Сира історія: хто і для чого видав фотокнигу про зміни в українській армії

10705
14 березня 2017

В Україні вийшла фотокнига ".RAW Історія змін українців та армії" – зібрання документальних світлин від визнаних авторів. Знімки розповідають про ті трансформації, які відбулись у українському суспільстві й армії протягом 2014-2016 років.

Книга об’єднала 137 фотографії 33 авторів з України, Росії, Білорусі та США. Над концепцією працювали Іван та Костянтин Чернічкіни і Ганна Войтенко з агенції "Поле Зору".

Створення було ініційовано Міністерством оборони України спільно з громадською організацією StratComUA.

УП.Культура пропонує переглянути кілька робіт із цієї важливої книги та дізнатися більше про їхніх авторів.

Книга ".RAW Історія змін українців та армії". Фото: ФБ POLE ZORU

За словами одного з кураторів проекту фотографа Костянтина Чернічкіна, книгу створювали, маючи на думці кілька цілей.

По-перше, через погляди різних репортерів та фотохудожників прагли розкрити людський бік війни – від підготовки до бою, поранень до звичайних побутових сцен, як то похід за продуктами.

По-друге, книга має розповісти українську історію останніх трьох років для ширшої аудиторії. Планується, що добірку показуватимуть на фестивалях та виставках за кордоном.

У цілому книга показує трансформації, що їх пережили українці та армія країни.

Сторінки книги. Фото: ФБ POLE ZORU

Для того, щоб оповідь, розказана книгою, була зрозумілою не лише українській аудиторії, а й закордонній, консультантом проекту запросили іменитого канадського фотографа-документаліста Дональда Вебера.

Він працював у різних країнах, знімаючи складні соціальні теми та конфлікти. Кілька років працював у Росії та Україні. Різні проекти приносили йому престижні нагороди, як то World Press Photo Award і Sony World Photography Award.

У книзі розміщено невеликий текст, у якому Вебер ділиться враженнями від фотографій. Введення в історичний контекст для книги написав український історик Ярослав Грицак.

20 березня 2014 року, Севастополь, АР Крим. Курсанти морської академії імені Нахімова співають гімн України під час передачі училища під ‎російське командування в Севастополі.‎‎ Фото: Олег Клімов

У назву книги її упорядники заклали кілька значень. Те, що RAW у перекладі з англійської означає "сирий, необроблений", натякає, зокрема, на те, яким неготовим до війни було українське суспільство.

Також raw означає формат цифрових файлів – необроблених, документальних. Крім того raw – це прочитане в зворотному напрямку слово war (війна), зауважує Чернічкін в інтерв’ю Громадському радіо.

Серед авторів, чиї роботи увійшли до книги – американець Брендан Гоффман.

19 березня 2016 року, село Павлопіль, Донецька область. Двоє українських військовослужбовців повер‎таються на свої позиції після походу до магазину під час хуртовини.‎ Фото: Брендан Гоффман

Він працював репортером на Майдані, де знімав для міжнародних новинних агенцій та видань. Згодом вирушив на схід України, де лише починалася війна.

Він також знімав на місці падіння збитого над Донбасом Boeing 777. Утім, зауважує, фотографій зробив там мало, адже побачене було вкрай страшним. Минулого року американець повернувся на місце подій. Відзначає, що спершу здалося, ніби жодної трагедії там не було. Придивившись, побачив безліч дрібних слідів тієї катастрофи.

Гоффман говорить, що одним із перших та найсильніших вражень від Донбасу взірця весни та літа 2014-го стало для нього те, наскільки швидко люди призвичаюються та адаптуються до жорсткої реальності воєнного часу.

‎2 серпня 2014 року, Первомайськ, Луганська область. Українські бійці стріляють по позиціях про‎російських бойовиків біля міста Первомайськ. ‎Фото: Макс Левін

Серед створених Гоффманом фотопроектів – серія робіт, присвячена зниклим безвісти за час воєнних дій на сході країни. Для того циклу він фотографував родичів зниклих у місцях, де ті розповідали про своїх пропалих близьких.

До книги увійшла побутова сценка, зроблена 19 березня 2016-го. На ній він зафіксував, як двоє українських військовослужбовців повертаються з магазину під час хуртовини. Місце дії – село Павлопіль Донецької області.

Куратори фотокниги зізнаються, що деяких фотографів доводилося вмовляти, аби ті погодилися долучитися до проекту. Перешкодою був страх того, що знімки стануть інструментом для маніпуляції. Утім всі важливі світлини все ж потрапили до книги. А деякі навіть виграли від несподіваних поєднань.

Офіцер української армії, командир саперів Віталій Черних перечікує мінометний обстріл (19 серпня 2014 року, село Грабське, Донецька область). Він уцілів у Іловайську та зумів вивести своїх людей з оточення. Фото: Олександр Глядєлов

До прикладу, в книзі є фотографії з проектів двох авторів – американця Йосипа Сивенького та киянина Дмитра Купріяна.

Купріян реалізував візуальний проект, у рамках якого збирав на Донбасі осколки зброї і сканував їх. Сивенький, починаючи від подій Революції гідності, працює над знімками поранених.

Роман Кубишкін, 41 рік, будівельник, має сина, приєднався до руху "Правий сектор" у середині 2014 року. Він вижив у селі Піски, поруч зі зруйнованим Донецьким аеропортом. Ледве не загинув від вибуху снарядів проросійських бойовиків 22 січня 2015 року. Його побратими справді думали, що він помер через тяжке поранення - втратив більшу частину правої півкулі головиного мозку. 28 липня 2015 року. Фото: Йосип Сивенький

Спочатку це були активісти, які зазнали складних травм від вогнепальної зброї на Майдані. Згодом він почав робити фотографії поранених із зони АТО.

Чернічкін пригадує, що спочатку сумнівався, чи підійдуть для книги роботи Купріяна. Адже вона мала бути сфокусована на людських історіях. Однак згодом куратор зрозумів, що разом зображення авторства Купріяна та Сивенького розповідають одну історію – про ті рани, яких завдає війна.

Зображення з проекту "Осколки війни". Фото: Дмитро Купріян

Деякі з українських фотографів, чиї роботи увійшли в ".RAW Історія змін українців та армії", на сході бували не лише як репортери. Вони також брали участь у бойових діях.

Наприклад, фотограф, художник і письменник Валерій Пузік сім місяців воював на Донбасі в складі батальйону добровольчого українського корпусу "Правий сектор". Там він служив артилеристом. І знімав усе те, що відбувалося навколо.

Бійці Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор" (ДУК ПС) повертаються з бойової позиції. 12 липня 2015 року. Фото: Валерій Пузік

Воювали також Віталій Лазебник і Дмитро Купріян.

До книги увійшли роботи білоруса Олександра Васюковича. Він приїжджав знімати революційні події на Майдані і побачити, як змінюється суспільство. Згодом він фотографував на сході України, зокрема, провів два тижні разом з батальйоном "Донбас".

‎22 липня 2014 року, Попасна, Луганська область. Солдати їдуть на автобусі. Добровольчі батальйони не ‎були забезпечені БТРами в той час.‎ Фото: Олександр Васюкович

Загалом книга розповідає цілісну історію, починаючи від фотографій авторства Олександра Чекменьова і його світлин активістів Майдану, які згодом відправилися добровольцями на Донбас.

Кожна розміщена в книзі світлина містить історію, що пояснює контекст та розповідає історії зображених на них людей.

‎25 серпня 2014 року, Іловайськ, Донецька область. Військовослужбовець батальйону "Донбас" відпочи‎ває зі зброєю в руках.‎ Фото: Маркіян Лисейко
2 грудня 2014 року, село Піски Донецької області. Українські солдати несуть боєприпаси для гармати на спеціально обладнаному бронетранспортері в селі Піски, поблизу Донецкього аеропорту. Фото: Анатолій Степанов
Комбат 95-ї бригади Ігор Герасименко і ротний 25-ї бригади Петро Захожий узгоджують виконання подальших завдань на базі роти 25-ї бригади в поштовому відділенні міста Авдіїївка. 29 березня 2015 року. Фото: Іван Богдан

Парамедики "Микола" і "Даша" надають першу медичну допомогу пораненому. 16 червня 2015 року, село Широкіне, Донецька область. Фото: Ольга Якимович
Боєць добровольчого батальйону "Айдар" на блокпосту поблизу міста Щастя. 14 вересня 2014 року. Фото: Віктор Гурняк
Обкладинка книги. Фото: ФБ POLE ZORU

Оксана Мамченкова, УП.Культура

powered by lun.ua

Головне на сайті