Віктор Анісімов: "Я свого споживача, блін, дочекаюсь!"

Віктор Анісімов зрозумів останні тренди чоловічої моди надто буквально і випустив на подіум куці брюки, короткі та вузькі піджаки, жилети на голе тіло. Зате дизайнер дуже уважний до деталей і навіть в комерційній лінії не економить на оздобленнях.

Він пропонує чимало теплих речей з трикотажу та плетення, а також скористався сучасною тенденцією: вдягати стьобані жилети зверху на вовняне пальто.

Не зважаючи на всю універсальність та зручність одягу від донецького дизайнера, серед представленої колекції далеко не всі строї зможе вдягнути пересічний мужчина.

Лейтмотивом колекції стала дорога. Можливо, саме тому моделі дефілювали подіумом з перемазаними обличчями. А ще неспокійний дизайнер вдягатиме робітників заправних станцій: при краватках та в дизайнерських робах від Анісімова побачите "операторів наливу" вже в квітні.

Особливий почерк майстра вже давно впізнають. Від слів захоплення стилем дизайнера не втрималась сама Ірина Данилевська: "Я хочу виголосити гімн Віктору Анісімову, який у своїй творчості дотримується не лише власного стилю, але й власної філософії життя. Коли у дизайнера є тил, це відчувається. Я вдячна Вікторові за те, що це не просто брючки та кофточки, а окрема філософія!"

Далі декілька слів від автора колекції, завжди відверто-балакучого, хоч всі його промови перемішані вибриками та жартами.

Про власну філософію, ставлення до української моди та модного бізнесу з перших уст.

Коли це все починалось п’ятнадцять років тому, Ірина Данилевська мене буквально "укатала" в моду. Я щось будував, у мене було більш-менш нормально з грошима, а зараз взагалі капець… але це не важливо.

Тоді здавалося, років через п’ять все буде добре. Ми тут щось зробимо, хтось нам допоможе, і ця індустрія запрацює. Й Іра Данилевська так само думала! А виявилось, що цей період затягнувся.

Сьогодні українські бренди виступають за взаємодопомогу! Давайте замовляти в українських дизайнерів: вийде, звичайно, дорожче, ніж у китайців, але вже такі ми "вбогі" – треба нам допомогти.

Особисто в мене внутрішні забобони, радянські ще. Мені вже 48 років, а я досі вижимаю із себе радянську людину і поняття імпорту як такого.

Пройшов той період, коли модними були закордонні бренди. Зараз важливо, щоб все було стильно, комфортно, універсально. Можна причепити величезний бренд на сумку, а можна сховати його подалі, а річ все одно впізнають. Ось Пустовіт здалеку видно, і Каравай теж.

Чому я постійно роблю "одне й те саме"? По тій причині, що я свого споживача, блін, дочекаюсь!

Як громадськість ставиться до українських дизайнерів? Хтось їх обожнює… і дарма, хтось їх не любить… і теж дарма, але всі ці люди намагаються зробити світ кращим. Всі вони! Навіть Андре Тан! Це я шуткую над Андрієм, тому що я з ним дружу.

Виходить чи ні – судити вам. Хотілося б ще на цьому нажити якихось грошей, та якщо помремо в злиднях, теж буде пречудово. Але не хотілося б!

Ставтеся один до одного більш трепетно і з повагою, тому що ми можемо втратити один одного будь-якої миті. От я зараз кину це все, перестану займатись дизайном, що ви тоді без мене робитимете?

Читайте про UWF також на Таблоїд >>>