Діти, ви хочете бути почутими? То говоріть!

832
12 жовтня 2017

"Ти – мала падлюка! Псуєш мені життя. Як ти міг так зганьбити мене перед вчителькою?! І що, що цей Сергій ліз до тебе? Треба було відразу все викласти вчительці. Нехай би йому батько вуха будинку надрав, а так – сьогодні у тебе будуть хворіти не тільки вуха, а й зад! Бо тобі ж конче потрібно було побитися? Ось і будеш битий, мій дорогенький. Щоб знав, як мати ганьбити"...

Таку тираду я чула буквально днями, заходячи в магазин і обходячи маму з сином років 9-10.

Хлопчик намагався виправдовуватися.

Але мама не бажала його слухати – занадто приниженою і зганьбленою вона себе відчувала.

І натомість їй потрібно було терміново зганьбити сина. Голосно. На всю вулицю. Щоб всі знали: мати цього так не залишить, а шибеника сьогодні битимуть.

Часто батьки навіть в ситих і благополучних сім'ях порушують права власних дітей. Фото Yaruta/Depositphotos

Звертати увагу на те, як часто батьки навіть в ситих і благополучних сім'ях порушують права власних дітей, я стала кілька років тому. І чим більше придивлялася, тим катастрофічнішою мені здавалася ситуація. Куди б не прийшла дитина, вона скрізь може бути несправедливо ображена дорослими. 

У дитячій поліклініці вважається цілком нормальним зачиняти кабінет перед підлітком, який прийшов за 15 хвилин до закінчення прийому і виправдовується, що раніше він міг, тому що був у школі.

"Подумаєш, у школі! – відповіла йому медсестра в ситуації, яку я там спостерігала. – Я повинна тут сидіти і чекати, поки у тебе уроки закінчаться, або ти повинен раніше піти з уроків, щоб потрапити на прийом? Зробиш висновки і прийдеш завтра".

У школі – місці, де, дітям повинні розповідати про їхні права, ці права, здається, взагалі порушуються найчастіше.

Займаючись сьогодні захистом прав дітей, я постійно слухаю розповіді людей про те, що окремі вчителі дозволяють собі розпускати руки, кричати, прилюдно принижувати учнів і неадекватно реагувати на прогалини у вихованні, замість того, щоб знайти засіб навчити дитину, як треба.

Знайти дитині захист і розуміння в сім'ї теж можна далеко не завжди. Оскільки в українському суспільстві дуже розвинена хвороба власності. Так, багато батьків вважають дітей не особистостями, а своєю власністю, і у вихованні застосовують заходи, які не дозволили б застосувати до дорослої людини.

Другу батьківську хворобу я б назвала "непотрібною сумирністю". Вона виражається в тому, щоб покірно вислуховувати "значущих" дорослих там, де вони принижують гідність дитини, та й їх самих, замість того, щоб заступитися за найдорожчу людину і відстояти і її, і свої права.

Однак дорослі часто вчиняють так, а не інакше, теж з двох причин.

По-перше, їх не навчили по-іншому.

По-друге, оточення дозволяє їм так себе поводити.

Але хіба можна побудувати розвинуте самодостатнє суспільство, якщо ми виховаємо з дітей таких же рабів або агресорів, які не здатні виявляти повагу до особистості інших?

Бажаючи допомогти суспільству виправити таку перспективу, ми створили сайт "Голос дітей".

Там ми розкриваємо найбільш кричущі порушення прав дітей, про які нам стає відомо, і надаємо "рецепти" з приводу того, як боротися з несправедливістю.

Також ми часто розповідаємо історії тих сучасних героїв, які здатні надихнути інших – на боротьбу або просто, щоб зробити цей світ кращим.

Сайт існує тільки з початку цього літа і поки, в основному, на ньому пишуть розумні речі лише небайдужі дорослі. Хоча нам писали і підлітки, і їх цікаві думки ви можете знайти в розділі "блоги".

Ми впевнені, що це неправильно – говорити про порушення прав дітей без дітей. Девіз нашого сайту: "Ми станемо рупором там, де глушать слабкий дитячий голос". І ми, правда, дуже хочемо, щоб цей голос залунав!

Тому сьогодні я звертаюся, перш за все, до кожної дитини: ми запрошуємо до співпраці всіх, кому ще немає 18, але хто хоче стати блогером і розповісти про те, що його обурює, ображає або просто не подобається у ставленні дорослих до дітей.

Історії не обов'язково повинні стосуватися саме тебе, вони можуть стосуватися інших дітей або явищ в суспільстві в цілому.

Поділися досвідом з іншими хлопцями та дівчатами, та й з нами, дорослими, теж – тепер у тебе є майданчик, щоб висловитися.

При цьому ми зробимо все, щоб твій блог прочитали не просто дорослі, а й ті, від кого залежать самі "високі" рішення в цій країні.

Якщо тебе ображають, і ніхто не здатний захистити, якщо ти потрапив в глухий кут і не знаєш, як бути, то не соромся і не бійся. Пиши нам не для блогів, а щоб ми тихенько подумали над тим, як тобі допомогти – і разом ми обов'язково придумаємо, куди звернутися і як це виправити.

І пам'ятай: ми ніколи не порушимо твоїх таємниць, якщо ти не бажаєш цього, або це може тобі нашкодити.

В той же час нам дуже цікаві і твої позитивні спостереження: можливо, тобі з друзями пощастило і у вас найкращий вчитель, який вчить, як захищати ваші права.

Можливо, ти – учасник якихось цікавих програм, де набираєшся досвіду, як зробити цей світ кращим.

А, може, ти або твій друг і є ті герої, які вже знайшли спосіб перемогти кривдника. Але, що дуже важливо для нас, не кулаками, а цікавим законним засобом? Тоді ділися з іншими, хай спробують і вони!

Блоги та історії можна надсилати на e-mail: golos_ditey@ukr.net Ми дуже чекаємо.

Альона Медведєва, керівник оn-line проекту "Голос дітей"

powered by lun.ua