Фестиваль без субкультур: як відбувався Woodstock Ukraine

4640
14 серпня 2017

Сучасний музичний фестиваль радикально відрізняється від тих, що відбувалися ще років десять тому.

Що таке типовий рок-фестиваль, до якого всі звикли? Це тисячі представників різноманітних субкультур, кожний елемент одягу яких має свій сенс та ідеологію.

Це багато міцного алкоголю та жирної їжі. Це вільний обіг наркотиків. Це скажені бійки та каліцтва, іноді навіть вбивства. Це купи пластикового сміття, яке ніхто не прибирає, тому до ранку воно перетворюються на справжні гори.

Це танці у пилюці, яку поливають із пожежної машини. Це відчуття порожнечі на ранок, немов після стихійного лиха.

Але все це не про Woodstock Ukraine. Там все абсолютно навпаки. І цього разу я подумав: а може, так і краще?

Усі фото до матеріалу: Олег Шинкаренко
 
 

Люта серпнева спека буквально підсмажувала аеродром Цунів біля селища Городок за півгодини їзди автобусом зі Львова. Тому деякі учасники фестивалю гуляли по його території дуже оголеними, відкриваючи поглядам іноді дуже загадкові тату.

От наприклад, викрутка у хлопця на зап’ястку: що це таке? А коли у дівчини на руці написано "Punk" – це значить, що вона справжній панк? Виявилося, що все зовсім не так.

– Мої татуювання нічого не означають, – сказав мені один хлопець, вкритий ними буквально від п’ят по саму маківку, – це просто картинки і все. От ваша заставка на робочому столі комп’ютера що значить?

Інша дівчина навіть образилася: "Ми не в тюрмі, де тату повинні мати сенс. Я вільна людина. Якщо це щось і значить, то точно не для вас".

 
 

Я даремно шукав тут панків, гіпі, емо, рокерів: їх тут просто не було. Зовсім. Хоча ні: один був. Олександр, який продавав глиняні флейти та свистки сказав, що його можна назвати гіпі.

 Олександр - "останній гіпі"
 

А може, оці хлопці з гітарою, які гучно співають щось із Би-2, рокери? У вусі одного з них я помітив тунель, в який він вставив сигарету. Тунель у вусі – це більше не виклик, не шок, не символ протесту проти суспільства. Це просто зручно і прикольно.

Неподалік від співаків, ніби знущання із суворого та агресивного дизайну байкерів, стояв мотоцикл, обв’язаний різнокольоровими нитками, мов старий бабусин светр або ж зимові шкарпетки. У таку спеку це виглядало особливо іронічно.

 
 

Але ось цей чоловік із червоно-чорними прапорами – точно ультраправий націоналіст! Але виявилося, що навіть це не так. Продавець націоналістичної продукції Олександр Василюк представляє товари із львівської "Книжкової криївки". Він зазвичай їздить на всі фестивалі, де пропонує прапори, мазепинки, значки, шеврони, нашивки.

Олександр каже, що він не націоналіст, а патріот. Як виявилося, різниця тут дуже велика. "Ми є політично нейтральними, бо нам не виходить підтримувати якусь партію, – каже він. – Я-то прихильник "Свободи", але, коли я збираюся їхати на якийсь захід, вони мені кажуть: "Не їдь туди, то наші конкуренти". Тому краще бути незалежним від політики".

Продавати патріотичну символіку зараз не вигідно: за цілий день у Олександра купили лише один значок за 20 гривень.

– Зараз людей поглинув Інтернет, вони більше цим не цікавляться, – каже він. – Останній раз у нас були великі продажі аж у 2012 році. Деяке зростання спостерігалося під час Євромайдану. А коли розпочалася війна, то теоретичні спогади про УПА замістилися у людській свідомості реальними бойовими діями.

 Олександр Василюк
 

Поки ми розмовляли, старий радянський літак Ан-2, який всі називають "кукурудзником" викинув на поле чергову порцію парашутистів.

Аеродром розташований просто у центрі фестивалю, тому стоянку різноманітних літальних апаратів, оточену сіткою, було видно з будь-якої точки. За символічну суму кожен міг полоскотати собі нерви, стрибнувши вниз із висоти декілька сотень метрів.

 

Спостерігаючи за стрибками, я помітив арт-директора фестивалю Woodstock Ukraine Анну Антонюк.

Вона розповіла мені, що подію організував благодійний фонд "Серце до серця". Ідея фестивалю пішла з Польщі, де діє аналогічний благодійний фонд "Великий оркестр святкової допомоги". Аналогічний польський фестиваль називається Рrzystanek Woodstock (Зупинка Вудсток).

Весь рік українські волонтери тяжко працювали, збираючи гроші на медичне обладнання для дітей з різними вадами, а тепер вони відпочивають на Woodstock Ukraine.

Анна Антонюк

Акція фонду "Серце до серця" відбувається щороку вже в одинадцятий раз протягом одного місяця навесні. Тоді волонтери пропонують громадянам жертвувати гроші у скриньки, а натомість видають наліпки. У квітні цього року вдалося зібрати понад 3 мільйони гривень.

Ідеологія нашого фестивалю "Peace, Love, Music", – каже Анна Антонюк. – Він є не лише для волонтерів, а вільний для всіх людей. Все безкоштовно, окрім їжі та послуг підвищеного комфорту: наприклад, проживання у VIP-містечку із охороною та наметами, спальниками і матрацами".

Прийом заявок на Woodstock Ukraine відбувається протягом року, в ньому можуть взяти участь як українські так і закордонні гурти. Гонорарів гурти не отримують, але їм оплачують дорогу, проживання у наметовому містечку та харчування.

 
 
 

Попри такі умови склад учасників фестивалю був доволі непоганий. Цього року виступали гурти Фіолет, Кораллі, Pull the Wire, Fontalizza, Sinoptik, Кімната Гретхен, Чумацький Шлях та багато інших.

Хедлайнерами фестивалю був один український гурт Sinoptik і два польських – Tabu та Materia.

Окрім музичної сцени є ще локація АЦШ – Академія цікавих штук. Цього року там виступали письменники (Олег Шинкаренко, Банди Шолтес) та мандрівник автостопом Ігор Семенюк.

 Академія Цікавих Штук

Є ще локація Mantra House, де близько тридцяти розслаблених учасників фестивалю медитують під імпровізаційну музику. Поруч проводяться вегетаріанські майстер-класи та зайняття з йоги.

Ознака Woodstock Ukraine – це раціональність та здоровий спосіб життя. Пиво пили обережно і помірно, п’яних сварок не було, а у багатьох я взагалі бачив у руках пляшки із соєвим молоком. Та й взагалі приблизно половина продуктів на фестивалі були веганськими.

Цікава деталь: я ніде не помітив охорони. Здається, їй просто нема чого було тут робити.

 
 

Я спитав у дівчини із написом "Punk", чи вона справді панк чи анархіст.

Мене звуть Таня Анархіст, – відповіла вона. – Я за панк та анархію в політиці та приватному житті. Я точно не пригадую, але, здається, в Україні вже створюють партію анархістів. А що таке анархія у приватному житті? Ну, точно не розкидувати всюди сміття!

І тут мені здалося, що я розгадав таємниче зникнення субкультур із фестивального життя.

 Таня Анархіст

Очевидно, будь-яка субкультура є реакцією на обмеження з боку культури панівної. Щоб її не знищили, субкультура ховається під завісою різноманітних секретних, відомих лише посвяченим, символів та кодів.

А якщо обмежень немає, то й субкультурам приходить кінець.

Текст і фото: Олег Шинкаренко, спеціально для УП.Культура

powered by lun.ua

Головне на сайті