Оксана Забужко: Країна без своєї історії не стане регіональним лідером

31
12 грудня 2015

Оксана Забужко — найбільш перекладувана письменниця України за кордоном. Вона має ту "подвійну оптику", яка дозволяє їй розуміти, як бачать нашу країну в світі. Країну з громадянським суспільством. Країну без CV.

На зустрічі в Києві під назвою "Культура як національний наратив. Чи може бути успішною країна без CV?", організованій 10 грудня Львівською бізнес-школою Українського католицького університету, Оксана Забужко розповіла, чому Путін не може сказати шведам, що Україна – це тільки територія, а французи бачать на нашій карті ялинки.

УП.Культура публікує головні тези виступу письменниці.  

Я усвідомила, де відбувається конфлікт культур, коли слухала англомовну версію промови Джо Байдена (віце-президента США.Ред.). Він звертався до політичної еліти незалежної держави, до зрілих державних мужів і темпераментно, з усією пристрастю американського політика найвищого класу, говорив: "Yes, this is the moment!".

Зустріч з Оксаною Забужко "Культура як національний наратив. Чи може бути успішною країна без CV?". Фото: Lviv Business School

Блискуче викладений меседж. Тільки адресат був неправильно прорахований. Коли Байден говорив депутатам, що в їхніх руках важіль історії, вони сприймали це за ритуал, щось на кшталт того, як в роки нашої юності треба було ритуально писати посилання на останні рішення ХХV з'їзду. Вони вважали, що він ллє якусь воду і що це певна обов’язкова риторика, чекали, коли дорослий дядя перейде до роздачі копняків.

Байден говорив про те, що західний політикум розгледів: тут, на відміну від Росії, є громадянське суспільство. Він нічого не знає про Україну, говорив лише про Майдани. І коротким синопсисом видав історію американської демократії, починаючи від батьків-засновників і громадянської війни. Країни старих демократій – це країни із збереженою спадкоємністю політичної та культурної традицій, яку вони дуже і дуже пильнують.

Відповідь на запитання, чому вони нас не розуміють. Ми багато говоримо про російську пропаганду, але тут ідеться про інше. У мене є дитяча мапа світу – розмальовка, привезена з Франції. Ось ми бачимо Ейфелеву вежу, на італійському чобіткові – Пізанську. Ось млин – це, зрозуміло, Нідерланди. А далі, на всій території так званої Центральної і Східної Європи, ростуть ялинки. І вже пізніше собор Василія Блаженного і матрьошки. Картина світу у французьких дітей складеться  відповідно до цієї мапи.

Україна всі 24 роки незалежності не говорить сама про себе. Не запропонувала Заходу свою story. Народжена на Заході, в діаспорі, екс-президентка Латвії  Вайра Віке-Фрейберґа розповідала, що після перемоги на виборах західні кореспонденти увесь час казали їй: "Ось ви пострадянська країна".

Третьому з них вона відповіла: "Go out and wash your mouth. [Підіть і вимийте рота]. Ми — не пострадянська країна, ми —  країна, яка була під окупацією і повернула собі незалежність". До того всередині Латвії теж говорили про пострадянськість. Бо це була інерція самовизначень. Що таке пострадянська країна? Це там, де ростуть ялинки.

Оксана Забужко: "Україна всі 24 роки незалежності не говорить сама про себе". Фото автора

Це війна, яка йде за рахунок того, хто продасть світові красивішу і переконливішу історію. А ми її навіть не починали ще варити. Навіть не усвідомили ще її необхідності. Навпаки − доводиться читати абсолютні дурниці: "Забудьмо зараз історію, думаймо про майбутнє". Майбутнього ще немає. Майбутнє не існує. Його можна прогнозувати, планувати, його потрібно конструювати, але спираючись на те, що є.

В реальності існує теперішність, котра є результатом отих самих довжелезних "хвостів". Якщо ви ними не володієте, ви можете в кращому разі ковтати те, що для вас зварили дорослі дяді.

В західних країнах знання своєї історії є абсолютно необхідним атрибутом правлячого класу, еліт, decision makers. Байден говорив з депутатами як представник правлячого класу, а перед ним сиділи люди з відрізаною свідомістю, які були готові кивати на те, що вони пострадянські.

Російська story зрозуміла, і ми є її частиною. СРСР є наступником російської імперії. На Заході Союз називали Росією. Від сталінських часів і надалі ця спадкоємність підкреслювалась. Вже у моєму поколінні парадигма спадкоємства і мода на білогвардійство не була дисидентською, а нормальною складовою державної політики.

І ось після того, як Радянський Союз розпався, у всіх радянських посольствах залишилась Росія. Путін може сказати західним політикам: "Що таке Україна? Це ж наші з вами царі разом воювали. У нас з вами була спільна історія".

Шведам Путін не скаже, що ми не країна. Бо лежать клейноди. На початку Майдану мене вразила несподівана повна вирозумілість шведів, при тому, що знання про сучасну Україну у Швеції значно менші, аніж, наприклад, у Німеччині. Вони відразу дуже точно зреагували на те, чого хоче українське суспільство, Майдан, і чого хоче Путін.

 Оксана Забужко: "В західних країнах знання своєї історії є абсолютно необхідним атрибутом правлячого класу". Фото автора

А пояснюється це тим, що і в Мальме, і в Стокгольмі в музеях лежать наші козацькі клейноди. Що вся мазепинська еміграція подалася до Швеції. Ці люди через три століття забезпечили нам підтримку шведського політикуму.

Європа – місце, де люди знають свою історію. Тим вона й відрізняється від країн з не менш багатою і давнішою спадщиною. От в Індії і Китаї вам ніхто не скаже, хто геніальний народився в якомусь містечку. А в Європі кожен розповість: "У нас Данте бував", — або запитають: "Ви знаєте нашого ірландського кларнетиста?".  Оце і є та story, яку розказують фільми, книжки, котра створена постійно оточуючим людину культурним простором. І цей культурний простір експортується.

Після того, як "Васілій з матрьошками" себе дискредитував, Україні запропонували роль регіонального лідера, але країна без своєї історії ним не стане.  Ми тільки вступили в добу справді серйозних геополітичних трансформацій, які включатимуть і Європу. Ми не на острові. Але я вірю в те, що з’явиться політичний клас, який розумітиме, що витворення своєї story є абсолютним обов’язком держави і що без цього ніякі реформи не будуть успішними.

Ви візьмете на роботу людину без CV? Зацікавлені західні симпатики України запитували мене минулого року: "Чому ви не підготували і не видали англійською мовою історію України максимум на 60-80 сторінок, з якої кожен чужинець зрозуміє, що таке Україна, в чому причини її  розборок з Росією, який її бекграунд і як вона дійшла до такого життя".

Cвіту потрібно розуміти, хто ми є. Story − це наратив. Це оповідь країни про себе. Це своя історія і культура, викладена для загального популярного вжитку.

У нас не тільки країна не говорить про себе, не говорять про себе стіни міст. Турист не знайде грамотних путівників, щоб почитати історію міста. А ми лише розповідаємо, що ми мультикультурні і нікого не кривдили.

 Оксана Забужко: "Ми тільки вступили в добу справді серйозних геополітичних трансформацій, які включатимуть і Європу". Фото автора

Інформаційно цілий світ був підготовлений до демонтажу України. Бо відомо, що одна половина України — прозахідна, друга – проросійська. А це дужа гарна схема – бінарна опозиція: чорне і біле, російська і українська, православні і католики. Якби не Майдан, ніхто б не здивувався демонтажу України, де західну частину розбирають сусіди, а східна відходить Росії.

Нам вдалося видряпатися і опинитися з шансом на майбутнє. Думаю, що решта справи – війна за знання, за медіа, за вибудовування певної мережі тих, хто знає. Нетворку притомних. Це дуже важко, але ми маємо творити горизонтальні мережі обміну інформацією.

***

Повна відеоверсія зустрічі – на сайті betv.com.ua.

 

powered by lun.ua