Віртуальна реальність археологічного музею: Як не втратити Поштову площу

4959
20 липня 2016

Важко сказати, чи це випадковість, чи мудра природа й справді компенсує негатив нашого повсякдення бодай поодинокими хорошими новинами у сфері окремо взятої науки – археології, але цієї весни-літа їх дійсно якось незвично більше, ніж у попередні роки.

Завдяки численним експедиціям, що охопили практично всю Україну, науковці віднайшли давньоруське поселення Х століття у Пересопниці, архітектурні об’єкти античного періоду (ІV–V століття до н.е.) у Миколаєві, на останки двометрового велетня з кургану "Могила Комишуватка" натрапили Маріупольські науковці.

З-під землі "з’явилися" раніше невідома фортифікаційна пам’ятка у Кам`янці-Подільському, городище Турово-Пінського Князівства у Шацьку, залишки міста XVII століття у Жовкві та навіть давнє поселення в Горішніх Плавнях.

На тлі всього цього може видатися, що Київ живе тільки політикою і максимум – тішиться відремонтованим сходам на Старокиївську гору. Але це зовсім не так.

Уже два роки на Подолі, в районі Поштової площі, просто під галасливим містом твориться справжнє таїнство заглиблення в літописний Київ ХІ–ХVII століть: співробітники Центру археології Києва Інституту археології НАН України під керівництвом Михайла Сагайдака досліджують місце, випадкове виявлення якого під час реконструкції Поштової площі стало сенсацією в науковому світі.

А нещодавно журналістам презентували ще одну унікальну річ – спеціальний додаток для мобільних телефонів, що дозволить будь-кому здійснити віртуальну подорож під Поштовою площею простором розкопаної вулиці з можливістю розглядати знахідки. А їх, треба сказати, вже на цьому етапі дуже багато.

ЗНАХІДКИ І ВІДКРИТТЯ

Сенсаційним висновком науковців стало спростування прийнятої в радянський час версії, що Київ XI століття завершувався ближче до вулиці Сагайдачного.

Тепер, на основі досліджень фрагментів міської дороги, вкритої суцільним настилом із колод, залишків будинків та укріплень можна стверджувати, що вже тоді на території сучасної Поштової площі розташовувався порт, кипіло життя та жвава торгівля. Про це свідчать знахідки давнього кладовища, бронзових і срібних натільних хрестів, залізних стріл, фрагментів кераміки і скла, князівських печаток, ядер, куль і фрагментів зброї, російських і польських монет XVII століття тощо.

Вже в ХІ столітті на території сучасної Поштової площі розташовувався порт, кипіло життя та жвава торгівля. Фото розкопок: Дмитро Ларін

Іншим відкриттям стала фіксація залишків оборонних споруд XVII століття, про які до цього часу було відомо лише з "Плану Києва полковника Ушакова" 1695 року та малюнків надвірного художника литовського гетьмана Януша Радзивілла Абрагама ван Вестерфельда, які є єдиним в історії зображенням Києва початку XVII сторіччя.

"Поділ був кардинально перебудований після потужної пожежі 1811 року. Тоді в Петербурзі Вільям Гесте розробив план регулярності, спростив усі живописні вулички. З’явилася нинішня вулиця Сагайдачного, і зв’язалося все це з Верхнім містом Великим спуском, а історична сторінка допожежного Києва була перегорнута. І ми дуже мало про це знаємо. А на основі цих розкопок ми бачимо, що всі ті відомі мальовані плани спираються на структуру, яка виникла тут ще в IX–X столітті," – каже Михайло Сагайдак, директор Центру археології Києва Інституту археології НАН України.

Також науковці не виключають, що віднайдений фрагмент спуску XVIIXVIII століть може бути саме тим давнім історичним Боричевим узвозом, пошуком якого займалися науковці ще у XVIII–XIX століттях. Адже той Боричів узвіз, яким ми сьогодні можемо спуститися від Андріївської церкви, був прокопаний в 1660-х роках, коли після Переяславської угоди до Києва ввійшов Московський гарнізон і розпочався новий етап київського фортифікаційного будівництва.

Михайло Сагайдак, директор Центру археології Києва Інституту археології, розповідає про залишки оборонних споруд ХVІІ століття. Фото: Дмитро Ларін

"Там, нагорі стояла Церква Святого Василія, яку Володимир побудував одразу після свого хрещення, просто на капищі. Куди йшов Боричів узвіз? Ми всі пам’ятаємо, що хрещення киян відбулось на річці Почайні, всі знаємо про знамениту київську гавань, звідки вирушали всі кораблі у Візантію і Скандинавію, на Схід і Захід, але як вона була облаштована?

І от, ця знахідка показує, що узвіз завершувався штучним земляним валом. Причому він був не просто насипаний, а сформований з дуже тривкої глини. В його основі – дерев’яна конструкція, стовпи, які мали тримати береги Дніпра, вода в якому під час повені піднімалась на 6 метрів,"  розповідає дослідник, змушуючи замислитися, чи побачить колись всі ці знахідки громадськість.

НЕВДАЛИЙ ДОСВІД

Подібну наукову ейфорію археологи вже відчули 1972 року, коли на ділянці, що охоплювала Контактову площу (тоді – Червону) й вулицю Хориву, на глибині 812 метрів було знайдено 15 дерев’яних зрубів (житлових споруд), які навіть пахли сосною (!). Тоді ця знахідка докорінно перевернула уявлення про масову забудову Києва в Х столітті. За остаточним рішенням вона мала бути реконструйована як частина експозиції Музею народної архітектури і побуту в селі Пирогів.

Розкопки Поштової площі. Фото: Дмитро Ларін

Все те дерево – окрім фундаментів, стін і залишків підлоги, там знайшли ложки, дитячі ложечки, тріпала, чесала, колеса, жлукто, тощо – попередньо відварили у фенолоспиртах у великих ємностях, що близько 3-х місяців стояли біля Контрактового будинку, витісняючи таким чином кисень, пронумерували й з усіма кресленнями та схемами передали музею для реконструкції.

Відтоді археологам довелося тричі (!) відновлювати документи (акти, креслення) на зруби, які чи то зникали, чи губилися в Пирогові. Утім, за 43 роки музей так і не спромігся зібрати "історичний конструктор". А 2015 року взагалі стало відомо, що проблема реконструкції "розсмокталася", бо всі артефакти просто згнили.

Трохи далі в історії Києва свого часу пішов процес музеєфікації археологічних знахідок з Майдану Незалежності (тоді – площі Жовтневої революції) під час його реконструкції 1980–1981 років. Тоді київські археологи вперше знайшли оборонні вали ХI століття, які спускалися від Золотих Воріт до Майдану, а також залишки Лядських воріт і частину дерев’яної мостової. Обабіч воріт розкопали дві кордегардії з бароковими фасадами і чимало побутових речей.

Голова Товариства охорони пам’яток історії та культури Петро Тронько тоді рішуче відкинув ідею повної музеєфікації об’єкта. Натомість у підземному переході на площі Жовтневої революції науковці Музею історії міста Києва облаштували скромну постійну виставку "Лядські/Печерські ворота", експозиція якої була розміщена по колу навколо залишків пілонів (проїзних стін, що вели до міста) Лядських воріт.

Сучасний стан розкопу Поштової площі в Києві. Фото: Дмитро Ларін

Виставка була доступна для відвідувачів до чергової реконструкції Майдану Незалежності 2001 року, а згодом у Музею історії Києва почалися проблеми, пов’язані з приміщенням, було не до виставки, її згорнули і… забули про неї.

Саме тому настільки важливо, щоб розкоп і артефакти Поштової площі нарешті, вперше в історії України, були належними чином музеєфіковані. Здається,  чиновники поки що теж розуміють цю потребу.

ВІРТУАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ ЧИ УНІКАЛЬНИЙ МУЗЕЙ

"Під час відрядження у Швецію я був у Морському музеї "Васа", де показують  піднятий з води корабель, якому лише 300 років. Черги нескінчені. Я думаю, ми й кораблі можемо показувати значно старші за 300 років, а ще маємо стільки свідчень про древність того, де ми живемо, що це робить нас особливими.

Що б ми зараз не робили навколо – в сучасній інфраструктурі однозначно має бути музей – місце, де буде збережена історія. І таке місце може працювати – бути джерелом надходження коштів, адже буде цікавим для туристів як реальне свідчення тисячолітньої історії," вважає Євген Нищук, Міністр культури України.

Василь Рожко, начальник Управління музейної справи та культурних цінностей Мінкультури, наголошує, що трендами сучасного музейного життя у світі є віртуальна доповнена реальність музей, який виходить за межі приміщення і працює з простором навколо, і культурні ландшафти, коли музей стає осередком гуртування громади.

Музей історії Барселони, Іспанія. Фото: Любов Самойленко ("Музейний простір")

Музей історії Барселони, Іспанія. Фото: Любов Самойленко ("Музейний простір")

Все це можна втілити в майбутньому "Музеї археології на Поштовій", створивши тут перший в Києві музей in situ, тобто безпосередньо на місці розкопок і виявлення унікальних знахідок. Тієї ж думки тримається й Діана Попова, директор Департаменту культури КМДА. Вона висловлює позицію київського міського Голови та зазначає, що з бюджету міста вже було виділено для археологічних досліджень 20 млн гривень.

Єдине, жоден з них не може сказати, коли приблизно ця подія може статися. Адже наразі археологи ще працюють, попереду дослідження другого шару, консервація і реставрація артефактів, довга робота над концепцією музею, і аж наприкінці – створення експозиції.

Хоча в березні 2015 року, за господарювання в Міністерстві культури України В’ячеслава Кириленка, вже було створено Робочу групу зі збереження та музеєфікації знахідки на Поштовій площі, частина її складу в Мінкультури вже не працює, тож нинішні очільники відомства не виключають її переформатування.

Таким чином, витягнуті колегами по цеху з Євгена Нищука обіцянки вимагати від Президента надання цьому об'єкту статусу національного та внесення його до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, попри благі наміри, поки звучать передчасно.

Археологічний музей "Берестя", відділ Брестського краєзнавчого музею, Республіка Білорусь. Фото: Любов Самойленко ("Музейний простір")

Прикладів музеєфікації аналогічних об’єктів у світовому досвіді безліч. Підземну експозицію площею 4000 квадратних метрів можна побачити в Музеї історії Барселони в Іспанії. Кілька років тому було відкрито для відвідувачів Археологічний музей на центральній площі Ринок Глувний у Кракові. Його об’єкти польські археологи віднайшли під час розкопок, що розпочались із ремонту бруківки біля сучасної будівлі Сукєнніце. Увагу туристів у Болгарії привертає Музей "Варненські терми", також створений за принципом in situ.

У цих музеях розповіді, класичні експозиції та археологічний простір доповнені графічними реконструкціями, макетами або й відеорядом на спеціальних моніторах, що подають етапи перебудови окремих об’єктів у 3D форматі. Чимось подібним може також похвалитися Римсько-германський музей у Кельні.

Музеєм такого ж типу є археологічний музей "Берестя" і білоруському Бресті: спеціальний павільйон з бетону, скла і анодованого алюмінію розміром 40 на 60 метрів, що ззовні нагадує стародавнє житло, й пласти землі "відкривають" місто XI–XIII століття, віднайдене археологами там само в 1960–1980-х роках. Основою експозиції музею є розкоп: на глибині 4 м знаходиться частина ремісничого кварталу – 28 дерев'яних житлових і господарських будівель XIII століття, дві вуличні мостові, частокіл, залишки глинобитних печей.

Подібний підземний музей мріяли створити українські археологи на місці згаданих вище розкопок 1971–1972 років на Контрактовій площі. Передбачалося залишити артефакти in situ для подальшого збереження й перетворення на туристичний об’єкт, що репрезентував би міську забудову стародавнього Києва.

Археологічний музей у Кракові, Польща. Фото: Любов Самойленко ("Музейний простір")

Але ідея так і не була реалізована. Як і аналогічна ідея 40 років по тому, коли професійна громадськість ініціювала музеєфікацію Старокиївської гори й фундаментів Десятинної церкви.

Тому саме зараз доля дає Києву ще один шанс. І чи використає він його – невдовзі побачимо.

А поки що Міністерство культури України спільно з Центром археології Києва при Інституті археології НАН України та ГО "Pixelated Realities" розробили спеціальний додаток до мобільних телефонів і презентували його як проект "Віртуальна реальність Поштової площі".

Фахівці компанії Pixelated Realities зафіксували археологічні розкопи з середньовічними дерев’яними конструкціями методами фотограмметрії і створили 3D-модель об’єкта на базі 3000 знімків. На її основі розробили прототип віртуального туру для смартфону, що дозволяє будь-кому здійснити віртуальну подорож під Поштовою площею – простором розкопаної вулиці з можливістю розглядати знахідки.

Артефакти, знайдені під час розкопок Поштової площі в Києві. Фото: Дмитро Ларін

До слова, приклади подібних проектів уже успішно працюють в Україні. 3D-модель середньовічної фортеці "Тустань" була створена і презентована ще 2014 року на основі графічної реконструкції її відкривача і дослідника Михайла Рожка. Це дозволило відтворити первісний вигляд прилеглої території – штучний став, багаторядні вали, рови з історичним торговим шляхом і безлісі схили.

Щодо Поштової площі, поки що існує робоча версія додатку, його детальніша розробка ще триває. Втім, запевняють програмісти, вже невдовзі вона буде завершена й з`явиться у вільному доступі. Передбачається, що в процесі подальших археологічних робіт додаток доповниться новими краєвидами й історичними артефактами, а кожен з нас зможе побачити, як просуваються роботи, які нові знахідки з`явилися тощо.

В сучасних умовах є сподівання, що саме цей публічний проект віртуальної реальності, який привертає увагу не лише професійної громадськості, а й широких соціальних та вікових груп, стане запорукою того, що перший унікальний інтерактивний історико-археологічний підземний музей in situ в Києві стане нашою реальною гордістю.

Артефакти, знайдені під час розкопок Поштової площі в Києві. Фото: Дмитро Ларін

 Артефакти, знайдені під час розкопок Поштової площі в Києві. Фото: Дмитро Ларін

 Артефакти, знайдені під час розкопок Поштової площі в Києві. Фото: Дмитро Ларін

Леся Гасиджак, спеціально для УП.Культура

powered by lun.ua

Головне на сайті