Європейська культурна столиця Вроцлав: You замість EU

303
27 січня 2016

Недільного ранку в холі Вроцлавського залізничного вокзалу місцевий піаніст виконує на фортепіано відому пісню The Beatles. Люди навколо нього постійно змінюються: хтось чекає на свій потяг, інші щойно приїхали до Вроцлава, є серед слухачів і безпритульні, і звичайні мешканці міста.

А як тільки ви потрапляєте на котрусь із вроцлавських площ, знову чуєте музику: у відкритих наметах увесь вікенд грають місцеві музиканти, поруч із ними продаються гарячі напої і горять вогнища у бочках — аби можна було зігріти руки.

Культура стає вашим першим відкриттям про польське місто на Одрі, яке 17 січня разом з іспанським Сан-Себастьяном стало однією із цьогорічних європейських столиць культури.

Більшість міст, які отримували цей титул у попередні роки, використовувала його насамперед для промоції своєї культури і країни у світі. Натомість куратори програми "Європейської столиці культури Вроцлав 2016" вирішили скористатися цією унікальною можливістю, щоби залучити місцевих мешканців до творення культури свого міста. 

Обравши You замість EU (людину замість Європейського Союзу), Вроцлав спробує показати світу, якою має бути сучасна Європа й оновлені європейські цінності. Для України, безперечно, цей урок теж не буде зайвим.

ВХІД ЛИШЕ ЧЛЕНАМ ЄВРОСОЮЗУ

Історія європейських столиць культури (ЄСК) почалася 1985 року, коли тодішній міністр культури Греції, акторка Меліна Меркурі запропонувала Раді міністрів ЄС щороку надавати цей титул одному з європейських міст. За задумом Меркурі, подібна ініціатива мала допомогти містам Європи презентувати світу свою унікальну культуру.

  Грецька акторка, політик Меліна Меркурі (1920-1994).
Фото: melinamercourifoundation.com

Першою європейською культурною столицею стали Афіни. Потому цей титул отримували понад 50 європейських міст, серед яких, приміром, Флоренція (1986), Париж (1989), Мадрид (1992), Люксембург (1995), Стокгольм (1998), Роттердам і Порту (2001), Брюгге і Саламанка (2002), Ліверпуль і Ставангер (2008), Турку і Таллінн (2011), Умео і Рига (2014).

За понад 30 років існування цієї традиції правила обрання культурних столиць неодноразово змінювалися. Почавши із надання титулу одному місту щороку, 2000-го Єврокомісія вирішила не обмежуватися лише однією столицею і надала цей статус одразу дев’ятьом містам. З 2009 року правила знову змінилися. Звідтоді щороку обирають дві столиці: одну — серед міст країни, яка вже давно є членом ЄС, і другу — від країни, яка приєдналася до ЄС нещодавно.

Майбутні культурні столиці оголошуються заздалегідь — за п’ять років до отримання цього статусу. Цей час, пояснює генеральний директор програми "Європейська столиця культури Вроцлав 2016" Кшиштоф Май, потрібен місту для того, щоб обрати достойних кураторів, поліпшити міську інфраструктуру й підготувати програму заходів.

 Генеральний директор програми "Європейська столиця культури Вроцлав 2016" Кшиштоф Май

Сьогодні вже відомо, що після Вроцлава і Сан-Себастьяна цей титул 2017 року перейде до Орхуса (Данія) та Пафоса (Кіпр), 2018-го — до Леувардена (Голландія) і Валетти (Мальта), 2019-го — до Пловдива (Болгарія) і Матери (Італія).

Столиці наступних років ще не оголошені, але вже відомі країни, чиї міста зможуть позмагатися за цей титул.

Найпильніше слід звернути нашу увагу на 2024 рік, де серед країн-претендентів зазначена й Україна. Участь котрогось із українських міст буде залежати від кількох чинників. Насамперед — від того, чи станемо ми до того часу членом ЄС. Хоча, як показує досвід Вроцлава, зміни в нашій країні мають відбутися на дуже багатьох внутрішніх рівнях.

ВІЙНА, ПЕРЕСЕЛЕНЦІ Й ХАЙКУ ВРОЦЛАВСЬКИХ ПЕНСІОНЕРІВ

Не лише підготовка програми, а й процедура подання заявки на участь у змаганні за звання культурної столиці Європи вимагає певних зусиль і від міста, і від самої держави. За шість років до оголошення міст-переможців Міністерство культури країни, яка була обрана раніше для участі в конкурсі, подає заявку до Єврокомісії з переліком міст, готових позмагатися за цей титул (відповідно, міста починають готуватися ще раніше).

Кожне з міст пропонує концепцію майбутньої програми, а вже сформоване журі визначає, котра із них може бути найцікавішою та найефективнішою. Останній показник є дуже важливим, оскільки кожне місто використовує цей титул зі своєю метою.

Скажімо, інше польське місто, Краків, який був культурною столицею Європи 2000 року, використало цей досвід як інструмент для розвитку туризму. "Порівняно з іншими польськими містами Краків сьогодні пропонує найбільше важливих культурних подій, — розповідає екс-міністр культури і національної спадщини Польщі Малґожата Оміляновська. Також це місто показало, як за допомогою довготривалої роботи можна збільшити зацікавлення культурою з боку місцевого населення".

 Однією з європейських столиць культури 2015 року став Монс у Бельгії. Фото: belgiumtheplaceto.be

З туристичною метою використав титул ЄСК минулого року і бельгійський Монс. Найвідомішою подією в їхній програмі стала масштабна виставка ранніх робіт Вінсента Ван Гога, який певний час жив неподалік від міста. Натомість друга культурна столиця 2015 року — чеський Пльзень — стала місцем для відзначення 70-річчя закінчення Другої світової війни та діалогу про етнічне й культурне різноманіття сучасної Європи.

Обидва цьогорічні переможці — Сан-Себастьян і Вроцлав — вирішили використати досвід ЄСК не лише для промоції своїх міст в Європі, але й для вирішення певних локальних проблем. Містечко Сан-Себастьян на Півночі Іспанії, відоме своїми пляжами і баскською кухнею, за допомогою програми "Культура співіснування" хоче спробувати проговорити й осмислити своє минуле.

 Офіційне відкриття року Європейської столиці культури у Сан-Себастьяні відбулося 20 січня. Фото: dss2016.eu

Як відомо, багато десятиліть сепаратистська терористична організація ЕТА боролася за незалежність Країни басків, у результаті — місцеве населення і дотепер лишається розколеним. Саме тому більшість арт-проектів у Сан-Себастьяні буде присвячена темам війни, насильства й проблемі біженців. Наприклад, на березень запланований антивоєнний міждисциплінарний фестиваль, а в червні в місті можна буде побачити твори Рубенса, Гойї та Пікассо, присвячені темам війни і миру.

Історія польського Вроцлава не менш важлива й актуальна для сучасної Європи. 1945 року німецьке місто Бреслау (колишня назва Вроцлава) перейшло до Польщі, а всі корінні мешканці залишили місто. Тоді до Вроцлава переїхало не лише багато поляків, а й українців зі Львова.

Вроцлаву є що розповісти світу про проблему переселенців і співжиття в одному просторі людей з різними релігіями й культурами. Саме тому кожна складова програми Вроцлава як культурної столиці "Простір для краси" передбачає активне залучення місцевих мешканців. 

 Президент Вроцлава Рафал Дуткевич називає 2016-й найважливішим роком в історії повоєнного Вроцлава

"Дуже часто після року перебування в статусі культурної столиці Європи місто нічого не отримує, — говорить президент Вроцлава Рафал Дуткевич. — Аби не повторити цей досвід, ми вирішили працювати не лише з центром міста, а й з околицями, а також з усіма віковими й соціальними категоріями населення".

Навіть ще до вивчення повної програми культурних подій, запланованих цього року у Вроцлаві, ви переконуєтесь у цьому, отримавши в перший день свого перебування в місті разом з інформаційними й рекламними матеріалами збірку хайку, перекладених англійською мовою. Як виявилося, ці вірші написали вроцлавські пенсіонери, а ось видання їхніх текстів книжкою і переклад англійською стали можливими завдяки міні-ґранту від міської влади: податися на нього зі своїм культурним проектом минулого року міг кожен вроцлавець.

ЗВУКИ І ДУХИ СУЧАСНОГО ВРОЦЛАВА

Повна програма культурних заходів, які відбудуться у Вроцлаві 2016 року, опублікована у вигляді кількасотсторінкової книги-каталогу і складається із близько тисячі подій. Нею можна користуватися як своєрідним календарем — майже щодня у місті відбувається важливий культурний захід.

Серед них є події світового масштабу: концерти Енніо Морріконе (лютий) чи вокаліста Pink Floyd Девіда Гілмора (червень), квітневі заходи в рамках "Вроцлава як Усесвітньої книжкової столиці ЮНЕСКО" (ще один титул, який отримало місто цього року), фестиваль "Джаз на берегах Одри" під керівництвом Лєшека Можджера (квітень), кінофестиваль "T-Mobile Нові горизонти" (липень), "Театральну олімпіаду", в якій візьмуть участь Тадаші Сузукі, Роберт Вілсон, Ромео Кастелуччі, Пітер Брук, Крістіан Люпа (жовтень-листопад), церемонію вручення Європейської кінопремії (European Film Awards, грудень).  

А також не обходиться без камерних показів вистав чи кінофільмів, читань, дискусій, концертів і виставок у віддалених районах Вроцлава.

Концерт вроцлавських музикантів в одному з торгових центрів міста. Фото: A.Bulacik

"Як куратор я насамперед працював із "вроцлавськістю": мені важливо було підкреслити ті імена та мистецькі тенденції, які пов’язані з нашим містом, — розповідає куратор візуальної програми "ЄСК Вроцлав 2016" Міхал Бєнєк. — Але разом з тим одним із найважливіших арт-проектів стане "Вроцлав — чорний хід", присвячений міським просторам, розміщеним далеко від центру, зневаженим і забутим".

Подібна мета була і в куратора літературної програми Ірека Гріна. За допомогою статусу ЄСК він вирішив звернути увагу на проблему викладання літератури в польських школах і "довести дітям, що вони можуть читати навіть у тих місцях, які вони ненавидять". За задумом Гріна, цього року Вроцлав перетвориться на одну велику бібліотеку, в якій читатимуть на сімейних пікніках, обмінюватимуться книжками і клеїтимуть стікери з літературними цитатами на автівках (проект "Бібліополіс").

В цілому над вроцлавською програмою "Простір для краси" працювало вісім кураторів, кожен з яких відповідав за свій напрямок — театр, оперу, візуальне мистецтво, музику, кіно, перформанс, літературу та архітектуру. Важливо, що оргкомітет ЄСК принципово робив вибір на користь місцевих арт-діячів: шість кураторів проекту народилися чи навчалися у Вроцлаві.

 Куратори програми Європейської столиці культури у Вроцлаві

Для першого вікенду-відкриття 15-17 січня, під час якого Вроцлав офіційно оголосили культурною столицею Європи, організували близько 100 подій у кожному з напрямків програми і запросили 300 журналістів з різних країн світу.

"Для Польщі це можливість показати світу нашу здатність гарно організувати заходи міжнародного рівня, — пояснює Малґожата Оміляновська, яка була міністром культури і національної спадщини Польщі в той час, коли розроблялася програма Вроцлава. — Хоча найважливіше для нас — заохотити вроцлавців брати участь у культурному житті свого міста".

Насправді зацікавити мешканців Вроцлава культурою не так і складно. Українка Леся Савицька, яка нещодавно переїхала до Вроцлава, пригадує, як її вразила не лише кількість арт-подій світового масштабу в нестоличному Вроцлаві, а й те, як багато вроцлавців ходить на культурні заходи. Тому підтвердженням може стати збудований спеціально до ЄСК Національний форум музики, квитки на концерти в якому розкуплені на рік наперед.

Однак місцеві мешканці не відразу підтримали ідею подання Вроцлава на культурну столицю Європи — насамперед з фінансових причин. "Вроцлавці дуже критикували цю ідею, вона активно обговорювалася в медіа, але сьогодні вже є розуміння, що це може бути корисно для міста", — каже вроцлавський архітектор Павел Войдулак, з яким ми знайомимось на відкритті виставки "Зроблено в Європі. 25 років премії ЄС у царині сучасної архітектури".

У Вроцлавському Музеї архітектури виставлені 150 макетів найкращих проектів минулих років, більшість із яких уже має конкретне втілення в різних країнах світу, як-то, приміром, Французька національна бібліотека в Парижі (1996), театр "Люксор" у Роттердамі (2001), Музей світової культури в Гетеборгу (2005), Новий музей у Берліні (2011), Національний музей мистецтва ХХІ століття у Римі (2011), Музей кіно в Амстердамі (2013) тощо.

  Виставка "Зроблено в Європі. 25 років премії ЄС у царині сучасної архітектури". Фото: Фото: A.Bulacik

І хоча жоден із цих проектів не був реалізований у Вроцлаві, місто показує своє бажання відповідати сучасним архітектурним світовим тенденціям. Скажімо, згаданий новозбудований Форум музики дуже схожий на один із найвідоміших архітектурних проектів за всю історію конкурсу, переможця 2011 року — концертний зал Harpa в Рейк’явіку. Подібна виставка може стати поштовхом для нових креативних ідей вроцлавських архітекторів. Павел Войдулак розповідає, що і сьогодні реалізувати у Вроцлаві свої творчі ідеї нескладно — для цього створено безліч конкурсів і програм.

Ще одна важлива виставка, відкрита під час першого вікенду в Awangard BWA gallery, знайомила вроцлавців з роботами одного з найвідоміших скульпторів ХХ століття — баскійця Едуардо Чилліди. Цей проект став подарунком Вроцлаву від Сан-Себастьяна, рідного міста художника, в якому нині діє парк-музей "Чилліда-Леку" з найбільшою колекцією його робіт.

Мистецтво народжується в контакті з очима глядача, вважав Едуардо Чилліда. Фото: Maziarz Rajter

Дві ж інші масштабні події, презентовані на відкритті року ЄСК у Вроцлаві, виразно підтверджували головну мету оргкомітету — максимально залучати в усі події місцеве населення.

"Формуючи музичну програму Вроцлава на цей рік, ми намагалися не лише запросити до міста світових зірок, а й зробити місцевих мешканців учасниками цих заходів: показати їм, що вони теж, як і професійні музиканти, можуть грати на різних інструментах і навіть самі їх виготовляти", — розповідає кураторка музичної програми ЄСК у Вроцлаві Аґнєшка Франкув-Желязни.

 Аґнєшка Франкув-Желязни: "Мета нашої програми — показати музичне різноманіття Вроцлава"

Ця ідея максимального залучення втілилася на концерті-відкритті у Форумі музики, де в ролі симфонічного оркестру під диригуванням пані Аґнєшки… виступили всі присутні в залі.

Перед початком концерту кожному слухачеві роздали "інструменти": пластикові пляшки, металеві трубки, дерев’яні палички і навіть сантехнічне "коліно". І як би безглуздо це не виглядало на перший погляд, із таких заготовок кожен зміг змайструвати свій ударний чи духовий інструмент.

 Імпровізований "оркестр" на відкритті року Європейської столиці культури у вроцлавському Форумі музики

А після кількох репетицій уся зала (включно із польськими міністрами, єврокомісаром, мерами і дипломатами) змогла злагоджено зіграти гімн Вроцлава як європейської столиці, написаний керівником ансамблю "Малі інструменти" Павлом Романчуком. Він же створив музику і для головної події на відкритті Вроцлава — перформансу британця Кріса Болдвіна "Пробудження"

 Куратор програми перформансу Кріс Болдвін

Кріс Болдвін відомий у світі саме завдяки масштабним вуличним шоу на кшталт перформансів, реалізованих у рамках Олімпійських ігор в Лондоні 2012 року. Перформанс-відкриття Вроцлава як культурної столиці британець вирішив присвятити його духам, які символізують ключові віхи в історії і сучасному житті Вроцлава: Духові релігійного багатоманіття, Духові повені (яку місто з великими втратами пережило 1997 року), Духові відновлення (вроцлавці кілька разів змушені було відбудовувати місто — після війни та повеней) і Духові інновацій, які є головним пріоритетом нинішнього Вроцлава.

"Вроцлав — це місто, яке створили іммігранти та переселенці, — пояснює головну ідею "Пробудження" Кріс Болдвін. — Я переконаний, що Вроцлав може бути символом нової Європи, місцем для зустрічі, для обговорення непростих питань і пошуку відповідей на них".

Участь у перформансі взяло близько двох тисяч артистів і технічних працівників, серед яких були не лише професіонали, а й пенсіонери, діти і навіть засуджені — всі вони протягом року під керівництвом Болдвіна готували грандіозне шоу.

Аби пробудити духів Вроцлава, із чотирьох районів міста в один і той самий час вирушило кілька процесій, очолюваних одним із духів (за їхнє візуальне втілення відповідав   французький художник Філіп Жефруа). На кожну із цих процесій, яка рухалася в бік центральної площі на заключне візуально-музичне шоу, чекала своя програма.

 Хор на одному з мостів Вроцлава "пробуджує" Духа релігійного багатоманіття

Обравши Духа релігійного багатоманіття, ми потрапили на музичну програму. Йдучи спальними районами міста поруч із сотнями інших вроцлавців і туристів, процесія час від часу зупинялася, щоби послухати, як на мосту, даху чи балконі хор виконує котрусь із класичних композицій.

Грандіозність цієї велелюдної ходи, цього поєднання культури з життям міста, направду справляла якесь містичне враження, болісно нагадуючи про те, як жили і з якими пориваннями збиралися на вулицях своїх міст українці восени 2013-го і взимку 2014-го. І саме ця підготовча частина перформансу виявилася найважливішою, бо вже його завершення змогли побачити далеко не всі.

 Площа Ринок у Вроцлаві під час заключного шоу Кріса Болдвіна "Пробудження"

Й хоча на площі Ринок таки відбулося масштабне шоу за участю акторів, музикантів, акробатів, танцівників і перформерів, дочекалися на нього того морозяного вечора лише найвитривалиші — шоу почалося із двогодинною затримкою. Хочеться вірити, що цей негативний досвід буде враховано під час підготовки перформансу-закриття Кріса Болдвіна "Небо", який теж запланований на холодну пору — 17 грудня.

***

Друга частина історії про Вроцлав як культурну столицю Європи та українську частину програми — "Пробудження Вроцлава: європейські стратегії культурної столиці".

Авторка висловлює вдячність Польському інституту в Києві за допомогу в підготовці матеріалу.

powered by lun.ua