Історія "Velvet Hearts". Дівчата, які допомагають дітям виживати

"Ми будуємо нашу діяльність на тому, що об’єднуємо можливості різних людей, щоб робити одну велику добру справу". Такими словами описують свою трирічну діяльність дівчата з благодійної організації "Velvet Hearts".

Три роки тому Ганна Кузнєцова, Олена Тітілкіна, Олександра Балясна і Ганна Мозгова вирішили витрачати свій вільний час, сили і можливості, щоб надавати допомогу тим, кому вона необхідна.

Усім дівчатам - від 28 до 32 років, кожна з них - успішна у своїй професії і має насичене життя. Перед тим, як об'єднатися, вони потроху займалися благодійністю, але нерегулярно і у значно менших масштабах.

За роки своєї співпраці дівчата провели багато акцій та проектів, серед яких - збір коштів для дитячих будинків, притулків тварин та адресна допомога дітям.

В інтерв’ю "Українській Правді. Життя" дві Ані, Олена та Олександра розповіли про те, яким чином їм вдається просувати свою добру справу та які висновки вони зробили за три роки діяльності у країні, де культура благодійності перебуває у стані розвитку.

Діти, до яких ніколи не приїдуть депутати

Благодійна діяльність дівчат розпочалася з поїздки до дитбудинку у селі Плисків Вінницької області. Заклад вразив повною занедбаністю – діти живуть у будинку з дірками у стінах, сплять на розірваних матрацах та поламаних ліжках.

"У Плисківському дитбудинку перебувають лежачі та напівлежачі діти, які ходять під себе. Люди бояться туди їхати, бо це важко бачити. Жоден депутат не захоче показувати себе на картинці поруч зі спотвореними хворобою дітьми", - каже Ганна Кузнєцова.

Умови, в яких з такими дітьми працює персонал, вражає не менше.

"Торік Україну звинуватили в тому, що діти 3-4 категорії помирають від голоду. Однак у наших дитбудинках існує гостра проблема нестачі персоналу. Наприклад на 100 дітей, 80 з яких лежачі, офіційно працює 3-4 няні. Щоб нагодувати одну таку дитину потрібно мінімум хвилин 15-20. Звісно, вони не встигають нагодувати усіх. Але люди, які працюють у таких дитбудинках, радіють, що в них є робота і шматок хліба. Іноді їм допомагають віруючі з місцевих церков", - продовжує Ганна.

Дівчата в гостях у хворих дітей

До Плисківського дитбудинку "Velvet Hearts" їздять вже третій рік. Під час першого свого візиту вони зібрали 22 тисяч гривень, на які купили ліжка, матраци та памперси для дорослих, зимові чоботи та інші необхідні речі. Крім того, благодійниці змогли залучити одну з іноземних компаній, яка виділила 20 тисяч гривень на ремонт будинку.

[L]Наступного разу дівчата не лише привезли матеріальну допомогу, а й влаштували дітям свято. На запитання про те, яким чином вони знаходять у собі сили повертатися і бачити хворих дітей та жахливі умови їхнього життя, дівчата відповідають:

"Якщо пропускати все через серце і надто перейматися проблемами усіх, кому ми допомагаємо – можна збожеволіти. Тому краще відставити емоції і швиденько організувати процес: знайти спонсора чи партнера для проведення події, транспорт для поїздки в дитячий будинок чи вирішити інше питання, що комусь допоможе".

Дівчата розповідають про ще одну метаморфозу, яка мотивує їх робити гарні вчинки. Звісно, охочих відвідати дитбудинки для дітей-інвалідів небагато, але ті, хто наважуються це зробити, повертаються додому у піднесеному настрої.

"Побачене міняє людей, вони заряджаються позитивом. У них навіть очі стають іншими! Люди роблять добро і розуміють, які вони щасливі, бо здорові. Це змінює їхній погляд. До того ж, це ніколи не односторонній процес: коли їдеш до дітей, ти не тільки даєш, але й отримуєш. Це допомагає переоцінити усе навколо", - діляться дівчата.

Саме дитбудинки стали головним об’єктом допомоги "Velvet Hearts". Дівчата намагаються обирати не київські заклади, які почуваються більш-менш нормально, а будинки у віддалених районах, до яких благодійники зазвичай не доїжджають.

Обираючи дитячий будинок для чергового візиту, дівчата ретельно його перевіряють.

"Ми намагаємося перевірити кожен дитбудинок через людей з цього регіону, дізнатися, що там кажуть, що чули, просимо піти туди. Якщо це далекий регіон, просимо подивитися документи, питаємо соцслужби", - каже Олександра.

Українці лише вчаться жертвувати

Головним інструментом збору пожертв для своїх благодійних акцій дівчата обрали соцмережі, які стають чи на найпотужнішим способом поширення інформації. Навіть власний сайт не є в даному випадку першою необхідністю.

"Мало хто, сидячи на роботі, подумає зайти на якийсь сайт благодійної організації, аби подивитися, що вона робить. Цю інформацію можна оперативніше побачити у стрічці новин на Facebook. До того ж, соцмережі є формою звітування, адже люди мають бачити, куди і на що йдуть кошти, які вони пожертвували. Ми анонсуємо усі отримані суми", - каже юрист за освітою Ганна Кузнєцова.

Перші пожертви дівчата збирали з усіх своїх знайомих та їхніх друзів. Люди з вулиці в Україні не схильні віддавати свої гроші людям, про яких нічого не знають.

Утім зараз, коли за плечима три роки праці, трапляється і таке, що абсолютно незнайомі люди перераховують кошти, просто подивившись фотозвіти на сторінці "Velvet Hearts" у Facebook.

Дві Ганни, Олена та Олександра

Спираючись на свій досвід, дівчата із "Velvet Hearts" із впевненістю кажуть – українці жертвують набагато менше за іноземців. Причин багато, починаючи з недовіри людей і закінчуючи відсутністю благодійної практики у великих компаніях.

"В іноземних компаніях є культура благодійності, краще розвинена практика благодійних проектів. Скажімо, вони завжди виділяють певні суми на свята. У нас все не так. З Заходу ми беремо якісь ази, переймаємо їхню практику. Безумовно, люди, які працювали закордоном або часто там бувають, набагато простіше віддають гроші, легше довіряють. Вони спілкуються з нами, бачать, що ми робимо і набагато простіше, ніж вітчизняні фонди, діляться пожертвами", - розповідає Олександра, яка працювала ивент-менеджером у великій іноземній компанії.

Благодійність без політиків

На запитання, чи звертаються вони по допомогу до зірок шоу-бізнесу чи депутатів, дівчата категорично кажуть – ні.

"До депутатів ми не звертаємося і не плануємо. Ми не хочемо, щоб нас пов’язували з якоюсь політичною силою. Будемо раді, якщо хтось з них захоче допомогти, але це навряд чи. Ми просто не зможемо забезпечити той піар, який їм потрібен. Депутати, які хочуть допомагати, мають свої фонди, організації", - каже Олена.

Що ж до зірок, то усі спроби залучити когось з них до благодійності, закінчувалися невдало.

"Є такі люди, які просто допомагають, вони не хочуть бути проанонсовані. Одного разу ми збирали гроші на свердловину води у Гостомельському притулку для тварин, і один чоловік через Facebook передав нам 21 тисячу гривень, навіть не знаючи нас, не називаючи імені", - каже Олена.

Дівчата додають, що українцям поки що важко усвідомлювати, що допомагати можна просто так.

"В українців часто зустрічаємо таку фразу: я не бачу сенсу займатися благодійністю, я нікому нічого поганого не зробив. Тобто ніби загладжувати свою провину благодійністю", - зауважує Олександра.

Дівчата влаштували свято дітям

Крім того, за їхнім спостереженням, чоловіки більше соромляться своєї участі у благодійних справах, бо вважають це чимось на кшталт прояву своєї слабкості та сентиментальності.

"У нашому суспільстві є така концепція: демонструвати те, що ти допомагаєш – соромно. Багато хто звинувачує нас в тому, що ми піаримося. Але для нас це - форма звітування. Тобто публічність – це спосіб поширення інформації та привернення довіри", - наголошують засновниці "Velvet Hearts".

Отже, наразі дівчата збирають документи для реєстрації своєї організації як юридичної особи. Вони кажуть, що в офіційному оформленні багато переваг.

По-перше, вони звітуватимуть перед державою, яка ретельно перевірятиме їхню діяльність. По-друге, зможуть відкрити рахунок, з якого напряму можна перераховувати гроші, наприклад, лікарні, у якій робитимуть операцію хворій дитині. Це допоможе уникнути податку у 17%, який мають платити як той, хто допомагає, так і той, хто отримує допомогу.

Скільком людям можуть допомогти четверо дівчат за три роки

Найбільшим досягненням "Velvet Hearts" наразі можна вважати збір коштів для Насті Козюліної. 12-річна дівчина страждала на рідкісний синдром Фанконі і потребувала термінової пересадки нирки. На операцію, яку врешті решт зробили у Мінську, зусиллями дівчат було зібрано близько 20-ти тисяч доларів, що склало половину необхідної суми.

Саме випадок Насті Козюліної продемонстрував, як завдяки об’єднанню зусиль абсолютно різних людей з різними можливостями було зроблено добру справу. Адже тоді "Velvet Hearts" влаштували благодійний аукціон дизайнерських суконь, який став медіа-подією.

12-річна Настя Козюліна, на лікування якої збирали Velvet hearts

Також дівчата продовжують опікуватися Плисковським дитячим будинком, куди їздять двічі на рік, щоб привезти необхідні речі та просто провести час з дітьми. За весь час для цього закладу було зібрано близько 110-ти тисяч гривень.

У Київських дитячих будинках "Velvet Hearts" влаштовують освітні акції, тому що у столиці діти переважно мають усе необхідне і потребують лише уваги та участі.

Також дівчата допомагають малозабезпеченим сім'ям, для яких влаштовують розважальні програми та виїзні екскурсії.

Крім того, благодійниці організовували збір коштів на реалізацію мрії дітей хворих на рак і купівлю необхідних ліків. Загальна сума зборів тоді склала близько 15 тисяч гривень.

Що ж до адресної допомоги дітям, то зараз дівчата намагаються зібрати гроші на лікування 9-річного Владика Новосьолова, який страждає на апалічний синдром. Для цього на початку вересня у Маріїнському парку "Velvet Hearts" влаштували благодійну акцію "Добрий день", у рамках якої проводили творчі майстер-класи для дітей і дорослих. За день було зібрано близько 19 тисяч гривень.

Усі фото - з Facebook Velvet hearts