Велике спільне минуле. Простір синагог у Львові

5578
3 вересня 2016

Сучасним містянам добре жити у тій реальності, яку вони створили, заповнюючи місця пам’яті буденними об’єктами та щоденними справами. Проте незрідка теперішні мешканці Львова забувають про справжність місця і про історії людей, які жили до них у тих самих кварталах і в тих самих будинках. 

Утім, динаміка розвитку міста рано чи пізно приводить до раннього чи пізнього вибуху людської пам’яті – місто починає самостійно шукати власну спільну історію. Вдалою ілюстрацією творення спільної історії, витягування її з каменів амнезії є успішна співпраця Львівської міської ради, Центру міської історії, Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) GmbH (зокрема проекту "Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова"), громади та єврейської спільноти над проектом "Простір синагог", який втілюється  з жовтня 2008 року і першу частину якого презентуватимуть 4 вересня 2016 року.

"Ми  повертаємося не до переосмислення рамок радянських і національних у писанні історії, а радше до переосмислення бачення історії як повернення до тої необрізаної, необкраяної історії міста. У цих великих процесах опиняється Львів, який артикулюється як центр національного відродження, як центр українського проекту у ХІХ і ХХ століттях",  –  каже Софія Дяк, директорка львівського Центру міської історії.

У Львові є щонайменше 3 яскраві місцини, пов’язані з єврейською історією: Янівське кладовище, на території та поблизу якого було влаштовано концентраційний табір, Краківський ринок, на якому можна знайти все, що хочеш, окрім згадки про те, що його побудували на єврейському цвинтарі, та колишній єврейський квартал у центрі міста на вулиці Староєврейській, де була синагога "Золота роза", будинок навчання Бейт Гамідраш і Велика міська синагога. На місці останньої донедавна була парковка для машин і літня тераса кав’ярні.

Єврейський квартал до початку проекту "Простір синагог"

У минулому Львів був мультикультурним містом, адже тут жив великий відсоток поляків, євреїв, німців, вірмен, українців і багатьох тих, про кого самому місту сьогодні важко згадати. Спільнотами, які творили місто, були євреї та поляки – їх було по 30% від загальної кількості львів’ян, та українці – близько 20%. Проте під час Другої світової війни близько 360 тисяч євреїв (з них третину складали мешканці міста, а ще дві третини – ті, кого привезли з інших районів до Янівського концтабору) винищили і забули, створивши культурну пустку на мапі ідентичності міста. Одним із сумних наслідків стало те, що сучасна молодь (а часто – і старше покоління) уже переважно не знає єврейської історії та історії Голокосту, яка є однією з історій і міста, і країни загалом.

Про це також говорить літературознавиця Ірина Старовойт: "Культурна травма – зяюча пустка. Вона сама про себе не говорить і про неї часто не хочуть знати, як і говорити. Ми успадкували більше ніж одну історію, а подекуди ми стали спадкоємцями цілковитої зміни мешканців, конфліктних спогадів і ландшафтів історичної провини".

ЄВРЕЙСЬКА ІСТОРІЯ. СПІЛЬНА СПАДЩИНА

Проект "Простір синагог" заповнить ту пустку, яка внаслідок вибухів нацистських бомб та масових убивств утворилася на місці Великої міської синагоги,  синагоги "Золота роза" та Бейт Гамдірашу, створивши місце, куди можна буде прийти, щоб подумати над тим, якою була і є міська історія та історія євреїв.

Комунікаційний менеджер проекту Володимир Бєглов чітко окреслює його головну мету: "Одним з найголовніших меседжів цього проекту є намагання донести до сучасних мешканців Львова, що не буває виключно єврейської спадщини, чи виключно вірменської спадщини, чи виключно української спадщини – це все наше спільна спадщина, вибачте за "затаскане" слово, "багатство", яке показує різноманіття, мультикультурність Львова. Коли ми приймаємо своє таке строкате минуле, це дає нам велику перспективу, таке величезне красиве минуле".

Все розпочалось 2008 року, коли у Львові відбувалася міжнародна конференція, темою якої стали місця єврейської історії Галичини. Тоді історики та активісти традиційно побивалися над жахливим станом цих ділянок. Слід зазначити, що до участі в конференції були запрошені й представники міської влади. Саме в них виникла ідея провести міжнародний конкурс проектів з ушанування єврейської історії.

Для цього було обрано три знакові для Львова місця єврейської історії: єврейський квартал, парк Бессойлем (біля колишньої єврейської лікарні та цвинтаря, на якому сьогодні діє ринок) і Янівський концтабір. Найбільше заявок, а саме 35, зібрав єврейський квартал – місце синагоги "Золота Роза", Бейт Гамідрашу та Великої міської синагоги. Пропозиції надійшли з усіх континентів, а оцінювання відбувалося анонімно – оцінювали проект, а не автора проекту. 

Міжнародна конференція про місця єврейської історії Галичини. 2008 рік

Таким чином у конкурсі на облаштування єврейського кварталу переміг молодий берлінський архітектор Франц Решке з мінімалістичним проектом "Простір Синагог". Оскільки втілення проекту не обмежувалося дедлайнами, в організаторів було достатньо часу і на дослідницькі дискусії, і на громадські слухання, і на врахування побажань місцевих мешканців та представників єврейської спільноти.

Відтак, у липня 2015 року пустку, що залишилась від синагог, почали разом упорядковувати партнери проекту. Посольство Держави Ізраїль та Почесне консульство Ізраїлю в західній Україні висловили свою підтримку проекту.

ПРОСТІР СИНАГОГ

Головна ідея Франца Решке – показати пустку: колись тут було три важливі сакральні будівлі, а зараз немає нічого. Архітектор дотримується думки, що немає сенсу відбудовувати те, що було втрачене. Натомість слід залишити і зберегти те, що залишилося справжнім – як нагадування про беззмістовність і масштабність трагедії Голокосту.  Цікавий факт: усі стадії проекту від планування до реалізації відбуваються виключно в Україні.

На місці синагоги "Золота Роза" буде простір тиші та гідності, простір визнання того, що єврейська спільнота була містотворчою і що досі нею є. Завдяки проведеній консервації зберігаються залишки будівлі та відновлюється їхній належний стан. Відтак, коли і якщо єврейська спільнота матиме намір відбудувати "Золоту Розу", вона матиме, що відбудовувати. Також важливо сказати, що відповідно до вимог ЮНЕСКО, усі роботи є зворотними та не пошкоджують автентичних елементів.

Друга позиція – навчальний дім Бейт Гамідраш – це зелена зона для медитацій і "діалогу з минулим і між сучасниками". Фундаменти будівлі позначені за  допомогою світлих елементів, кожен з яких виконано за окремим проектом, щоб ретельно відтворити місце розташування дому та вшанувати його історію.

Для маркування фундаменту використовують білий камінь Venetian Terazzo, виготовлений на замовлення. На початку ХХ століття він був дуже популярний у Львові, проте сьогодні цей гладенький світлий камінь є великою рідкістю. Організаторам ледве вдалося знайти ремісника, який погодився взятися за це завдання - Лева Тріску, який заради проекту "Простір синагог" повернувся з Чехії, де працював багато років, в Україну.

Результати першого етапу проекту "Простір синагог" у єврейському кварталі Львова

Власне світлий відтінок фундаменту стане контрастом, що в естетиці старих львівських кам’яниць натякатиме: тут біла пляма, тут було щось органічне, важливе для міста, а сьогодні цього немає.

Третя зона – це Велика міська синагога, територія якої буде розроблятися з 2017 року. За своїм плануванням вона є досить незвичною, адже завдяки перепаду висот, коли на цей білий простір падатиме дощ, вода буде утворювати дзеркало, в якому відбиватиметься небо, ніби натякаючи на минуле цього місця. Цю зону також планують використовувати для масових заходів: освітніх і культурних, зокрема, для фестивалю єврейської культури Lviv Klez Fest.

ПАМ’ЯТЬ ПРО ТРАГЕДІЮ

Ідея інсталяції "Увічнення", яку розташують між "Золотою Розою" та Бейт Гамідрашем, з’явилася уже після того, як Франц Решке переміг у конкурсі. Тоді перед організаторами проекту постало питання: проект показує пустку, він маркує єврейський простір, але як показати те, що було, як відобразити трагедію Голокосту, частиною якої був і Львів? Як донести інформацію про трагедію?

Було два варіанти. Можна було написати, щось на кшталт "у Львові було знищено 100 000 тисяч місцевих євреїв і ще кілька сотень тисяч не місцевих у трагедії Голокосту". Однак, на думку організаторів, це не дуже влучна ідея. Цифри перестали вражати, нам потрібні емоції, які торкатимуться серця.

Іншим варіантом стала ідея Софі Янке, колеги Франца Решке. Вона розробила інсталяцію, що складається з цитат єврейської громади Львова різних періодів: до війни, під час Голокосту та повоєнного періоду. Спільно з науковцями, які досліджують єврейську історію Галичини, вона знайшла цитати з різних спогадів, книжок, інтерв’ю людей, які були пов’язані з єврейським кварталом. Разом із єврейською громадою Львова відібрали 21 промовисту цитату, які вирізьблять на 29 металевих стелах.   

Будівельні роботи проекту "Простір синагог" у єврейському кварталі

Також у цьому проекті використають пікселізовані фотографії єврейського кварталу. Вони нечіткі. І це теж частина філософії проекту. Нечіткість форм показує, що нема абсолютно правих і абсолютно винуватих людей, а історія не буває чіткою. Історію треба продумувати.

СПІВПРАЦЯ ГРОМАДИ І ВЛАДИ

Для Центру міської історії як одного з ключових організаторів проекту важливим є максимальне включення містян у цей проект, щоб він не сприймався як насаджений згори.

Тому численні громадські слухання проводили у двох форматах. Спочатку працювали із сучасними мешканцями колишнього єврейського кварталу, більшість із яких мало знають про його історію. А потім – з єврейською спільнотою міста, представники якої також входили до складу журі, що обирало переможця.

Такі слухання важливі, щоб мешканці вважали цей простір своїм. У них запитували, що вони хочуть і чого очікують від проекту, адже раніше тут була парковка і закинутий садочок за металевим парканом. Їм пояснювали історію місця й пропонували разом знайти спосіб не лише її вшанування, але й спільного користування оновленою дільницею.

Важливо, що проект з ушанування єврейської історії співфінансується містом, а не лише, як зазвичай, благодійними єврейськими організаціями.

Для Андрія Москаленка, заступника міського голови Львова з питань розвитку, "Простір синагог" є проектом, який показав, що колективна праця дає добрий результат, адже в такій співпраці всі сторони є включеними.

"Це перший такий прецедент, коли мерія інвестує і фінансує збереження єврейської спадщини в Україні. Найскладніше все робити вперше. Але ми очікуємо, що колеги також створять проекти у своїх містах. Проект дає змогу вшанувати історію, об’єднувати людей довкола неї, якою б напруженою і складною вона не була. Після відкриття "Простору синагог" ми плануємо активно працювати зі школами, з туристичними агенціями, щоб правильно пояснювати все, що відбувалося у Львові".

Опитування місцевих мешканців у межах проекту "Простір синагог"

Єврейська спільнота також брала участь в обговоренні, вносила свої корективи. Адель Діанова, директорка Всеукраїнського єврейського благодійного фонду "Хесед Ар’є" підтримує проект "Простору синагог" і, до речі, проти відбудови "Золотої рози":

"Поки вона є у вигляді руїн - це наша емоційна пам'ять, пам'ять того, що тут було життя і воно було зруйноване. Якщо її відбудувати, то це вже буде не та синагога, яка була до Другої світової війни, пропаде ця емоція, яка існує, коли ти підходиш до руїн і починаєш думати, починаєш уявляти життя, яке тут було, як люди жили, хто ці люди. Це дуже важливо".

ЗБЕРЕГТИ ЧИ ВІДБУДУВАТИ

Однак не всі поділяють таку думку. Представник громадської організації "Турей Загав" Мейлах Шейхет вважає, що синагогу таки слід відбудувати.

Володимир Бєглов, комунікаційний менеджер проекту вважає, що коли у проекту є опоненти, він дійсно вартісний: "Наш проект консервує залишки, залишає дуже багато вільного простору. І якщо пан Мейлах матиме велике бажання відбудувати синагогу і матиме на це бюджет, то він може це зробити. Наш проект зберіг для нього три стіни. Йому доведеться, грубо кажучи, добудувати ще одну стіну і дах. Мені здається, що це нормально – коли є незначні групи опонентів. До слова, організатори проекту запрошували їх брати участь на кожному етапі втілення "Простору Синагог". Тож, незважаючи на певні заяви, це справді спільне досягнення".

Однак є інші противники проекту, яким спало на думку, що на цьому місці будуватимуть новий ресторан. Такі побоювання не є рідкістю серед львів’ян, особливо серед тих, які живуть і працюють у центральній частині.

Однак, переконує директорка Центру міської історії Софія Дяк, ці побоювання абсолютно безпідставні. Навпаки – саме внаслідок втілення проекту було демонтовано терасу кав’ярні "Під Золотою Розою", яка спекулює грубими стереотипами про євреїв. А у 2017 році, коли почнуться роботи на ділянці Великої міської синагоги, буде демонтовано ті літні майданчики, що стоять там зараз.

До слова, саме з ініціативи організаторів "Простору синагог" з власниками кав’ярні "Під Золотою Розою" ведуться перемовини про те, щоб змінити формат закладу й не поширювати антисемітських міфів про єврейську спільноту.

 

Довідка: Простір синагог до Другої світової війни

Історія цього дивовижного простору була досить важливою в плануванні та функціонуванні міста, адже тут впродовж кількох століть було споруджено дві синагоги й мешкали цілі покоління євреїв. І хоча цілий Львів був на третину єврейським, саме цей квартал був серцем культурного та релігійного життя цієї спільноти.

Тут також відчувається історія їхніх змін, які відображали та впливали на розвиток єврейської громади, а також пам’ять про трагедію знищення спільноти в часи війни та десятиліть занедбання та байдужого нищення.

Перед початком Другої світової війни у Львові було кілька десятків синагог, а місто було важливим осередком релігійного, культурного та суспільного життя євреїв. Найдавніші синагоги розташовувалися у середмісті й формували центр історичної єврейської дільниці, яка охоплювала декілька кварталів неподалік від головної площі міста – Ринку. З одного боку, дільниця була частиною міського організму, а з другого – самодостатнім мікросвітом.

Найдавніша синагога, ймовірно, в цілому місті, розташовувалася на місці сучасної площі Арсенальної. Її заснували у XIV столітті, а 1527 року велика пожежа, яка знищила майже весь готичний Львів, не оминула й цієї синагоги. На цьому місці 1555 року громада збудувала нову синагогу, ймовірно, в готичному стилі, що була головною святинею аж до початку XVII століття.

 

На жаль, сьогодні не відомо, як виглядали обидві синагоги. Єврейська громада зростала, і це вимагало більшої споруди для великої міської синагоги. Такою стала синагога "Золота Роза", що її приватно збудував купець Іцхак бен Нахман (Ісаак Нахманович) на сусідній ділянці ще 1582 року за проектом будівничого Паулуса Італуса (Павла Римлянина). За іменем фундатора її називали Синагогою Нахмановича, а також "Турей Загав" ("Золоті рядки") від назви праці знаменитого ученого та рабина Давида Галеві Сеґала, який тут молився.

Але вже до кінця XVIII століття "Золота Роза" стала замалою і громада вирішила збудувати більшу синагогу на сусідній ділянці, де стояла уже згадана невелика синагога. Нову Велику міську синагогу відкрили 1801 року, вона стала головною синагогою єврейського кварталу в середмісті.

Бейт Гамідраш (дім навчання), розташований між цими двома синагогами, спершу був дерев’яною будівлею, а 1797 року на її місці вимурували нову цегляну споруду. На горішньому поверсі була опалювана бібліотека та навчальні приміщення, а на першому – зал для молитви. Спланований так, як і в синагозі, він був основним місцем у цілій споруді та простором, де чоловіки вивчали священні тексти, їхні інтерпретації та молилися.

Діана Горбань, спеціально для УП.Культура

powered by lun.ua

Головне на сайті