Буковинський Вавилон: як Чернівці відновлюють багатомовне звучання

1432
26 вересня 2017

Посеред просторої зали синагоги Садгори, північної околиці Чернівців, стоять двоє.

Той, що справа, – Йонатан Кунда, ізраїльський поет і хіп-хопер. Він читає вірші івритом. Та, що зліва, – Ірина Цілик, авторка з Києва. Їй випало озвучувати переклади поезій Кунди українською.

Навколо – десятки людей. Серед них європейські письменники та інтелектуали, а, ще, звісно, чимало місцевих: від представників єврейської громади Чернівців до студентів і випадкових перехожих.

 Йонатан Кунда. Фото: Юлія Вебер
 Ірина Цілик. Фото: Юлія Вебер

Їхнє перешіптування у перервах між віршами звучить німецькою та французькою, англійською та румунською, російською та українською. Здається, ніби жодна мова не домінує, а розмаїття не порушує єдності, не заважає порозумітися.

Так виглядає і звучить міжнародний фестиваль Meridian Czernowitz. Точніше, одна із десятків його подій, що відбувалися протягом чотирьох днів вересня у різних куточках міста.

Літературне дійство вісім років тому заснував чернівецький бізнесмен Святослав Померанцев разом зі своїм дядьком, публіцистом і поетом Ігорем Померанцевим, та друзями-письменниками. Тоді вони поставили собі за мету повернути Чернівцям мовну поліфонію.

– Усе "лежало під ногами", – пояснює Євгенія Лопата, директорка фестивалю, ідею проекту. – Просто потрібні були люди, які би зібрали це все, систематизували і зробили подію.

Святослав Померанцев та Євгенія Лопата. Фото: Юлія Вебер

"Під ногами" була мультикультурна історія буковинської столиці. Сто років тому, за часів Австро-Угорської імперії, найчисленнішими тут були євреї – їхня частка становила близько третини населення. Натомість українців, німців, румунів і поляків було приблизно порівну.

Пауль Целан, виходець із Чернівців та один із найважливіших поетів середини ХХ століття, вчився по черзі у місцевих німецькій та єврейській школах, а потім – у румунській та українській гімназіях.

В одній із анкет цей автор знакового вірша про Голокост "Фуга смерті" перераховував мови, якими володів: румунська, німецька, французька, англійська, російська, українська, а ще єврейська (чи то іврит, чи то їдиш – дослідники вагаються, що саме мав тоді на увазі письменник).

Зміни влади і прапорів над міською ратушею протягом ХХ століття призводили до того, що національні групи одна за одною вимушено покидали Чернівці. Нині понад 80% місцевого населення – це українці. Утім, вулиці середмістя й нині багатомовні.

Крім української та російської тут часто лунають румунська, англійська та німецька. Дві останні повертаються завдяки численним іноземним студентам, а ще людям креативних професій, котрі все частіше реалізують тут міжнародні проекти.

Німецький поет Макс Чоллек та перекладач Марк Бєлорусець читають вірші у синагзоі під час Meridian Czernowitz. Фото: Юлія Вебер

Скажімо, засновники Meridian Czernowitz сфокусувались передусім на запрошенні закордонних авторів, які читали би перед чернівчанами свої вірші та знайомились би з українськими колегами.

– Хочемо показати світу, що ми європейські та інтелігентні, до нас можна приїжджати без острахів та насолоджуватися життям, – каже Лопата. – Це те, чим займається Meridian.

Коли фестиваль набрав обертів та обріс закордонними партнерами, його організатори почали влаштовувати тури українських авторів Європою. Літературні гастролі будували за аналогічними принципом – поєднували виступи місцевих та приїжджих письменників. Так вдавалося залучити ширшу аудиторію.

Паралельно розвивали однойменне видавництво. Серед його авторів є класики на зразок Тараса Прохаська, Юрія Іздрика та Сергія Жадана і визнані представники молодого покоління, як то Катерина Бабкіна, Андрій Любка та Ірина Цілик.

Нині міжнародна літературна корпорація Meridian Czernowitz – так охрестив її засновник і почесний президент проекту Святослав Померанцев – представляє своїх письменників на закордонних літературних форумах.

Скажімо, цього року братимуть участь у масштабних Віденському та Франкфуртському книжкових ярмарках. До речі, для німецькомовних читачів видавництво Suhrkamp вже готує переклад нового роману Жадана "Інтернат".

Сергій Жадан у Целанівському центрі під час фестивалю. Фото: Юлія Вебер

***

Пізнього вечора на сцені чернівецького Літнього театру, що на території Парку культури і відпочинку імені Тараса Шевченка, триває парад поетів.

Ось, скажімо, австрієць Ганс Айххорн, автор шести поетичних і прозових книжок, читає: "Сонце проміниться на лиці, на папері, у волоссі. Воно співає. Заплющені очі співають. Повітря співає пісню в лискучих нитках павутини. Стрибаючі рибки співають пісню свою у воді".

Видається, ніби Айххорн пробує слова на смак, перевіряє на міцність, тестує їхню здатність позначати предмети і явища, описувати дійсність.

Тобто поетичний парад – це вихід одного за іншим авторів із Росії, Австрії, Ізраїлю чи України. Кожен має близько десяти хвилин. Кожен читає рідною мовою. На екрані за спиною в кожного з іноземців виведено переклад віршів українською, в українців – німецькою.

– Раніше поет читав мовою оригіналу, а потім виходив хтось, хто читав переклад, – розповідає про формат Лопата. – Минулого року я подумала, що було би цікавіше, якби мови змішалися між собою і плили однією течією.

Коли переклад транслюють на екран, відвідувачам доводиться докладати зусиль і включатися у дійство. Так цікавіше для аудиторії, додає директорка фестивалю.

Поет і публіцист Ігор Померанцев, співзасновник фестивалю. Фото: Юлія Вебер

Ті, хто хоча б раз влаштовував події у Чернівцях, кажуть, що місцева публіка вибаглива. Вона не роздає авансів і чесно висловлює незадоволення.

Під час читань і презентацій Meridian Czernowitz у залі завжди людно. Але й ротація слухачів помітна – впадає в око, що тут не люблять чемно сидіти і вдавати інтерес, коли щось не подобається.

Вибагливість чернівецької аудиторії обумовлена історично, каже Лопата:

– За часів правління Австрійської імперії щоранку потягом Відень-Чернівці до міста привозили свіжу пресу. Люди сиділи на Кобилянської [пішохідна вулиця у центрі міста, – прим. УП.Культура], читали газети. Поетичні читання в кав'ярнях були чимось абсолютно буденним. Минуло сто з гаком років, але нічого не змінилось.

Нині на Кобилянської, крім численних ресторанів і кав'ярень, розташований Целанівський центр. Ним керує корпорація Meridian Czernowitz.

Тут відбуваються презентації книжок, вистави або камерні концерти, а ще облаштовано бібліотеку, книгарню та невелику кав'ярню.

Фестивальна атмосфера біля Целанівського центру. Фото: Юлія Вебер

Під час фестивалю в Центрі та навколо нього особливо людно – кава і вино ллються рікою, поети читають вірші, письменники презентують і підписують для читачів нові книги, а німецька звучить ледь не частіше за українську.

– Пауль Целан казав, що не бачить принципової різниці між потиском руки і віршем, – каже польський письменник Кшиштоф Чижевський, читаючи під час фестивалю лекцію в  Целанівському центрі.

Потрапивши на цю або будь-яку іншу подію Meridian Czernowitz, починаєш йому вірити.

***

Серед центральних пунктів у програмі чернівецького фестивалю – інтернаціональні поетичні читання під назвою "Like they do in Babylon".

Відбуваються вони так. На сцені (спершу – Центрального палацу культури, згодом – просто неба на Театральні площі, що у самісінькому центрі міста) присутні одразу 18 поетів. Вони підходять до мікрофонів по двоє, інколи по троє. І читають вірші.

Кожна поезія звучить щонайменше двічі. Спочатку мовою оригіналу із уст автора. Потім – із уст колеги, у перекладі. Інколи таких перекладів лунає кілька. Часом звучать не лише переклади, але й інтерпретації чи колажі, створені за мотивами кількох віршів.

 Румунський поет Клаудіу Комартін та його українська колега Ірина Цілик під час читань "Like they do in Babylon". Фото: Юлія Вебер
 Нідерландська поетка Ліке Марсман бере участь у перфомансі під час "Like they do in Babylon". Фото: Юлія Вебер
Радіоведуча і поетка Міріам Драгіна. Фото: Юлія Вебер

Усьому цьому розмаїттю мов (поетичних та національних) передує кількаденна майстерня для авторів. Вона для знайомства і роботи над текстами одне одного.

"Like they do in Babylon" є продовженням іншого проекту, "babelsprech", заснованого поетом із Берліна Максом Чоллеком. Той починався із прагнення створити мережу молодих німецькомовних поетів. А тепер учасниками чернівецького воркшопу та читань були молоді автори не лише з німецькомовних країн, але й з Молдови, Румунії, України та багатомовної Швейцарії.

Тож виглядає так, що біблійний сюжет про вавилонську вежу є органічним і плідним для Чернівців. І місто вміє неканонічно інтерпретувати цю легенду про пихатих людей, що прагнули дібратися до неба.

Ось, скажімо, як робить це чернівчанин і дисидент Йосип Зісельс у книзі розмов із польською журналісткою Ізою Хруслінською, випущеній цієї осені та презентованій під час Meridian Czernowitz. Згідно з його концепцією, Бог наділив людей різними мовами та історіями, бо такий світ видався йому гарнішим і різнобарвнішим.

– Бо однорідний світ – нецікавий. А Бог – естет, – каже Зісельс. – Ось така інтерпретація.

Оксана Мамченкова, УП.Культура

Заголовне і титульне фото на сторінці: Юлія Вебер

powered by lun.ua

Головне на сайті