10 ключових принципів навчання в альтернативній школі

970
13 липня 2017

У таких школах діти самі обирають предмети, формують розклад, проводять співбесіди для вибору вчителів, тестують новітні технології, грають на музичних інструментах та ганяють у футбол, пізнають світ і при цьому насолоджуються навчанням.

Це альтернативні школи. Уроки як свято життя – в цьому полягає головна задумка.

Останні п’ять років я вивчала такі школи по всьому світу: як вони працюють, чому їхні учні досягають видатних успіхів і обганяють випускників стандартних шкіл за всіма показниками.

Наразі я сама відкриваю таку школу і переконана, що навчальний процес має будуватися за такими ключовими принципами:

1

Запит на навчання від дитини.

Хтось готовий навчатися вже у 5 років, а комусь важко і у 8. Комусь хочеться і математику, і англійську щодня, а комусь – тільки грати на барабанах…

Саме тому емоційна зрілість конкретної дитини важливіша за стандартне академічне навантаження. Запит на конкретні знання надходить від самого учня.

Завдання вчителя – не нав’язувати необхідність вивчення того чи іншого предмету, а зацікавити дитину, направити її природній потяг до знань у потрібне русло, надихати її.

Емоційна зрілість дитини – це не порожній звук. З огляду на те, до чого готові діти в тому чи іншому віці, пізніше суспільство отримує особистостей, які будуть знати, чого хочуть від життя. Адже саме тоді школа стає територією свободи, а не мук, які можуть просто зламати дитину.

2

Самостійність.

Діти самі мають обирати дисципліни для вивчення, можуть відійти від суворих правил з підручників і шукати свої варіанти вирішення різних питань. 

Зазвичай батьки хвилюються, що якщо дитину не примушувати, вона не захоче вчитися. Це хибна думка: всі діти прагнуть нових знань, це закон еволюції.

Один з ідеологів новаторського підходу до освіти, викладач Ньюкаслського університету Сугата Мітра довів, що дітям часто-густо взагалі не потрібен учитель.

Найпопулярніший його експеримент – "дірка в стіні". У селі на півдні Індії, звідки Сугата родом, він вмурував у стіну кілька ноутбуків, підключених до інтернету. Протягом трьох тижнів біля комп’ютерів постійно збиралися діти, які й гадки не мали, для чого цей пристрій, і самі розбиралися, як користуватися інтернетом.

Цей трюк дослідник повторив у сотні інших сіл і містечок Індії. І результат був однаковий: діти самостійно освоювали машину буквально за тиждень. Для цього їм необов’язково потрібен був учитель.

3

Потрібно створити дружнє, пізнавальне й орієнтоване на дитину середовище.

Основний принцип демократичної освіти полягає в тому, щоб не тиснути на дітей і не ламати їх. 

Водночас демократія не означає вседозволеності: у школі діють правила, створені дітьми та дорослими. 

Така школа має працювати як справжнє ком’юніті, мати свій парламент і комітети, що складаються з дітей та дорослих.

Наприклад, учні можуть затверджувати кандидатуру вчителя, і лише потім співбесіду з ним проводить керівництво школи. Програму на рік діти теж складають разом з учителями та батьками, виходячи зі своїх інтересів. 

4

Навчання має відбуватися скрізь.

Уроки можна проводити не лише у школі, а й поза її стінами. Саме місто може стати платформою для освіти, коли діти переміщаються зі школи в лабораторію, потім у музей, потім на тренування в басейн. 

Задача педагога не втиснути в дитину 10 підручників – від історії до біології – які він одразу ж забуде, а навчити шукати інформацію і застосовувати її.

5

Mixed age – навчання у різновікових групах.

Результати численних досліджень свідчать про те, що діти краще розвиваються у товаристві не лише своїх однолітків, а спілкуючись із молодшими та старшими людьми. 

Саме тому важливо, щоб разом навчалися діти різних вікових груп: 6-8 років, 9-10 років і 11-12 років.

6

Mixed program.

Має бути обов’язкова програма, до якої входить математика, мови, філософія, музика, точні та природничі науки. Однак вона має займати лише частину навчання. Темп вивчення та глибина індивідуальні для кожної дитини.

Друга половина часу має бути присвячена предметам за вибором: додаткові іноземні мови, лідерство, бізнес, мистецтво, комікси, 3D-принтинг, IT-галузь, інжиніринг, спорт тощо. 

7

Наставництво та прив’язаність до "свого" вчителя.

Учителем в альтернативній школі може бути і досвідчений викладач-інноватор, і молодий випускник вишу.

Головне, щоб ці люди були відкритими до змін і найбільш мотивованими. Саме такі педагоги зможуть побудувати нову парадигму в освіті.

Всі вчителі постійно проходять навчання, що включає опанування нових технологій, розвиток емоційного інтелекту та навичок ненасильницького спілкування. Вчитель має володіти акторською майстерністю та почуттям гумору, вміти ставити цікаві запитання.

8

Навчання побудоване на проектній роботі та практичному застосуванні отриманих знань.

Головна ідея – діти мають бачити результат своєї праці.

Наприклад, проект – комікс про життя поліетиленового пакету, результат – готова книжка.

Діти вигадують та створюють комікс, розвиваючи різні знання та навички: від креативного мислення та малювання до еко-відповідальності та вміння презентувати.

9

Постійний супровід психолога.

Під час зарахування дитини до школи має бути присутній психолог. Він одразу визначає, який підхід для неї потрібен. Він також має брати участь у розробці програми навчання.

Є діти з різним емоційним станом або, наприклад, гіперактивні. Їх не можна змусити сидіти рівно за партою. Їм потрібен рух, особливий підхід до подачі інформації.

Окрім постійної роботи з дітьми, психолог також має працювати із учителями та батьками. 

У фокусі – розвиток емоційного інтелекту і психологічний комфорт дитини.

10

Залучення батьків до процесу роботи школи.

У школі має бути повноцінна навчальна програма для батьків, що включає лекції, тренінги та майстер-класи. Адже для успішного навчання дитини в школі необхідно, щоб учні, вчителі та батьки говорили однією мовою, мали однакові цінності.

Наталя Тарченкоспівзасновниця DEC education і DEC life school

Світлини 2,4,5,9,10 від Depositphotos.

powered by lun.ua