Як в Одесі виліковують туберкульоз вдома і отримують винагороду за його подолання

2054
23 березня 2018

Близько 6% форм туберкульозу стійкі до ліків. Це у світі. 

В Україні ситуація гірша – таку форму має кожний шостий пацієнт. Подібна форма називається мультирезистентною.

"Неконтрольований прийом ліків пацієнтами спричинив розвиток і формування таких форм туберкульозу, що протистоять медикаментозному лікуванню.

Якщо ліки поступають нерегулярно, мікробактерія швидко мутує – утворює стійку до більшості препаратів, зокрема антибіотиків, форму і закріплює цей імунітет на генному рівні", – пояснює головний лікар Одеського міського протитуберкульозного диспансеру Оксана Леоненко-Бродецька.

Перше місце в країні за показниками захворюваності займає Одеська область – 127,9 на 100 тисяч населення (середній показник по Україні вдвічі менший – 63,9 на 100 тисяч).

При цьому кожний третій пацієнт з Одеси має ось таку стійку до ліків форму захворювання.

Тож не дивно, що саме цю область обрали для проекту амбулаторного лікування туберкульозу "Пришвидшена відповідь на епідемію ВІЧ/туберкульозу серед вразливих груп населення країн Східної Європи та центральної Азії", який реалізується за підтримки міжнародного благодійного фонду "Альянс громадського здоров’я" і Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, ТБ та малярією.

З нагоди Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом, який у світі відзначають щороку 24 березня, "Українська правда. Життя" дізнавалася, як зараз в Одесі можна лікувати туберкульоз вдома.

ПІГУЛКИ ПРИВОЗЯТЬ ДОДОМУ

Мета програми з контрольованого лікування – знизити показник смертності від туберкульозу і дати можливість усім пацієнтам вилікуватись.

Раніше контрольоване лікування застосовувалося лише в туберкульозних диспансерах, а сьогодні цей метод дійшов до амбулаторних хворих.

"Медикаменти доволі важко переносяться організмом. Коли людина їх приймає, а йому погано чи навіть стає ще гірше, то немає гарантії, що він сам змусить себе і далі пити ліки.

Сестра чи лікар може відслідковувати побочні реакції і знайти шлях їхньої мінімізації", – розповідає головний лікар міського тубдиспансеру Оксана Леоненко-Бродецька.

Раніше контрольоване лікування застосовувалося лише в тубдиспансерах, а сьогодні цей метод дійшов до амбулаторних хворих. Фото imagepointfr/Depositphotos

Станом на березень 2018 року від туберкульозу в Одесі лікуються 664 людини, 118 з них беруть чи брали участь в пілотній програмі – амбулаторного контрольованого лікування.

З відкритою стадією борються в міському диспансері, а потім пацієнти починають отримувати ліки від сімейних лікарів.

Завдяки цій пілотній програмі пігулки для лікування хворим або привозять додому, або доставляють в районні медичні установи.

Концепція пілотної програми полягає в тому, щоб пацієнти, по-перше, отримували ліки там, де їм зручно, а по-друге, щоб лікарі приділяли їм більше уваги. На кожну сестру чи лікаря приходиться до кількох десятків хворих – менше, аніж в диспансері.

Ліки потрібно приймати під наглядом медичної сестри або лікаря шість разів на тиждень. Переривати курс не можна – інтенсивна фаза триває 60 днів, а підтримуюча – 120.

"Місячний курс лікування коштує близько 1500 гривень", – уточнює Леоненко-Бродецька.

І закупівля ліків, і цільові програми, у тому числі з контрольованого лікування, фінансуються з різних джерел – державний і міський бюджети, міжнародні фонди і грантова допомога.

ВИПАДКОВО НЕ ЗУСТРІТИ ЗНАЙОМИХ

Ми анонімно поспілкувалися з одною з медичних сестер, яка контрольовано лікує близько десятка хворих.

Майже всі вони приходять до неї, щоб отримати ліки і усі намагаються зробити це рано вранці – щоб випадково не зустріти нікого зі знайомих. "Психологічне навантаження на хворих доволі серйозне", – пояснює медсестра.

Серед її пацієнтів є успішні люди, які ніяк не очікували, що захворіють. Вони комплексують і побоюються реакції суспільства.

 Серед пацієнтів медсестри є успішні люди, які ніяк не очікували, що захворіють.
Фото Nomadsoul1/Depositphotos

Заразитися від людей із закритою формою туберкульозу неможливо, проте до них багато хто ставиться як до вигнанців, говорять лікарі.

"Один з побічних ефектів від ліків – це підвищена дратівливість. У деяких виникає алергічна реакція, в деяких – це впливає на роботу печінки.

Якщо людина в мене зникає, то я його шукаю. Приходжу до нього додому. І якщо його там немає, то я зв’язують із усіма лікарями, хто його лікував", – розповідає про свою роботу медсестра.

Кілька пацієнтів програми відмовилися спілкуватися із журналістом, проте нам вдалося поспілкуватися із дружиною одного з тих, хто нещодавно проходив лікування по програмі контрольованого лікування.

Її звати Ірина і її чоловік півроку ходив до свого сімейного лікаря за медикаментами.

"Спочатку він був у лікарні, потім проходив у диспансері лікування, потім їздив за ліками в диспансер.

Дуже важко і далеко було їздити в громадському транспорті туди й назад. Тому коли нам запропонували отримувати ліки в нашій районній поліклініці, то він звісно погодився", – розповідає жінка.

Протягом довгого лікування чоловік кілька разів здавав аналізи, ходив на рентген. Пацієнтові пропонували приносити ліки додому, але він відмовився – вирішив ходити сам.

Пацієнтові пропонували приносити ліки додому, але він відмовився – вирішив ходити сам.
Фото studiostoks/Depositphotos

"Спочатку було багато таблеток, потім менше. Але він нормально переносів лікування. Зараз чоловіку вдалося набрати 20 кілограмів – коли він захворів, то став схожим на якось в’язня концентраційного табору", – говорить Ірина.

Вона також згадує, що в перший період хвороби її чоловік довго не міг повірити, що захворів, йому було дуже важко психологічно.

ПРЕМІЇ ЗА ОДУЖАННЯ ТА ПОШУК ПАЦІЄНТІВ

"Людей не навчили турбуватися про своє здоров’я", – констатує Анжела Юр’єва з громадської організації "Молодіжний центр розвитку".

Вона – консультант з амбулаторного лікування туберкульозу в рамках цього проекту.

Анжела Юр’єва пояснює, що коли хворим стає трохи краще, то багато хто з них припиняє приймати медикаменти. Через рік чи два в них виникає рецидив – хвороба повертається, іноді в мультирезистентній формі.

"Це означає, що лікуватися їм треба вже не шість місяців, а два роки, і приймати не шість, а дванадцять препаратів і вони "сильніші".

Громадські організації, зокрема наша, вчать людей відповідально ставитися до лікування. Особисто я проводжу зайняття в школах – пояснюю підліткам, що треба зберігати своє здоров’я з дитинства", – розповідає консультант.

Для того, щоб мотивувати і медичних робітників, і пацієнтів громадська організація виплачує їм премії.

Грошова мотивація стимулює сестер шукати хворих і контролювати, щоб вони приймали ліки.

"Якщо людина успішно проходить лікування, то його медсестра отримує грошове винагородження.

А сам пацієнт, коли закінчує лікування, також отримує винагороду – картку, в обмін на яку він може отримати продукти в супермаркеті. Все крім алкоголю чи цигарок", – розповідає Анжела Юр’єва.

Також грошове винагородження медичні сестри і сімейні лікарі отримують за раннє виявлення туберкульозу – в 2017 році виявили 210 подібних випадків.

Максим Пшибишевський, журналіст, спеціально для УП.Життя

Гонорар автора оплачується фондом "Альянс громадського здоров’я"

powered by lun.ua

Головне на сайті