Воїни добра. Антоніна Левчук та Ірина Пилипенко

9
17 листопада 2014

Дві українки, які давно перебрались до США, за півроку передали допомогу українським бійцям на суму понад мільйон доларів.

50-60% "целоксів", бандажів і джгутів на фронті опинились на передовій завдяки їм – на половину з них вони самі зібрали гроші, на іншу – закупили по найнижчим цінам і передали в Україну.

- Це – Целокс "А", аплікатор. Наш лікар повернувся з АТО і розказував, як він врятував життя. Є поранення (наприклад, в ключицю), на які джгут не накладеш, але там є артерія, при ураженні якої людина може просто стекти кров’ю, – розповідає 29-річна Тоня Левчук, тримаючи в руках кілька видів кровоспинних препаратів – целокси-роли, "зіпи", аплікатори.

- Можна я не відкриватиму? Це все таки життя, - запитує дівчина і кладе ліки назад до коробки, яких на невеликому складі на Подолі більше десятка. Тоня насправді не лікар, за освітою – соціолог, в Америці займається аналізом і прогнозуванням ІТ-сфери.

Але поки вона у Києві, з проектами працює вночі, вдень вона – волонтер. У США Тонін графік міняється з точністю до навпаки.

Антоніна Левчук в Києві вперше після зими минулого року. До цього часу вона допомагала українській армії дистанційно, зі США. Одна така пов'язка на грудну клітку HyFin коштує 10.44-10.99$ (Ціни залежать від кількості та поставщика)

ІТ-аналітик Тоня тепер знається і на тому, які препарати ефективні при важких пораненнях, яке обладнання потрібне при транспортуванні людей з фронту, і як завезти в Україну великі партії ліків для фронту.

- Перші валізи з "Целоксом" везла моя мама. На українській митниці її обшманали, "Целокс" хотіли відібрати. Мама сказала: "Не віддам, лише через мій труп. Або зі мною поїдете в Донецьк і роздаватимете там", - пригадує Тоня.

З такою мамою дівчина була певна – ліки в Україну таки потраплять, про що Тоня писала на Facebook, гарантуючи доставку, аби лише гроші перераховували і на них можна було купити таку потрібну "медицину".

Тоді ж 36-річна Ірина Пилипенко забрала з сімейного бюджету і випросила у знайомих кошти на медикаменти для українських бійців, але переживала, як препарати мають добратись до України – усюди фактором ризику була українська митниця.

Помітивши повідомлення Тоні про те, що ліки точно вдасться доставити до України, дівчина написала Левчук.

Це стало початком спільної справи, яка врешті вилилась у кілька місяців закупок і передач ліків через знайомих, які їхали до України ("платиш 150 доларів за додаткову валізу, пакуєш ліки і відправляєш"), а у вересні, коли через їхні картки пройшло більше 400 000 доларів – у створення Благодійного фонду SAVE LIVES TOGETHER.

- Ви уявляєте собі, як непросто зареєструвати благодійний фонд в Америці, який збиратиме кошти на українську армію? Це особливий статус, який дає можливість не платити певні податки. Тобто гроші, які ми отримуємо на наш фонд, мали б іти в бюджет США, - розповідає Ірина, і пояснює, що у них надзвичайно сувора звітність, зокрема вони мають доводити, що помагають саме українським бійцям.

Ірина Пилипенко і Тоня Левчук. Частину грошей дівчата збирали самі, іншу передавали волонтери "Народного тилу", Дана Ярова та інші. Дівчата закуповували ліки і передавали до України 

У цей час дівчині телефонує знайомий волонтер, який тривалий час намагається переконати її зустрітись з виробниками інших ліків.

Іра – грамотний економіст, вона легко оперує цифрами і фактами, аргументує покупку саме "целоксу" результатами досліджень, на останнє зауваження про "порядок з документами" дівчина втомлено додає: "Ви жартуєте? Нас перевіряє американська митниця, ми – благодійний фонд. Як ви собі уявляєте, аби вони випустили з країни щось, на що нема дозволу?"

Не дуже просто й збирати гроші у США, пояснюють дівчата.

- У нас же не просто приходиш і просиш гроші – тебе мають відрекомендувати, маєш показати папери, презентацію, - каже Іра з ледь помітним акцентом людини, яка давно живе в англомовному середовищі. Її "у нас" уже означає не Україну.

Пилипенко у США вже 14 років, там у неї робота, сім’я, щоправда часу на них в дівчини геть нема.

- Дитина мене вже не впізнає, - додає волонтерка і швидко опускає очі, аби складати рюкзак медика підрозділу – такі наплічники, розроблені у США, тепер передадуть розвідці. В одному рюкзаку – "медицини" для групи з 10 осіб на суму приблизно 350 доларів.

Рюкзак для медика спецпідрозділу. У ньому є все, що потрібно, аби надати допомогу десятку бійців 
 

Хоч цей проект з рюкзаками не Левчук-Пилипенко, а Дмитра Топчія, дівчата допомагають колезі з доставками в Україну.

Самі ж збираються закупити медобладнання для реанімобілів, шпиталів – у США є спеціальний напрямок розробок для потреб військових медиків, наприклад, антишокові штани.

- У них можна перевезти на дальші відстані солдата з дуже сильним пошкодженням ноги. Коштують 600 доларів, але вони дійсно потрібні для евакуації, - каже Тоня.

Дівчата мають право купувати в Америці апарати для вентиляції легень і вже домовились з виробниками. Жартують, що їм дають такі знижки, яких не має навіть американська армія.

Значно дешевше, аніж у травні, волонтерки уже закуповують і "Целокс".

Життя в пакетику

Целокс – не той продукт, який постійно є в наявності. Тож Тоня й Іра працюють з виробниками і чотирма постачальниками, які дають найнижчі ціни. 

- Коли приходить перша партія, нам надсилають про це повідомлення, ми одразу все оплачуємо. Далі Ukraine Express, який тепер є нашими відправниками (цілком безкоштовними) пакує і відправляє через МАУ (вони нам дають знижку 50-75%). На цей момент в Україні вже всі дозволи-папери готові, і в Мінсоцполітики, і в Міноборони. Така система у нас лише місяць, це Дана Ярова все налагодила в Україні, - каже Тоня.

Один з видів рятівного "Целоксу". Вартість однієї такої упаковки - $29.50-$34.98. Очевидно, що кровоспинні препарати використовують часто, і потрібно їх у великій кількості

До речі, з фразою "купити весь Целокс" у Іри Пилипенко пов’язана історія початку її волонтерства.

- Це був травень, я передала першу партію з 550 пакетиків і зателефонувала Дані Яровій, спитати чи все гаразд. Вона сказала, що її підняли о 4 ранку – на літаку привезли пораненого без рук. Був ще хлопець, якому відірвало ногу. Дана сказала, що зараз цьому хлопцю сипатимуть "Целокс". Я відповіла, що я куплю весь Целокс, який існує у світі, якщо цього хлопця врятують. Його врятували. Ми почали цим серйозно займатись, - пригадує Іра.

Світ вам у поміч

Наша розмова чергується зі спогадами про безуспішні спроби повернутись в Україну, "позор і гальмо країни" (так і не інакше волонтерки називають Януковича)  та прогноз наближення цивілізації в Україні (5 років замість 50, як могло бути до революції), підтримку світом України.

- Я це бачу по збору коштів, по інформації, яку отримує мій чоловік-економіст (а він працює у федеральних резервах США, весь цивілізований світ вважає Україну Європою. Тепер залежить, як ви себе поведете, - каже Ірина Пилипенко.

Антоніна Левчук (ліворуч) та Ірина Пилипенко (праворуч) у Києві. З середини вересня, відколи існує їхній фонд SAVE LIVES TOGETHER, на його рахунки надійшло трохи менше 100 000 доларів

Тоня додає, що має у США чимало знайомих, які продають на аукціонах абсолютно різні речі, аби зібрати кошти на АТО: від патріотичних браслетів і вишиванок до весільної сукні.

З перемир’ям SAVE LIVES TOGETHER, як і інші волонтери, кажуть, що збір грошей ускладнився. Американці звикли вірити своєму телебаченню: якщо воно передає, що в країні перемир’я, армія забезпечена всім на 80%, як про це каже Міоноборони, то вони не дуже охоче віддають гроші.

Хай там як, про перешкоди і труднощі дівчата говорять неохоче, інша річ – плани.

По закінченню війни треба буде давати ради з посттравматичним синдромом, займатись реабілітацією поранених.

- Якось американський знайомий спитав мене: у вас в Києві є найглибша станція метро, а як довго там на ліфті спускатись?" Я кажу – ну там два ескалатори є. Він мені: "А інваліди як пересуваються? А мами з колясками?" Лише тоді я зрозуміла, що дитячі візочки вони завжди несли на руках, - каже Тоня, емоційно жестикулюючи.

- Але ж ви хочете жити цивілізовано, а ми хочемо допомогти, - просто пояснюють засновниці  SAVE LIVES TOGETHER.

Мама і тато Тоні теж досі волонтерять (розвозять і розфасовують медикаменти), сім'я Іри - також залучена, особливо брат Кирило. Як зізнається волонтерка, її діяльність багато в чому - завдяки йому
SWAT, вартістю $7.95 за одну упаковку 
 
 
медичні рюкзаки для наших військових 
 
 
 
 
powered by lun.ua