Гра, що стає життям: хто такі українські косплеєри

5629
20 січня 2017

Більшість людей, почувши слово "косплей", здивовано здіймають брови. І спроби пояснити це явище зазвичай лише посилюють подив.

Мовляв, як це – витратити кілька тисяч на костюм якогось ельфа лише заради того, щоб показати його на фестивалі чи зробити фотосесію? Часом, ризикуючи здоров’ям. Це навіть не рольові ігри, де створений одного разу образ можна використовувати безліч разів. Заради чого такі витрати?

Утім, косплей вже завоював десятки тисяч прихильників у всьому світі. УП.Культура спробувала розібратися, що ж це таке і чому люди готові заради цього хобі на певні жертви. А ще познайомилася з диваками, які цим займаються.

До речі, я проти слова "диваки", хоча англійською косплеєрів часто називають "geeks", тобто – дивакуваті люди, зациклені на одній темі. Втім, у цього слова є інше, м’якше значення: обізнаний та захоплений чимось ентузіаст. Оце вже ближче до істини.

ПРО ПЕРШОГО КОСПЛЕЄРА

Перш ніж розібратись, які таланти й знання має косплеєр і скільки грошей потрібно, щоб ним бути, звернімось до історії цього явища.

Прийнято вважати, що косплей – новомодне віяння, яке вийшло на світову арену разом із культурою аніме та манга. Явище справді сучасне. Але коріння має трохи глибше і походить не з Азії, а з Нового світу.

Кіра Цукіко зі Львова в рідкісному образі Кришталевого льва (персонаж театру кабукі)

Косплей виник завдяки дивакові на ім’я Форрест Джеймс Аккерман (1916 – 2008).

Він народився у сім’ї звичайного клерка та доньки архітектора, навчався у Каліфорнійському університеті в Берклі, перепробував багато професій і навіть відслужив три роки в армії.

Але з часом зрозумів, що його приваблює світ літератури і особливо – фантастики. Він почав співпрацювати з журналами, які друкували твори цього жанру, активно листувався з таким ж, як сам, поціновувачами фантастики. І, зрештою, став одним із найвідоміших видавців у цій сфері.

А ще – першим у світі косплеєром. Принаймні, першим "офіційно зареєстрованим".

Одного разу він прийшов на конвент таких же фантастолюбів у незвичному костюмі, в якому інші відвідувачі впізнали персонажа популярної тоді кінострічки "Обрис майбутнього" ("Things to Come"), що вважається першим шедевром у жанрі наукової фантастики.

Картина вийшла в прокат у 1936 році. Аккерман же завітав на зібрання любителів фантастики у костюмі, що нагадував одного з її персонажів, три роки потому.

Його приклад стали наслідувати інші, і, оскільки ці "перевдягання" не були пов'язані ні з Хелловіном, ні з Різдвом чи Новим роком, списати це на "календарний" маскарад було неможливо.

ПРО МОТИВИ ПЕРЕВДЯГНЕНИХ "ДИВАКІВ"

Отже, ми маємо справу з цілком самостійним явищем, коли люди відтворюють образ того чи ішого персонажа і намагаються зробити це максимально точно. Не шкодуючи ні часу, ні будь-яких інших ресурсів. Для чого їм це потрібно?

Оксана (Moon-ka) Шерстюк з Києва в образі Капітана Америки

Косплей дуже часто стає засобом самоствердження. Оточення косплеєра-новачка часто налаштоване скептично, і це характерно не лише для України, де таке хобі лише набуває популярності, а й для Європи чи Америки.

Для прикладу, німкеня Світляна Квіндт свого часу вибирала між стабільною кар’єрою у найбагатшій країні ЄС і абсолютно непевним майбутнім косплеєра.

В одному з інтерв’ю вона зізналася, що їй треба було відмовитися від усього, до чого її готували сім’я, школа й суспільство. Вона зробила вибір на користь мрії, і тепер весь світ косплею знає її під псевдонімом Kamui.

Нині вона входить у топ-10 найкращих косплеєрів і крафтерів світу. Крафтерами називають людей, які майстерно виготовляють костюми, амуніцію і бутафорську зброю.

ПРО ДІЮ ТА ПРОТИДІЮ

Косплеєр не завжди вміє робити все сам. Але якщо вміє, повага з боку колег виростає в геометричній прогресії до його чи її майстерності.

Серед учасників минулорічного "WEGAME", одного з київських фестивалів кіберспорту і косплею, було чимало таких, хто володів обома "мистецтвами". Серед них – юний і амбітний Костя Антипод (15 років, гімназист, киянин).

Він дізнався про це популярне на Заході хобі, коли йому було 12. Першим костюмом була здичавіла людина – мутант, персонаж із серії комп’ютерних ігор S.T.A.L.K.E.R. "Це досить моторошна тварюка, його називають Снорк", – розповідає про свого персонажа Костя.

Костя Антипод та його косплей на Снорка

Дізнавшись про амбітний задум юнака, друзі почали кепкувати – не вірили в успіх. Утім, йому все вдалося. Відтоді завдяки косплею майстер знайшов чимало нових друзів і перестав боятися бути в центрі уваги. А ще, зізнається, навчився робити вибір раціональніше і критично оцінювати свої задуми.

"Найголовніше, це хобі дало мені шанс хоч раз на півроку відірватися від душі й побути самим собою в оточенні надійних друзів", – каже Костя.

Антипод – це, звісно, псевдонім. До речі, косплеєри вважають свої справжні імена таємницею, пояснюючи, що колегам по роботі чи навчанню краще не знати про їхнє захоплення. Більшість із них мають нікнейми, під якими й з’являються на відповідних тусовках.

Нині до косплеєрів ставляться, можливо, із підозрою, але без агресії. А першу аніме-ходу в Києві, що відбулася 2008-го року, супроводжували міліціонери. Учасники тусовки косплеєрів пояснюють брак толерантності залишками совкового мислення, якому властиве відкидання нового, незвичного чи дивакуватого.

Із подібною реакцією, до речі, можна нині зіткнутися в соціалістичних країнах. Скажімо, в жовтні 2016-го року в китайському місті Чанду група місцевої молоді, перевдягнувшись у костюми персонажів південнокорейського горору "Поїзд у Пусан", проїхалися в метро. Місцевий партійний осередок відреагував миттєво: косплеєрів публічно засудили, бо, мовляв, така поведінка шкодить культурному іміджу міста.

Судячи з того, наскільки вільно на вулицях Києва почуваються учасники традиційного зомбі-параду, що проходить у столиці восени, ми від Китаю справді далеко відійшли в цьому плані.

ПРО КОСПЛЕЙ ЯК СПІЛЬНУ СПРАВУ

Говорячи про косплей, варто згадати також про так звані "сімейні підряди". Тобто про ті історії, коли в створенні костюмів бере участь ціла родина. Це надзвичайно зручно й дозволяє економити час та гроші.

Яніна Лимар та її донечка Кіра

Чоловіки, як правило, беруть на себе майстрування складних елементів або вирішують "освітлювальні" проблеми. Річ у тому, що в створенні косплей-костюмів часто використовують світлодіоди: ефект підсвічування шолому, магічного посоха, меча або чарівної палички робить костюм значно ефектнішим, а отже – дає більше шансів на перемогу.

Раніше хлопці краще давали раду з мікросхемами та паяльниками, ніж дівчата. Хоча зараз це вже далеко не аксіома, і вже згадувана нами Kamui є майстринею з роботи зі світлодіодами. Вона опублікувала на своєму каналі чимало відео-інструкцій на цю тему.

Іноді косплей-сім'я перетворюється на косбенд – групу людей, які постійно займаються косплеєм, створюють образи, презентують їх під час спеціальних фотосесій та виступають на фестивалях.

Члени косбенду можуть робити сольні проекти, а можуть виступати разом, розігруючи на сцені цілі епізоди з обраного ними фендому.

Втім, більшість косбендів і в Україні, і за кордоном, – це просто однодумці, що зібралися разом. Вони не є родичами, хіба що – по духу. Іноді косплеєри об'єднуються ситуативно, щоб разом підготувати виступ на той чи інший захід.

Але одна закономірність спрацьовує завжди: якщо вже у вашій родині чи серед друзів з'явився косплеєр, вас це також не омине, інша справа – як саме це вас торкнеться. Для когось це захоплення стає доленосним у прямому сенсі слова.

Киянка Яніна Лимар поділяє це захоплення зі своїм чоловіком, донечкою Кірою, яка у свої три роки вже отримувала призи на косплей-фестах, та ще з величезною кількістю друзів.

 Яніна та Кіра Лимар у парному образі Вольхи Редни та мантіхори Маньки

"Можна сказати, що це не я прийшла у косплей, а він прийшов до мене у вигляді київського фестивалю "KyivComicCon 2015", – говорить Яніна, яка має нікнейм Леді Таель.

Вона розповідає, що довший час спостерігала за новинами про закордонні події. Дізнавшись, що подібні фестивалі проводяться в Києві, а значить, задля участі їхати нікуди не треба, вона вирішила долучитися.

"Дебют виявився подвійним, оскільки на дефіле ми вийшли разом із донькою у парних образах. Моїм першим косплеєм була Вольха Редна – дівчина-маг із серії романів Ольги Громико, білоруської письменниці-фантаста. А зображала її супутницю – мантіхору Маньку," – каже косплеєрка.

Рольові ігри та косплей змінили її життя. Саме в клубі серед рольовиків вона зустріла свого майбутнього чоловіка й багатьох друзів. А ще захоплення змусило навчитися багатьох речей, як-то шиття, випалювання, каліграфія, робота з ПВХ, малювання, танці й навіть фехтування.

ПРО ОСОБЛИВІ НАВИЧКИ КОСПЛЕЄРІВ

Яніна – інженер за освітою, випускниця НАУ, одна з тих, хто долучався до створення нового чорнобильського саркофагу, що на сто років убезпечить людство від наслідків радянського мирного атому.

Технічні знання та навички дуже цінні для такого хобі, де багато речей треба вміти майструвати самому. Можливо, саме тому найбільший технічний виш країни, університет КПІ, є свого роду "інкубатором" рольовиків, косплеєрів та реконструкторів.

 Дівчина з косбенду Johann-Gambolputty-De-Von-Ausfer Ulm. Образ не є конкретним персонажем, це оріджинал (власна фантазія на певну тему, в даному випадку – в стилі біопанк). Фото: Павло Хабаров, 2016

Утім, одним лише умінням майструвати або шити косплеєру не обійтися. Список усього, що вам доведеться засвоїти на шляху до цього хобі, дійсно вражає.

Треба вміти перевтілитися в персонажа (для цього навіть беруть уроки акторської майстерності), загримуватися, вкласти перуку, гарно позувати і рухатися по сцені, не розгубитися й зімпровізувати, якщо щось у вашому виступі пішло не так.

Також одним з основних і найбільш шанованих умінь для косплеєра є крафт – уміння зробите все з нічого.

Наприклад, за два тижні людина створює двометрові крила для образу темного янгола і використовує для цього звичайні папір і картон. Список матеріалів, які можна використати для крафту, обмежує лише край вашої фантазії: це будівельні матеріали, різні види термоплатику, клеї, огранічне скло, фарби, тканина, ПВХ, пластикові пляшки.

З пластикових пляшок, скажімо, можна зробити і бластер для персонажа "Зоряних воєн", і штучні "діаманти" для діадеми.

Точне відтворення костюму – головне завдання для косплеєра. Твого персонажа повинні впізнати миттєво, не питаючи хто це. З іншого боку, персонажів нині вигадано настільки багато, що знати всіх напам’ять просто неможливо.

Тому, якщо потрапите на фестиваль і вам дуже закортить сфотографуватися з незвичним героєм, але не знаєте, як його назвати, підійдіть до нього зі словами: "Такий знайомий персонаж, але ніяк не пригадаю ім’я". Звичайно, вашу хитрість зрозуміють, але й коректність буде оцінена належним чином.

ПРО ФЕСТИВАЛІ КОСПЛЕЄРІВ

Отже, які події за участю перевдягнених "диваків" відбуваються в Україні? Їх досить багато, і три з них – у Києві. Це "KyivComicCon", "Wegame", та найстаріший в Україні – "ОТОБЕ", йому 10 років.

Образ з фестивалю КоміКон (Київ). Фото: Павло Хабаров, 2016

Великою повагою серед косплей-тусовки користується львівський "ANICON".  З "молодших" все більше зацікавлення викликає Одеса, що проводить тематичний конвент для любителів фантастики, коміксів та косплею "Fan Expo Odessa" та аніме-фестиваль "Natsu Nami".

Є також дніпровська "Акіхабара" та житомирський "Akari Fest".

Найшанованішим на пострадянському просторі є пітерський "Старкон", що відбувається з 2012 року. Московські та петербурзькі косплеєри показують дуже високій рівень, але українці наразі – нечасті гості на російський подіях.

Річ не лише у військовому конфлікті, що відчужує дві країни. Річ також у тім, що кожна поїздка вимагає грошей, а той, хто може собі дозволити таке задоволення, часто вибирає Європу – там теж безліч подібних подій. Навіть Греція, вражена борговою кризою, проводила косплей-фестивалі.

Меккою руху є наразі Сан-Дієго (США). Там проходить найбільший у світі фестиваль косплею, на який запрошують найгучніших зірок, тобто режисерів і акторів, художників, що малюють комікси, розробників відеоігор. Фестиваль збирає понад 150 тисяч гостей щорічно.

Можливо, "перевдягенні диваки" з України невдовзі також зробляться перший крок на цю благословенну косплеєрами землю і покажуть чого вони варті. Адже ті образи, які вони створюють, попри фінансову скруту, стали доказом їхнього потенціалу.

Віра Мельничук, спеціально для УП.Культура

powered by lun.ua

Головне на сайті