Як світ пам'ятає про Голокост: інституції пам'яті

29 вересня 2016 року у Києві відбулось публічне підписання Декларації наміру про створення Меморіального центру жертв Голокосту "Бабин Яр", робота над проектом якого може розпочатися вже 2017-го року, а відкриття планується до 80-х роковин масових вбивств у Бабиному Яру.

Очікується, що Центр об`єднає всі передові практики світового музейництва, включатиме меморіальну, освітню і дослідну складові, а на його будівництво донатори планують витратити близько 100 мільйонів доларів.

До складу ініціативної групи, яка буде лобіювати проект, надавати фінансове забезпечення та гарантувати дотримання світового рівня якості в роботі, входять мер Києва Віталій Кличко (що в грудні 2015 року визначив цей проект як пріоритетний), американський сенатор від штату Коннектикут Джо Ліберман, ізраїльський політик і громадський діяч Натан Шаранський.

[L]Крім того, до проекту долучилися ізраїльсько-російський бізнесмен, співзасновник консорціуму Альфа-Груп та інвестиційного холдингу LetterOne Герман Хан, український бізнесмен Віктор Пінчук, історик Тімоті Снайдер.

А ще – співак Святослав Вакарчук, головний рабин Києва та України Яків Дов Блайх, Президент Польщі (1995 – 2005) Александр Кваснєвський, російський бізнесмен Михаїл Фрідман, німецький політик Йошка Фішер та російський бізнесмен Павєл Фукс.

Причиною, що змусила об`єднатися цих людей для досягнення поставленої мети, є те, що "на сьогоднішній день Україна залишається єдиною країною в світі, де й досі немає інституції пам’яті, що присвячена трагедії Голокосту і, зокрема, Бабиному Яру".

Досвід яких саме інституцій планують запозичити творці Меморіального центру жертв Голокосту "Бабин Яр"? Що об`єднує їх і чим кожна є особливою? Спробуємо познайомитися з деякими з них ближче.

Національний музей Аушвіц-Біркенау.Фото: observer.com

Найбільш відомим у Європі музеєм, що розповідає про злочини нацистів у роки Другої світової війни, є Національний музей Аушвіц-Біркенау (Республіка Польща), заснований у 1947 році польською владою на місці найбільшого концентраційного та винищувального табору.

Музейний комплекс присвячений пам`яті 1,5 млн в`язнів, серед яких були і євреї, і радянські військовополонені. Бараки часів функціонування табору, газові камери, експозиції з фотографіями та прощальними листами, аудіовізуальні інсталяції, гори особистих речей вбитих в`язнів – усе це створює максимально реалістичне відчуття присутності.

Музей є державною установою, підпорядковується Міністерству культури Польщі й щороку приймає близько 1,7 млн відвідувачів. Річний бюджет установи на реалізацію виставкових, освітніх, дослідницьких, видавничих і медіапроектів складає 16 млн євро, які асигнуються з державного бюджету і частково є власними надходженнями музею, в тому числі від ґрантів і благодійних внесків на Фонд Аушвіц-Біркенау, які може зробити кожен відвідувач офіційного веб-сайту.

У 100-тисячному фондовому зібранні музею особливо виділяються 6 тисяч художніх творів, виконаних тими, хто йшов на смерть, дві тисячі підписаних валіз та… дві тони жіночого волосся. Музей вирізняється високим рівнем наукової та науково-дослідної роботи, а також цифровою базою даних про всіх в`язнів, яка постійно поповнюється.

Загальний наклад книг, виданих науковою частиною музею, становить 8 млн екземплярів. Просвітницький центр організовує курси для вчителів, семінари, конференції для науковців. Вхід на територію меморіалу безоплатний.

Меморіальний комплекс історії Голокосту "Яд Вашем". Фото: www.yadvashem.org

Мабуть нема в світі людини, яка б не знала Меморіальний комплекс історії Голокосту "Яд Вашем" (Ізраїль), – офіційний меморіал в Єрусалимі, заснований 1953 року для вшанування мучеників Голокосту і праведників, які ризикували своїм життям, щоб врятувати євреїв.

Цей найвідоміший меморіальний, освітній, дослідницький і музейний центр щороку відвідує понад 1 млн відвідувачів з усього світу. В його структурі – Музей історії Голокосту, кілька меморіальних пам'ятників, Музей мистецтва Голокосту, скульптури, пам'ятні знаки просто неба, синагога, архів, дослідний інститут, бібліотека, видавничий дім та навчальний центр, Міжнародна школа вивчення Голокосту.

Є база даних Праведників народів світу, Центральна база даних імен жертв Голокосту. Створення меморіалу коштувало 100 млн доларів, з яких держава Ізраїль надала тільки 20. Решту становили приватні пожертви і, до речі, серед донорів проекту були Віктор Пінчук, Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов. Вхід на територію меморіалу також безкоштовний.

Меморіальний музей пам`яті жертв Голокосту у Вашингтоні (США) відкрили в 1993 році як меморіал мільйонам загиблих у роки Голокосту, а також як державну установу для документації, вивчення та інтерпретації історії злочину. Щороку його відвідує близько 2 млн туристів.

Експозиція музею розташовується на трьох поверхах будівлі. На стендах музею розміщені неспростовні докази злочинів нацизму – фотографії, архівні документи, речі. У фототеці музею зібрано 86 000 фотографій з усіх країн, де мав місце злочин нацизму.

На території музею розташовані меморіальна Зала пам'яті і Стіна пам'яті. У Залі пам'яті кожен відвідувач може запалити свічку в пам'ять про жертви Голокосту. Вхід до музею безоплатний.

Музей Толерантності в Лос-Анджелесі. Фото: keeword-suggestions.com

У Лос-Анжелесі (США) знаходяться практично рівновідвідувані Музей Толерантності та Музей Голокосту. Музей Толерантності було відкрито 1993 року при Центрі Симона Візенталя, щоб розказати кожному відвідувачу про дискримінацію окремих груп населення, про боротьбу за громадянські права, про випадки масового знищення людей за національною ознакою у ХХ столітті.

Левову частину його експозиції займає тема Голокосту. Тут відвідувач потрапляє у довоєнний Берлін, стає свідком зародження нацистської ідеології, знайомиться з незабутніми історіями людської мужності.

Музей Голокосту було відкрито для відвідувачів 2010 року. Експозиція музею показує світ, який був "до" трагедії, події "кришталевої ночі" та концтабірну дійсність під час самого Голокосту. Музей, як і Центр, щороку відвідують близько 300 тисяч відвідувачів.

Музей Голокосту в Лос-Анджелесі.Фото: Іван Баан

Однією з найбільших наукових інституцій Німеччини є "Топографія терору" – інформаційно-виставковий центр і музей просто неба в Берліні, розміщений на місці колишньої штаб-квартири таємної державної поліції – гестапо, завданням якого є презентація інформації про становлення і розвиток режиму націонал-соціалістів.

"Топографія терору" розказує про злочинців. В її комплекс входить місце розташування знесених штаб-квартир СС, СД і Гестапо – головних елементів "апарату насильства" фашистської Німеччини. Експозиція центру показує організаторів Голокосту за робочими столами, їхню роботу і сутність, приваблюючи щороку до 800 тисяч відвідувачів.

Заснування центру в 2010 році, на думку істориків, ознаменувало завершення процесу денацифікації. До його складу також входить документаційний центр, що акумулює документи на тему примусової праці в роки націонал-соціалізму.

Берлін, "Фотографія терору". Фото: www.broketourist.net

Одним з найбільших єврейських музеїв у Європі, який, до всього, є державною установою, є Єврейський музей в Берліні, відкритий 2001 року. Автором архітектурного вирішення музею є Даніель Лібескінд, американський архітектор-деконструктивіст.

Лібескінд створив зигзагоподібну будівлю, яку пересікає пряма лінія з ряду пустих приміщень. Вона символізує ту пустку, яка утворилася в Європі після знищення єврейської культури. Музейний комплекс складається з головної будівлі, підземних приміщень та "саду вигнання".

Музей сьогодні – це двотисячолітня історія єврейського народу і його культури, представлена 4 тисячами експонатів, серед яких рукописи, книги, твори мистецтва й особисті речі. Цей музей унікальний тим, що ажіотаж навколо його роботи за 2 роки до офіційного відкриття привів у стіни установи 350 тисяч відвідувачів. Сьогодні його щорічно відвідує 700 тисяч.

Єврейський музей у Берліні. Фото: www.inexhibit.com

Єврейський музей і центр толерантності в Москві (Російська Федерація), відкритий 2012 року, презентує історію російського єврейства. На втілення в життя ідеї Федерації єврейських общин Росії витратили 50 млн доларів.

Концепцію простору розробляла й реалізовувала відома американська компанія Ralph Appelbaum Associates (RAA), що спеціалізується на неординарних музейних проектах, у співпраці з широкою інтернаціональною експертною радою.

В результаті постав освітній комплекс, який, крім постійної експозиції, включає Центр толерантності, Центр авангарду, дитячий, дослідницький та освітній центри, а також простір для тимчасових експозицій.

За цей час музей встиг накопичити власний фонд раритетів, зокрема бібліотеку давньоєврейських книг і рукописів Шнеєрсона, яка зберігалася в Російській державній бібліотеці, а за сприяння влади була передана музею.

Величезний масив роботи колективу і кураторів дозволяє залучати до музею щорічно близько 200 тисяч відвідувачів. Вхід до музею платний.

Єврейський музей і центр толерантності в Москві. Фото: www.jewish-museum.ru

Одним з наймолодших у світі є Музей історії польських євреїв у Варшаві (Польща), вже знаний як ПОЛІН, відкритий для відвідувачів 2013 року. Робота над проектом музею тривала з 1995 року під особистим патронатом тодішнього польського президента Александра Кваснєвського.

Видатки на будівництво музею склали 60 млн євро, ще 40 витратили для створення екстер`єрів та експозицій. Над візуальним образом музею, що символізує вихід євреїв з Єгипту, працював відомий фінський архітектор Райнер Махламакі.

Цей музей є першою в Польщі громадсько-приватною установою, створеною спільними зусиллями уряду, органів місцевого самоврядування та приватних осіб. Сучасна експозиція, над якою працювали 120 науковців і кураторів, репрезентує тисячолітню історію польських євреїв, від середньовічних мандрівних купців до сьогодення.

Вона включає в себе мультимедійні розповіді з інтерактивними інсталяціями, картини, усні історії. Будівля музею має зали для тимчасових виставок, багатофункціональну аудиторію на 480 місць, освітній та інформаційний центри, дитячий майданчик, кав’ярню та сувенірну крамницю. Музей щороку відвідує близько півмільйона відвідувачів, а в 2016 році він був визнаний найкращим європейським музеєм року. Вхід до музею платний.

Музей історії польських євреїв у Варшаві. Фото: commons.wikimedia.org

Заради справедливості варто сказати, що Україна не є геть відсталою у сфері пам`яті про Голокост. У 2012 році в Дніпрі відкрився музей "Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні", заснований Дніпровською єврейською громадою та Центром "Ткума", який сьогодні вважається одним з найкращих музеїв України.

У 2007 році Постановою Кабінету Міністрів України було створено Історико-меморіальний заповідник "Бабин Яр", який у 2010-му році отримав статус Національного. Протягом 2010-2012 років заповіднику виділили земельні ділянки площею 28 га, було розроблено і затверджено Міністерством культури України План організації території заповідника та Концепцію розвитку.

Остання включала облаштування Алеї праведників, Каплиці розстріляних священиків і киян, Каплиці-музею пам'яті розстріляних учасників опору, лапідарію, відтворення фрагменту яру, спорудження стіни пам'яті та ескізний проект будівництва Меморіального музею пам'яті жертв Бабиного Яру). І на цьому робота практично зупинилася.

Натомість відбувся Міжнародний архітектурний конкурс ідей комплексної організації та благоустрою історико-меморіальної зони, щоб впорядкувати засилля з майже 30 пам`ятних знаків, самовільно встановлених на території Дорогожицького парку.

Також у вересні цього року заповідник отримав у власність будівлю колишньої контори Єврейського кладовища, розташовану на вулиці Мельникова 44, де планується облаштувати Меморіальний музей пам'яті жертв трагедії Бабиного Яру.

"Пам'ятник радянським громадянам та військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими нацистами у Бабиному яру", відкритий 2 липня 1976 р. Фото: 112.ua

Крім того, відповідно до Закону України "Про культуру", зараз триває конкурс на заміщення посади генерального директора заповідника, участь в якому бере єдиний кандидат, чинний директор заповідника (з 2008 року) Борис Глазунов. Перше засідання конкурсної комісії відбудеться вже 3 жовтня.

Тому як буде розвиватися заповідник після умовного перезавантаження, чи піде на користь музею в Дніпрі конкуренція, як швидко Київ отримає сучасний музейний центр пам`яті жертв Голокосту та риси якого саме з найвідоміших центрів пам`яті він набуде і чи проектуватиме його Ralph Appelbaum Associates – покаже час.

А нам лишається тільки спостерігати і тримати кулаки, адже ми так часто чуємо демагогічні зізнання в любові до культури…

Леся Гасиджак, спеціально для УП.Культура