10 книжок: здатись у полон на свята

Знайоме відчуття, коли не встигаєте зробити роботу чи спізнюєтеся на важливу зустріч, бо... просто не змогли відкласти вбік цікаву книжку?

Тоді для вас чудові новини – протягом новорічних і різдвяних свят книжковий полон значно менш небезпечний, і бодай кілька разів його може собі дозволити будь-хто. Але яку саме книжку обрати?

УП.Культура знайшла десять видань різних років і країн, котрі, як нам здається, мають шанс утримати вашу увагу. Ми намагалися добрати як очікувані твори, так і ті, що виглядатимуть несподівано.

УМБЕРТО ЕКО
"Таємниче полум’я цариці Лоани"

Умберто Еко, живий класик, найширше відомий завдяки книжці "Ім’я Троянди", але чому б не згадати іншу, новішу і, здається, не менш "магнетичну" книжку – "Таємниче полум’я цариці Лоани"?

Тим паче вона описує так важливу й архетипну для кожної людини боротьбу із забуттям за власні спогади. Боротьба ця ніби автоматично приречена на поразку, але в ній інколи таки можна відвоювати деякі чарівні закутки.

Головний герой книги – букініст. Після інсульту він втратив значну частину пам’яті, котру відчайдушно намагається відновити. Характерно, що культурна спадщина в його голові збереглася (може годинами цитувати вірші, наводити купу історичних фактів), а от приватна історія дуже постраждала.

Особливо важлива для нього рання юність, роки Другої світової війни. У кого закохувався? Яких речей торкався? Як ставився до фашизму, до дуче і партизанів?

Шлях углиб пам’яті виявиться не тільки цікавим, але й небезпечним.

ВІРДЖИНІЯ ВУЛФ
"Орландо"

У цій книжці ви мандруватимете часом та іншими вимірами людського буття.

Головний герой/героїня – Орландо – живе понад триста років. Час від часу він засинає й потім прокидається вже в наступній епосі, а в якийсь момент перетворюється з чоловіка на жінку. І ось уже жінка, так само Орландо, рухається далі історією Європи, перебирає заняття і реалії різних країн і культур, долає упередження стосовно "другої" статі, аж доки нарешті стає і письменницею, і матір’ю.

"Орландо" – це і символічне переосмислення історії західної цивілізації Нового часу, й алегорія повільного та суперечливого шляху, де утверджується вільна, повноцінна та рівноправна особистість. Шляху, що його й тепер не можна з абсолютною впевненістю назвати перейденим. Отож, і доля персонажа Вірджинії Вулф зберігає інтригу, залишається актуальною.

Книжка надихне на активне життя і нові звершення, що аж ніяк не завадить під час новорічних канікул.

ЮРІЙ ВИННИЧУК
"Танґо смерті"

Дія одного з найуспішніших романів Юрія Винничука відбувається водночас у нинішньому Львові та Львові часів Другої світової. Зображення останнього вийшло таким виразним, що народило цілу дискусію про те, наскільки воно відповідає реальному місту та подіям у ньому. Аж дискутанти навіть, здається, трохи забули, що обговорюють не підручник з історії, а художній твір.

Для самої ж книжки це – лише плюс. У ній ви також зустрінете абсолютно фірмове для Винничука поєднання "перчених" жартів із піднесено романтичними почуттями, а також прояви ерудиції масштабів національної бібліотеки зі смішними елементарними містифікаціями.

Важливий момент – "Танґо смерті" має досить-таки позитивний, життєствердний фінал. Тож його сміливо можна читати просто під ялинкою.

ЕРНСТ ТЕОДОР АМАДЕЙ ГОФМАН
"Нічні історії"

Казковий і демонічний коктейль оповідань Гофмана особливо приємно лоскотатиме уяву в атмосфері зимових свят. До книжки ввійшли "Пісочна людина", "Порожній дім" та інші хрестоматійні зразки романтичної літератури.

Мінливість світу, метафоризм, увага до архетипів, ретельна робота з кожним образом і стрімкі ефектні сюжети – все це робить прозу Ернста Теодора Амадея Гофмана, написану ще на початку ХІХ століття, актуальною і для сьогоднішнього читача. Любов до казкової містики підігріває також дух "Нового Середньовіччя", притаманний нашому часу, за визначенням згаданого вище Умберто Еко.

Окрім потойбічного життя, двійників та інших жахіть, у цій книжці звучать завжди важливі питання любові та смерті, справедливості, надії на краще, цікаво опрацьовані фольклорні мотиви. У підсумку маємо чудові, яскраві та страшні казки до свят.

ҐАБРІЕЛЬ ҐАРСІЯ МАРКЕС
"Сто років самотності"

Перше прочитання Маркесових „Ста років самотності" буває схожим на хворобу, після якої не хочеться бути здоровим. На жаль, такі хвороби швидко минають і книжку сміливо можна перечитувати знов і знов.

Класичний твір „магічного реалізму" водить читача химерними лабіринтами життєвої долі родини Буендіа у вигаданому містечку Макондо, що прославилося нескінченним дощем. І що далі триває мандрівка, то сильніше враження, що її маршрут – колом. У чому сповна можна буде переконатися наприкінці...

Лабіринти Маркеса сповнені не тільки латиноамериканських пристрастей і характерного життєствердного трагізму, а й приголомшливо красивих образів і метафор. Чого тільки варті жовті метелики, які скрізь і завжди літають за одним із героїв!

Цікаво, що "Сто років самотності" часто називають метафоричним переосмисленням історії Колумбії.

ВОЛОДИМИР НАБОКОВ
"Король, дама, валет"

Роман для справжніх естетів. Кожне речення Володимира Набокова можна роздивлятися на світло, нюхати і запам’ятовувати. Події "Короля, дами, валета" відбуваються в Берліні, де й мешкав письменник під час написання книжки 1928 року.

Молодий провінціал Франц приїздить до столиці і починає працювати в магазині свого дядька. Незабаром у Франца виникає роман із дядьковою дружиною, і вона навіть починає планувати вбивство чоловіка. Але молодому коханцю це подобається дедалі менше, й він замислюється над тим, як здихатися загрозливого плетива змови й обридлих стосунків.

Декотрі дослідники вважають цей твір пародією на "Пані Боварі" Флобера та "Анну Карєніну" Толстого. Зрештою, книжка містить натяки і посилання на обидва ці твори. Однак Толстого з Флобером читали майже всі, а з книжкою Набокова у вас з’явиться нагода дістати репутацію інтелектуала за святковим столом.

ВАЛЕРІЙ ШЕВЧУК
"Три листки за вікном"

У центрі книжки живого класика української літератури Валерія Шевчука – життя трьох поколінь родини Турчиновських у XVII, XVIII і ХІХ століттях.

Це дещо детективна історія. Тут є, наприклад, розшуки дивовижно зниклої людини на ім’я Петро, а розслідування діянь дуже підозрілого чоловіка на прізвище Сатановський видається зовсім не випадковим.

Староукраїнський матеріал і всіляка романтична чортівня наводять на віддалене порівняння з Гоголем, але насправді у Шевчука дуже індивідуальна манера письма. Індивідуальна і чіпка. В ній письменник уміє бути іронічним, грайливим, загадковим і багатозначним, і разом з тим – на диво замріяним.

Мабуть, такий настрій чекає й на вас, хоч за вікном, згідно з календарем, мали би бути не три листки, а бодай три сніжинки.

ҐУСТАВ МАЙРІНК
"Ґолем"

А тепер трохи похмурої, загадкової містики. Роман австрійського (чи австрійсько-чеського, як дехто його називає) письменника ґрунтується на давній легенді Праги. Вона розповідає про рабина, який за допомогою каббалістичних, алхімічних та інших окультних знань і заклять створив людиноподібну істоту – Ґолема.

Головний герой книжки прагне розгадати цю та інші загадки. Він блукає неймовірними підземеллями, кімнатами без дверей, кнайпами, невидимими звичайному оку садибами та іншими особливими місцями Праги.

Найкраще, звісно, "Ґолема" читати саме в цьому місті, а втім, гадаю, в будь-якій точці земної кулі він буде однаково смачним і лоскотним, інтригуючим і по-декадентському вишуканим – бо ж роман побачив світ рівно сто років тому, 1915 року, коли експерименти в тонких і таємних сферах були особливо популярними.

До речі, одна з частин книжки, де головного героя ув’язнюють, виникла із вражень самого письменника від тюрми: 1902 року Ґустава Майрінка заарештували на понад два місяці через звинувачення у спіритизмі та чаклунстві.

Добре, що сьогодні читачам це не загрожує. А особливо безпечні та навіть бажані чаклування й чудеса, як відомо, – в різдвяно-новорічні дні.

ДЖОН РОНАЛЬД РУЕЛ ТОЛКІН
"Володар перстенів"

Епічна (як завжди – остання) битва добра зі злом. Поле бою цього разу – таке собі Середзем’я, в якому живуть прекрасні ельфи, дивакуваті гноми, маленькі гобіти з волохатими ногами, жахливі орки та, звісно, люди.

Трилогію "Володар перстенів" написано просто й урочисто, немов лицарський епос (на нього багато в чому й рівнявся автор).

Толкін для своїх персонажів вигадав не тільки особливий світ, але й кілька справжніх мов. Його вплив на сучасне суспільство можна проілюструвати хоча б тим, що і підлітки, і цілком дорослі люди дотепер з’їжджаються в ліси різних країн на ігри-реконструкції, де відтворюють події книжки.

Також толкінівську термінологію активно використовували під час Революції Гідності та війни на сході. Згадайте, як "орками" часом називали "беркутів", Мордором – "російський світ", а Олександр Ірванець навіть написав пронизливу поему про гобіта Фродо.

Тому не дивуйтеся, коли, прочитавши Толкіна, ви чи ваші близькі (а краще – разом) почнете майструвати дерев’яні мечі зі щитами, шити "ельфійські" плащі, вивчати один із діалектів тих-таки ельфів і ходити на тренування "толкіністів" до найближчого парку біля метро.

ДЖОАН РОЛІНҐ
"Гаррі Поттер"

Багато хто, особливо з дорослих і серйозних читачів, досі не вірить не лише в магію як таку, а й у магію Гаррі Поттера. Коли й ви належите до скептиків, пропоную експеримент: таки почати читати багатотомник Джоан Ролінґ і подивитися, чи можна буде від нього відірватись і коли.

Секрет начебто однієї з багатьох книжок про юних чарівників, котрі воюють проти світового зла, полягає в пропорціях, як це завжди буває з шедеврами. Авторка ідеально поєднує надзвичайно вигадливий, строкатий, самобутній світ героїв книжки (зовсім не „казковий" – іноді він виглядає значно повнокровіншим і переконливішим за наш світ) із простими, зрозумілими й вічними сюжетами, проблемами та питаннями.

Багатство фантазії переплетено з чарівною недомовленістю, заміксоване з міфологією, північною демонологією та середньовічними таємними знаннями.

Ця книжка буде доречна під ялинкою не тільки для вашої дитині. Все одно скоро ви гарантовано почнете потроху "красти" такий подарунок.

***

Цей список, звісно, міг би бути інакшим. Та й на кожну книжку – свій час і місце. У поїзді, що біжить до Карпат, "проковтнеться" одна книжка, а на дивані під пледом – геть інша. Головне – не забувати банальну, але перевірену часом істину, що книжка завжди належить до найкращих подарунків. Особливо якщо це книжка, яка не відпускає від себе.