Українська правда. Життя

В Одесі під час ліквідації пожежі постраждали троє рятувальників: один із них – у важкому стані

Wed, 21 Oct 2026 20:04:00 +0300

СуспільствоWed, 21 Oct 2026 20:04:00 +0300 В Одесі під час ліквідації пожежі у житловому будинку постраждали троє рятувальників та медик. Одного із вогнеборців – 21-річного Олега Тетеріна – діставали з-під завалів. Він отримав найважчі поранення, розповіла "Суспільне. Одеса" його матір Олена. Фото: з архіву матері рятувальника Олени 20 жовтня в Одесі через вибух невідомого предмета в багатоповерховому будинку спалахнула пожежа, повідомляли в Державній службі з надзвичайних ситуацій. На місце вирушили рятувальники та медики. Під час спроб приборкати вогонь відбувся повторний вибух, внаслідок якого поранення отримали рятувальники і медик "швидкої". РЕКЛАМА: Серед постраждалих був Олег, який працює у ДСНС лише декілька місяців. Двоє його колег перебувають у стані середньої тяжкості. Матір хлопця розповіла, що син обрав професію рятувальника, щоб могти допомагати людям. Олег здобував освіту пожежника в Черкасах, а згодом повернувся в Одесу. Там він пройшов стажування і після отримання допусків з липня працював начальником караулу. Рідні переймалися за хлопця, коли він виходив на зміни, зокрема під час російський атак. Про його травмування дізналися вже після того, як він потрапив до лікарні. Читайте також : "Живі, і це головне": поранені працівники ДСНС поділилися фото з лікарні і розповіли про свій стан Після госпіталізації в юнака діагностували переломи тазу, куприка, опіки та внутрішню гематому. Лікарі підозрювали крововилив у головний мозок, однак під час обстеження виявили розрив тонкого кишківника. Олега довелося терміново оперувати. Читайте також : Фото "Важке випробування": у Києві рятувальник гасив пожежу у власній домівці, в яку влучив російський дрон "[Йому] колять морфій, знеболюють. Поки спостерігають. Ще два дні критичні – або буде краще, або… Поки спостерігають. Він стабільно важкий", – поділилася Олена. Зі слів лікарів, надалі тактика допомоги вогнеборцю залежатиме від стану його внутрішньої гематоми, яку поки не беруться оперувати. Після одужання на хлопця очікуватиме реабілітація, що може тривати приблизно пів року. Раніше ми розповідали про лікування рятувальника Віталія Качуро, який отримав важкі поранення та пережив кому після повторного удару по Києву. Читайте також : Працював у ДСНС 30 років: у лікарні Львова помер одеський вогнеборець, на якого впала палаюча стеля

Мавпячий хліб або Золоті галушки: старий угорський рецепт, який захопив соцмережі

Wed, 21 Oct 2026 20:00:00 +0300

ЇжаWed, 21 Oct 2026 20:00:00 +0300 Якщо хітом минулої осені були синабони, то цього сезону, у користувачів соцмереж схоже, з'явився новий улюблений рецепт – мавпячий хліб. Це дуже солодка і ароматна випічка, яка готується швидко, а смакує не гірше за клопіткі синабони. "Українська правда.Життя" розповідає історію цієї страви та як її приготувати. Походження мавпячого хліба Monkey bread – дуже популярна випічка у США. Його ще називають бульбашковим або липким хлібом і часто печуть на свята та для гостей. Американська дослідниця історії та публіцистка Дайна Пілджер пише, що мавпячий хліб був головною стравою її родини на Різдво і саме випікаючи його разом із близькими, вона відчувала дух свята. Це чудове частування для близьких за чашкою запашного чаю. Пухке тісто, ароматна кориця, апетитна каламельна шкірочка - це справжній витвір мистецтва! galiyahassan/Depositphotos Рецепт їй дістався від бабусі і є класичним в США. Готували так: брали готове тісто для печива, яке там продається в банках, розрізали його на невеликі шматки і качали з нього кульки. Потім ці кульки обкачували в цукрі з корицею і заповнювали ними форму для випікання. З масла, цукру та ванілі варили карамель і заливали нею тісто, а тоді ставили випікати. РЕКЛАМА: Коли Дайна Пілджер зацікавилася історією цієї страви, то з'ясувала, що походить рецепт з Угорщини. Там цю випічку називають "золоті галушки" або "араньгалушка" та подають з вершковою поливою. Її привезли до Америки угорські іммігранти. У п'ятдесяті роки минулого століття цей рецепт став популярним у Голлівуді: страву на своїх вечірках часто подавала зірка німого кіно Зісу Піттс, яка казала, що привезла його від друзів з Нешвіла. А пізніше мавпячий хліб стали подавати і у Білому домі на Різдво – це була ідея Ненсі Рейган, дружини сорокового президента США. Мавпячий хліб Інгредієнти: 180 мл молока 25 г цукру 7 г сухих або 20 г пресованих дріжджів 1 яйце 60 г розтопленого масла 420 г борошна 1 пачка ванільного цукру 0,5 чайної ложки солі Для обкачування: 60 г розтопленого масла 100 г цукру 30 г кориці Форма для випікання підійде і з діркою посередині, і без - як вам зручніше або яка є під рукою. Oksana_S/Depositphotos Крок 1 Готуємо опару. До теплого молока додати цукор та подрібнені пресовані (або сухі) дріжджі. Розмішати та відставити у тепле місце, аби забродили. Крок 2 Яйце, розтоплене масло, сіль та ванільний цукор змішати до однорідності. Крок 3 Додати до яєчної маси опару, розмішати. Поступово додаючи борошно, замісити м’яке, пухке тісто. Крок 4 Готове тісто викласти в миску, трохи змастити верх олією та поставити на годину у тепле місце, щоб підросло. Змішати тростинний або звичайний цукор та корицю. Окремо розтопити вершкове масло. Крок 5 Коли тісто підросло, обім’яти його та сформувати кульки розміром приблизно як грецький горіх. Крок 6 Підготувати форму. Зручно у круглій силіконовій або у металевій роз’ємній. Стінки і дно металевої форми змастити маслом чи олією. Крок 7 Кожну кульку обмокнути у вершкове масло, а тоді обкатати в цукрі з корицею. Закласти форму кульками. Цукор, який залишився, також висипати туди. Крок 8 Відставити пиріжки підрости у тепло приблизно на пів години. Випікати за температури 180°С до готовності (приблизно 45 хвилин). Готовність перевіряти дерев’яною шпажкою. Якщо маєте час та бажання – можна "погратися" з рецептом. Додайте до пиріжків начинку. Найкраще сюди пасуватимуть заздалегідь карамелізовані та охолоджені яблука, але смачно буде і з вишнею, і з сиром, і з маковою начинкою. Рецепт тоді змінювати не потрібно, просто на готування піде трохи більше часу – аби начинити кульки смакотою. Читайте також : Пишні та м’які пиріжки: дріжджове тісто з гарбузом і шоколадним маслом – перевірено Життям

"Карпатська зміна": діти з прифронтових територій зможуть безоплатно відпочити в таборах

Wed, 21 Oct 2026 18:47:00 +0300

СуспільствоWed, 21 Oct 2026 18:47:00 +0300 В Україні запустили програму "Карпатська зміна", в межах якої діти з прифронтових територій зможуть безкоштовно оздоровитися та отримати психологічну допомогу. Відпочинок організовують у таборах та санаторіях у західних регіонах країни. Як податися на участь та що потрібно для поїздки, розповіли в Міністерстві соціальної політики, сім'ї та єдності України та його очільник Денис Улютін. Участь у програмі можуть узяти діти віком від 7 до 18 років, які належать до пільгових категорій: проживають на територіях можливих бойових дій або були евакуйовані з Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Одеської, Сумської, Харківської, Херсонської чи Чернігівської області; виїхали з тимчасово окупованих територій; діти загиблих захисників і захисниць; внутрішньо переміщені особи, які отримують допомогу на проживання; діти військовослужбовців ЗСУ, Держприкордонслужби, Нацгвардії, осіб рядового і начальницького складів служби цивільного захисту та поліціянтів; діти військових, які перебувають у полоні або були звільнені після неволі; діти-сироти та ті, хто позбавлений батьківського піклування; діти, які перебувають у складних життєвих обставинах; діти з інвалідністю, які можуть самостійно себе обслуговувати. Щоб долучитися про проєкту, один із батьків або законний представник дитини має звернутися до підрозділу з питань соцзахисту за місцем проживання. Також необхідно подати заяву і документи, які підтверджують особу дитини та її пільгову категорію. РЕКЛАМА: Пакет документів можна подати кількома способами: під час особистого звернення в паперовій формі; на адресу електронної пошти в електронній формі з накладеним кваліфікованим електронним підписом (КЕПом). Дитина може взяти участь у програмі лише один раз на рік. Після отримання документів будуть формувати списки дітей і груп, яких відправлять на відпочинок у: заклади оздоровлення та відпочинку; санаторно-курортні заклади; спортивні комплекси; відпочинкові комплекси; пансіонати. Перед виїздом дитині потрібно пройти медичний огляд і отримати довідку за формою №079/о, а одному з батьків – надати письмову згоду на психологічну допомогу. Читайте також : "Гроші ходять за дитиною": уряд оновив правила оздоровлення дітей із вразливих категорій Заклади для відпочинку дітей обиратимуть серед тих, що мають укриття, належні умови для проживання та якісне харчування, а також розташовані на Заході України: на Волині; Закарпатті; Івано-Франківщині; Львівщині; Рівненщині; Тернопільщині; Хмельниччині; Чернівецькій області. Під час відпочинку та оздоровлення з дітьми працюватимуть психологи, медики та педагоги. Держава покриє витрати на дорогу, проживання, харчування та інші заходи в межах програми. "Росія змусила українських дітей жити в реальності, де потрібно вчитись розрізняти звуки ракет. Це залишає глибокий слід. Дати дітям можливість відновитися та провести час з друзями – наш обовʼязок, бо дитинство має залишатись дитинством", – підкреслив Денис Улютін. Нагадаємо, влітку 2026 року дітей із родин, які постраждали внаслідок обстрілу Вишневого на Київщині, відправили на оздоровлення в табір "Артек" на Закарпатті. Невдовзі після заїзду батьки дітей поскаржилися на погане ставлення вихователів, незадовільні умови проживання та погане харчування. За словами дорослих, реакції адміністрації табору на скарги не було. Після масового обурення прокуратура ініціювала перевірку. Пізніше моніторинг Уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця підтвердив антисанітарію в харчоблоці, нестачу душових кабін та майданчики в аварійному стані. Крім того, діти розповіли, що під час повітряної тривли здебільшого залишаються в корпусі. Читайте також : Пліснява та холодні обіди: діти з постраждалого від обстрілу Вишневого скаржаться на умови в таборі "Артек"

Користувачі знайшли піратські книжки у новому маркетплейсі "Укрпошти". Компанія їх видалила

Wed, 21 Oct 2026 18:29:00 +0300

КУЛЬТУРАWed, 21 Oct 2026 18:29:00 +0300 "Укрпошта" спільно з Kasta запустила маркетплейс із понад 10 мільйонами товарів. У перший день роботи користувачі виявили там піратські книжки та твори російських авторів. Наразі "Укрпошта" відреагувала на зауваження та видалила їх. Допис користувачки у Theads Зокрема, користувачі знайшли піратські книжки: "Четверте крило" Ребекки Яррос, "Залізне полум'я" Ребекки Яррос, "Про що я говорю, коли говорю про біг" Харукі Муракамі, "Бог завжди подорожує інкогніто" Лорана Гунеля та "#Любов ненависть" російської авторки Анни Джейн. Скриншоти з каналу в Telegram "Непозбувний книгочитун" Скриншоти з каналу в Telegram "Непозбувний книгочитун" Скриншоти з каналу в Telegram "Непозбувний книгочитун" Скриншоти з каналу в Telegram "Непозбувний книгочитун" Скриншоти з каналу в Telegram "Непозбувний книгочитун" У коментарі УП.Культура компанія відповіла, що відреагувала на критику та вже прибрала товари з маркетплейсу. Наразі разом з партнерами обговорюють, як вдосконалити процеси перевірки асортименту, щоб запобігати подібним ситуаціям надалі. РЕКЛАМА: "Наша мета – підтримувати українських виробників і підприємців, а також створювати для українців зручний і доступний простір для покупок", – йдеться у повідомленні. Поширення піратських книжок через маркетплейси не нове. Подібні товари можна знайти також на інших платформах, зокрема на сайтах OLX, Prom, Bigl, Rozetka. В Україні ще у 2021 році мала запрацювати міжвідомча робоча група для боротьби з торгівлею контрафактними книжками в інтернеті при Міністерстві культури та стратегічних комунікацій України, втім, вона так і не розпочала роботу. У 2024 році Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (ІР офіс) та Український інститут книги за участю Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів (УАВК) організували круглий стіл для представників держави, видавців та маркетплейсів, де обговорювали проблеми з піратськими книжками. Тоді видавці зауважували, що 60-70% продажів контрафакту відбувається через маркетплейси, а змусити продавця нести відповідальність майже нереально, оскільки, попри звернення самих видавців, маркетплейси просто прибирають товар із продажу, а не звертаються до поліції. Цьогоріч Українська видавнича асоціація повідомила, що в країні близько третини книжкового ринку становлять піратські видання. Більшість нелегальних видань продається через маркетплейси і сайти, які легко знаходяться в пошуковику. Голова правління Української видавничої асоціації Артем Біденко заявив, що головна перешкода у боротьбі з цим – повільність механізму скарг у Google. За словами Біденка, сам Google показує нелегальний контент. Водночас він зауважив, що з маркетплейсами наразі асоціація співпрацює ефективно: коли туди надсилають посилання на піратські товари, їх одразу блокують. З Google така схема не працює. Як зрозуміти, що продають піратську книгу? Якщо ви купуєте книжку на маркетплейсі, перед замовленням варто перевірити, чи відповідає вона офіційному виданню. Для цього можна зайти на сайт видавництва та порівняти обкладинку, назву, автора, перекладача, рік видання та інші вихідні дані. Варто звернути увагу на саму обкладинку: у піратського видання вона може відрізнятися від офіційної, мати іншу ілюстрацію або не містити назви видавництва. Водночас фотографія в оголошенні може бути взята з сайту видавництва і не відповідати книжці, яку фактично продають. Також слід перевірити ISBN – унікальний номер книжкового видання. Його можна порівняти з номером, зазначеним на сайті офіційного видавництва. Якщо ISBN, видавництво, рік видання або інші дані не збігаються, це може бути ознакою нелегального передруку. Окремо варто звернути увагу на ціну: суттєво нижча вартість порівняно з офіційною ціною видавництва може бути додатковим сигналом, хоча сама по собі не доводить, що книжка піратська.

Отримав опіки 50% тіла: у Львові врятували чоловіка, який ледь не загинув після атаки "Шахеда"

Wed, 21 Oct 2026 18:12:00 +0300

Здоров'яWed, 21 Oct 2026 18:12:00 +0300 У Львові лікарі врятували 43-річного киянина Володимира, який отримав опіки половини тіла після удару російського дрона-камікадзе по цистерні на Одещині. Чоловік був у критичному стані, тиждень провів на апараті ШВЛ і майже місяць – у палаті інтенсивної терапії, розповіли в Першому медичному об'єднанні Львова. Трагедія сталася 11 серпня, коли Володимир разом із дружиною та двома дітьми повертався з відпочинку. Через повітряну тривогу рух через міст був перекритий. Чоловік вийшов з автомобіля та підійшов до водія вантажівки, щоб запитати про об'їзний шлях. У цей момент у цистерну влучив російський дрон. "Це було дуже несподівано, тому що взагалі не було чутно. Тобто я бачив, коли він вже був метрів 30 від землі, і так здавалося, що він взагалі летить на мене", – згадує Володимир. РЕКЛАМА: Внаслідок удару двоє людей загинули на місці, ще троє, серед яких Володимир, отримали поранення. Спочатку чоловіка доправили до однієї з лікарень Одеси. Наступного дня його перевезли до Львова – в Центр термічної травми та пластичної хірургії Лікарні Святого Луки. У Володимира були опіки близько 50% поверхні тіла. Найбільше постраждали руки й ноги, а також голова та частково тулуб. Через сильний набряк опечених кінцівок тканини почали стискати судини та нерви, порушуючи кровообіг. Щоб врятувати руки й ноги, хірурги одразу провели декомпресійні некротомії (розсікли обпечені тканини, які стискали кінцівки) та видалили відмерлі тканини. Далі лікарі тимчасово закривали ділянки з поверхневими опіками шкірою свині та риби. Після цього поступово видаляли некротичні тканини та виконували вільну аутодермопластику – пересаджували Володимиру його власну шкіру на руки й ноги. Стан пацієнта залишався критичним. Майже місяць він перебував у палаті інтенсивної терапії під цілодобовим наглядом медиків. На п'яту добу після травми стан чоловіка почав погіршуватися – через масштаб опіків ускладнень уникнути було практично неможливо. Володимир отримував потужну антибактеріальну терапію, а згодом його підключили до апарату штучної вентиляції легень. На ШВЛ він провів близько тижня. "У цього пацієнта була пряма загроза життю. Колись такі хворі не виживали. Але завдяки злагодженій роботі анестезіологів та хірургів, правильній тактиці лікування та інтенсивній терапії пацієнт одужує", – розповів анестезіолог-реаніматолог Лікарні Святого Луки Роман Сарабаха. Нині пересаджена шкіра добре приживається, а рани поступово гояться. Володимир уже займається з фізичним терапевтом, а його стан покращується. Раніше у Львові лікарі врятували 36-річного чоловіка, який через вибух бойлера отримав 80% опіків тіла й три тижні перебував у реанімації. Читайте також : Мав тромб від пояса до коліна: у Харкові бійцю відновили велику судину і врятували ногу

На Харківщині загинула 80-річна Валентина Міхнова: на її село росіяни скинули 10 КАБів

Wed, 21 Oct 2026 17:36:00 +0300

СуспільствоWed, 21 Oct 2026 17:36:00 +0300 На Харківщині внаслідок російської атаки 20 жовтня загинула 80-річна пенсіонерка Валентина Міхнова. Ворог скинув на рідне село жінки близько 10 керованих авіаційних бомб (КАБів). Про смерть місцевої мешканки повідомили в Борівській селищній військовій адміністрації. Валентина народилася у вересні 1946 року і майже все життя прожила в селі Піски-Радьківські. Впродовж тривалого часу жінка працювала кухарем у місцевому дитячому садку. В адміністрації розповіли, що односельці пам'ятають її як "порядну і працьовиту жінку, турботливу маму та бабусю". "Від імені Борівської селищної військової адміністрації, селищної ради та всієї громади висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким загиблої. Розділяємо ваш біль, схиляємо голови у скорботі", – йдеться в дописі. РЕКЛАМА: 20 жовтня РФ завдала масованого авіаудару по селу, застосувавши близько десяти КАБів. Через атаку шість житлових будинків були пошкоджені або зруйновані. Читайте також : "Мала жити та творити майбутнє України": під час обстрілу Києва загинула 21-річна рівнянка Станом на вечір того дня селищна адміністрація повідомляла про одну поранену внаслідок обстрілу – 80-річну жінку. Місцевій жительці надали першу медичну допомогу на місці та планували евакуювати до лікарні. Раніше в Запоріжжі внаслідок авіаудару 10 жовтня загинула майстриня в'язаних ляльок Зоя Самофал. Також атака забрала життя школярок Єлизавети Скорочишиної та Анни Мур-Зак, а також учительки математики Броніслави Туманської. Через обстріл загинули сім'ї Фощан та Ваганів. Читайте також : Через обстріл траси на Київщині загинув водій автобуса, який перевозив людей до НВMК

Через ризик сальмонели: в Україні відкликають з продажу популярний імпортний чорний перець

Wed, 21 Oct 2026 17:25:00 +0300

ЇжаWed, 21 Oct 2026 17:25:00 +0300 В Україні відкликають три партії перцю Timur Berry торговельної марки Terre Exotique через ризик забруднення сальмонелою (Salmonella). Понад половину ввезених у державу упаковок продукту вже встигли продати покупцям, повідомили у Держпродспоживслужбі. "Продукція виготовлена із сировини непальського виробника National organics, експортована з Франції компанією Kerex. Імпортер в Україні – ТОВ "БЮРО ВИН" (Goodwine)", – зазначили у відомстві. Загалом до України надійшло 204 одиниці перцю, які потрібно відкликати. Вони прибули трьома окремими поставками. "125 одиниць реалізовано кінцевим споживачам, а 79 одиниць перебували на складському обліку, однак були знищені внаслідок ракетного удару по складу", – поінформували в Держпродспоживслужбі. РЕКЛАМА: Goodwine повідомив покупців, яких вдалося ідентифікувати, про необхідність повернення продукту. Перець вилучають з обігу та передають на утилізацію. Покупців перцю Terre Exotique закликають перевірити упаковку. Держпродспоживслужба назвала характеристики товару, який відкликають з продажу: Назва: перець Timur Berry з Непалу, Terre Exotique. Маса нетто: 40 г. Артикул: Q3431. Номери партій (LOT): 125422, 127704, 127705. Дата "Вжити до": 05.05.2030. "Якщо ви придбали цей перець, перевірте номер партії на упаковці. Якщо він збігається із зазначеними – не вживайте продукт та поверніть його до імпортера", – повідомили у державному відомстві. Фото: facebook.com/spsa.gov.ua Фахівці застерігають: бактерії сальмонели можуть викликати сальмонельоз. Серед симптомів захворювання – підвищення температури, біль у животі, діарея, нудота та блювання. При цьому спеції можуть не мати жодних помітних ознак забруднення. Їхній колір, запах і смак залишаються звичайними, тому визначити наявність бактерій без лабораторних досліджень неможливо. Особливу увагу слід звернути на спеції, які додають до готових страв без термічної обробки. Нагадаємо, раніше ми розповідали про те, чому не варто їсти гриби зеленушки. Читайте також : Чорний, білий, зелений чи рожевий? Як обрати перець і що означає його колір

Кожен десятий українець читає книжки щодня – дослідження

Wed, 21 Oct 2026 16:41:00 +0300

КУЛЬТУРАWed, 21 Oct 2026 16:41:00 +0300 Кожен десятий українець читає або слухає книжки щодня чи майже щодня, кожен п'ятий – кілька разів на тиждень. Про це йдеться в новому дослідженні Gradus Research, яке було проведено на замовлення Міністерства культури. За результатами дослідження, 59% опитаних читали або слухали книжки принаймні кілька разів на місяць протягом останнього року. Водночас 13% респондентів за цей період не читали жодного разу. Опитування показало, що найчастіше українці читають, щоб відпочити та отримати задоволення від читання. Для 32% українців читання стало способом зменшення тривожності під час повномасштабного вторгнення, для 30% – можливістю емоційно відновитися, а для 28% – легше пережити стрес. Кожен п'ятий читач каже, що з книжкою йому легше заснути. Також завдяки дослідженню вдалося з'ясувати, що 70% читачів мали в житті перерву в читанні щонайменше пів року. Серед них 35% повернулися до регулярного читання, ще 62% знову читають, хоч і нерегулярно. Найчастіше до книжки людей повертала психологічна потреба: у відпочинку, підтримці та боротьбі зі стресом. Ще 31% повернулися, бо побачили цікаву книжку. Для 37% респондентів стимулом читати більше стала випадково знайдена книжка. РЕКЛАМА: Водночас 43% українців відчувають нестачу книгарень. Лише 34% українців вважають, що в їхньому населеному пункті їх достатньо. Щодо роботи бібліотек, 73% опитаних зазначили, що знають, де в їхньому населеному пункті є бібліотека, втім, серед тих, хто бібліотеками не користується, 19% не знаходять там книжок, які їх цікавлять, а 12% – нових видань. У селищах міського типу ці показники вищі: 27% і 14%. У дослідженні зазначили, що молодь збільшила витрати на книжки порівняно з минулими роками. Зокрема, 29% підлітків 14–17 років і 21% молодих людей 18–24 років витратили на книжки більше, ніж попереднього року. Також молодь активніше користується державною підтримкою. Також після початку повномасштабного вторгнення 24% читачів повністю припинили читати книжки російською, ще 25% стали читати їх значно рідше. Загалом за останній рік 87% читачів читали або слухали книжки українською мовою. Які книжки читають українці? У дослідженні виявили, що найпопулярнішим жанром серед українців став детектив. Його читають 47% респондентів. Історичні романи цікаві для 31% опитаних, сучасну та класичну художню літературу обрали по 25% українців, а фентезі й романтичну літературу – по 24%. Підлітки частіше за інших обирають фентезі та психологію. Зазначається, що більшість учасників якісного етапу повернулися до читання саме через "легкі" жанри. Найчастіше респонденти читають друковані книжки – 58%, електронні – 44%, а аудіокнижки слухають 35% українців. Без підказки українці найчастіше згадують таких сучасних українських авторів: Сергія Жадана (23%), Оксану Забужко (13%), Ліну Костенко (10%), Юрія або Софію Андруховичів (8%) (точно визначити не вдалося, оскільки деякі респонденти вказували тільки прізвища) і Макса Кідрука (6%). Про дослідження Дослідження "Читання в Україні: поведінка, мотивація та інструменти залучення" провели, щоб з'ясувати, як українці стають читачами і які інструменти найкраще допомагають залучати нових. "Результати дослідження стануть основою для рішень щодо розвитку і підтримки книжкової інфраструктури. Більше регулярних читачів – спільна робота всієї книжкової інфраструктури, тож я дуже прошу видавців, книгарів і бібліотекарів прочитати це дослідження і подумати, що ми можемо зробити разом", – прокоментувала заступниця міністерки культури України Богдана Лаюк. Дослідження охопило 41 глибинне інтерв'ю з березня по травень 2026 року. У рамках проєкту опитали 2200 респондентів віком від 14 років у період між 17–25 серпня 2026 року. Опитування не охоплювало тимчасово окуповані території та території активних бойових дій. З повним текстом дослідження можна ознайомитися за посиланням. Дослідження "Культура в Україні" агенції Research.ua, яке Міністерство культури України презентувало наприкінця травня на Книжковому Арсеналі, показало, що 45% українців у 2025 році прочитали більше трьох книг, а 15% не прочитали жодної.

"Епоха добігає кінця": у Центральному парку Нью-Йорка хочуть заборонити карети з кіньми

Wed, 21 Oct 2026 16:18:00 +0300

СуспільствоWed, 21 Oct 2026 16:18:00 +0300 У Центральному парку Нью-Йорка можуть заборонити катати туристів на каретах із кіньми. Ця розвага існувала з XIX століття і стала одним із символів міста. Кінні екіпажі критикують за утримання тварин у небезпечних умовах, але власники називають ініціативу на спробою знищити їхній бізнес, пише Reuters. Упродовж багатьох десятиліть у Центральному парку та прилеглих вулиць Мангеттена можна побачити візників у чорних циліндрах і костюмах, які керують кінними екіпажами. Уперше вони з'явилися ще у XIX столітті, коли там проклали майже 10-кілометровий маршрут для кінних прогулянок. До середини XX століття міська влада обмежила кількість дозволів до 68 екіпажів, які тепер пересуваються парком і міськими вулицями паралельно з автомобілями. За десятиліття кінні екіпажі стали впізнаваною візитівкою міста та набули поширення в масовій культурі. Зокрема каретою під час втечі від злодіїв покатався персонаж Кевіна МакКалістера в другій частині культового фільму "Сам удома". РЕКЛАМА: Наразі туристи можуть відчути себе героями з кінострічки, заплативши понад 70 доларів за 20-хвилинну поїздку в кареті. Роками спроби ліквідувати такий заробіток не мали успіху. Однак останнім часом зоозахисники почали звертати увагу на нібито неналежні та небезпечні умови, в яких утримують коней. Підтримка заборони зросла після того, як у червні 2026 року 18-річний турист з Індії загинув під час поїздки в кареті. Тоді хлопець випав, бо кінь рушив без візника – чоловік відійшов сфотографувати родину індійця. Сім'я юнака подала позов проти міської влади на суму 50 мільйонів доларів і підтримала заборону. 22 жовтня законодавці Нью-Йорка мають проголосувати за законопроєкт, який забороняє кінні екіпажі з червня 2028 року. Документ зобов'язує міську владу розробити план перехідного періоду, а також розглянути програму компенсації власникам бізнесу та допомоги з подальшим влаштуванням коней. Читайте також : В Індії померла 65-річна слониха, яку фарбували у рожевий для російської фотографки При цьому тварин, які наразі мають обов'язкові п'ять тижнів відпустки від "роботи", не дозволять відправляти на забій. "Епоха кінних екіпажів добігає кінця", – заявив на початку жовтня мер міста Зоран Мамдані. Однак ініціативу критикують профспілка працівників транспорту та власники бізнесу, адже у випадку ухвалення змін сотень людей ризикують втратити заробіток та місце для праці. "Коні в Центральному парку – це справжній символ міста. Ми – така ж невіддільна частина Нью-Йорка, як Статуя Свободи чи Емпайр-стейт-білдінг", – заявила Крістіна Гансен, власниця екіпажів і представниця профспілки. Нагадаємо, у серпні 2024 року у центрі Львова посеред спекотного дня впав і не зміг підвестися кінь, який возив людей у каретній упряжці. Після скандалу та критики зоозахисників виконавчий комітет міськради заборонив експлуатацію цих тварин у середмісті. Читайте також : "Стрес тварини не коштує 200 євро": суд виніс вирок українцям, які катались на черепасі в Омані

Вкрасти "Люпена". Чому класика живе лише тоді, коли її переписують

Wed, 21 Oct 2026 16:00:00 +0300

КУЛЬТУРАWed, 21 Oct 2026 16:00:00 +0300Поки світ із хвилюванням спостерігає за соціальними протестами у Франції, на Netflix виходить четвертий сезон хітового серіалу "Люпен". Це не просто успішний французький серіал, а одна з небагатьох європейських франшиз, які Netflix зумів перетворити на частину глобального культурного коду. У кіно й серіалах дедалі помітніша тенденція, коли класика стає мовою, якою ми пояснюємо сучасність – нові форми влади й нерівності, зміни в уявленнях про те, ким ми є, про сім'ю та суспільні ролі. Новий, уже четвертий сезон "Люпена" – ще одне підтвердження цієї тенденції. Класичний герой тут стає способом говорити про сучасну ідентичність і про те, що відбувається з культурним образом, коли його починають привласнювати й переписувати інші. Невидимі люди Легендарного "джентльмена-грабіжника" Арсена Люпена створив Моріс Леблан (1864-1941) – відомий французький письменник і журналіст, який надихнув авторів Фантомаса на не менш знаменитого героя масової культури. Кумедно, що в перших перекладах початку ХХ століття "джентльмена-грабіжника" подавали як "джентльмена-громилу", хоча герой Леблана був витонченим і шляхетним злочинцем. А головне – цілковито невловимим. Арсен Люпен – майстер перевтілень. Уже в найпершому оповіданні "Арешт Арсена Люпена" (1905) письменник створив еталонний сюжетний твіст, який у найнесподіваніший момент суперечить усім очікуванням читачів. Оповідач, який сам активно допомагає шукати злочинця, у фіналі виявляється, як ви вже здогадалися, самим Люпеном. Він постійно змінює зовнішність, перевдягається, з'являється під чужими іменами, видає себе за представників різних соціальних верств і часто так глибоко входить у нову роль, що ніби розчиняється в ній. Кадр із серіалу "Люпен" РЕКЛАМА: У серіалі Netflix один із головних прийомів Люпена перенесли в сучасність. Темношкірий парижанин Ассан Діоп – чарівний крадій і майстер перевтілень, з дитинства захоплений оповіданнями про Арсена Люпена. Використовуючи такі його методи, як хитрість, маскування та гру з чужими очікуваннями, Ассан намагається помститися заможній родині, яка занапастила його батька, іммігранта із Сенегалу, колишньої французької колонії, – а водночас перетворює власне життя на сучасну версію пригод знаменитого джентльмена-грабіжника. Тільки замість театрального гриму – класова оптика. Ассану Діопу не потрібні накладні вуса й складний макіяж, як оригінальному Арсену Люпену. Його головна маска – це соціальна роль. В одній і тій самій серії він може бути і самовпевненим мільйонером, який постійно на виду, тож нікому й на думку не спадає перевірити, чи він справді той, за кого себе видає, – і прибиральником, кур'єром чи офіціантом, якого паризький вищий світ впритул не помічає. Ассан розуміє просте правило: суспільство бачить не людину, а статус, уніформу, колір шкіри – увесь набір ознак, що вкладається в готовий образ. Тому його перевтілення стають не просто детективним трюком, а коментарем про те, як клас, статус і колір шкіри визначають, кого суспільство помічає, кому автоматично довіряє, а кого просто викреслює з поля зору. Кадр із серіалу "Люпен" Перефранцузив французів Але класова оптика – лише найочевидніший, зовнішній контур. "Люпен" працює з текстом Моріса Леблана як із багаторівневою архітектурою, де за розважальним процедуралом проступають одразу кілька болючих точок сучасної Європи. Передусім це постколоніальний реванш і реституція. Люпен тут – шляхетний месник доби деколонізації, який стягує з імперії її історичні борги. Як ми пам'ятаємо, Ассан Діоп – син іммігранта з Сенегалу, якого знищила біла аристократія, уособлена родиною Пеллегріні. Діоп мститься за батька, методично експропріюючи цінності старої еліти, чиї статки й влада виросли з історичної експлуатації. Кадр із серіалу "Люпен" До того ж, Ассан – не просто крадій, він ґік. Книга Леблана для нього є священним текстом і водночас практичним посібником. Автори серіалу дуже точно вловили, як влаштована сучасна масова культура, у якій фандом дедалі частіше стає частиною особистої ідентичності. Герой буквально косплеїть свого кумира в реальному житті, доводячи, що література може бути не втечею від реальності, а інструментом для її зламу. Нарешті, це маніпуляція реальністю в добу постправди. Якщо класичний Люпен умів використовувати пресу й громадську думку у своїй грі, то сучасний Ассан уже зламує економіку уваги. Дипфейки, вірусні відео, соцмережі й безперервний потік новин стають його відмичками. Він розуміє головне правило нашого часу: реальністю дедалі частіше стає не те, що сталося, а те, що опинилося в центрі уваги. І саме той, хто вміє керувати увагою, може спрямувати суспільне обурення в потрібний йому бік. Іронічно й те, що головний носій французького культурного коду в серіалі – син сенегальського іммігранта, який опанував французький культурний канон краще за аборигенів. Тут відбувається важливий переворот. Ассану не потрібно доводити своє право на французьку культуру – він настільки вільно володіє її кодами, що з їхньою допомогою показує саму логіку, за якою живе французьке суспільство. Кадр із серіалу "Люпен" Класики й сучасники "Люпен" – не просто успішний французький серіал, а одна з небагатьох європейських франшиз, які Netflix зумів перетворити на частину глобального культурного коду. У кіно й серіалах дедалі помітніша тенденція: класика стає мовою, якою ми пояснюємо сучасність – а саме нові форми влади й нерівності, зміни в уявленнях про ідентичність, сім'ю та суспільні ролі. Згадаймо кілька ідеальних прикладів того, як класичні сюжети мутують, щоб стати діагнозом нашого часу. Один із найвідоміших – "Шерлок" (Sherlock, 2010–2017), фактично еталон і предтеча моделі, у якій класика не просто осучаснюється, а переписується мовою нової епохи. Кадр із серіалу "Люпен" Якщо "Люпен" – це розмова про класи та історичні травми, то "Шерлок" пропонує аналіз нашої цифрової вразливості та інформаційного перевантаження. Голмс виявився ідеально пристосованим до XXI століття саме тому, що його надздібність – миттєво опрацьовувати інформацію. Смартфони, камери, цифрові сліди, інтернет лише збільшують кількість матеріалу для його дедукції. Дослідники прямо розглядали серіал як переосмислення образу класичного детектива в добу культури тотального нагляду (surveillance culture) XXI століття. А ледь не ідеальна пара до "Люпена" – це "Падіння дому Ашерів" (The Fall of the House of Usher, 2023). Майк Фленаган не екранізує якесь одне оповідання Едгара По, а розбирає весь його світ на деталі – крука, чорного кота, маятник, замуровані тіла, імена персонажів. І вже з цих уламків складає історію фармацевтичної династії, що явно відсилає до родини Саклерів – власників Purdue Pharma, виробника OxyContin, чиє ім'я стало одним із символів опіоїдної епідемії у США. Через образи По серіал осмислює безкарність корпорацій: капіталізм постає готичним будинком, зведеним на чужих смертях. Своєю чергою, режисер "Людини-невидимки" (The Invisible Man, 2020) Лі Воннелл майстерно змістив фокус із геніального вченого на його жертву. Він узяв у Герберта Веллса саму ідею невидимості, але радикально змінив оптику. Замість історії невидимого чоловіка вийшла розповідь про жінку, яку просто ніхто не чує, коли вона стверджує, що поруч із нею – невидимий переслідувач. Так парадокс самої невидимості стає точною метафорою аб'юзу й газлайтингу: насильство реальне саме тоді, коли для оточення його начебто не існує. До того ж замість чудодійної хімії тут працюють високі технології, а сам агресор – заможний технологічний магнат. Так Веллс стає мовою доби #MeToo. Кадр із серіалу "Люпен" Нарешті, найсвіжіший приклад – серіал "На схід від Едему" (2026), який пропонує ще один спосіб по-новому прочитати класику, не переносячи її в сучасність. Шоуранерка серіалу Зої Казан зберігає епоху й сюжет роману Джона Стейнбека, але змінює точку зору, висуваючи на перший план Кеті Еймс – майже демонічну лиходійку з літературного першоджерела. Серіал не виправдовує Кеті, але пропонує подивитися на неї як на жінку, чиї вчинки багато в чому визначав світ, де свобода жінок і їхнє право розпоряджатися власним життям були значно обмежені. Тож класика тут стає сучасною завдяки новій оптиці: право на власний голос отримує персонаж, якого раніше було зручніше просто оголосити чудовиськом. Старі тексти знову набувають сучасного звучання тому, що їхні найсильніші образи працюють як концентровані моделі вічних конфліктів. Епохи змінюються, а ми щоразу заново наповнюємо їх власними страхами, технологіями й формами влади. Люпен проти Люпена Четвертий сезон "Люпена" виходить 23 жовтня, і The Guardian уже включив його до сімки головних стримінгових прем'єр тижня. За синопсисом, історія продовжується через чотири роки після фіналу третьої частини. Увесь цей час Ассан залишається у в'язниці, де вирішує відмовитися від образу Люпена: відбути покарання й виконати обіцянку синові – разом вирушити до родини в Сенегал. Але раптом хтось інший починає скоювати злочини під іменем Люпена, причому докази вказують на Ассана. Щоб довести свою невинуватість, йому доводиться втекти з в'язниці й знову стати Люпеном, аби знайти того, хто привласнив його образ. Четвертий сезон виходить у той момент, коли серіалу вже замало просто повторити колишній успіх: після трьох частин він має довести, що його формула досі здатна дивувати. Сюжет із людиною, яка привласнила ідентичність Люпена, якраз обіцяє перебудувати звичну конструкцію серіалу зсередини й погратися із самою природою героя. Кадр із серіалу "Люпен" Тобто сезон буквально ставить питання, гідне Борхеса: кому належить Люпен, якщо спершу Ассан робить літературного героя частиною власної ідентичності, а потім створений ним образ Люпена забирає собі хтось інший? І найцікавіше: Ассан хоче відмовитися від Люпена, але виявляється, що щойно образ стає частиною масової культури, його вже неможливо повернути у приватну власність. Так ми повертаємося до розмови про класику. Вона знову постає не спадщиною, яку слід дбайливо зберігати незмінною, а живим культурним кодом – його можна привласнювати, переписувати, передавати далі й навіть використовувати проти попередньої версії, як у новому сезоні "Люпена". Сам Люпен і досі залишається переконливим персонажем саме тому, що його інтерпретатори не намагаються зберегти його недоторканним, а щоразу переосмислюють. І що далі нова версія відходить від оригіналу, то ясніше стає: справжня сила класики не у вірності першоджерелу, а в здатності щоразу набувати нових сенсів. Читайте також : Фото Ратуша XIX століття, яку підпалили під час протестів у Франції: що про неї відомо

Як приготувати ніжний медівник на сковороді: простий рецепт із доступних інгредієнтів

Wed, 21 Oct 2026 15:23:00 +0300

ЇжаWed, 21 Oct 2026 15:23:00 +0300 Ви знали, що смачний медівник можна приготувати навіть тоді, коли немає світла? За цим рецептом коржі смажаться на сковороді, а крем можна просто перемішати вінчиком без міксера. Оскільки в тісті багато меду, важливо стежити, щоб коржі не підгоріли. Смажте їх на мінімальному вогні й бажано на сковороді з товстим дном та антипригарним покриттям. Перевертайте лопаткою, щойно верх тіста схопиться. Рецептом поділилася кулінарна блогерка Олеся Піжик. Читайте також : Ніжний десерт із трьох видів молока: як приготувати карамельний флан Як приготувати медівник на сковороді? Інгредієнти для тіста: 200 г. борошна; 4 яйця (розмір L); 100 г. вершкового масла; 100 г. меду; 20 г. цукру; 1 ч. л. соди; 0,25 ч. л. солі. РЕКЛАМА: Для крему: 750 г. грецького йогурту жирністю 10%; 120 г. ягідного джему; 100 г. цукрової пудри; ваніль – до смаку. Читайте також : Меренговий торт замість рулету: виходить завжди, перевірено Життям Як готувати? Крок 1 Мед перекладіть у каструлю з товстим дном і поставте її на невеликий вогонь. Коли він розтане, додайте харчову соду. Суміш почне пінитися, підійматися і змінювати колір. Не хвилюйтеся, так і повинно бути. Крок 2 Приблизно через 4 хвилини або коли мед набуде бурштинового кольору додайте вершкове масло. Продовжуйте готувати суміш, постійно помішуючи, поки масло не розчиниться. Крок 3 Додайте цукор і сіль та продовжуйте перемішувати, поки вони повністю не розчиняться. Зніміть суміш з вогню. Крок 4 Коли медова суміш трохи охолоне, збийте її з яйцями. Це можна зробити руками за допомогою вінчика. Сильно збивати не потрібно, достатньо, щоб інгредієнти об'єдналися. Крок 5 Додайте борошно і перемішайте. Смажте коржі на сковорідці для млинців і на маленькому вогні. Викладайте по кілька столових ложок тіста і готуйте приблизно 4 хвилини з одного боку та 1 хвилину з іншого. Крок 6 Готові коржі обріжте за допомогою металевого кільця або скористайтеся мискою як трафаретом. Обрізки перетріть руками в крихту. Вони будуть потрібні для обсипки торта. Крок 7 Поки коржі охолоджуються, приготуйте крем. Йогурт змішайте з пудрою та ванільною есенцією. Змастіть коржі кремом, додаючи між шарами трохи джему. Готовий десерт посипте крихтами з обрізків коржів. Поставте торт у холодильник на кілька годин, щоб коржі просочилися. Читайте також : Медівник-рекордсмен: на Закарпатті приготували торт площею майже 24 м² Поради та лайфхаки Готуйте коржі на сковороді з антипригарним дном. Накривайте сковороду кришкою. Так тісто рівномірніше приготується. Крем для торта можна приготувати зі сметани або зі сметани та вершків. А от пудру на цукор краще не міняти, щоб крем не став рідким. Ягідний джем можна замінити на чорнослив, вишні у власному соку або інші консервовані фрукти, наприклад, персики. Нагадаємо, раніше ми розповідали, як приготувати торт "Спартак" на пательні. Читайте також : Кондитери перетворюють торти на картини: соцмережі захопив новий тренд

Влада Києва відмовилася "вакцинувати" каштани – про це мешканці столиці просили в петиції

Wed, 21 Oct 2026 15:11:00 +0300

СуспільствоWed, 21 Oct 2026 15:11:00 +0300 У Києві влада відмовилися від ідеї містян "вакцинувати" каштани, щоб захистити один із символів столиці від шкідників. Там заявили, що підстав для створення нової програми захисту цих дерев немає. Крім того, фахівці не отримували інформації про ефективність такого методу, ідеться у відповіді міського голови Віталія Кличка на петицію. У чому суть пропозицій киян? Нагадаємо, у серпні 2026 року киянин Олексій Павленко зареєстрував звернення із закликом до столичної влади затвердити системний захист каштанів. Для цього він запропонував використовувати технологію мікроін'єкцій, або вакцинації стовбурів, які наразі потерпають від каштанової мінуючої молі та грибкових інфекції. За підрахунками Павленка, обробка всіх дерев, які перебувають на балансі міста, щороку обходитиметься у близько 29,2 мільйона гривень, якщо проводити процедуру раз на 2,5 року. Наразі ця сума становить орієнтовно 0,026% від загального бюджету видатків Києва. РЕКЛАМА: "Це дозволить повністю вирішити проблему висихання каштанів на вулицях міста, зберегти екологічний баланс, знизити рівень загазованості та повернути місту його автентичний зелений вигляд", – стверджував Олексій Павленко. У петиції запропонували вже навесні провести масштабну обробку дерев, які ростуть на найбільш уражених історичних і центральних вулицях. Читайте також : Червоний розчин і сітки на дуплах: комунальники заперечили "виселення" білок із парку Багряного в Києві Чому столична влада відмовилася від "вакцинації" каштанів? Після того, як петиція набрала необхідні для розгляду 6 тисяч підписів, на звернення відреагував мер Віталій Кличко. За його словами, Департамент захисту довкілля та адаптації до зміни клімату вже має Комплексну цільову програму екологічного благополуччя на 2026-2028 роки. Через це окрему цільову програму для лікування каштанів не можуть розробити та затвердити. "Враховуючи чинну Програму, наразі відсутні підстави для розроблення та затвердження окремої цільової міської екологічної програми із захисту каштанів", – ідеться в тексті відповіді. Крім того, столична влада сумнівається в дієвості введення ін'єкцій у стовбури дерев проти мінуючої молі, адже до них "не надходило результатів наукових досліджень, які підтверджують належну ефективність методики". Натомість там заявили, що "єдиним дозволеним і дієвим" способом уберегти дерева від мінуючої молі є збирання і компостування опалого листя, чим районні комунальні підприємства регулярно займаються. Читайте також : Збитки на майже 8 млн грн: у Львові двох керівників парків підозрюють у незаконній вирубці дерев

Горе шукає "своїх": навіщо батькам після втрати дитини групи підтримки

Wed, 21 Oct 2026 15:00:00 +0300

КолонкиWed, 21 Oct 2026 15:00:00 +0300 Після смерті доньки мені було складно повірити, що психологічні інструменти чи книжки фахівців справді можуть допомогти. На тлі такої великої втрати все це здавалося надто мізерним. Натомість мені хотілося побачити людей, які проходили подібне, і переконатися, що після цього можна жити далі. Саме на такий запит відповідають групи підтримки у форматі "рівний-рівному". У них зустрічаються батьки, які самі пережили втрату дитини: викидень, завмерлу вагітність, мертвонародження чи смерть малюка після народження. В Україні такі групи безкоштовні й проходять онлайн, тож долучитися можна з будь-якого міста. Невизнане горе: коли про втрату дитини не прийнято говорити Щороку мільйони людей у світі переживають втрату вагітності чи смерть немовляти. В Україні у 2025 році живими народилися 159 147 дітей, але також було зафіксовано 5 665 випадків втрати вагітності або смерті дитини під час пологів чи протягом першого року життя. За цими цифрами стоять не лише мами й тати, які сподівалися привести у світ нове життя, а й старші діти, що уявляли, як з'явиться братик чи сестричка, дідусі й бабусі, що чекали на онука чи онучку. Попри це, в суспільстві досі бракує розуміння, як бути поруч із людиною, яка втратила дитину. Батькам можуть казати: "Добре, що це сталося зараз, ви ще не встигли прив'язатися", "Шкода, але ось зараз гинуть уже дорослі діти", "Не плачте, ще народите". А буває, що поводяться так, ніби нічого не сталося. Психологи називають це невизнаним горем – втратою, яку оточення не вважає достатньо вагомою для оплакування. Коли помирає доросла людина, то її рідним зазвичай не відмовляють у праві на жалобу: є прощання, траур, співчуття. РЕКЛАМА: Після втрати дитини, особливо на ранньому терміні вагітності, цього може не бути: немає ні спільних спогадів, ні місця для прощання. Війна ще більше загострює цю проблему, адже на тлі великих втрат батьки можуть боятися осуду їхніх почуттів. Та горе не зникає від того, що його не помічають. Навпаки – воно ізолює, і тоді людина лишається сам на сам зі своїм болем. Чим група підтримки відрізняється від психотерапії Після втрати дитини може знадобитися допомога психолога чи психотерапевта, щоб опрацювати травматичний досвід, впоратися з інтенсивними емоціями, відновити відчуття безпеки, інколи виникає необхідність у медикаментозній терапії. Але буває, що підтримки спеціаліста чи друзів недостатньо. Наталія, мама сина, який помер невдовзі після народження, згадує: "Психологу мені потрібно було просто довіритися. А батькам, які самі пережили втрату, я могла повірити, бо бачила їхній досвід. Він давав мені надію, що з часом і я зможу навчитися жити з цим болем". Так групи підтримки у форматі "рівний-рівному" стають місцем розуміння та безумовного прийняття. Тут говорять про те, що турбує саме зараз: реакції рідних, повернення на роботу, зміни у стосунках, збереження спогадів про дитину, страх перед наступною вагітністю. Готових інструкцій ніхто не дає, але можна почути, як інші проходять через схожі труднощі, які рішення ухвалюють, що допомагає їм жити далі, і так віднайти свій спосіб впоратися з горем. А коли про пережите доводиться розповідати вголос, то його стає легше осмислити й інтегрувати у своє теперішнє життя. Групи підтримки не обіцяють, що горе безслідно зникне, а дають можливість повірити у власну спроможність пройти через нього. Одразу після втрати біль буває настільки гострим, що може здатися, ніби так триватиме завжди. Але зустрічаючи людей, які теж пережили втрату та пройшли шлях горювання, можна побачити: інтенсивність переживань здатна змінюватися і з часом стає легше. Деякі батьки повертаються до груп через роки, щоб підтримати тих, хто лише починає свій шлях до зцілення. Можливість бути корисними, передати іншим те, що колись допомогло їм самим, дає відчуття власної сили й надає сенсу пережитому. Як з'явилися групи підтримки для батьків, що втратили дитину: історія британської організації Sands Групи підтримки – не нова практика, у світі вона розвивається вже майже пів століття. У Великій Британії допомога батькам після втрати дитини почала формуватися наприкінці 1970-х років. Журналістка Бел Муні та соціальна працівниця Хейзеланн Льюїс, які самі пережили мертвонародження, об'єдналися з іншими батьками, що втратили дітей, та заснували організацію Sands. Згодом ініціатива переросла в мережу груп самодопомоги, а організація розробила рекомендації й навчання для тих, хто супроводжує сім'ї в горі. Sands працює й сьогодні, а її досвід став одним із орієнтирів для розвитку такої підтримки в інших країнах, зокрема в Україні. Де шукати групи підтримки в Україні: історія "Опіки Ангела" В Україні групи підтримки "рівний-рівному" розвиває ГО "Опіка Ангела". Її історія теж почалася з особистої втрати: засновники Наталія Сениця й Тарас Бондаренко пережили смерть свого сина Тео в Австралії. Там вони отримали гідну підтримку, а після повернення на батьківщину з'ясували, що тут такої допомоги бракує і батьки, які втратили вагітність чи дитину, часто залишаються наодинці зі своїм горем. Т ак виникла ідея створити організацію, що підтримуватиме родини, навчатиме медиків і працюватиме над просвітою суспільства у темі горювання. Шукаючи, чи є в Україні групи підтримки, Наталія й Тарас познайомилися з Іриною Созанською та Світланою Максютою, які вже проводили такі зустрічі в Києві. Об'єднавши зусилля, вони почали розвивати цей напрям системно: відібрали перших ведучих, організували навчання й запустили онлайн-групи, доступні батькам з усієї України. З 2018 року групи діють на постійній основі, за цей час у них взяли участь близько трьох тисяч людей. Для нас важливо, щоб підтримка була не лише чуйною, а й професійною, адже бути поруч із людиною в горі – велика відповідальність. Тому ведучими груп підтримки стають не просто батьки, які самі пережили втрату дитини, а ті, хто пройшов відбір і спеціальне навчання під керівництвом психологині. Воно охоплює етику взаємодії з учасниками, комунікаційні навички, фасилітацію, емоційну регуляцію та вирішення конфліктів. Ведучі також регулярно проходять супервізію, щоб обговорювати складні ситуації, отримувати професійний зворотний зв'язок і запобігати емоційному вигоранню. Як проходять групи підтримки і як наважитися прийти Для батьків участь у групах безкоштовна. Зустрічі проходять онлайн раз на місяць і тривають кілька годин, зазвичай збирають до десяти учасників. Групи поділені за типом втрати: окремо для батьків, які пережили втрату вагітності на ранньому терміні, і для тих, хто втратив дитину у другому чи третьому триместрі вагітності, під час пологів або протягом першого року життя. Це не ієрархія горя, а спосіб врахувати особливості досвіду кожної родини й бути бережними до переживань учасників. Наважитися на першу зустріч буває непросто. Людина може боятися, що розмова про втрату посилить власний біль, або що її історія буде надто важкою для інших чи, навпаки, недостатньо значущою, аби про неї говорити. Комусь складно відкриватися перед незнайомими людьми, комусь – знову повертатися до того, що сталося. Ці побоювання на групах розуміють. Тому ніхто не розпитує про пережите, а дає можливість вільно ділитися історією настільки, наскільки учасник готовий це робити. Тут можна плакати, слухати інших і просто помовчати. До групи можна прийти один раз або повертатися стільки, скільки потрібно. Неважливо, коли відбулася втрата: тиждень тому чи 15 років тому, адже горе через смерть дитини не має строку давності й хоче бути почутим. Минуле не можна змінити, але не обов'язково залишатися з ним наодинці. Іноді першим кроком до зцілення стає можливість просто побути серед тих, хто розуміє. ГО "Опіка Ангела" запрошує на онлайн-зустрічі батьків, які горюють через втрату дитини і шукають підтримки. Записатися на групу можна за посиланням. Анастасія Махнюк, комунікаційна менеджерка ГО "Опіка Ангела"; ведуча груп підтримки для батьків, які пережили втрату дитини; мама донечки, яка померла невдовзі після народження, спеціально для "УП. Життя". Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору автора.

Омбудсменка виявила ризики для педагогів у проєкті нового Трудового кодексу: які зміни вона пропонує

Wed, 21 Oct 2026 14:37:00 +0300

СуспільствоWed, 21 Oct 2026 14:37:00 +0300 Освітня омбудсменка Надія Лещик направила до Верховної Ради зауваження до проєкту нового Трудового кодексу України. Уповноважена виявила проблеми, які безпосередньо стосуються забезпечення прав освітян. Серед них – ризик скасування дисциплінарних доган, неналежне нормування робочого часу та прогалини у змінах щодо мобінгу, розповіла омбудсменка. Робочий час і договори Проект Кодексу передбачає, що нормальна тривалість робочого часу працівників не має перевищувати 40 годин на тиждень. За колективними чи трудовими договорами його можна зменшувати. Водночас Лещик додає, що спеціальні закони у сфері освіти гарантують педагогам скорочений робочий день. Проте у законах "Про повну загальну середню освіту" та "Про позашкільну освіту" це чітко не прописано. Оскільки педагог не лише викладає, а й виконує методичну, виховну й організаційну роботу, омбудсменка пропонує закріпити у статті 115 Трудового кодексу право встановлювати скорочений робочий час саме спеціальними освітніми законами. РЕКЛАМА: Крім того, проєкт кодексу забороняє укладати понад два строкових договори підряд на одну й ту ж посаду. Договори вважаються "послідовними", якщо перерва між ними не перевищує 42 дні. Однак Надія Лещик зазначає, що у деяких школах можуть звільняти працівників на літні канікули, які часто тривають понад 42 дні. Щоб уникнути зловживань, ця норма потребує змін. Інакше залишаються ризики для певних груп педагогічних працівників закладів освіти, з якими укладається строковий трудовий договір, зауважила омбудсменка. Оплата праці Новий кодекс остаточно скасовує використання мінімальної заробітної плати як основу для розрахунку посадових окладів. Це узгоджує систему з умовами оплати праці освітян, яка діє з 1 вересня 2026 року. Наразі ж оклади педагогів розраховуються від базової величини середньої зарплати в економіці (28 885 грн за I квартал 2026 року) на відповідний коефіцієнт, зокрема: спеціаліст без категорії – коефіцієнт 0,48 (13 865 грн); спеціаліст II категорії – коефіцієнт 0,49 (14 154 грн); спеціаліст I категорії – коефіцієнт 0,51 (14 731 грн); спеціаліст вищої категорії – коефіцієнт 0,52 (15 020 грн). Лещик пропонує змінити норми, щоб зростання зарплат регулювали вже підвищенням зазначених коефіцієнтів. Безпека дітей Наразі в освітніх закладах діють нові вимоги щодо перевірки осіб, які працюватимуть з дітьми. Та через відсутність таких норм у Трудовому кодексі практично застосувати обмеження не вдається. Через це Лещик пропонує додати відповідні підстави для відмови у прийнятті на роботу. Зокрема, що роботодавець не має права приймати на роботу осіб, яким заборонено працювати у контакті з дітьми. Омбудсменка рекомендує додати у проєкт норму, за якою нових працівників зможуть звільняти протягом 14 днів, якщо вони подали неправдиві дані про відсутність у них такої заборони. Також вона радить зобов'язати чинних працівників закладів освіти протягом трьох місяців надати документи, що підтверджують відсутність у них заборони на роботу з дітьми. Відповідальність і мобінг Лещик додає, що проєкт Трудового кодексу України не передбачає дисциплінарної відповідальності для педагогів – у документі замість догани пропонують застосовувати письмове попередження. На її думку, це може призводити до ризиків повторення такої поведінки працівниками закладів освіти, які порушили трудові обов'язки. Тож освітня омбудсменка рекомендує повернути догану або розробити механізм фіксації попереджень, аби запобігти повторним порушенням. Також новий кодекс пропонує вважати мобінгом (системне цькування працівника в колективі) навіть разове умисне діяння. Омбудсменка ж наполягає вилучити формулювання "одноразові випадки", щоб робочі конфлікти не ставали підставою для звинувачень у цькуванні. Нагадаємо, у проєкті нового Трудового кодексу також вводять додаткові 4 місяці оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 8-річного віку. Читайте також : На Львівщині хочуть обмежити гаджети в школах – освітня омбудсменка каже про порушення прав