Як міністерство Лілії Гриневич гальмує викриття плагіаторів в Україні

4949
16 березня 2018

Нещодавно Лілія Гриневич, очільниця Міністерства освіти та науки України, ініціювала передачу усіх повноважень Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти очолюваному нею відомству.

Про це, від її імені, йдеться у пояснювальній записці до проекту закону про внесення змін до прикінцевих та перехідних положень закону "Про освіту".

Цій ініціативі міністерства передувала підготовка МОНом суспільної і, головне, владної думки.

На атестаційній колегії МОН 1 лютого 2018 року Гриневич із завзятістю повторювала, що нормативно-правова база атестації наукових кадрів є недосконалою та зазначала, що вона не може розібратися, як тлумачити Порядок  присудження наукових ступенів, через те, що він писався "за часів Табачника".

Риторичне запитання: що завадило міністру "прояснити" цей Порядок з огляду на те, що вже тричі після "папєрєдніків" з подачі нового керівництва МОН до нього вносились зміни: 19.08.2015 р., 30.12.2015 р. та 27.07.2016 р.?

Останній раз, постановою Кабміну, з цього Порядку вилучено положення про позбавлення наукових ступенів.

Причому зроблено це було за поданням Лілії Гриневич, адже згідно "Положення про Міністерство освіти і науки", саме міністр "порушує… питання щодо скасування актів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує міністр, повністю чи в окремій частині".

Навздогін до засідання атестаційної колегії у "Дзеркалі тижня" з`явилася стаття директора департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування МОН Андрія Шевцова.

Червоною ниткою і спічу міністра на засіданні, і статті Шевцова є думка: МОН успішно бореться з академічним плагіатом в дисертаціях, але для того, аби боротися з ним ще успішніше, міністерству необхідні нові нормативно-правові акти.

Лукавство міністра та її підлеглого у тому, що навіть у кастрованому, з подачі самого ж МОН, вигляді чинний Порядок присудження наукових ступенів залишає відомству усі повноваження для скасування рішень спецрад про присудження наукових ступенів, у т.ч. на підставі виявлення в дисертаціях академічного плагіату, до моменту їхнього затвердження атестаційною колегією міністерства.

Так у діючому Порядку чітко прописано: У МОН розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН.  

Про наявність у міністерства відповідних повноважень також свідчать завдання та функції департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування МОН.

Серед цих функцій "контроль за діяльністю спеціалізованих вчених рад і організація проведення експертизи… на відсутність текстових запозичень, дисертацій… з метою встановлення їх відповідності державним вимогам на здобуття наукових ступенів доктора, кандидата наук".

Тобто, якщо очолюваний Андрієм Шевцовим департамент організував проведення експертизи дисертації і було встановлено наявність академічного плагіату, то у чому проблема для застосування МОНом санкцій згідно норми абзацу четвертого п.26 чинного Порядку: "Якщо під час проведення експертизи дисертації встановлено порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, то МОН скасовує рішення ради про присудження наукового ступеня…"?

Може проблема насправді в неналежному виконанні департаментом атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування МОН покладених на нього функцій?

На цей випадок у Шевцова передбачено виправдання: "Багато питань в академічних колах виникає у зв’язку зі скасуванням рішень спецрад через академічну недоброчесність осіб, які вже отримали диплом кандидата чи доктора наук за рішенням Атестаційної колегії.

Проте експертна інформація про такі випадки надходить у міністерство іноді запізно, вже після затвердження ним рішення атестаційної колегії".

Але чи не саме МОН часом "запізнює" надходження такої інформації?

Замість виконання своїх прямих обов’язків департамент МОН, очолюваний Андрієм Шевцовим, "на допомогу НАЗЯВО… продовжує роботу над" Порядком присудження наукових ступенів, "залучаючи до роботи експертів – нову генерацію практиків з університетів та академічних інститутів які …знають, які прогалини є в старій системі, і мають оригінальне бачення реформ у цій сфері".

Представники цієї "нової генерації" з "оригінальним баченням реформ" вже запропонували проект Порядку, в якому встановлюється 10-річний термін замість  надважливого положення про безстроковість позбавлення наукових ступенів за плагіат, – пункту, що був у цьому документі навіть за "часів Табачника", на якого  так любить списувати провали очолюваного нею міністерства пані Гриневич.

Цим же проектом носіїв "оригінального бачення" ліквідовується "ще одна прогалина у старій системі" через введення новації про оплату скаржником проведення експертизи на плагіат у дисертації, стосовно якої він подав скаргу.

Такого точно не було у "старій системі", себто у Порядку присудження наукових ступенів в редакції до 27 липня 2016 року.

Втім, не лише очолюваний Шевцовим департамент МОН та "експерти з нової генерації" переймаються "удосконаленням нормативно-правових основ боротьби з академічним плагіатом та ганебною практикою текстових запозичень без належних посилань на авторство" (цитата зі статті на "Дзеркалі тижня").  

Свою лепту 1 лютого 2018 року в цю "боротьбу" внесла і атестаційна колегія Міністерства освіти та науки.

Ось як про це пише Андрій Гаррієвич Шевцов: "На засіданні атестаційної колегії йшлося про недосконалість нормативної бази процесу присудження наукових ступенів, діяльності спеціалізованих… рад.

Проте в умовах неможливості вносити зміни до атестаційного нормативного поля без участи НАЗЯВО постало питання її вдосконалення через відповідне коментування та затвердження прецедентної практики через рішення АК. Так…було затверджено тлумачення п.26 Порядку присудження наукових ступенів…".

Як майже годину "тлумачили" чітко прописану норму, "забувши" про аналогічні норми "Положення про спеціалізовану вчену раду", можна подивитись на Youtube.  

На початку четвертої години запису засідання з "тлумачами" є цікавий момент: рішенням атестаційної колегії на чолі з міністром Лілією Гриневич було затверджено нову "прецедентну практику": заяви про плагіат в дисертаціях, винесених на затвердження атестаційної колегії, від членів атестаційної колегії (!) приймаються лише у письмовому вигляді за наявності підписів не менше трьох її членів (лунала пропозиція про п’ятьох, але зупинились на "трійках").

Цей "прецедент" став відповіддю на подання членом АК членом-кореспондентом НАМН Світланою Арбузовою заяви про плагіат, виявлений у кількох дисертаціях, рішення спецрад по яким було подано до затвердження на засіданні колегії 1 лютого 2018 року департаментом, очолюваним Андрієм Шевцовим.

Якщо навіть члени атестаційної колегії мають "соображати на трьох", аби мати можливість заявити про плагіат в дисертаціях до моменту затвердження, то що тоді залишається пересічним науковцям, таким як Світлана Єгоричева, Вікторія Шелест?

Усім тим, за вкрадені праці та інтелектуальну власність яких плагіатори отримали наукові ступені за потурання міністерства, уповноваженого державою на здійснення контролю за дотриманням законодавства в сфері освіти і науки.

Складається враження, що вся ця паперова містифікація реформ галузі освіти і науки та вимагання керівництвом МОН все нових і нових повноважень насправді приховує іншу мету: створити нормативно-правовий хаос, який убезпечить високопоставлених плагіаторів від позбавлення наукових ступенів навіть тоді, коли ситуація в країні зміниться на краще.

Тетяна Пархоменко, доктор філософських наук, професор, спеціально для УП.Життя