Різдвяний віночок: забавка чи нова традиція?

Строката мішура, різнобарвні кульки та мерехтливі ліхтарики – незмінні атрибути новорічних свят, які додають особливої казкової атмосфери.

Але, дедалі більше українців радо розбавляють святковий колорит незвичною для нашого краю прикрасою – новорічним віночком.

Хоча таку цікавинку можна придбати у будь-якому супермаркеті, чи хенд-мейд майстерні, проте більшість покупців не знають ані історію прикраси, ані її значення.

Про те, як твориться новорічне чудо і що воно символізує "Українській правді. Життя" розповіла майстриня із Кам`янського Наталя Лігун.

Наталя Лігун, майстриня із Кам`янського

НЕОБХІДНО МАТИ "ЩОСЬ" ДЛЯ МРІЙ

Дослідники пов`язують появу перших віночків ім’ям лютеранського богослова Йогана Хінріха Вихерна (Johann Hinrich Wichern) який жив у середні 19 століття і займався вихованням дітей-сиріт.

Аби малеча розуміла, скільки часу залишилося до Різдва, чоловік змайстрував праобраз сучасних вінків – колесо, на якому він встановив 28 свічок і запалював їх щодня.

Звичні для нас вінки, скручені із ялинкових та ялицевих гілочок, з’явилися значно пізніше. Такі "різдвяні бублики" прикрашали не тільки чотирма свічками, а й червоними стрічками, яблуками та солодощами.

Звичні для нас вінки, скручені із ялинкових та ялицевих гілочок, з’явилися досить нещодавно.
Фото haveseen/Depositphotos

Католицькі віночки поступово приживаються в нашій державі, де більшість населення сповідує православ'я.

"Не знаю гарно це чи погано, проте люди досить далекі від релігії. Більшість вірить в душі й це прекрасно. На мій погляд, різдвяний віночок знаходиться поза релігій і є гарним атрибутом свята, – коментує Наталя.

Більшість людей просто не налаштовані на хвилю щастя, а тому необхідно мати "щось", що може сприяти здійсненню мрій, – міркує жінка. – Хай це буде підкова, дерево щастя, або той самий різдвяний віночок. Різниці немає – аби вірили".

ДЕТАЛІ МАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ

Вважається, що кожна з деталей віночку має особливий сакральний сенс.

Наприклад, коло, в формі якого заплетений віночок, означає вічне існування Бога та вічну Надію.

Зелений домінантний колір виробу є втіленням життя та розвитку, вічності та духовності.

Червоні стрічки, якими традиційно прикрашають віночок, символізують кров розп’ятого Христа.

А шишки, фрукти та горіхи нагадують про народження та відродження.

Зелений домінантний колір виробу є втіленням життя та розвитку, вічності та духовності.
Фото VadimVasenin/Depositphotos

І хоча традиційно віночок має прикрашати парадні двері, в нашій країні такий звичай не прижився.

"На жаль, поцуплять", – пояснює майстриня.

Люди надають перевагу тим різдвяним бубликам, які можна поставити на стіл, а ті хто все ж таки купує віночок на двері, чіпляє прикрасу лише з середини.

ОЗДОБЛЕННЯ, МОЖНА ВІДНАЙТИ ПРАКТИЧНО У БУДЬ-ЯКІЙ КВАРТИРІ

На віночках, що продають у супермаркетах, такого оздоблення не буде: у кращому випадку, на бублик приклеять пластмасові муляжі шишечок або фруктів.

Зрозуміло, що такий виріб не зможе замінити ялинку у квартирі: в нього не буде приємного хвойного аромату, який наповнює оселю різдвяною атмосферою.

Саме через це, Наталя надає перевагу екологічним матеріалам, які виглядають естетичніше.

"Більшість матеріалів для оздоблення я збираю у лісі, – говорить майстриня. – Вже знаю околиці й навіть віднайшла три ялиночки, біля яких завжди збираю шишки.

Радію немов дитина, коли вдається назбирати "огірочків" – так називаю шишки однієї форми та розміру. Моя мати їх висушує, а ми з донькою фарбуємо".

На віночках, що продають у супермаркетах, такого оздоблення не буде.
Фото AntonMatyukha/Depositphotos

Що стосується гілочок, то Наталя вважає, що обривати дерева – кощунство. Але знайти на землі гілочки для основи – лозу або вербу – не можна. "Отже інколи доводиться їх зрізати, – констатує жінка. – В цей час я завжди розмовляю із деревом, говорю, що його гілочки подарують людям гарні віночки й радість".

Наталя розповідає, що безліч матеріалів для оздоблення, можна віднайти практично у будь-якій квартирі: майже у всіх знайдуться стрічки, бантики, фольга.

"Коли я тільки починала займатись хенд-мейдом, принесла додому майже 19 кілограмів "чистого золота": стрічки, блискуче каміння, бусини. Зараз те "золото" просто лежить – використовую доволі рідко", – розповідає майстриня і пояснює, що еко-матеріали виглядають красивіше, а тому вона віддає перевагу саме їм.

Основні фаворити – горішки, кавові зерна, кориця, сухофрукти і навіть кісточки.

"Я з нетерпінням очікую сезону персиків, – мрійливо говорить Наталя. – Вже уявляю, як пофарбую їх у золото, як вони будуть відтіняти оздобу майбутніх віночків".

ВІНОЧОК ІЗ МАГІЧНОЮ СИЛОЮ

Люди, що захоплюються магією та езотерикою вірять, що за допомогою різдвяного вінка можна покращити власні справи, втілити бажання й навіть начаклувати собі нареченого.

Для здійснення мрій, радять прикріпляти до віночка стрічку або невеличкий папірець, на якому написано ваше потаємне бажання. Важливо, аби листочок був прихований від очей серед інших прикрас.

Важливо, аби побажання було приховане від очей серед інших прикрас. Фото VitalikRadko/Depositphotos

Вважається, що квіти апельсина, почеплені на різдвяного бублика, збільшують врожай та родючість.

А от для пошуку коханого та якнайшвидшого весілля рекомендують прикрасити віночок невеличкими гілочками вербени або глоду.

Наталя, яка займається плетінням віночків, відноситься до цих забобонів дуже просто й значної уваги їм не приділяє: "Коло – саме по собі є еталоном. Пригадаймо лише обручки, дитячі хороводи, міцні обійми.

Можу впевнити: хоч вішай віночок, а хоч ні – багатство не прийде, доки людина не почне багато працювати".

[L]Проте майстриня впевнена, що існує велика різниця між готовими віночками, та виробами ручної роботи. Вона пояснює це тим, що сам процес виготовлення виробу передбачає передачу "краплинки любові".

"Кожній матері приємніше отримати подарунок від власної дитини, аніж будь-що інше. Навіть гарний хенд-майд не такий дорогий та милий серцю, як дитячі старання.

Що уже говорити про вироби від бездушного конвейеру та сотень втомлених китайських пакувальників", – переконана Наталя Лігун.

Ірина Співак, журналістка, спеціально для УП.Життя

Реклама:

Головне сьогодні