О. Яременка у 2014-му році.

Статистика поширеності розладів харчової поведінки (як-то анорексії) в Україні відсутня, але західні дослідження свідчать про те, що це майже виключно проблема дівчат та молодих жінок.

Відтак, не жіноча краса має владу над чоловіками, натомість цей культ має владу над самими дівчатами та жінками, знижує їхню самооцінку та примушує відчувати себе недосконалими.

"Дівчин(к)а має бути гарною" ‒ цей припис супроводжує соціалізацію дівчат ледь не з народження. Попри вагомий поступ у напрямку забезпечення гендерної рівності в освіті, уявлення про фізичну привабливість як ідеал жіночності активно підтримуються в дитсадках, школах та університетах.

Одним із найстереотипніших заходів українських шкіл та дитсадків є конкурси краси. В їх основі – закріплення за дівчатками ролі "прекрасної половини людства", успішність якої визначається чи не виключно за параметрами фізичної привабливості.

Нерідко в одному "флаконі" з такими конкурсами подається ще одна роль дівчинки та жінки – обслуговуюча.

Ось, скажімо, фрагмент сценарію конкурсу краси для дівчат 9-11 класів за авторством І. Секелик (2016 рік) під назвою "Краса врятує світ". Один із етапів конкурсу називається "Кулінарний шедевр", він супроводжується такими словами: "Кожна з дівчат – майбутня господиня… Справжня господиня повинна вміти не лише смачно готувати, а й знати секрети кухні".

А ось ще про образ "леді": "Справжня леді повинна бути не лише красивою, уміти готувати та створювати власний стиль, а й повинна мати якийсь неповторний талант!".

А ось сценарій конкурсу для дівчаток 5-7 класів: "Міні-міс господарочка" авторства Г. Гасяк (2016 рік), де подібним чином жіночність представлена як сукупність вроди та господарської вправності.

Після кулінарного конкурсу на кращий бутерброд, дівчатка дефілюють у нарядних сукнях: "Не секрет, що в юному віці багато дівчаток, дивлячись по телевізору на довгоногих красунь, які демонструють одяг, мріють стати такими ж.

І хто знає, можливо через деякий час ми побачимо і кого-небудь із наших сьогоднішніх конкурсанток на подіумі. А сьогодні в них перша спроба. Тому підтримайте наших юних манекенниць".

А ось віршик, що його декламує одна із учасниць:

  1. Представитись сьогодні хочу,
  2. Що Віка – це моє ім’я,
  3. Моделлю дуже хочу стати,
  4. Про це давно вже мрію я.
  5. Та про красу вже дещо знаю.
  6. Тож маю бути я така,
  7. Як тополенька струнка.
  8. Найсуттєвіше – волосся,
  9. Щоб блищало і плелося.
  10. Ну, а ротик, щоб жіночий
  11. Був до усмішки охочий.

Подібні заходи – не рідкість і в дошкільних закладах.

Ось, приміром, фрагмент сценарію конкурсу "Міс Дзвіночок" (2013 рік) для старшої групи дитсадка, метою якого проголошено: "Розвивати творчу активність дошкільників у доступних дітям видах музичної діяльності; формувати самостійність, ініціативу; сприяти виникненню та прояві музичного смаку на основі отриманих вражень, виявляти ранню обдарованість та сприяти її розвитку".

Напевне "виявленню ранньої обдарованості" дівчат сприяє цей віршик:

  1. А вчора я батькам сказала: знайте я доросла стала
  2. І в садок сама зберусь: встану, вмиюсь, одягнусь.
  3. Вірте, правду вам кажу, сьогодні все вам покажу.
  4. Так, непросто я вдягалась, а ретельно готувалась:
  5. В мами я знайшла помадку, пудру, крем і шоколадку,
  6. Лак, парфуми та прикраси одягла усі відразу.
  7. Також зачіску зробила і сьогодні я прийшла на свято,
  8. Щоб талант свій людям показати.

Або оцей:

  1. Земля українська – щедра, квітуча
  2. На гарних дівчат вона дуже родюча
  3. На вродливих дівчат і у нас в садочку врожай,
  4. Наймиліших дівчат в інших містах не шукай
  5. Ви вже бачили їх, тож хіба не краса?
  6. Та лишилась одна ще: чарівна і водночас проста.
  7. Донечка моя схотіла таланти свої показати
  8. І мрії кольорові нам всім подарувати
  9. Вона тендітна наче квітка, а така сором’язлива.

Поза декларованою метою цього заходу, його зміст формує чіткі переконання: зовнішня привабливість – це якість, що найбільш поціновувана у дівчатках та жінках.

Нерідкі намагання надати подібним змаганням статусу конкурсу краси та розуму, але зміст інтелектуальних змагань теж приписує дівчатам традиційні жіночі ролі, зосереджені навколо привабливості та зовнішнього вигляду.

Ось, приміром у цьому сценарії пропонується така тема конкурсу: "Що я знаю про моду, красу та етикет?"

Дійсно, про що ще треба знати дівчатам?

Серед питань є такі: назвати якомога більше відомих кутюр'є, три класичні довжини спідниці, аксесуари жіночого одягу тощо.

Конкурси краси стали невід’ємною складовою життя українських університетів, а доцільність їх проведення не є питанням жодної серйозної публічної дискусії.

Йдеться передусім про те, що навіть тоді, коли ці конкурси маркуються як "конкурси краси та талантів", де-факто вони є формою оцінювання (здебільшого чоловіками) передусім фізичної привабливості учасниць та нерідко є формою сексуальної об’єктивації дівчат.

Ось, приміром конкурс "Красуні у білих халатах" Івано-Франківського медуніверситету (2017 рік), у програмі якого – дефіле у купальниках, та подібний до нього конкурс "Зірочка-2017" Харківського технічного університету сільського господарства.

А ось на серії цих фото – претендентки на звання "Міс Чернігівський Університет-2013": в купі зі світлинами дівчат у національному вбранні – фото в купальниках у відверто сексуалізованих позах.

Аналогічні конкурси для хлопців на кшталт "Містер Університету" мають інший зміст: щонайменше дефіле не входить до їх програм.

Ринкова економіка зробила свій внесок у процес творення "культу прекрасної статі" у вигляді дитячих модельних агенцій та конкурсів, створивши цілу індустрію дитячої (а де-факто дівочої) краси.

Ця індустрія впливає на дівчаток (а радше на їх батьків як споживачів) ледь не з народження: деякі модельні агенції працюють із дітьми віком від двох років, а конкурси на кшталт "Міні Міс Україна" та "Міні Топ-модель Україна" користуються надзвичайний попитом в Україні.

У подібних конкурсах, окрім очевидного суб’єктивізму оцінювання, є зворотній непривабливий бік ‒ тішення батьківських амбіцій за рахунок дитини та іноді жорстокі маніпуляції з дитячим тілом аж до дієт та ін’єкцій ботоксу!

Окремими важливим питанням є сексуалізація дівчат в модельному бізнесі.

У 2010 році в паризькому Vogue з'явилася зйомка, яка викликала резонанс у французькому суспільстві. На розвороті грудневого випуску були опубліковані світлини десятирічної Тілейн Блондо: яскравий макіяж, вечірня сукня, ювелірні прикраси, туфлі на високих підборах ‒ все, що зазвичай є типовим для образу дорослих моделей.

Під впливом у тому числі цього випадку політик Шанталь Жуано звернулася до французького парламенту з доповіддю "Проти гіперсексуалізації: нова боротьба за рівність".

Жуано також була ініціаторкою законопроекту про обмеження віку учасниць(ків) конкурсів краси 16 роками і старше.

Відтак, "культ жіночої краси" супроводжує життя сучасних дівчат.

За звеличенням жіночої вроди та гендерними стереотипами про "прекрасну стать" нерідко ховається знецінення особистісних якостей дівчат, а також їх низька самооцінка.

Замість долати ці стереотипи, сучасні освітні інституції та ринок пропонують дівчатам конвенційні образи "принцес", "Дюймовочок", "моделей" як чи не єдино можливі для них форми самореалізації.

Олена Стрельник, докторантка факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua