Куратор KAMA Сергій Вовк: Креативність – це м'яз і його потрібно тренувати

1194
3 жовтня 2017

Сергій Вовк – куратор та співзасновник Kyiv Academy of Media Arts, у минулому організатор Idea Breakfast та Idea Brunch (ранкові зустрічі з цікавими спікерами за горнятком кави та сніданком), має дві вищих освіти – юридичну та економічну, а також профільну Miami Ad School, на початку своєї кар’єри співпрацював з рекламним агентством Leo Burnett Ukraine на посаді комунікаційного стратега. Одружений з Анною Вовк (співзасновниця КАМА), виховує доньку

Свого часу я проходив тримісячну програму в міжнародній рекламній школі Miami Ad School у США, яка готує фахівців для роботи у сфері реклами. Через кілька років я сказав дружині, що було б дуже круто зробити місце, де українська молодь могла б отримати такий же досвід, який отримав я.

Вже потім я сидів за барною стійкою і в блокноті виписував всі "фішки", які запам'яталися мені з мого навчання. Це були спогади, коментарі моїх однокласників. З цього всього я і зробив "рецепт" Академії.

 

Якщо ти хочеш почати щось серйозне, тобі все одно потрібен конкретний план, точніше (таке неприємне слово) - бізнес-план.

Коли ми зробили свій бізнес-план я сказав дружині: "Аня, це все провалиться". Вона була не згодна. І мала рацію.

Початок існування Академії збігся з Майданом. Першим нашим спікером був Данило Сергєєв з Москви. Він давав майстер-клас, а в цей час родичі дзвонили і питали, що відбувається. Тоді, сидячи на батареї, я зрозумів, що нам буде дуже важко. Але ми витримали. Через рік, наша команда збільшилася. Зараз ми у 4 рази більше.

Тут (у КАМА - ред.) є все, що стимулює творчість.

Але все тут повинно бути по-моєму: повинен бути порядок, має грати музика. Якщо вона не грає, команда бачить, що я засмучений.

 

Напевно, секрет нашого успіху і популярності у тому, що потрібно робити все як для себе. Якщо тобі стає нудно або хочеться піти з цього місця, значить вже щось не так.

Потрібно бути чесним з собою: не завжди все виходить і бувають складності. Коли все на тебе навалюється, то хочеться все кинути і нічого не робити. Але я навчився фокусуватися на проблемі і приймати її. Коли ти усвідомлюєш проблему - ти можеш її вирішити.

У надзвичайних проектах важливо спільне бачення картинки з партнерами. Ми з дружиною за 4 роки існування Академії не розлучилися. Сваримося, звичайно, через роботу, але загальна картинка допомагає нам розуміти один одного. Так само і з Пашею (Павло Клубнікін – ред.) та іншими людьми, які тут працюють.

У надзвичайних проектах та ідеях все дуже просто - потрібно брати і робити. Закочувати рукава і пахати.

 

Складнощі і кризи - це можливості. Ти завжди можеш зібратися і зробити набагато крутіше, ніж міг від себе очікувати. Ще важливо у такі моменти брати на себе відповідальність. Адже люди чекають від тебе чогось, а ти розумієш, що не можеш їх підвести.

Коли просто ходиш і переймаєшся створенням грандіозної ідеї - нічого не вийде. Потрібно бути активним учасником життя. Треба відкрити очі і відкрити вуха, плюс - не забувати дивитися навколо.

 

Дружина і життя вчили мене бути скромним. Але можу сказати офіційно, що для України це місце (КАМА - ред.) дійсно надзвичайне. Я хочу, щоб вона працювала по всій Україні, і ми стали повноцінним вузом. Щоб молоді люди, які після школи будуть приїжджати до нас з регіонів - знаходили себе, своє покликання і роботу.

У нас росте дівчинка (донька Уна - ред.) і ми вже переймаємося питанням про школу. Куди віддати, щоб вона виросла людиною. Та й багато знайомих запитують і натякають на школу. Я вже почав читати, цікавитися, вивчати це питання. Це наступний етап.

Потрібно все робити усвідомлено. Креативність - це м'яз і його потрібно тренувати. Ми мислимо потоками. Наприклад, два на два - чотири. А якщо ми порушимо стандартний потік думок, зробимо щось інакше - виникнуть ідеї.

Колись я вів щоденник. Вважав, що це допомагає розвиватися. У мене була купа зошитів. Я любив записувати враження якогось дня, враження від фільму, робити якісь замітки, розповіді, сюжети та сценарії. Але потім я його перестав писати і заспокоївся.

 

Раніше я "парився" на рахунок зовнішнього вигляду блокнота - мені важливий був бренд, папір. Зараз все простіше. Я просто записую, щось вклеюю. Мені подобаються прості блокноти на пружинці. Ти можеш записати щось і засунути його у кишеню й усе.

Дуже люблю ручку, яку мені дружина подарувала. Я боюся її втратити. Це дуже сентиментальна річ. Я планував нею підписувати важливі документи - дипломи студентів наприклад. Але у щоденній роботі я пишу звичайним ручками. Це простий робочий матеріал.

Плани... Плани... Зараз в планах велика вечірка для наших випускників, треба терміново дискобол вибрати. Блокнот це добре, але ґаджети у даному випадку будуть більш доречні.

Правила надзвичайного від Сергія Вовка:

 

 

powered by lun.ua

Головне на сайті