Вудсток по-кавказьки: як фестиваль OneCaucasus об’єднує Грузію, Вірменію та Азербайджан

864
4 травня 2017

За 70 кілометрів на південь від Тбілісі, зовсім близько до кордону Грузії з Вірменією та Азербайджаном, розташований район Марнеулі. У ньому селище Церакві.

Англомовна Вікіпедія не знає про його існування взагалі. А в російськомовнiй версії онлайн-енциклопедії згадується лише, що поблизу є монастир та фортеця.

Проте кожному туристу, який приїжджає сюди, місцеві розповідають про фестиваль OneCaucasus, який відбувається тут щосерпня вже три роки поспіль.

Це масштабний музичний опен-ейр, який претендує на звання місцевого Вудстока і об’єднує навколо своєї сцени відвідувачів із країн-сусідок, що ворогують уже понад два десятиліття.

УП.Культура розповідає про те, хто і для чого придумав цей фестиваль, а також з’ясовує, як OneCaucasus досягає поставленої мети.

Великий безкоштовний кавказький фестиваль, на якому щоразу збирається більше двох тисяч людей, започаткували поляки.

Організацію-фундатора фестивалю The Other Space Foundation у 2006-му сформували вихідці з варшавського офісу Amnesty International.

Тоді вони зрозуміли, що формат стандартної роботи неурядової організації їм не підходить. Тому вирішили створити альтернативу відомим правозахисним інституціям і робити все по-іншому: замість конференцій влаштовувати фестивалі, а замість семінарів переїзні виставки.

Окрім проектів у Польщі, активісти проводили різноманітні заходи за її межами. Організація двох із них, Днів Польщі у Грузії та мандрівного фестивалю Транскавказія, наштовхнули активістів на ідею створення OneCaucasus.

Ми вирішили, що набагато ефективніше буде не робити щось для людей в регіоні, а навпаки, залучати їх до створення проекту, розповідає засновник OneCaucasus Вітек Хебановський. Щоб вони були не тільки бенефіціарами, а й нашими партнерами.

Ми хотіли показати кавказькій молоді напрямки руху та способи зробити їхні країни ліпшими за, скажімо, Швейцарію чи Нідерланди. Це мав би бути такий собі Вудсток 21 сторіччя."

"Коли людям з Азербайджану та Вірменії треба разом побудувати будинок чи підготувати воркшоп, вони бачать, що в них багато спільного, швидше, ніж якби вони в рамках якоїсь дискусії обговорювали, що ж робити з Карабахом". Усі фото зі сторінки фестивалю у Facebook

На відміну від легендарного Вудстока, що відбувся у США у 1960-х, One Caucasus, на думку організаторів, має одну велику перевагу. На американському фестивалі були сотні тисяч протестувальників проти війни у В’єтнамі, але жодного в’єтнамця. One Caucasus гуртує людей, на яких безпосередньо впливає міждержавний конфлікт.

Тоді, у 2013 році, The Other Space Foundation за фінансової підтримки міністерства культури Польщі почала готувати масштабну для Кавказу подію.

З місцем проведення визначилися досить швидко. Марнеулі регіон, в якому вже давно пліч-о-пліч живуть грузини, вірмени і азербайджанці.

Він розташований на кордоні трьох держав, тому до нього легко дістатися з усіх куточків Південного Кавказу. До того ж, місцева влада жваво відреагувала на пропозицію проекту й одразу ж почала допомагати.

Велика частина коштів та матеріальної підтримки для проведення фестивалю надходить саме з місцевого бюджету.

 Основна мета фестивалю – створити безпечне місце, де молодь може збиратися та обмінюватися думками про події у світі

– У перший рік проведення ми мали деякі фінансові труднощі. А торік ми вже не шукали спонсорів, бо вони знаходили нас самі,  розповідає Вітек Хебановський. – На початку 2016 року до мене зателефонував представник американського консульства і запропонував профінансувати One Caucasus. Виявляється, він був у Марнеулі, й усі місцеві розповідали йому про те, який наш фестиваль класний".

Отримує фестиваль і фінансування від грузинського уряду, але, на думку організаторів, порівняно з іноземними інвестиціями і враховуючи вклад активістів у розвиток регіональних ініціатив, воно могло би бути більшим.

Основна мета фестивалю – створити безпечне місце, де молодь може збиратися та обмінюватися думками про події у світі.

Ми хотіли створити простір, де молоді люди, які обурюються тупістю політики і національної пропаганди, можуть зустріти однодумців та надихнутися змінити теперішній стан речей, – каже Вітек.

Цієї мети організатори допомагають досягти кількома способами.

На американському Вудстоку були сотні тисяч протестувальників проти війни у В’єтнамі, але жодного в’єтнамця. One Caucasus гуртує людей, на яких безпосередньо впливає міждержавний конфлікт

По-перше, окрім музичного напрямку, фестиваль пропонує чимало культурних та мистецьких майстерень. Велика частина тренерів приїжджає з-за кордону – від Барбадосу до Великої Британії.

Для проведення освітніх заходів на території фестивалю команда архітекторів, які також приїжджають з усього світу, будує дерев’яне містечко. Таким міксуванням національностей та залученням їх до спільної роботи, на думку організаторів, руйнуються будь-які стереотипи та страхи.

Мені здається, що наш фестиваль набагато ефективніший в розбудові діалогу, ніж більшість кавказьких миротворчих організацій, яких у регіоні чимало, розказує Хебановський. – Коли людям з Азербайджану та Вірменії треба разом побудувати будинок чи підготувати воркшоп, вони бачать, що в них багато спільного, швидше, ніж якби вони в рамках якоїсь дискусії обговорювали, що ж робити з Карабахом.

По-друге, будь-хто охочий виступити на головній сцені фестивалю (чи то зірка рівня Леді Ґаґи, чи то вуличний музика з Єревана), має зіграти хоча б одну композицію разом із іншими виконавцями.

Тож, окрім національностей, організатори змішують ще й різні стилі музики. У результаті можна відвідати три різні виступи – наприклад, концерти американської та грузинської груп і ще один, де вони грають разом.

Будь-хто охочий виступити на головній сцені фестивалю має зіграти хоча б одну композицію разом із іншими виконавцями. 

Третім і дуже важливим елементом інтеграційного напрямку проекту організатори обрали волонтерство.

Фестиваль триває три дні, а інтенсивний період підготовки – більше трьох тижнів. Тому активісти звертають велику увагу на залучення молоді з регіону до організації події.

У перший рік проведення фестивалю, в 2014-му, найбільша кількість волонтерів приїхала з України. Тепер наймасовіше приїжджають з Азербайджану, трохи менше – з Вірменії.

За словами організаторів, вірмени трохи менш охочі йти на діалог, хоча крига вже почала танути.

Шафаг Фатулаєва, координаторка фестивалю в Азербайджані, а в минулому – волонтерка, розповідає, як уперше зустрілася зі своєю колегою з Вірменії.

Ануш, новоспечена координаторка з Єревана, спершу боялася жити зі мною в одній кімнаті, – пригадує Шафаг. – Коли вона захворіла, я намагалася її лікувати. Ануш вимагала, щоб я пробувала ліки першою, і лише тоді згоджувалася їх пити. А до кінця фестивалю, ми стали найкращими подружками.

 Важливим елементом інтеграційного напрямку проекту організатори обрали волонтерство

Активісти та волонтери з усього світу приїжджають на фестивальну локацію за місяць до початку події. Тут вони проводять майстер-класи для дітей Марнуелі.

Наприкінці сесії діти мають підготувати певний проект – фільм чи серію фотографій, залежно від типу воркшопів, у яких вони брали участь. Їхню роботу презентують перед відвідувачами фестивалю.

Але й це не все.

Ми вирішили, що одних занять у серпні перед фестивалем недостатньо, – каже Вітек Хебановський. – Тому ми попередньо натренували дев’ять учителів, які цілий рік займаються з дітьми з усього Марнеулі.

За це вчителі отримують додаткову зарплатню.

Однак One Caucasus не обмежується лише творчими активностями. Скажімо, з 2014 року засновники фестивалю заохочують громаду контролювати видатки з місцевого бюджету та спрямовувати їх на проекти мешканців регіону.

Активісти та волонтери з усього світу приїжджають на фестивальну локацію за місяць до початку події. Тут вони проводять майстер-класи для дітей Марнуелі.

Наприклад, однією з реалізованих ідей був громадський простір, де жінки змогли б зустрічатися та разом займатися рукоділлям. Його запропонувала облаштувати одна з жительок Марнеулі.

Загалом, за перші два роки існування програми на потреби громади регіону було виділено більше 560 тисяч євро. За ці гроші втілили з півсотні проектів.

Ідею такого використання бюджетних коштів запозичили й інші регіони Грузії, наприклад, Ґорі. При цьому суми коштів та ефективність їхнього використання, на думку організаторів фестивалю, є набагато вищою, ніж у подібних громад Польщі.

Проведення фестивалю стимулювало владу розвивати інфраструктуру регіону. За ініціативою активістів муніципальні служби проклали дорогу та провели швидкий інтернет до села Церакві.

За час проведення фестивалю регіон став привабливішим для туристів. Тож тепер місцева влада розвиває еко- та етнотуризм.

Звичайно, ми не будемо лишатися в Марнеулі назавжди. Коли виростемо до розмірів десятитисячного фестивалю, доведеться шукати нове місце, зауважує Вітек Хебановський. – Але, незважаючи на наші фінанси, підтримку спонсорів, політичну чи економічну ситуацію в регіоні, ми хочемо бути готові привітати своїх відвідувачів у серпні кожного року.

Виступ гурту Huntertones на фестивалі OneCaucasus-2016

З кожним роком на One Caucasus приїжджає дедалi більше молоді, яка шукає простір для втілення своїх найбожевільніших мрій.

І, разом з організаторами, дітьми з регіону та гостями з-за кордону, кавказька молодь потрохи рухається до своєї найбільшої мрії – миру на Кавказі.

Катерина Мячіна, спеціально для УП.Культура

Титульне зображення на сторінці: mikle15/Depositphotos

Фото обкладинки: Кароліна Загорська

Матеріал створено в рамках програми "Код Міста". Це довгострокова програма, що відбувається на перетині інтересів людей культури, аналітиків, бізнесів, а також державних діячів, які займаються розвитком міст.

Проект "Метамісто: Схід" здійснюється у партнерстві з ГО "Урбан куратори", ГО "Конгрес Активістів Культури", архітектурним бюро Formografia, Школою журналістики УКУ, за підтримки проекту "Українська ініціатива зміцнення громадської довіри (UCBI)", що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

powered by lun.ua

Головне на сайті