Українська культурна революція. Соціальний аспект

Цей матеріал є частиною тематичної серії статей "Українська конкіста" Ярослава Михайловського.
Стаття 3 з 6

З попередньою статтею можна ознайомитися за посиланням

З наступною статтею можна ознайомитися за посиланням

З огляду на суспільний характер життєдіяльності індивіда та його "непозбутню" соціальність особистісна трансформація неминуче наражається на протистояння з боку усталених соціальних структур і супроводжується соціальними змінами.

З цієї причини в рамках будь-якої культурної революції в нерозривному зв'язку з особистісним аспектом (див. попередню статтю) перебуває соціальний аспект.

Соціальні інститути діють, як правило, відповідно до імперативів багатовікової й застарілої системи цінностей, сформованої в рамках накопиченого суспільством культурного капіталу (тут я вживаю це поняття у значенні, запропонованому Лоуренсом Гарисоном).

Якщо для певного типу соціальності характерний низький рівень культурного капіталу, то в такій соціальній системі особистісна трансформація і творча самореалізація зустрічають найінтенсивніший зовнішній опір. Наслідком цього опору є низький рівень особистої ініціативи, відповідальності та залученості, а результатом – низький рівень добробуту суспільства і високий ступінь тривожності та страху.

Вкрай важливо усвідомлювати, що опір цей пов'язаний не з типом політичної системи, та й поготів не з особистими якостями представників влади, а з визначальними для поведінки громадян ціннісними настановами, сформованими в рамках національної культури.

Тому політичні революції, змінюючи ідеологеми, еліту та кольори прапорів, не змінюють соціальний порядок.

Якщо хтось хоче перетворити суспільство, він повинен здійснити культурну трансформацію, яка за своєю суттю є справою куди складнішою і тоншою, ніж будь-яка політична чи економічна реформа.

Звідси найактуальнішим політичним та економічним питанням сучасної України є питання культурної революції.

Будь-які дії будь-яких реформаторів від самого початку приречені на фіаско без звершення цього засадового перетворення мотиваційної структури поведінки.

Реформи в Україні почнуться тоді, коли буде створена й набуде чинності програма трансформації культурного капіталу, що передбачає перетворення імпліцитних ціннісних установок українців через ключові інструменти культурного розвитку:

- насамперед світоглядно-ціннісну трансформацію в межах філософського дискурсу, а зрештою рецепцію нової культурної парадигми в гуманітарних науках, творах мистецтва (в першу чергу кінематографа й літератури), громадських і політичних рухах і в засобах масової інформації;

- визнання англійської однією з державних мов і здійснення державної програми повсюдного навчання українців англійської мови;

- удосконалення методів виховання дітей;

- радикальну реформу систем середньої та вищої освіти;

- впровадження та культивування нової етики праці протестантського типу як у діловому секторі, так і в секторі державного управління;

- зміну української економічної політики з визначенням пріоритету розвитку soft power через інвестиції в підвищення рівня культурного капіталу;

- розроблення широкого спектру спеціальних програм, спрямованих на розвиток різних видів мистецтв із використанням державних і міжнародних грантів;

- розгортання спеціальних комунікаційних кампаній в засобах масової інформації, спрямованих на рецепцію і популяризацію нової культурної парадигми;

- створення розгалуженої мережі програм міжнародного культурного обміну із залученням ВНЗ, закладів культури, діячів мистецтва, самодіяльних колективів, громадських організацій тощо.

Культурна трансформація покликана стати базисом для формування прагматичної програми соціально-економічних реформ.

Вільям Блейк. Ісаак Ньютон, 1795. Колекція Tate, Лондон

Не вдаючись через обмеженість обсягу статті в подробиці такої програми, зазначу тут лише те, що для її успішного здійснення необхідно дотримуватися чотирьох принципів:

  1. Державне управління в період реформ належить здійснювати за принципом ділового кризового менеджменту й керуватися при цьому сучасними технологіями управління бізнесом. Тут я маю на увазі не просто те, що державне управління має використовувати деякі релевантні й корисні прийоми зі сфери бізнесу (в дусі New Public Management), а те, що йому на час радикальних перетворень слід принципово змінити підхід, замінивши стандартні технології Public Administration на бізнес-технології корпоративного кризового менеджменту. Держава в системі управління має бути представлена як холдинг з громадянами України в якості акціонерів, й адмініструвати її треба на засадах бізнес-інжинірингу. Для розвитку України як свого роду підприємства слід визначити цілі відповідно до інтересів усіх акціонерів, найняти незалежний менеджмент і встановити особливий режим управління на період здійснення трансформацій.
  1. Кістяк нових державних управлінців належить рекрутувати з найманих менеджерів ділового сектору з умовою надання їм привабливішого компенсаційного портфеля (включно з пільгами держслужбовців) і грамотно продуманої системи бонусної мотивації, що стимулює досягнення державних KPIs*(*Key Performance Indicators – ключеві показники ефективності.). При цьому підприємці всіх рівнів на час реформ мають бути виведені зі сфери державного управління. На період соціальної трансформації слід втілити в життя принцип: підприємець не може бути політиком!
  1. Державний кризовий менеджмент на цей період має бути наділений особливими повноваженнями і здійснювати жорстке авторитарне управління економікою в інтересах акціонерів – громадян України. Для проведення перетворень необхідна ефективна діяльність істотно укріплених силових структур, здатних протистояти тискові олігархічних кланів і деструктивних сил. Суспільство на час реформації має сприйняти неминучий формат диктатури кризового менеджменту з його, часом болісними, заходами та обмеженнями певних демократичних свобод. При цьому суспільство мусить самоорганізовуватися у громади, здатні швидко об'єднуватися і через ефективні форми протесту спричиняти заміну національних кризових менеджерів, якщо встановлені державною програмою проміжні KPIs не було досягнуто впродовж контрольного періоду в три роки.
  1. Пріоритетним соціальним завданням національного розвитку для державних управлінців і для громадянського суспільства має стати сприяння формуванню нової української економічної еліти – економічного базису української конкісти. Подібно до будь-якої соціальної зміни культурна революція починається з трендсетерів. На мій погляд, таким трендсетером в Україні покликаний стати новий клас підприємців і менеджерів – носіїв західної бізнес-культури, сформованих в горнилі конкурентної боротьби за міжнародний ринок.

Менеджери та власники українських міжнародних IT-компаній і низки агропромислових холдингів вже сьогодні являють собою новий культурний тип управлінців і підприємців, з відмінними від традиційних ціннісними установками й патернами поведінки.

Вони фактично є представниками щойно народжуваного класу нової, модерної української еліти (слідом за Ю. Габермасом я вважаю, що проект модерну, незважаючи на всі спроби постмодерністського ревізіонізму, залишається чинним і сьогодні).

Нова економічна еліта, сформована міжнародним конкурентним середовищем, володіє культурним капіталом вищого рівня і радикально більшою конкурентоспроможністю порівняно з пострадянським номенклатурно-гопницьким істеблішментом України.

Нова, модерна культурна парадигма цього тільки-но народжуваного класу в сукупності з його бізнес-інтересами неминучим чином вступатиме в суперечність із традиційним типом соціальності українців та її вислідами – патерналістськи-непотичними політичною, правовою та соціальною системами.

Для створення сприятливого соціально-політичного поля своєї бізнес-діяльності нова еліта муситиме, по-перше, формувати свою політичну силу, по-друге, стимулювати розвиток інституту професійних політиків і державних управлінців, по-третє, всіляко сприяти здійсненню національної культурної революції, залучаючи до трансформаційних процесів широкі верстви населення.

А отже, таке необхідне культурне зрушення в Україні здійснюватиметься як через безпосередню інструментально-трудову і комунікативну міжнародну діяльність співробітників українських комерційних організацій, так і через соціально-політичну активність прогресивної частини українського суспільства, ідеологічно і фінансово стимульованої трендсетерами нового істеблішменту.

В кінцевому підсумку культурна революція має привести до зміни еліт в Україні: на місце тих, хто вмів тільки локально "віджимати", до влади прийдуть ті, хто навчився глобально створювати.

Про проект "Українська конкіста"

До уваги читачів пропонується серія статей Ярослава Михайловського, яка розкриває концепцію "української конкісти" та обґрунтовує необхідність культурної революції в нашій країні. Концепція являє собою цікавий погляд топ-менеджера, відповідального за розвиток міжнародного бізнесу, на українські реформи. "Українська конкіста" пропонує прагматичний погляд на стратегію перетворення України, фокусуючи увагу на необхідності засадової трансформації культурного капіталу нації через міжнародну культурну та економічну експансію.

Про автора:

Ярослав Михайловський – один з найуспішніших українських топ-менеджерів з досвідом створення та розвитку бізнесів на міжнародних ринках.

Обіймав посади маркетингового менеджера SUN Interbrew, маркетингового директора Kraft Foods, комерційного директора MTV, керувального партнера консалтингової агенції "Rusych Communications", корпоративного директора зі стратегії та нових бізнесів MHP і глави європейського підрозділу MHP.

Відповідав за розвиток українських і світових брендів "Корона", "Чернігівське", "Наша ряба", "Stella Artois", "Beck's", "MTV", "Jacobs", "Milka", "Dirol", "Qualiko", "Chateau Galicia" та ін.

Від 2012 займається міжнародними проектами розвитку бізнесу в регіонах Europe, MEA, APAC, NALA. Від 2015 управляє розвитком європейського дивізіону MHP. У цей період було створено успішні підприємства і представництва MHP у Нідерландах і Словаччині та розвинено значні торговельні майданчики у Великій Британії, Ірландії, Німеччині, Франції, Іспанії та Австрії.

Головне сьогодні