Версія для друку     Коментарі  [ 18 ]

24.04.2008 _  Галина Титиш

// Удар по безкнижжю!

Хуліганські витівки письменників: що літератори думають про політиків?

Попередня

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

Наступна

Юрко Покальчук на ногах стояв твердо, стяг тримав міцно. Всі фото Дмитра Амідова

Зелена "Антилопа Гну" від'їжджає з Контрактової площі. На одній з дерев'яних дверей Могилянки залишився пам'ятний знак "Тут була книгарня"

"Антилопа" старенька... Але серце у неї гаряче..

"Я змерз?! Та нас не лякає ні дощ, ні буревій, тому ми загартовані"

Поки Борис Гуменюк читав свої твори біля знаменитої останньої книжної барикади Хрещатика книгарні "Знання", кияни бігали туди-сюди і не розуміли, хто це в таку погоду вирішив про високе на вулиці говорити

"Оскільки книгарня "Знання" жива, вінок і лампадку ми вам не даруємо. А от нарциси - будь ласка!"

З любов'ю, Курков і Покальчук: письменники розціловують директорку книгарні "Знання"

"І спробуй з неї вилізти! Але нічого! Остап Бендер як казав? Автомобіль — не розкіш, а засіб пересування"

"Ну, за здравіє! У перервах між розпиваннями шампанського ми ще пишемо! Щоправда, це шампанське - дитяче"

Вітер біля Кабміну був дуже рвучким. По дорозі до будівлі стяги зривало, але їх таки розгорнули...

І в бойовій готовності чекали...

Максима Розумного (на фото справа). Чиновник щиро зізнався: молодше покоління письменників не знаю, але а всіх інших "читав слухав, і взагалі це друзі"

"Друзі-друзями, а наші вимоги візьміть. І книжки підпишемо, може, хоч так кабмінівці їх прочитають..."

Письменницький подарунок. "Щоб мав українську книжку, хоч одну"

Сергій Пантюк підмерз. Але переконує: ми витривалі, тож українська книжка житиме

Андрій Курков (на фото в центрі) на життя не скаржиться: живе на гонорари, частенько закордон їздить. От тільки за закриті книгарні душа болить...

Світлана Поваляєва зізналась: читаю всюди, навіть на туалеті

Поцілунок від братів Капранових Яні Дубинянській: "Дайте змерзлі ручки! Хоч так трошки погрію!"

Наші поети і прозаїки, однак, не відмінили свою акцію "Ударимо автопробігом по безкнижжю і нехлюйству!"

"Остап Бендер вдарив по бездоріжжю (у "Золотому теляті"), а ми вирішили, що за книжку треба виступати в літературному руслі", - бадьоро розповідає журналістам письменник і видавець Дмитро Капранов.

"Така книжкова погода в Україні, що зробиш. Над українською книжкою йде дощ уже десять років і вона вже вся розмокла, майже зникла. Ми сподіваємось, що саме такі акції зможуть її підтримати і відродити до життя. Тому що загибель книжки - це загибель культури", - підсумовує Капранов.

Гроші ваші - ідеї наші

Цифри, які озвучують митці, вражають: в Україні одна книгарня припадає на 100 тисяч населення, 560 райцентрів існують взагалі без них. У столиці всього 40 книгарень, тоді як у європейських столицях їх сотні.

"На пострадянському просторі Україна залишається колонією книжковому вимірі. Тобто сьогодні на книжковому ринку вітчизняний виробник має близько 10%", - домальовує сумну картину радник першого віце-прем'єр міністра Максим Розумний. Він вийшов до учасників автопробігу, щоб заспокоїти: "Зараз є відповідні доручення віце-прем'єр-міністра Івана Васюника, працює робоча група, думаю що найближчим часом будуть хороші новини".

"Українці ніби не найдурніші. У нас ніби все є, для того щоб ми були на своїй території господарями цього ринку, але цього з різних причин не сталося", - додає Розумний, сам поет і активіст літературного руху, і забирає подаровані письменниками книжки в приміщення Кабміну.

Автографи на них промовисто говорили, що думають про чиновників люди творчої професії.

"Я написала "Будьте людьми, будьте українцями, будь ласка", і намалювала пацифік", - розповідає "Життю" Світлана Поваляєва. "А я написав, "Щоб мав українську книжку, хоч одну", - додає письменник Сергій Пантюк.

Андрій Курков подарував Кабміну "Останню любов президента" і підписав: "З надію, що книжка завжди буде поруч. Навіть з працівниками Кабміну". Йому є з чим порівняти українські книжні реалії. Адже письменник часто буває закордоном, і переконує: навіть у німецьких селах є літературні міжнародні фестивалі.

"В інших країнах про книжку говорять щодня. А на французькому телебаченні на каналі "France 3" щодня є безплатна реклама нової книжки французького письменника. Вона крутиться чотири рази на день, видавництво за це грошей не платить. Це робить держава", - додає письменник, день народження якого співпав з Всесвітнім днем книжки.

В Україні ж на місцях, де колись були книгарні, інтенсивно з'являються бутіки та ресторани.

"Добре, Пінчук відкрив свій Центр, щось робить...А де всі решта? Панове! Рабиновичі, Тарути, і всі решта! Дайте гроші на українську книжку і ми вас любитимемо!", - вигукує емоційний Юрко Покальчук. От якби книжка коштувала не 20-30 гривень, а п'ять, та ще й реклама якась була, то тоді, українці б читали більше.

На закиди про те, що, мовляв, як можна прищепити читачу "хороший смак", якщо сам він того не бажає, Покальчук жваво відповідає: "Українці читають все. Книжка повинна бути цікавою". Відтак і переконувати брати до рук інтелектуальне чтиво не треба.

"Попри те, що я відомий як еротичний письменник, кожне моє еротичне оповідання несе в собі заряд думки: навіщо це. Замислитись, ось найбільше завдання письменника для читача. А це може бути в будь-якій формі", - додає Покальчук.

"Візьміть класичну тітку Агату Крісті. Там є, про що говорити. Це не Дарія Донцова: прийшов, знайшов, хтось когось вбив, і всі брешуть, всі продажні... подивишся - обняти и плакати... ", - еротичний письменник розводить руками.

Тут була книгарня

Такі написи в стилі автографів на лавочках, перилах і цікавих культурних місцях не мають нічого спільного з позитивом. Великий чорний хрест, рамка такого ж кольору і відповідний напис свідчить про загибель ще одного місця тимчасового проживання книжок.

"Покладемо вінки біля таблички (з чорним хрестом), запалимо лампадку. Вчора тут з'явилось повідомлення, що книгарня буде. Буде - вінок знімемо, а поки що прошу письменників зробити цю сумну справу", - командують своїм колегам брати Капранови біля стін Києво-Могилянської академії.

"Меморіальну дошку" прикріпили, пом'янули хвилиною мовчання, вирушили вітати живу книгарню на Хрещатику.

"Місце поховання" могилянської книгарні. Це фото надано прес-службою Братів Капранових

Крім вже згаданих сучасних українських письменників, мерзнули за рідну книжку Борис Гуменюк, Ірен Роздобудько, Анатолій Дністровий та Яна Дубинянська.

На запитання "Життя" "А де ж Андрухович і Забужко? ", брати Капранови жартома відповідають словами Остапа Бендера "А ми їх зняли з автопробігу".

"Забужко - серйозна жінка, вони з Андруховичем не хулігани", - роз'яснюють письменники і додають, що взяти участь в акції їм не пропонували.

Я завжди з собою беру книжку

"Книжку не можна читати пасивно з поп-корном в зубах. Книжка - це робота для уяви. Читаючи книжку, читач стає співавтором автора. Він у голові знімає цей фільм. Тільки завдяки книжці можна зберегти цю творчу складову. Не читаєш книжок - все, параліч душі і інвалід", - каже Дмитро Капранов.

Вони з братом "нещасні люди, тому що читають книжки професійно".

"Ми читаємо всі книжки, які видаються у нашому видавництві, ми читаємо книжки своїх колег. От Пантюк книжку написав і спитає: "Як тобі моя книжка?" Я ж повинен щось сказати. Тому нам на рік доводиться прочитувати сотні дві книжок в різних формах - від рукописів до книжок в палітурках. Ну і ще доводиться читати резонансні книжки. От ви спитаєте, як я ставлюсь до Коельо, а я скажу, що я не читав", - розкриває секрети щомісячних "проковтнутих" книжок письменник.

Юрко Покальчук читає приблизно по дві книжки на тиждень. А Ірен Роздобудько занурюється одразу в п'ять книг: "Це у мене спілкування таке. По одній книжці, по 20 сторінок на ніч обов'язково".

Світлана Поваляєва читає всюди: "І на туалеті, і в метро, і на лавочках". Майже те саме роблять і всі інші її колеги.

"Читайте нормальну літературу. Не треш, а нормальну літературу, яка змушує думати", - закликає Поваляєва і чітко висловлює меседж усіх сучасних українських письменників. Хоча Ірен Роздобудько зізнається: в машині з українськими авторами вона дискутувала.

"Я не думаю, що люди повинні багато читати. Людину не можна привернути до читання", - роз'яснює свою позицію Роздобудько. Але одразу додає: "Люди, які читають, вони спілкуються з якимись ноосферами. Не хочеш бути в цьому колі - не читай. Не хочеш бути обраним у цьому житті, а жити, як трава - живи так. Це справа обраних. Але я хочу, щоб їх було набагато більше в Україні".

P.S. 23 квітня - не випадково визнаний Всесвітнім днем книги. Крім вже згаданого нами Андрія Куркова в цей день народились Моріс Дрюон, Володимир Набоков і Григорій Тютюнник; померли - Мігель Де Сервантес, Вільям Шекспір (за юліанським календарем), Жозеф Пла. Але перейнялись духом свята лише письменники: байдужий натовп не реагував на декламацію віршів просто неба. І кудись дуже поспішав. Може, в бутіки, в яких раніше були книгарні?

Всі фото Дмитра Амідова