12 тисяч щасливих людей: як відбувався 11-й фестиваль "Бандерштат". ФОТО

9397
10 серпня 2017

Цього серпня в Луцьку вже в одинадцяте відбувся фестиваль українського духу "Бандерштат". За цей час він виріс із 500 відвідувачів до 12 тисяч. А ще зміцнив свій імідж найбільш тверезої музичної події, адже алкоголь тут суворо заборонений.

Фотограф Ірина Єрошко відвідала фестиваль вп'яте. Цього разу найяскравіші моменти та враження "Бандерштату" вона зафіксувала для УП.Культура.

 

Пантонний міст – найкраще, що було з Луцьком за усі роки фестивалю.

Жителі і гості міста не могли натішитись свободі пересування між двома берегами Стира та спокійно купались у річці під наглядом фестивальної охорони. Та стежила за мостом навіть уночі, допомагаючи відвідувачам сходити на берег.

Охоронці вже другий рік поспіль тішать гумором і зовнішнім виглядом: у сорочках з краватками, ввічливі й усміхнені. Розпитують: "Піца з чим у вас? А кавун солодкий?".

Кавуни, до речі, перевіряють – чи немає проколів. Справа в тому, що "Бандерштат" вже 11 років як безалкогольний фестиваль, і з кожним роком до цього ставляться усе серйозніше.

Алкоголь заборонено приносити з собою, продавати підприємцям на фестивалі, купувати на головних вулицях міста протягом трьох днів події. Осіб у нетверезому стані можуть попросити покинути фестиваль без повернення коштів за квиток.

 
Epolets на головній сцені фестивалю

В усьому іншому, здавалось, на "Бандерштаті" можна все, що не можна на Atlas Weekend та більшості інших фестів. Приносити свої напої, їжу (як було сказано вище – піци, кавуни), фотокамери будь-якого формату. Попри це фестиваль не пішов під воду, жоден артист не осліп від спалахів камер, біля фудкортів завжди було людно і черга біля стенду з квасом, мохіто та лимонадом завжди була довгою.

Ні для кого не секрет, що будь-який концерт чи фестиваль окуповується завдяки продажам алкоголю та їжі. Та "Бандерштат" у цьому сенсі ламає стереотипи.

Epolets на головній сцені фестивалю
Panivalkova на Тихій сцені
Слухачі Panivalkova
Panivalkova на Тихій сцені

Андрій Хливнюк, лідер гурту "Бумбокс", сказав зі сцени: "Подивіться на цих клятих бандеревців – тверезі, щасливі, з дітьми відриваються на Бандерштаті".

Олег Скрипка теж зауважив: "Я побував на дуже багатьох фестивалях в Україні та за кордоном, але сьогодні вперше – на безалкогольному".

 
 
 
Сашко Положинський фотографується з прихильницею перед виступом
 
 
 
 
 
 

Можливо, саме ця свобода і привертає з кожним роком усе більше відвідувачів.

Другий день фестивалю. На вулиці +32. На відкритому полі, де відбувається фест, жодного дерева.

Близько 16:00 люди починають виходити із наметів, готують пізній сніданок, а гості блукають між рядами сувенірних виробів. Робити більше нічого, тому я теж собі пішла подивитись.

Абсолютним фаворитом серед фестивальників були патріотичні футболки. Впізнаю одного з продавців і підходжу привітатись. Це Кирило Ткачев, відомий в Україні майстер з леттерінгу, викладач у School of Visual Communications у Києві, власник першого в Луцьку вільного простору Inner Space, переселенець з Луганська.

На фестивалі продавав футболки власного виробництва з написом "Волиняка" та "Волиняшка". Це його перший "Бандерштат".

Розпитую, як йому працюється у досить пасивному Луцьку. Каже: "Якщо ти щось хочеш робити – ти це робиш, не зважаючи на обставини".

 Кирило Ткачев на Бандерштаті

Далі знаходжу палатку, де малюють хною, і сідаю вибирати малюнок. Це вже моя маленька бандерштатівська традиція.

Гончара і художника Миколу Шавулу я впізнала одразу, він тут щороку. Поки малює папороть на моїй лівій руці, розповідає:

– На "Бандерштаті" є справжня фестивальна атмосфера. Можна спокійно залишити речі, піти потанцювати, а повернувшись, знайти ті речі на тому ж місці. До того ж те, що вхід платний і не можна приносити алкоголь, відразу відсіює непотрібний контингент.

Команда Миколи "Веселі таракани" щоліта їздить на різні фестивалі та святкування днів різних міст. Продають гончарні вироби, роблять аквагрим, проводять майстер-класи.

На питання, чи є альтернатива "Бандерштату" в Україні, зважаючи на весь його фестивальний досвід, подумавши, називає "Падкамінь". "Але того фестивалю вже немає, значить і альтернативи немає".

Микола Шавула на Бандерштаті

На фестивалі працювали три сцени: головна, тиха та urban stage для важчої музики. На тихій грало indie, pop та rock, на головній – українські, типові для "Бандерштату", хедлайнери, на urban – важкі українські гурти, а також білоруські Zatocka, All Faces Down з Австрії, Dead Like Juliet з Італії, шведські Braincoats та Lack of Sound.

Fontaliza на Urban Stage

О 17:00 перші музиканти виходять на сцену. Зі сцени чути Людмилу Коллер, гурт "Колір": "Я буду співати, а ви за мною повторюйте, бо я тут на сцені нічого не чую".

Гурт "Колір" з Одеси
 
 

Сцени були розміщені трикутником на величезному полі, часто звук перемішувався і музиканти зі сцени мусили перекрикувати одне одного. Vivienne Mort робили затримки між піснями, тому що не могли чути себе у моніторах, а виступ "Один В Каное" змістили на чотири години. Ті не хотіли грати паралельно з головною сценою, на якій хедлайнили Тартак і ВВ.

Latexfauna на фестивалі
 
 
 

Попри добру атмосферу, гарну погоду, дешевий, у порівнянні з Києвом, фудкорт, мені, як слухачці, що вже вп’яте на "Бандерштаті", було нецікаво. І таких же нудьгуючих людей під сценою було чимало. Адже, скажімо, із 19 гуртів головної сцени, лише сім виступали на "Бандерштаті" вперше.

"Фіолет" на Головній сцені
 
 
 
 

А ось Тиха сцена, на якій цього року виступили Latexfauna, Panivalkova, Vivenne Mort, Крихітка, 5 Vymir та "Один в Каное", була однозначним успіхом і проривом. Після виступу Даніелла Заюшкіна з Vivenne Mort близько години роздавала автографи і обіймала фанів. А на "Один в Каное" люди почали збиратись за 2 години до початку, укутуючись у спальники і ковдри о 12 ночі, поки ВВ грали своє "Були на селі".

"Один В Каное" на Тихій сцені Бандерштату

Припускаю, саме одноманітністю музичної програми "Бандерштат" платить за свою "безалкогольність". Водночас фестиваль, очевидно, росте у масштабах, якості організації та безпеці.

 
 Vivienne Mort
 
 
 
 

Усі фото і текст: Ірина Єрошко, спеціально для УП.Культура

powered by lun.ua

Головне на сайті