Прем’єри тижня: Білосніжка-революціонерка та брати Клички

Від 15 березня на українські екрани виходять: комедійна казка "Білосніжка. Помста гномів" Тарсема Сінґха, документальний біографічний фільм "Кличко" Себастьяна Денгарта, анімаційний фантастичний фільм "Лоракс 3D" Кріса Рено та Кайла Балди, а також комедія "Той ще Карлосон!" Саріка Андреасяна.

Молодим дорогу

Індійський режисер Тарсем Сінґх, здається, остаточно відійшов від мистецького кіно. Буквально кілька місяців тому ми побачили його малопереконливий, хоча й видовищний бойовик під назвою "Битва Титанів", знятий у псевдоміфологічному "давньогрецькому" антуражі, а зараз на екрани виходить його інтерпретація знаменитої казки братів Ґрімм про Білосніжку.

Тут так само мало здорового глузду, як і в попередній стрічці, проте візіонерський геній Сінґха та його своєрідне почуття гумору прикривають сценарні огріхи.

У оригіналі стрічка називається "Дзеркало, дзеркало" ("Mirror, Mirror"), але у нашому прокаті її охрестили "Білосніжка. Помста гномів", що не зовсім відповідає сюжету картини.

Мститься у фільмі якраз Білосніжка, яка абсолютно не схожа на свій книжковий прототип. Юна принцеса (Лілі Коллінз), немов справжня революціонерка, намагається скинути зі трону злу відьму, із якою її батько-король колись мав необережність одружитися.

Королева (Джулія Робертс) знайшла спосіб звести чоловіка у могилу, а згодом протринькати усю казну, довівши своїх підданих до голоду. Дочку короля Білосніжку вона замкнула у вежі, заборонивши покидати палац.

Аби поліпшити свій фінансовий стан, королева намагається влаштувати свій шлюб із молодим, вродливим та багатим принцом, який завітав до її замку. Проте на першому ж балу юнак закохується у Білосніжку, і мачуха наказує своєму лакею вбити її.

Краса дівчини зачаровує убивцю і він відпускає її, наказуючи тікати якнайдалі. Білосніжка рятується, а згодом знаходить собі притулок у лісі, в хатині сімох гномів-розбійників, які теж натерпілися від відьми. Разом із ними принцеса складає план боротьби із мачухою.

Тим часом королева вдається до чарів, аби закохати у себе принца та нарешті розправитися із Білосніжкою та її друзями.

У інтерпретації Сінґха класична казка набула цілком сучасного звучання. "Стара" пасивна і млява Білосніжка, яка чекає на принца, лежачи у кришталевій труні, вже не може бути прикладом для сучасних дівчаток. Тож героїня фільму - незламна, безстрашна і відважна, вона завойовує кохання принца і навіть рятує йому життя.

Утім, часом юна принцеса все таки занадто груба, особливо із королевою, яка у фільмі постає не зловісною чаклункою, а звичайною примхливою жінкою середніх років. Тому мачуху часом навіть хочеться пожаліти.

Стрічка "Білосніжка. Помста гномів" - це родинна комедія, тож сюжет у ній максимально наближений для дитячого сприйняття, а жарти прості та невибагливі. Для дорослої людини реакції персонажів виглядають занадто наївними та інфантильними, та й сама дія фільму є цілком умовною.

Легковажна "Білосніжка" геть не схожа на попередні "похмурі" фільми Сінґха, хоча і у ній не обійшлося без сюрреалістичних краєвидів та вишукано декадентського вбрання персонажів – своєрідного фірмового знаку режисера.

Втім, саме на цій картині Сінґх втратив свою вірну соратницю - японську дизайнерку Ейко Ісіока, яка створювала костюми до усіх його фільмів.

Для режисера це важка втрата, адже у його фільмах видовищність завжди превалювала над сюжетом, а костюми Ісіоки відігравали важливу роль у створенні його хоробливих, барвистих і помпезних кінематографічних візій.

У "Білосніжці" можна побачити найхимерніші речі – розсувні ходулі-гармошки, кількаярусні спідниці, корсет із лози та розкішне плаття, розміром із цілу кімнату.

Утім, найбільше запам’ятовуються навіть не вони, а несподівана фінальна сцена, знята Сінґхом із неабияким гумором у цілком Боллівудському стилі. І лише за це можна накинути фільму половину бала.

Оцінка фільму 4 з 5

Тріумф волі

Документальна біографічна стрічка "Кличко" Себастьяна Денгарда є не лише історією двох українських спортсменів, але й чудовою ілюстрацією того, чим є наша країна для західного світу, особливо для Німеччини.

Стрічку знімав німецький режисер, її прем’єра відбулася у Нью-Йорку, розмовляють у картині російською, німецькою та англійською мовами. Українською у фільмі – лише субтитри. Та й Клички вже не зовсім "наші", бо знайшли собі другу Батьківщину – Німеччину.

Україна у цій стрічці – це такий собі напівдикий східний регіон, об’єднаний навколо радіоактивного Чорнобиля, у якому процвітає корупція та бандитизм.

І успішна асиміляція братів Кличків у цивілізований західний світ, представлена у фільмі їхньою особистою заслугою, яка нічим не поступається перемогам на рингу.

Стрічка "Кличко" розповідає про життя двох братів від самого дитинства, яке вони провели у гарнізонних містечках Радянського Союзу, і аж до їхнього багатого і успішного сьогодення в якості знаменитих чемпіонів.

Коментують події їхні батьки, тренери, менеджери, друзі та супротивники. Також з’являються раритетні кадри із юним Віталієм Кличком, зняті під час першої подорожі до США, коли він вперше пробує кока-колу, та його раннє інтерв’ю, яке він дає на фоні родинного килима.

Ми можемо побачити записи перших боїв братів Кличків, а такої вирішальні для їхньої кар’єри виступи, як от бій Віталія Кличка із Ленноксом Льюїсом чи поєдинок Володимира із Семюелем Пітером.

Режисер дещо нав’язливо використовує метафору шахової партії, на яку, переконує він, брати Клички перетворили свої поєдинки. Стрічка каже, що брати – найінтелектуальніші боксери, і їм вистачає здорового глузду, щоби не влаштовувати бої між собою, обмежуючись грою в шахи.

Іще одна важлива лінія у картині – це кровний зв’язок у родині Кличків. Двоє братів, хоч і мають зовсім різні характери – Володимир м’який, мов глина, в Віталій твердий, мов камінь, - відчувають свою кровну і духовну близькість та відповідальність один за одного.

Їхнє життя обертається довкола батьків і особливо матері, до думки якої брати завжди прислухаються. Своїм батькам, які все життя прожили у важких умовах, вони також організували відпочинок та лікування у США.

Попри те, що картина закінчена лише минулого року, вона страшенно нагадує радянські біографічні телефільми – у ній присутня така ж повчальність і міфологізація своїх героїв. "Кличко" із перших кадрів намагається створити "ідеологічно правильний" портрет двох братів, вписавши їхнє життя у класичне уявлення про виховання "справжніх чоловіків".

Із фільму ми дізнаємося, що батько Кличків, який був військовим, навчав їх стріляти і "стояти за себе", але міг і по дупі надавати за погану поведінку.

Стрічка демонструє, що важке дитинство і нормальне "чоловіче" виховання неабияк посприяли становленню характерів двох братів. Юні Володимир та Віталій ходили у спортивних костюмах навіть на дискотеку, займалися кікбоксингом, фанатіли від Брюса Лі та Шварценеґґера, навіть собака у них була цілком "пацанська" - бійцівської породи. Складається враження, що саме такий спосіб життя привів братів у справжній "чоловічий" спорт, а батьківські настанови "у всьому завжди бути першими" зробили із них чемпіонів.

У картині "Кличко" дратує хаотичний і безсистемний початок, в якому фотографії малих Кличків зі зброєю в руках монтуються із піснею "Вставай, страна огромная", а їхнє зростання ілюструється нарізкою нічим не пов’язаних між собою кадрів.

Перша половина фільму занадто сентиментальна і мало що говорить про справжню мотивацію боксерів та їхнє життя в Україні. Та коли оповідь доходить до переходу Кличків у професійний бокс, стрічка стає значно цікавішою, насамперед завдяки кадрам із найзнаменитіших поєдинків братів.

Втім, попри все замилування талантом Кличків, важко позбавитися враження, що Україна для братів була лише відправною точною у кар’єрі, а не Батьківщиною, до якої вони прив’язані серцем.

Режисер монтує Київ та його околиці зовсім безсистемно, як колоритне тло, вбогі нетрі, в яких довелося починати майбутнім зіркам. І, звісно, кульмінацією фільму стає вручення Віталієві Кличку німецького ордена, якого він отримав за заслуги перед цією країною. Українські нагороди Віталія (зокрема звання "Героя України") у оповіді німецького режисера навіть не згадувалися.

Зрештою, стрічка "Кличко" - це не лише фільм про спорт, але й історія двох українських хлопців, які завдяки своєму таланту і наполегливості, змогли залишити свої нетрі десь на Сході Європи, стати авторитетами в цивілізованому світі та проводити свої вакації на пляжах Флориди, австралійських тренувальних базах і будиночку в Альпах.

Оцінка фільму 4 з 4

Автор дякує кінотеатру "Київ" за допомогу в підготовці матеріалу

"Лоракс 3D"/ Dr. Seuss' The Lorax

Режисери: Кріс Рено, Кайл Балда

Дія стрічки відбувається у далекому майбутньому, коли на Землі зовсім не залишилося дерев. Дванадцятирічний Тед намагається знайти хоча б одне деревце, щоби зробити приємне коханій дівчинці.

Він вирушає за місто і знайомиться із чоловіком, винуватим у зникненні лісів на планеті. Новий знайомий розповідає про те, як його жадоба знищила усі дерева і викликала гнів доброго духа природи Лоракса. Тепер Тед має виправити ситуацію.

"Той ще Карлосон!"/Тот еще Карлосон!

Режисер: Сарік Андреасян

У ролях: Міхаіл Ґалустян, Нонна Ґрішаєва, Ґоша Куценко, Іґорь Вєрнік

Герой Міхаіла Галустяна живе у казковій країні маленьких повненьких чоловічків Метриків, які ховаються від дорослих і допомагають дітям, що потрапили у біду. Він нахабний і легковажний ласун, як знаменитий персонаж Астрід Ліндґрен, і через це друзі прозвали його Карлосоном.

Та якось старійшина Метриків доручає йому допомогти Малюкові, батьки якого вирішили розлучитися. Спочатку хлопчик радіє дружбі із Карлосоном, проте дорослі не вірять у існування казкового товариша і намагаються "вилікувати" сина.

Перед героєм постає нелегкий вибір – відкритися дорослим і врятувати Малюка, чи дотриматися правил і втратити найкращого друга.

Фото kinopoisk.ru