Українська правда. Життя

Українська ресторанна премія "СІЛЬ" повернулася і оголосила номінації

Tue, 09 Jun 2026 19:39:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 19:39:00 +0300 Ресторанна премія "СІЛЬ" повертається після чотирирічної перерви. У листопаді відбудеться 10-та ювілейна церемонія, на якій оголосять найкращі ресторани країни у 16-ти номінаціях. Про відновлення премії повідомили її організатори — компанія Hoteliero. Взяти участь у премії можуть заклади громадського харчування, які відкрилися до 1 квітня 2026 року. Заявки на участь приймають до 30 червня. Читайте також : Не Париж: яке місто стало гасторономічною столицею у 2026 році за версією Time Out РЕКЛАМА: Для реєстрації необхідно заповнити заявку на сайті премії, обравши одну з 16 номінацій: Відкриття року;Найкраща кав'ярня;Найкраще кафе-пекарня;Найкраща кондитерська;Найкраще Street Food кафе;Найкраще міське кафе;Найкращий бар;Найкращий заміський ресторан;Найкращий м'ясний ресторан;Найкращий пивний ресторан;Найкращий ресторан азійської кухні;Найкращий ресторан національної кухні;Найкращий ресторан при готелі;Найкращий ресторан української кухні;Найкращий рибний ресторан;Ресторан із найкращою винною картою. З липня по жовтень члени журі премії зможуть відвідати й оцінити ресторани та кафе. Вони звертатимуть увагу на смак страв, швидкість обслуговування, атмосферу у закладі, культуру спілкування тощо. "Переможців 10-тої Ресторанної премії "СІЛЬ" оголосять 10 листопада 2026 року під час урочистої церемонії нагородження", – йдеться у заяві організаторів. Премія заснована у 2013 році. Компанія позиціонує її як незалежну відзнаку. Переможці отримують мідну пательню французького бренду de Byuer. Востаннє українські ресторани змагалися за цю премію у 2021 році. Тоді у фінал потрапили 145 закладів з усієї країни. Журі оцінювало сервіс, кухню, атмосферу та спеціалізацію. Переможцями стали 11 закладів з Києва, 4 – зі Львова та 2 – з Одеси. Раніше ми писали про те, як мережа ресторанів "Татарка" потрапила у скандал – заклади і їхнього засновника розкритикували за зневажливе ставлення до культури кримськотатарського народу. Читайте також : Погрожував кримським татарам депортацією: поліція відкрила справу щодо власника закладів "Татарка"

У Чорнобилі помітили гнізда "українських колібрі" – золотомушок червоночубих

Tue, 09 Jun 2026 19:27:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 19:27:00 +0300 У Чорнобильському біосферному заповіднику помітили два випадки гніздування золотомушки червоночубої – найменшого птаха України, занесеного до Червоної книги. Фахівці припускають, що одна пара "українських колібрі" вже має малят, розповіли в заповіднику. Орнітологи зазвичай помічають цих невеличних птахів, які полюбляють ховатися у густій хвої, за співом. "Пісня" золотомушки нагадує серію коротких дзвінких свистів, що йдуть один за одним. Під час одних із таких спостережень фахівці помітили самця рідкісної пташки. Він регулярно приносив комах у гніздо – ймовірно, щоб годувати малят. РЕКЛАМА: У заповіднику припускають, що "українська колібрі" могла з'явитися після того, як біля адміністративних будівель насадили ялини. "Саме хвойні дерева створюють для золотомушки червоночубої сприятливі умови для гніздування та пошуку корму", – пояснили фахівці. В Україні проживають два види золотомушок – жовточуба, яка трапляється в Карпатах і на Поліссі, та червоночуба, що здебільшого проживає в Карпатах та Криму. Читайте також : Фото У Чорнобиль вперше за 20 років повернулися білі лелеки Чисельність першого виду оцінюють від 40 до 65 тисяч пар, а другого, червонокнижного, – лише до 400 пар. Вага пташок досягає лише від п'яти до семи грамів, коли звичайний горобець важить у кілька разів більше – 25 грамів. Домівки золотомушки полюбляють будувати у хвойних лісах, особливо ялинах, але при міграції їх можна помітити навіть у кущах серед полів. Читайте також : Фото Червоноокі "нічні ворони" вперше з 2022 року вивели пташенят у нацпарку на Одещині Раціон крихітних пташок складається з дрібних бехребених – комах, павуків і личинок, які дістають з-поміж хвої. "Через маленькі розміри вони мають дуже швидкий обмін речовин: узимку понад 97% часу витрачають на пошуки їжі, адже за добу з'їдають стільки ж, скільки самі важать", – діляться дослідники. Манерою польоту золотомушки нагадують метеликів. Як і ці яскраві комахи, вони зависають біля гілочок, тому в народі їх часто називають "українським колібрі". Раніше під час ліквідації пожежі в Чорнобильському лісі врятували червонокнижне лосеня, яке могло отруїтися димом. Уже на наступний день ще одному допомогли вибратися із сітки, куди маля могло потрапити у спробах втекти від вогню. Читайте також : Фото Уперше за 50 років: у Чорнобилі помітили немісцевого дрозда гірського

Хвостик має значення: як вибрати стиглу та свіжу полуницю

Tue, 09 Jun 2026 19:25:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 19:25:00 +0300 Стигла і смачна полуниця має яскраво-червоне забарвлення, вона пружна, але не надто м'яка, а найважливіше – пахне полуницею! Це головні нюанси, які варто враховувати, обираючи ягоди. Вони здаються очевидними, але не всі звертають увагу саме на них. Помічник агронома на фермерському господарстві Єгор Валентій дав поради, які допоможуть обрати стиглу, солодку і запашну ягоду. Він радить звертати увагу на колір полуниці. "Шукайте ягоди яскраво-червоного, насиченого кольору та орієнтуйтеся на запах. У запашній полуниці менше нітратів. Беріть ту, яка більше подобається на вигляд", – розповів помічник агронома "Суспільному". Він також радить звертати увагу на те, чи мають ягоди "хвостики", бо без них вони псуються швидше. Колір самого стебла також важливий. РЕКЛАМА: "Шукайте ягоди з яскраво-зеленими "хвостиками", не сухими і не коричневими", – радить експертка з закупівель мережі органічних супермаркетів США Меган Діас. З її слів, стигла полуниця повинна бути пружною на дотик, а її поверхня – гладенькою та блискучою. І, звісно, на ній не має бути жодного натяку на плісняву. Навіть одна уражена ягода може швидко зіпсувати весь кошик. Як визначити, що полуниця вже погана? На це вказують кілька ознак. "Перестигла полуниця має тьмяно-червоний колір, що переходить у коричнево-червоний або бордовий. На ній можуть з'явитися темні плями, а сама вона стає зморшкуватою на вигляд. Така ягода м'яка й водяниста на дотик та має неприємний запах", – пояснила агроекологиня Сесілія Арміх. Читайте також : Рецепт галети на кожен смак: шоколадна, з полуницею або персиком та малиною Як правильно зберігати полуницю? Головний ворог зберігання полуниці (як і будь-яких ягід) – волога. Тому мити полуницю слід лише перед вживанням, радить видання Food & Wine. Спочатку приберіть усі пошкоджені ягоди, навіть ті, які мають мінімальні вади. Їх потрібно з'їсти насамперед. Решту викладіть на паперовий рушник у контейнері і поставте у холодильник на полицю для овочів і фруктів. Ось ще кілька порад, які допоможуть довше зберігати полуницю свіжою: краще не ставити багато ягід одна на одну, щоб не травмувати ніжну м'якоть;якщо полуниця продавалася у картонному кошику, то в ньому її можна й залишити;не закривайте щільно контейнер з ягодами – краще зберігати їх без кришки. Якщо все зробити правильно, полуниця може залишитися свіжою до тижня. Нагадаємо, раніше ми писали про те, як правильно зберігати свіжу зелень. Читайте також : Скарбниця вітамінів: чому варто їсти полуницю та чи може вона зашкодити

Наталі Портман, Жустін Тріє та Жак Одіар виступили проти бойкоту ізраїльського режисера Надава Лапіда

Tue, 09 Jun 2026 18:15:00 +0300

КУЛЬТУРАTue, 09 Jun 2026 18:15:00 +0300 Понад 350 представників французької кіноіндустрії, серед яких акторка Наталі Портман, режисери Жустін Тріє та Жак Одіар, підписали відкритий лист на підтримку ізраїльського режисера Надава Лапіда. Він відмовився від участі в Марсельському міжнародному кінофестивалі через заклики до його бойкоту. Про це повідомляє The Hollywood Reporter. Лапід мав увійти до складу журі фестивалю, що відбудеться в липні. Однак частина кінематографістів, що підтримує Палестину, пригрозила відкликати свої фільми з програми, якщо режисер братиме участь у заході. Після цього Лапід вирішив відмовитися від участі у фестивалі. У відповідь понад 350 діячів французького кіно підписали відкритий лист, опублікований у газеті Le Monde. Його автори назвали культурний бойкот режисера "інтелектуальною поразкою". Серед підписантів — лауреатка "Золотої пальмової гілки" за фільм "Анатомія падіння" Жустін Тріє, режисер "Емілії Перес" Жак Одіар, продюсери Саїд Бен Саїд і Жюдіт Лу Леві, а також режисери Маті Діоп і Стефан Демустьє. РЕКЛАМА: У листі наголошується, що Лапід є одним із найпослідовніших критиків сучасної ізраїльської влади та політики уряду Беньяміна Нетаньягу. Автори звернення нагадують, що режисер протягом багатьох років публічно засуджує авторитарні та колоніальні тенденції ізраїльської держави, а його фільми неодноразово порушували тему насильства та відповідальності суспільства. "Те, що одного з найпослідовніших критиків власного уряду змусили відмовитися від участі у французькому фестивалі, має викликати занепокоєння далеко за межами цього конкретного випадку", — йдеться у листі. Надав Лапід живе у Франції з 2021 року. Його останній фільм Yes є сатирою на радикалізацію ізраїльського суспільства та реакцію культурного середовища на війну в Газі. Попри критичну позицію режисера щодо ізраїльської влади, частина пропалестинських активістів звинуватила його у співучасті в державній політиці через те, що стрічка частково фінансувалася Ізраїльським кінофондом. Саме це стало підставою для закликів бойкотувати режисера та його роботи. Автори відкритого листа наголошують, що митці не повинні нести відповідальність за дії держав, громадянами яких вони є, особливо якщо самі відкрито виступають проти політики своїх урядів. Вони порівнюють ситуацію Лапіда з досвідом російських та іранських режисерів-дисидентів, які критикують владу у власних країнах. На думку підписантів, присутність таких митців на міжнародних фестивалях створює значно більший політичний тиск на авторитарні режими, ніж їхнє виключення з культурного простору. Як приклад вони наводять російського режисера Андрія Звягінцева, який нещодавно отримав Гран-прі Каннського кінофестивалю за фільм "Мінотавр". Читайте також : "Мінотавр" Звягінцева: найчесніший фільм про сучасну Росію у Каннах?

Мої вісім років в Українському Інституті

Tue, 09 Jun 2026 18:05:00 +0300

КУЛЬТУРАTue, 09 Jun 2026 18:05:00 +0300 8 років тому я вперше наважилась спробувати себе в державній сфері. Маючи успішну кар'єру в приватних культурних інституціях і як незалежна експертка, я повірила, що мої знання і досвід можуть бути корисні державі. І хоча держава не була найпривабливішим роботодавцем, усвідомлення, що "держава – це ми", переважило. 8 дуже далеких років тому я подалася на відкритий конкурс директора Українського інституту і посіла на ньому друге місце. Переможець конкурсу Володимир Шейко запросив мене до команди креативною директоркою. За цей час змінився світ і наше місце у ньому: геополітичні потрясіння, світова пандемія та повномасштабне вторгнення. Попри всі труднощі ми разом збудували нову інституцію і експонентно нарощували голос України у світі через культуру. Моя робота в Українському інституті на сьогодні завершена. І перш ніж озвучити плани на майбутнє та оголосити про нову посаду, мені важливо підвести підсумки попереднього етапу. Рішення Міністерства закордонних справ України запросити до роботи в новій інституції представників незалежного сектору було сміливим та реформаторським. З перших днів роботи ми як "молоді бюджетники" (так нас охрестила Оксана Забужко в перші місяці роботи) мали мислити широко і масштабно, бути креативними, але зуміти реалізувати весь огром планів в умовах обмежених фінансових та людських ресурсів та неповороткого пострадянського законодавства. Водночас нам треба було будувати інституцію та збирати команду, визначати стратегію та вибудовувати процеси. Це було наче будувати космічний корабель прямо під час міжпланетного перельоту. Але можна подолати будь-які задачі, якщо маєш вмотивовану і спроможну команду. Український інститут – це команда унікальних фахівців, яких не готує жоден університет, які працюють на перетині культури і дипломатії, складного проєктного менеджменту в міжнародному контексті і водночас навігують між обмеженнями бюджетного фінансування та інтересами міжнародних партнерів, що фінансово підтримують значну частину діяльності інституту. Команда інституту самовіддано працює заради більшої мети і заслуговує на визнання та вдячність. РЕКЛАМА: Більшість людей уявляє культурну дипломатію подіями та проєктами. Але це лише верхівка айсберга. Насамперед це про побудову довірливих партнерських відносин, про розуміння потреб та можливостей і пошук форматів, які дозволяють досягати цілей усіх учасників процесу і розвивати присутність України у світі. Міжнародні культурні зв'язки, як частіше європейські колеги називають нашу сферу на відміну від скомпрометованого терміна "культурна дипломатія", спираються на мережу зв'язків та партнерств. Для сталої та видимої присутності у міжнародному культурному просторі необхідно вкладати величезні зусилля у створення довіри, на якій можливий спільний досвід. Значна частина роботи команди інституту і моєї – це плетіння невидимого мережива знайомств, спілкування та обговорення, в якому ми пізнаємо одне одного і в якому народжується майбутня спільна дія. Серед найбільших чи найбільш видимих проєктів Українського інституту згадаю три масштабні програми представлення української культури за кордоном: у 2019 році Рік культури Україна-Австрія, у 2022-2023 Сезон Україна-Британія разом із Єврофестивалем у Ліверпулі під час Євробачення, у 2025-2026 Сезон української культури у Франції. Кожна з цих програм складалася із десятків проєктів та сотень учасників. Але найважливіше, що ці програми мали тривалі партнерства та відкриті можливості для українських митців у наступні роки. Важливий напрям роботи Українського інституту – це довгострокові програми, які створюють сталі та передбачувані можливості для українських митців у світі: поїздки на шоукейси та фестивалі, промоція українських фільмів, підтримка виставок та резиденцій. Поширення інформації про українську культуру (Insight UA, Google Arts & Culture, Reddit, Wikipedia), публікації англомовних (та іншими мовами) матеріалів, нот, драматургічних текстів – усі ці формати заповнюють дефіцит знань про Україну та допомагають нашим митцям досягати своїх аудиторій. Ми започаткували програми публічних подій до Українського павільйону на Венеційській мистецькій бієнале, а також започаткували прозору конкурсну процедуру відбору проєкту на архітектурну бієнале уже як інституція-комісар. Серед окремих проєктів, які Український інститут організовував чи підтримував і які мали особливий резонанс, - концерт до сторіччя виконання "Щедрика" в Карнегі-гол у грудні 2022 року. Проєктів та програми, яких у портфоліо Українського інституту уже можна нарахувати під тисячу, є результатом встановлення сотень партнерств. Завдяки цьому тисячі українських митців представили свої твори мільйонам людей у різних куточках світу. І ці цифри самі по собі вражають, особливо якщо брати до уваги дуже обмежений ресурс – фінансовий та людський, — яким їх досягнуто. Але важливіше те, що ці зусилля призвели до суттєвих зсувів у сприйнятті України та її культури у світі: нас більше не сприймають як "частину росії", усвідомлюють відмінність української культури та мови від інших, інтерес до української культури зростає (після стрибка 2022 року, який очікувано впав у 2023, спостерігаємо плавне поступове зростання інтересу нині), можливостей для українців у світі стає більше, Україна не лише є учасником розмов, але й задає тренди у світі. І хоча ми досі бачимо намагання росії представляти свою культуру на різних форумах, загалом російська культура втратила більшість своїх майданчиків і повертати їх не вдається легко. Назовні діяльність Українського інституту видима перш за проектами. Але я вважаю найбільшим досягненням формування сталої інституції, спроможної проходити випробування і залишатись вірною своїй місії. Ми пережили випробування світовою пандемією та неможливістю організовувати події для великих кількостей людей, розгортанням повномасштабного вторгнення, браком фінансування, але продовжували працювати заради того, аби українська культура була спроможнішою, видимішою, впливовішою. Я добре пригадую перші тижні після початку вторгнення, коли ми тонули в шаленій кількості запитів від партнерів та медіа на коментарі, матеріали і партнерства. Ми цілодобово давали інтерв'ю, складали списки, перекладали тексти, контактували з українськими митцями. Завдяки цьому виникли сотні подій та матеріалів, яких могло б не бути, якби команда Українського інституту не напрацювала до цього мережу контактів, не мала готових матеріалів та наративів, а перш за все спроможних, відданих та ефективних людей. Український інститут працює на те, аби досягати системних та довготривалих змін. Змін, які стануться через 10-20-30 років. Зміни, які покажуть результати через 15-25-50 років. Але це зміни, які назавжди зафіксують місце України на світовій культурній мапі. Зміни, які відокремлять Україну в головах людей від "росії" та "російської сфери впливу", від "пострадянського світу" та "маленької країни між Європою та Росією". Нарешті на місці білого поля між Варшавою та Москвою мають з'явитись Київ, Харків, Одеса, Львів, Донецьк, Крим, Полтава, Конотоп, Ізюм та інші міста та місця зі своєю історією, архітектурою і сучасними інституціями та культурним середовищем. Перший мій робочий день в Українському інституті розпочався в липні 2018 року з наради на вулиці Інститутській. Неподалік від місць розстрілів Небесної сотні ми говорили із генеральним директором Володимиром Шейком та програмною директоркою Іриною Прокоф'євою про те, що готові вкласти свої знання, енергію та роки життя в те, щоб Україна мала гідну інституцію міжнародної культурної співпраці, гідну тих, хто віддав свої життя не лише за мрію (зокрема) про такий інститут, але за те, щоб він працював саме так, як і має: заради блага української демократичної держави. Після восьми років роботи я залишаю інститут із певністю, що команда буде вірна цінностям та місії, які визначали його усі ці роки, і вболіваю за подальші успіхи Українського інституту.

У Києві чоловік викинув собаку з вікна 6-го поверху – від травм тварина померла

Tue, 09 Jun 2026 17:54:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 17:54:00 +0300 У Києві після падіння з шостого поверху помер собака. Волонтери кажуть, що тварину з вікна багатоквартирного будинку викинув власник. Обставини справи з'ясовують правоохоронці, повідомили в Головному управлінні Національної поліції Києва. Фото: Сніжана Бугрік/Threads Зооволонтерка Сніжана Бугрік розповіла, що випадок трапився у Святошинському районі столиці. На місці були люди, які стали свідками загибелі собаки. Від отриманих травм після падіння пес породи Бішон помер на місці. РЕКЛАМА: Правоохоронці розпочали провадження за частиною 3 статті 299 Кримінального кодексу – жорстоке поводження з тваринами. Кривднику собаки загрожує до восьми років позбавленні волі. "Поліцейські продовжують працювати на місці події та з'ясовують усі обставини", – додали правоохоронці. Раніше на Дніпропетровщині поліціянти викрили неповнолітню дівчину, яка душила кота та знімала це на відео. Волонтери заявили, що підлітка шкодила тваринам ще з 2023 року, але досі правоохоронці не карали її за це. У поліції відкрили кримінальне провадження, а із родини дівчини згодом вилучили всіх тварин – двох котів і папугу. Читайте також : На Одещині чоловік викинув кошеня з шостого поверху, бо воно його дратувало

У селищі на Дніпропетровщині російський дрон знищив Свято-Успенський храм

Tue, 09 Jun 2026 17:45:00 +0300

КУЛЬТУРАTue, 09 Jun 2026 17:45:00 +0300У селищі Межова на сході Дніпропетровської області 9 червня внаслідок російської атаки загорівся Свято-Успенський храм. Про це повідомляє "Межівський меридіан". За попередньою інформацією, пожежа виникла після влучання російського безпілотника. Межова розташована приблизно за 10 кілометрів від лінії фронту і регулярно зазнає російських обстрілів та атак дронів. На оприлюднених фото та відео видно, як вогонь охопив будівлю. За попередніми даними, храм практично вигорів ущент. РЕКЛАМА: Як розповідають жителі громади, протягом понад двох десятиліть Свято-Успенський храм був духовним центром селища та однією з його головних візитівок. Тут проводили богослужіння, хрестини, вінчання та прощання з померлими. Перший Свято-Успенський храм у Межовій був зведений у 1830 році на честь Успіння Пресвятої Богородиці. У 1972 році радянська влада зруйнувала святиню, а згодом на її місці побудували школу. Після відновлення діяльності громади вже за часів незалежної України віряни отримали для богослужінь приміщення колишньої лікарні. Наприкінці 1990-х років розпочалося будівництво нового храму, який освятили 7 вересня 2002 року. Кілька років тому у ньому провели масштабну реконструкцію, оновили іконостас та внутрішнє оздоблення. Фото храму у 2026 році, "Межівський меридіан" Фото храму у 2026 році, "Межівський меридіан" У листопаді 2025 року храм зазнав пошкоджень внаслідок російського обстрілу. Тоді були пошкоджені центральний купол, фасад, двері та церковне начиння. Попри руйнування, будівлю вдалося відновити. Настоятель храму отець Георгій каже, що для громади це важка втрата. "Дуже важко зараз щось говорити. Це місце, де ми всі разом молилися всією громадою. Тут були наші радості й наші скорботи, наші молитви за мир і за наших захисників. Але ми все відбудуємо", – сказав настоятель храму отець Георгій . Наразі інформація про остаточний масштаб руйнувань уточнюється. Місцеві жителі та духовенство вже заявляють про намір відновити храм після завершення бойових дій та стабілізації безпекової ситуації. Читайте також : Фото "Диво апокаліптичного світу": військовий показав гніздо пташки, звите з дронового оптоволокна

Чому на Одещині школярі писали НМТ майже 13 годин? Пояснення УЦОЯО

Tue, 09 Jun 2026 17:11:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 17:11:00 +0300Доповнено 09.06.2026 о 19:45 В Українському центрі оцінювання якості освіти пояснили, чому на Одещині школярі писали Національний мультипредметний тест (НМТ) майже 13 годин. Через тривалі повітряні тривоги учасникам пропонували завершити тестування і взяти участь у додатковій сесії, проте більшість із них відмовилась. Про це у коментарі для "УП. Життя" розповіла директорка УЦОЯО Тетяна Вакуленко. У Міністерстві освіти і науки додали: того дня лише 105 учасників написали заяви про участь у додатковій сесії через тривогу. Водночас попри можливість скласти НМТ в інший день приблизно тисяча осіб добровільно вирішила продовжити тестування. РЕКЛАМА: За словами Тетяни Вакуленко, взяти участь у додатковій сесії НМТ можна, якщо загальна тривалість повітряних тривог становить понад 2,5 години. "Всі учасники, які залишилися для проходження оцінювання після цього терміну, – це ті, кому запропонували взяти участь у додатковій сесії, але вони відмовилися. Учасникам нагадували декілька разів про те, що вони можуть у будь-який момент припинити проходження тестування і написати заяву на участь у додатковій сесії. Вони хотіли отримати результати саме в цей день, тому ухвалили таке рішення (писати далі – ред.)", – сказала Вакуленко. Очільниця УЦОЯО зазначила, що відповідальний за пункт тестування спільно з регіональним центром оцінювання якості освіти може ухвалити рішення про припинення тестування. Водночас якщо учасники разом з батьками просять продовжити оцінювання, то їм йдуть на зустріч. "Насправді, це величезна робота працівників тимчасових регуляційних центрів, коли вони на запит учасників працюють впродовж такого великого часу. Ми б хотіли мати обмеження на тривалість, але розуміємо, що це дуже обмежить права самих вступників і вступниць", – зауважила Тетяна Вакуленко. Вона розповіла, що центри не зобов'язані забезпечувати учасників їжею. "Ми пропонуємо учасникам мати із собою напої та їжу для перекусу, який вони мають змогу спожити впродовж 20-хвилинної перерви. В більшості тимчасових регуляційних центрів були на місці батьки (вони про це пишуть), які привозили їжу і напої своїм дітям. Це питання вирішувалося на місцях. Учасників просили припинити оцінювання і погодитися на додаткову сесію, але в більшості випадків вони цього не хотіли, і тоді батьки їх підтримували на місці і приносили в укриття воду та їжу", – сказала очільниця УЦОЯО. Тетяна Вакуленко зазначила, що загалом під час тривоги учасники не можуть користуватися мобільними телефонами, проте в ситуації, в якій вчора опинилися школярі з Одещини, їм дозволили використовувати пристрої для контакту з батьками. Раніше випускниця у Вінниці заявила про зірваний тест і бездіяльність інструкторів. Технічні труднощі під час проходження НМТ завадили дівчині успішно пройти оцінювання. Примітка: текст змінено. Додано інформацію про кількість учасників, які вирішили продовжити тестування. Читайте також : "Перевірка на нервовий зрив": омбудсмен розкритикував формат НМТ

У Мінцифри оновили національний словник термінів зі штучного інтелекту

Tue, 09 Jun 2026 16:50:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 16:50:00 +0300 У Міністерстві цифрової трансформації України презентували оновлену редакцію словника термінів у сфері штучного інтелекту. До неї увійшли 40 сучасних понять, які відображають останні технологічні тренди та актуальні міжнародні практики регулювання, повідомили у Мінцифри. Серед нових понять: ШІ-слоп – низькоякісний масовий контент від генеративного ШІ, де швидкість тиражування важливіша за точність і змістовність;ін'єкція запиту – маніпуляція мовною моделлю за допомогою специфічно сформульованих текстів;дрейф моделі – втрата моделлю точності через зміну реальних даних із часом;суперінтелект – ШІ-системи, здатні до самовдосконалення. Вони значно перевершують когнітивні можливості людини в усіх сферах: від творчості до стратегічного мислення та розв'язання складних проблем;системний запит (початковий контекст) – стартова інструкція для ШІ перед взаємодією з користувачем. Вона встановлює контекст, правила та стиль роботи на всю сесію. "Кожне визначення має англійський відповідник. Це допоможе фахівцям однаково розуміти процеси під час розроблення ШІ-продуктів або створення законів", – йдеться в повідомленні Мінцифри. РЕКЛАМА: Штучний інтелект стрімко розвивається, тому словник не претендує на вичерпність, зазначили в Міністерстві. За потреби він буде доповнюватися та оновлюватися відповідно до розвитку технологій, професійної практики й міжнародних підходів. Раніше в Україні запустили безплатні курси з ШІ для школярів і вчителів. Читайте також : Довіра замість тотального контролю: як батькам вижити в цифровому світі дітей

На Львівщині переорали популярне макове поле, де масово фотографувалися українці

Tue, 09 Jun 2026 16:41:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 16:41:00 +0300 На Львівщині переорали макове поле, яке останніми тижнями приваблювало натовпи охочих зробити гарні світлини. Тепер на ділянці планують посадили квасолю, розповів її власник Сергій Шелемба виданню ZAXID.NET. У соцмережах писали, що фотосесії шкодять маку. Власник ділянки поблизу Ожидова заперечив і пояснив, що насправді червоні квіти виконували роль сидератів – рослин, які тимчасово вирощують для покращення структури та родючості ґрунту. При цьому поле переорали планово, а не через загрозу пошкодження урожаю. "Зараз ми все передискували (повторно обробили для розпушування та зрізання бур'яну – ред.) й загнали в землю. Це все буде перегнивати й віддаватиме мікроелементи. Далі плануємо посадити квасолю", – розповів Сергій Шелемба. РЕКЛАМА: Чоловік також заперечив інформацію, що нібито скаржився на масові потоки туристів. "Ніхто зі мною не спілкувався. Я сам сміявся з того, що людям під час війни цікаві фотографування, цікаво виставляти фото, як вони красиво виглядають, коли на війні гинуть хлопці", – сказав фермер. Попри значну увагу українців до поля власник не планує створювати там туристичної локації. Чому в соцмережах активно обговорюють макові поля? Останніми днями в соцмережах з'явилися десятки фото та відео з полів, рясно всіяних маковими квітами. Дехто робив знімки, коли проїжджав повз такі ділянки, хтось – приїжджав до них спеціально для фотосесій. Переглянути в Threads Одним із популярним місць стало поле біля Ожидова. Користувачі опублікували відео, на яких видно натовпи туристів, а також десятки автівок біля дороги. Переглянути в Threads Переглянути в Threads Українці робили знімки цілими родинами на тлі червоного моря з квітів. Однак деякі туристи для вдалої світлини заходили далеко в поле, витоптуючи квіти. Частина навіть заїжджала у квіти транспортом – машинами та мотоциклами. Переглянути в Threads Переглянути в Threads Через шкоду рослинам у соцмережах вибухнули жваві обговорення, які посилила інформація, нібито власник одного з полів скаржиться на навалу туристів. Фотографка Ольга Лікунова написала, що в особистому спілкуванні чоловік "ледве не плакав", коли описував шкоду від масового потоку людей на полі, де вирощує рослини для олії. При цьому йшлося не про маки, а рижій – однорічну рослину з блідими або золотисто-жовтими квітами. Згодом вона уточнила, що поділилася деталями розмови із власником поля на Київщині, а не Львівщині. Раніше на Говерлі планували 90-хвилинний виступ діджея в "сезон тиші"., яким мали встановити національний рекорд. Після критики подію перенесли. Кандидатка біологічних наук Оксана Станкевич-Волосянчук розповіла, що було не так із "гучним рекордом". Читайте також : В Індії померла 65-річна слониха, яку фарбували у рожевий для російської фотографки

"Із фронту – в тил": військові дроном евакуювали з позицій кішку з п’ятьма кошенятами

Tue, 09 Jun 2026 16:36:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 16:36:00 +0300 Військові за допомогою дрона евакуювали з позицій кішку з п'ятьма кошенятами. Спецоперація отримала кодову назву "Мяу-Мяу". Про це розповіли у 118 окремій механізованій бригаді. "Коли різні бригади показують роботу важких гексакоптерів "Вампір", зазвичай це про нічні скиди, знищення бронетехніки, випалювання бліндажів чи доставку продуктів. Але наша історія зовсім інша – вона про порятунок. Пілоти мотопіхотного батальйону 118 окремої механізованої бригади провели унікальну гуманітарну місію під кодовою назвою "Мяу-Мяу". З однієї з передових позицій за допомогою великого дрона вони успішно евакуювали кішку з п'ятьма кошенятами", – йдеться в публікації. Тварин сфотографували після переміщення "з фронту – в тил". Фото: 118 окрема механізована бригада Фото: 118 окрема механізована бригада Фото: 118 окрема механізована бригада Фото: 118 окрема механізована бригада Фото: 118 окрема механізована бригада Фото: 118 окрема механізована бригада Фото: 118 окрема механізована бригада Фото: 118 окрема механізована бригада Раніше військові за допомогою дрона евакуювали з позицій кота та собаку. Чотирилапі пролетіли 12 кілометрів. Читайте також : Відео У Кропивницькому надзвичайники евакуювали сотні тварин із затопленого притулку

Піца з балкона: як одна вдала ідея зробила норвежця зіркою соцмереж

Tue, 09 Jun 2026 16:02:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 16:02:00 +0300 В Осло чоловік відкрив "ресторан" у квартирі і продає піцу просто з балкона третього поверху. Під вікнами його помешкання – черги з десятків людей. Серед поціновувачів "піци з балкона" – місцеві мешканці та туристи. Відео, як Пітер Гран спускає замовлення у кошику, стали вірусними у мережі. @eatingwithtod VIRAL PIZZA ON A BALCONY IN OSLO 🍕 🇳🇴 Full video on YouTube - link in bio. It’s the simple things in life that give you greatest of pleasures. 📍 @pizzafrombalcony #pizza #oslo #pizzalover #norway #viralfood ♬ original sound - Eating with Tod Історію унікального піцайоло з Осло розповіло видання CNN Travel. Ідея виникла спонтанно У серпні 2024 року Пітер Гран байдуже спостерігав, як батько і брат роблять стіл на балконі. Раптом він усвідомив, що чує кожне слово перехожих унизу. Поруч стояла духовка для піци, яку він так любив готувати. І раптом в голові все склалося! Брат охоче підхопив ідею і вже наступного тижня почав майструвати кухню на балконі. РЕКЛАМА: Пізніше Пітер Гран розклеїв плакати по району і запросив людей на урочисте відкриття. Він встановив лише одне правило: жодних відвідувачів у будинку! У перший день вдалося продати 23 піци. Це був лише початок. Сьогодні "Pizza From a Balcony" – злагоджена машина, якою керують понад 30 волонтерів. Балкон працює дві години на тиждень і лише 16 тижнів у році. View this post on Instagram A post shared by Pizza From a Balcony (@pizzafrombalcony) Про початок продажу гості дізнаються із соцмереж. Відвідувачі формують живу чергу під балконом і викрикують замовлення. Лише після цього їхнє ім'я додають до списку очікування. "Піца з балкона" зареєстрована у Норвезькому управлінні з безпеки харчових продуктів (Mattilsynet), яке регламентує продаж домашніх страв. Для тимчасової закусочної додаткова ліцензія не потрібна. Суворі правила існують тільки для великих кухонь, пояснює Гран. Усе тримається на довірі Відвідувачі оплачують замовлення через місцевий мобільний застосунок, схожий на PayPal. При цьому ні власник "піцерії", ні його команда не контролюють оплату, адже в цей час працюють із замовленнями. Пітер Гран каже, що все тримається на довірі. "Ви вірите, що я дотримуюся гігієни і ви не отруїтеся. А я маю вірити, що ви заплатили. Гадаю, що це показує найкраще в людях", – каже норвезький піцайоло. View this post on Instagram A post shared by Pizza From a Balcony (@pizzafrombalcony) Ця довіра поширюється і на сусідів: місцевих завжди годують першими на знак подяки за те, що вони дозволили піцерії працювати. "Одного заздрісного сусіда було б достатньо, щоб усе це заблокувати", – каже Гран. Попри популярність, яку принесли йому соцмережі, сам чоловік уникає публічності. "Я роблю це для своїх сусідів. Що більше уваги ми отримуємо в мережі, то довше вони чекають на свою піцу. Хайп створює нескінченні черги", – пояснює чоловік. Зі слів Грана, йому приємно отримувати лайки у соцмережі, але ще приємніше зустрічати сусідів, які приходять до нього і цінують його піцу. Нагадаємо, раніше ми писали про те, чим відрізняється робота кухаря в Україні та Антарктиці Читайте також : Не Париж: яке місто стало гасторономічною столицею у 2026 році за версією Time Out

"Опера помре, якщо не зміниться". Директор Мет Пітер Ґелб та диригентка Кері-Лінн Вілсон про українську премʼєру "Матерів Херсона"

Tue, 09 Jun 2026 16:00:00 +0300

КУЛЬТУРАTue, 09 Jun 2026 16:00:00 +0300 4 червня, в День вшанування пам'яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Росії проти України, в Національній опері України відбулася світова премʼєра "Матерів Херсона" – опери про російську окупацію та викрадення українських дітей, яку Метрополітен-опера замовила композитору Максиму Коломійцю на лібрето Джорджа Бранта. Тривалість концертної версії, яку показали в Києві, не перевищує півтори години, але стислість історії та стрімкість дії підсилюють ефект швидких рішень херсонських жінок та руху в невідомість, вглиб ворожої країни, крізь власні сумніви та чужу недовіру. Сцена заповнена: крім оперних солістів, на ній перебувають оркестр та хор Національної опери, дитячий хор КДМЛ імені Миколи Лисенка, ансамбль "Київська камерата". Частину сценічної дії розʼяснює вивченою українською канадійка українського походження, диригентка Кері-Лінн Вілсон, решту аудиторія дізнається через субтитри. На відміну від багатьох нових опер Мет, "Матері Херсона" не мають під собою художньої основи у вигляді роману чи пʼєси. Замість неї – десятки глибинних інтервʼю з батьками та дітьми, які стикнулися з російською політикою масового викрадення та перевиховання дітей, консультації з благодійною організацією Save Ukraine і ретельний фактчекінг (детальніше про цю частину роботи УП.Культура писала в інтерв'ю з українськими продюсерками проєкту Сашою Андрусик та Галиною Григоренко). Головні героїні – двоє матерів і бабуся у виконанні солісток Мар'яни Мазур, Анастасії Поважної та Анжеліни Швачки – збірні образи українських жінок, голоси з великого хору плачів і вагань, конкретизовані у вірі, відвазі та материнській любові. Мʼяка сила та витривалість жіночих історій російсько-української війни в партитурі Коломійця оформлюються в широкі полотна, де українська мелодика варіюється від колискових до сучасного міського фольклору, а сьогоднішнє прочитання народного мелосу спирається на багату традицію попередників. РЕКЛАМА: Коломієць стягує різнорідні елементи – реальні й напівуявні – у єдину композицію й перевинаходить сучасну українську оперу на стику академічного, традиційного та популярного мистецтва. Єдиною реальною персонажкою такого оперного докуфікшна є Марія Львова-Бєлова, уповноважена з прав дитини при президенті РФ. Її арія – модерністичний біг-бенд джаз із гротескною ритмікою, що змушує згадувати Шостаковича, Булгакова та ціле століття російсько-совєтської дияволіади – є негативним піком сюжету, вершиною його антиісторії. Пропаганда приправлена сентиментальністю замість реальної любові – диявольський винахід, точно схоплений у музиці й залишений без прикрас. Майже відсутня дистанція в часі та болючість подій разом із насиченим лібрето та багатою оркестровкою створюють катарсичний ефект. Підняття реальності на рівень мистецтва, зовсім у дусі класичної естетичної теорії, зближує мистецькі форми та прийоми, які віддрейфували в часі так далеко, що саме їхнє співіснування, попри естетичну органічність, викликає неабиякий подив. Разом із переживанням реальної близькості трагедії глядачів не покидає відчуття перебування в соціально зарядженій опері XIX століття. "Так і має бути", – стверджує директор Метрополітен-опера Пітер Ґелб. Про нову оперу як повернення до класичних принципів та десятки рішень, що стоять за постановкою "Матерів Херсона", Ґелб та Кері-Лінн Вілсон розповіли Олені Погонченковій у спеціальному інтерв'ю для УП.Культура напередодні української премʼєри. Премʼєра "Матерів Херсона" в Метрополітен-опері призначена на сезон 2027/2028, премʼєра у Польській національній опері відбудеться в жовтні цього року. Ідея провести світову прем'єру в Києві зʼявилася пізніше, ніж були оголошені ці дати – як і чому таке рішення було прийнято? Пітер Ґелб: Гадаю, це була моя ідея. Вона виникла в розмові з першою леді, Оленою Зеленською, рік тому. Тоді я сказав, що якщо ми зможемо вчасно підготуватися, то зробимо це. І ось ми тут. Українська громадськість дуже добре знає цю історію, але ми хочемо, щоб ви також знали, що про вас не забули. Ми хочемо, щоб люди тут знали, що Метрополітен-опера, яка є найважливішою інституцією зі сценічних мистецтв у Америці, підтримує Україну. Ми представляємо цей проєкт світові, який досі недостатньо обізнаний з проблемою викрадення українських дітей. Отже, з одного боку, ми хочемо, щоб світ знав про цю проблему. З іншого – хочемо, щоб Україна знала, що ми розповідаємо про це світові. Репетиції до опери "Матері Херсона" Анастасія Телікова Чи є "київська" версія фінальною? Пітер Ґелб: Не зовсім. Коли з'являється новий оперний твір, це не схоже на книгу чи картину – тут завжди є можливість внести зміни. І частина творчого процесу полягає в тому, щоб побачити, як опера працює з аудиторією та як доповнюється. Навіть за премʼєрою повної версії у Варшаві, я впевнений, послідують зміни, і в Метрополітен-опері премʼєра також буде іншою. Музичні твори завжди мають перевагу часу та досвіду, а різні виконання створюють можливості для змін. Композитор Максим Коломієць був обраний у конкурсі від Метрополітен-опери, в якому обійшов 74 учасників та учасниць. Мет проводили цей конкурс виключно серед українських композиторів? Пітер Ґелб: Так, виключно серед українських. І ми дуже задоволені роботою Максима, він неймовірно обдарований композитор. Важливо було, щоби музику написала людина, яка розуміється на українській музичній традиції. Але я також хотів мати лібрето англійською, аби залучити якомога ширшу аудиторію, оскільки цей проєкт розрахований на міжнародне прослуховування. Ми хотіли переконатися, що його мова буде універсальною. Так, музика сама по собі універсальна. Але англійська з мовної точки зору є найпоширенішою, тому ми запросили лібретиста Джорджа Бранта. Український письменник Мирослав Лаюк у найкоротші терміни переклав лібрето Бранта для цієї премʼєри. Музика Максима Коломійця в "Матерях Херсона" дуже насичена українською традицією: як академічною, так і фольклорною, й навіть популярною. Чи ви дізналися щось нове про українську музику або, можливо, перевідкрили щось у ній, змінили перспективу тощо? Кері-Лінн Вілсон: Максим зʼявився достатньо пізно в моєму власному дослідженні української музики – і це добре, тому що він сучасний артист, який пройшов європейську школу, на нього вплинула електронна музика та інші нові техніки. Моя українська освіта почалася, по суті, зі створення Ukrainian Freedom Orchestra у 2022 році: я вивчала українські твори, які ми мали виконувати на перших гастролях. Щоліта ми обираємо новий український твір, але, на жаль, ми граємо лише раз на рік. Коли мене запросили стати керівницею цього оркестру, великим аргументом була можливість розібрати твір Євгена Станковича, живої легенди української музики. Коли в 2024 році нас із "Київською камератою" (Вілсон є головною диригенткою Національного ансамблю солістів "Київська камерата" з 2024 року – прим. ред.) запросили в Карнеґі-хол, мене запитали: "Який репертуар ви хотіли б диригувати?". І я відповіла, що це має бути виключно український репертуар, бо це було щось нове для Нью-Йорка. Це був репертуар "Камерати": деякі твори з нього – неймовірно складні, як, наприклад, концерт для скрипки Володимира Зубицького. Це дослідження української музики є також новим для українських музикантів, які грають в "Камераті", бо вони звикли грати чехословацьку музику, російських романтиків… Ці музиканти народилися в Україні, але вчилися в консерваторіях деінде, найчастіше в Москві. Тож для них це велика гордість – перевідкривати всю українську музику, включно з композиторами, які перебували під радянським гнітом, чиї твори ніколи не виконувалися. Є величезний корпус творів, які ніколи не записували або рідко виконували. Разом із "Камератою" ми повертаємо їх. Репетиції до опери "Матері Херсона" Анастасія Телікова Для Максима опера – це дещо нова форма. Він написав лише одну оперу до "Матерів Херсона". До того ж, ця історія про те, що відбувається сьогодні. Ідея полягала в тому, щоб дослідити фольклорні елементи, які він міг би інтегрувати в художній стиль, який, відповідно, не повинен бути надто сучасним. Стиль Максима дуже витончений і складний, тож для опери він занурився в історію академічної музики, повернув у музику мелодійні та множинні елементи. Часто це були відомі теми, пісні – речі, які він намагався уявити в опері. Я думаю, що у нього є своя власна мова, але цей талант також інтегрує те, що українці впізнають у його музиці. Великі композитори робили такі речі протягом усієї історії музики. Пітер Ґелб: Я вважаю, що Максим дуже обдарований. І мені цікаво спостерігати, як він порається з викликами опери. Він цікавиться дуже сучасними стилями української композиції. Але також він розуміє, я думаю, що для того, щоб ця опера знайшла відгук у публіки, вона має бути доступною, і вона також має бути тональною. І це, можливо, навпаки, якраз вплив Мет на Максима. Багато музичних критиків вважають, що для того, щоб мистецтво було хорошим, воно має бути складним. Я з цим не погоджуюся. Мистецтво має бути стимулюючим, оригінальним, але воно не повинно бути недоступним. І ми говоримо про публічне мистецтво. Щоб мистецтво мало публічний успіх, воно мусить зворушувати людей інтелектуально та емоційно. На мою думку, одне без іншого неможливе. Але критики так не вважають. Наприклад, Нью-Йорк Таймс щоразу, коли ми робимо щось нове, пише негативну рецензію. Думаю, вони просто не можуть змиритися з ідеєю, що ми замовляємо створення нової музики не для них, а для публіки. Але коли Верді писав музику, коли Пуччіні писав музику, чого вони хотіли? Успіху. Вони хотіли, щоб публіка їх любила. У 1980-х роках я був менеджером піаніста Володимира Горовиця з Києва. І він під час антрактів просив мене: "Пітере, вийди, будь ласка, у вестибюль і послухай, що про мене говорять". Як відбувається конкурс на композитора нової опери від Мет? Пітер Ґелб: Ми відслуховуємо сотні заявок… Фінальне рішення виношу я, але в нас працює фантастичний драматург Пол Кремо, який проводить попередню оцінку. Він слухав кожну заявку й ділився результатами зі мною. Постановка опери – це дуже дорого, тому ми замовляємо постановку, в даному випадку згідно з оперною ініціативою Лінкольн-центру (культурний комплекс у Нью-Йорку, до якого входить Метрополітен-опера – прим. ред.). Ми в Мет обрали Максима Коломійця й підключили його до програми, а також надали йому партнера-лібретиста. Через війну ми суттєво пришвидшили процес створення опери. Зазвичай така програма триває рік чи два, після неї починається тривала стадія майстерок – може пройти п'ять чи шість років, перш ніж буде створена сценічна версія. Але цього разу ми акселерували підготовчий етап й досить рано залучили композитора та лібретиста. Ще трохи згодом ми запросили польську режисерку Барбару Висоцьку. Приблизно тоді ж я звʼязався з Польською національною оперою щодо можливого партнерства. Я хотів, щоб премʼєра відбулася якомога швидше. І я знав, що польська опера не планує настільки далеко, як Мет. Вони з радістю погодилися провести премʼєру в жовтні цього року. Опера "Матері Херсона" Анастасія Телікова Наскільки тематика творів впливає на фінансування та рішення донорів? Пітер Ґелб: Я не дозволяю грошам впливати на творчий процес. Реакція аудиторії може впливати. Тому що опера – це вид мистецтва, призначений для публіки. Але коли я прийшов на цю посаду 20 років тому, я сказав донорам та раді Мет, що вони можуть звільнити мене, коли тільки забажають, але не можуть визначати, що мені робити. Пітере, під вашим управлінням Мет значно змінив свою стратегію. Такої кількості нових опер та сучасних постановок академічне середовище не бачило, можливо, століття. Ви також замовляєте опери на сучасні сюжети, які часто торкаються чутливих тем і політичних питань. Наскільки складно працювати з ними в такому консервативному середовищі? Адже масова аудиторія все ще сприймає оперу як щось аполітичне й відірване від реальності. Пітер Ґелб: Я вважаю, що для того, щоб опера вижила, щоб опера розвивалася як мистецтво, щоб вона існувала в майбутньому, вона повинна охоплювати теми, які цікавлять публіку сьогодні. Справді, опера була такою завжди. Це змінилося приблизно за останнє століття. Але коли Моцарт написав "Весілля Фігаро", це було дуже сміливе дослідження різниці в класовій структурі, написане під час Французької революції. Коли Бетховен написав "Фіделіо" у XIX столітті, це була політична заява проти тиранії та депресії. Коли Пуччіні написав "Тоску", вона протистояла політичному гнобленню. Опери часто розповідають дуже складні історії. Верді написав оперу про вбивство короля Швеції – "Бал-маскарад". Цензори змусили його перенести сюжет у Бостон, штат Массачусетс. Він також написав "Травіату" – про соціальні проблеми того часу, про секс-робітниць, куртизанок, і ті ж цензори змусили його перенести сюжет на століття раніше, ніби на той момент ці проблеми вже були вирішені. Отже, опера завжди історично мала справу зі складними та суперечливими темами. Іронічно, тому що музичні критики – науковці, історики, так звані поборники чистоти опери – ігнорують правду про неї, яка полягає в тому, що опера споконвіку була сміливою та навіть провокаційною. І вона має бути такою й сьогодні, так само, як візуальне мистецтво, як кіно. Вона помре, якщо не зміниться. Тому я твердо переконаний, що ми повинні будувати звʼязок із публікою, досліджувати ідеї разом. Це не обов'язково мають бути жорсткі політичні ідеї. Щойно ми поставили чудову оперу про Фріду Кало і Дієго Ріверу, "Останній сон". Це фантазія про те, як вони знову поєднуються у смерті. На початку цього сезону ми поставили "Дивовижні пригоди Кавальєра і Клея" за романом Майкла Шабона. Це історія про єврейських підлітків, один з яких тікає з Праги під час Другої світової війни та приїжджає до свого двоюрідного брата в Бруклін, і вони створюють комікси про супергероя Ескапіста, який бореться проти сил фашизму та Гітлера. Або "Невинність", опера Кайї Сааріаго на сюжет Софі Оксанен, про збройне насильство у школах. Опера "Матері Херсона" Володимир Раєвський Наша робота полягає в тому, щоб зробити оперу актуальною, цікавою, змістовною та розповісти історії, про які люди хочуть знати. Коли я очолив Метрополітен-оперу 20 років тому, вона була відома чудовими співаками та оркестром, але нічим більше. Мет робив одне й те саме знову і знову. Сьогодні найкращі співаки та співачки вірять у нову оперу, готові витрачати час і вивчати нові партії, тому що розуміють – це шлях до майбутнього. У Нью-Йорку в акторському складі "Матерів Херсона" буде Александра Курцак, одна з наших провідних сопрано, яка співає в "Мадам Батерфляй", "Травіаті" та "Богемі" на сцені Метрополітен-опери. Також Ерін Морлі, колоратурне сопрано, виконує багато головних партій, зокрема партію Олімпії в "Казках Гофмана" Оффенбаха, а цього сезону співає головну роль у "La Fille du Régiment" Доніцетті. У випадку настільки великої мистецької форми, такої, що потребує часу й зусиль багатьох людей для опрацювання всіх нюансів, наскільки ризиковано працювати з нетривкими, повсякденними темами, які часто повʼязані з інформаційним надлишком? Наприклад, в "Матерях Херсона" йдеться про лайвстрім-функцію Телеграма та українські меми воєнного часу. Пітер Ґелб: Уся література та мистецтво сповнені образів, які вже давно не в моді. Я думаю, що це той випадок, коли потрібно дивитися не на деталі, а на загальну картину. Якщо історія захоплива, якщо вона має універсальну привабливість, вона працює. А ця історія має універсальну привабливість. По суті, це історія героїзму, історія про звʼязаність у любові та боротьбу з пригніченням. Це теми, на які мистецтво висловлювалося протягом усієї історії людства. Я думаю, що кожна історія може використовувати умовності світу, в якому ми живемо, умовності часу, в якому це відбувається. Мене набагато більше турбує, щоби історія мала силу та вплив на людей, напряму їх торкалася. А якщо це трагедія, щоб вона мала катарсичний аспект. "Матерів Херсона" складно назвати лише трагедією, адже в цій історії, особливо в музиці, дуже багато надії. Пітер Ґелб: Можливо, навіть забагато. Але без надії неможливо вижити. Я тут, бо маю надію. Кері-Лінн Вілсон: Диригувати такою оперою – дуже емоційний досвід. Я маю стримувати сльози. На останні два тижні випало кілька масованих обстрілів Києва, але музиканти завжди приходили на репетиції вчасно. У декого навіть вибило вікна в квартирах. В Європі музиканти можуть пропустити репетицію, коли почуваються не дуже. Досвід роботи з українськими музикантами дає мені нову перспективу на мою роботу, а ще – енергію робити більше, допомагати більше. Диригенти повинні дистанціюватися від емоцій, бути засобом для точного перенесення емоції від музикантів до слухачів, але це ніколи не власні емоції. У "Матерях Херсона" таке завдання для мене становить виклик, коли це, наприклад, частина з дитячим хором, з дітьми, які співають "мама, мама". І це співають діти, які останні чотири роки сидять у бомбосховищах ледь не щоночі. Вони, можливо, не памʼятають, що було до цієї війни. Робота з українськими музикантами робить мене різнобічною й досвідченою диригенткою. Коли я повертаюся до диригування Бетховена з оркестром, я відчуваю професійну зрілість. Речі, через які я раніше нервувала чи почувалася невпевнено, більше не мають значення. Керрі-Лін Вілсон під час концерту. Анастасія Телікова Премʼєра "Матерів Херсона" в Нью-Йорку запланована на сезон 2027/2028, чи плануються ще якісь заходи після чи навколо неї? На пресконференції йшлося про документальний фільм. Пітер Ґелб: Існує ймовірність того, що документальний фільм буде знято до того, як опера повернеться в Україну, після нью-йоркської премʼєри. Я не можу вдаватися в подробиці, бо це не моя відповідальність. Шкода, що я більше не знімаю документальні фільми. Якби я досі був режисером-документалістом, я б обовʼязково зняв такий фільм, але в мене немає часу на це. Наразі є перемовини щодо створення документального фільму про європейську премʼєру. Я не можу говорити за інших, але я би не виключав також можливості американського документального проєкту. Наразі конкретних планів немає. Щодо затверджених планів, то буде пряма трансляція "Матерів Херсона" в кінотеатрах близько сімдесяти країн. Поки, на жаль, не в Україні, бо через війну організувати таке дуже складно. Але ми пропонували проводити такі покази в Україні, тож, хтозна, можливо, варто буде розпочати їх саме цією оперою. За два роки багато що може змінитися. Кері-Лінн Вілсон: Також цього року Deutsche Grammophon випустили наші з Ukrainian Freedom Orchestra записи: Симфонію №5 Бетховена та сюїту Максима Коломійця з "Матерів Херсона". Пітер Ґелб: Таким записом-передвісником ми ніби встромляємо прапор у землю – велика премʼєра наближається. Читайте також : "Довести проєкт такого масштабу до постановки – вже великий прецедент для нашої музики". Продюсерки української прем'єри опери "Матері Херсона" про співпрацю з Мет

"Усі чекали на диво": у Києві померла студентка, яка постраждала через обстріл 2 червня

Tue, 09 Jun 2026 15:11:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 15:11:00 +0300 В одній з лікарень Києва померла студентка Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Ірина Забудько, яка постраждала внаслідок обстрілу в ніч на 2 червня. Попри зусилля лікарів, життя дівчини не вдалося врятувати, повідомив її викладач, кандидат психологічних наук Всеволод Зеленін. "Ми усі вірили, сподівалися, молилися та чекали на диво. На жаль, сьогодні серце Ірини зупинилося. Важко знайти слова, коли йде така молода, світла й красива людина. Особливо боляче усвідомлювати, скільки планів, мрій і можливостей залишилися нездійсненними", – написав професор УДУ. Для фінансової підтримки матері загиблої дівчини триває збір. РЕКЛАМА: Нагадаємо, в ніч на 2 червня російські війська здійснили комбіновану атаку по Києву. Пожежі та руйнування виявили в семи районах столиці, зокрема постраждали п'ять медичних установ та 11 закладів освіти. Серед загиблих киян була матір двох дітей, чиї обидва сини отримали поранення. Старшому чотирирічному хлопчику лікарі провели невідкладну операцію – він отримав вибуховий перелом ліктьового суглоба та множинні рани. Його дворічний брата зазнав менш серйозних поранень – його лікуватимуть амбулаторно. Читайте також : У Києві через обстріл загинула мати двох дітей, один із її синів – у важкому стані