Українська правда. Життя

Коли закінчаться дощі? Прогноз погоди на середину червня

Tue, 09 Jun 2026 14:16:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 14:16:00 +0300 У найближчі кілька діб у більшості областей України буде мінлива погода. У денні години варто очікувати на типові літні короткочасні дощі з нерівномірним розподілом як за територіями, так і за інтенсивністю. Тиск і вологість також коливатимуться протягом тижня. Про погодні тенденції середини червня 2026 року та те, коли закінчаться дощі, "УП.Життя" розпитала синоптика Українського гідрометеорологічного центру Івана Семиліта. 10-11 червня У середу та четвер на заході, півдні та сході вдень очікуються короткочасні дощі з грозами, в інших регіонах України – опадів не передбачається. Температура повітря коливатиметься: від 10° до 18°C – вночі; від 20° до 28°C – вдень. Синоптики Українського гідрометеорологічного центру надають найбільш достовірний прогноз погоди на найближчі чотири доби, оскільки подальші оцінки мають орієнтовний характер. 12-13 червня У пʼятницю та суботу місцями прогнозуються дощі та грози. Лише у західних та північних областях очікується погода без опадів. РЕКЛАМА: Трохи знизяться і нічні температурні показники – 12°-19°C. У суботу на сході та на південному сході температура сягне до 29°C, а на інших територіях: вночі повітря охолоджуватиметься до 9°-15°C; денні максимуми сягатимуть 18°-24°C. "Із заходу на територію України надходитиме прохолодна повітряна маса, тому в цих регіонах буде підвищена хмарність, через що денні максимуми будуть нижчими, ніж, наприклад, на сході, де буде інтенсивніше прогріватись приземний шар повітря", – каже експерт. Втім, затяжних дощів не очікується. За прогнозами синоптиків, у червні випаде 49-90 мм опадів, що відповідає нормі для цього періоду. Водночас середня місячна температура перебуватиме в межах 19°-23°C, що на 1,5°C вище за норму. Нагадаємо, також ми писали про те, коли будуть магнітні бурі у першій половині червня. Читайте також : Літні грози в Україні: коли вщухнуть і чи варто готуватися до шквалів

На Одещині чоловік викинув кошеня з шостого поверху, бо воно його дратувало

Tue, 09 Jun 2026 14:15:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 14:15:00 +0300 На Одещині чоловік викинув кошеня з шостого поверху будинку, бо воно шкодило вдома та дратувало його. Тварина загинула на місці, повідомили в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області. 8 червня правоохоронці виявили у соцмережах відео із загиблим кошеням біля багатоповерхівки. Вони приїхали на місце події та з'ясували, що тварину викинув 47-річний місцевий мешканець, який перебував напідпитку. Поліціянти відкрили кримінальне провадження за частиною 1 статті 299 Кримінального кодексу України – жорстоке поводження з тваринами. Санкція статті передбачає до трьох років обмеження волі або ув'язнення на строк від двох до трьох років. РЕКЛАМА: Досудове розслідування триває. Раніше на Дніпропетровщині неповнолітня дівчина душила кота та знімала знущання на відео. Правоохоронці встановили особу підлітки і відкрили кримінальне провадження. Усіх тварин із сім'ї – двох котів і папугу – вилучили. Читайте також : На Харківщині блогер-живодер нацьковував собаку на лисиць: йому повідомили про підозру

Полтавський меценат хоче викупити пам'ятник Булгакову та зберігати його в приватному музеї

Tue, 09 Jun 2026 13:27:00 +0300

КУЛЬТУРАTue, 09 Jun 2026 13:27:00 +0300 Оновлено 09.06.26 о 14:00 Полтавський художній музей Віктора Бажана планує викупити демонтований у Києві пам'ятник російському письменнику Михайлу Булгакову, щоб зберегти його як "мистецький об'єкт". Про це Суспільному повідомив засновник музею Віктор Бажан. Йдеться про скульптуру, яку 4 червня 2026 року демонтували в Києві в межах дерусифікаційних процесів. За словами Бажана, ініціатива викупу пов'язана з бажанням зберегти роботу для майбутніх поколінь і водночас зняти відповідальність за її подальшу долю з доньки скульптора, якій нині належить монумент. Віктор Бажан наголосив, що не планує експонувати пам'ятник чи використовувати його для популяризації постаті Булгакова. За його словами, це суперечить чинному законодавству. Скульптуру мають просто зберігати у дворику музею як на приватній території, без включення до експозиції. РЕКЛАМА: Військовий лікар та меценат Віктор Бажан перед заявою Суспільному повідомив на своїй сторінці у Facebook, що створив спільний збір для викупу пам'ятника: "Як людина, яка щодня бачить цінність людського життя та культури, я не можу залишатися осторонь, коли нищиться або зникає наша мистецька спадщина. Зараз ми маємо унікальний шанс врятувати значущий витвір мистецтва — пам'ятник, який нещодавно демонтували у Києві. Замість того, щоб він припадав пилом або був назавжди втрачений, ми можемо подарувати йому нове життя як музейному експонату". Наразі музей веде переговори з родиною скульптора щодо вартості пам'ятника. Після досягнення домовленості монумент планують перевезти до Полтави і розмістити в музейному просторі. У відповідь на це представник Українського інституту національної пам'яті (УІНП) в Полтавській області Олег Пустовгар написав, що ініціативу Бажана можна вважати "антиукраїнською провокацією": Як повідомляли в Київській міській державній адміністрації, пам'ятник передали на зберігання спадкоємиці автора скульптури Миколи Рапая - Катерині Рапай. Раніше вона сама звернулася до міжвідомчої робочої групи, що розглядала питання усунення пам'ятника Булгакову. Жінка попросила передати їй роботу батька для особистого зберігання. Раніше Київрада підтримала усунення з публічного простору пам'ятника Михайлові Булгакову на Андріївському узвозі. Експерти Українського інституту національної пам'яті (УІНП) визнали російського письменника Михайла Булгакова українофобом та імперцем за світоглядом. Тому топоніми та пам'ятники, присвячені йому, можуть бути визнані символікою російської імперської політики, а їхнє перебування в публічному просторі – пропагандою країни-агресорки. У своєму фаховому висновку експерти зазначили, що всі пам'ятки підлягають знесенню, а топоніми — перейменуванню. Згодом у Києві почали розгляд петиції щодо усунення згадок про письменника з міського простору. Суспільна реакція на це рішення вийшла далеко за межі формальної процедури демонтажу пам'ятника. Адже питання стосувалося не так самого Булгакова (хоча все ж і його особи також), як принципів роботи з культурною спадщиною загалом. Примітка: текст доповнено. Додано реакцію представника Українського інституту національної пам'яті.

Не сприйняв відмову: у Тернополі затримали чоловіка, який погрожував жінці порно-помстою

Tue, 09 Jun 2026 12:58:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 12:58:00 +0300 У Тернополі затримали чоловіка, який погрожував 37-річній жінці поширенням інтимного відео та вимагав у неї гроші. Йому загрожує до 12 років ув'язнення, повідомили в Головному управлінні Національної поліції в Тернопільській області. Чоловік 1971 року народження певний час був у стосунках з потерпілою. Під час однієї із зустрічей він без її згоди зняв на телефон відео інтимного характеру. Згодом жінка вирішила припинити спілкування, однак чоловік не погодився. Використовуючи інтимне відео, він почав психологічно тиснути на жінку та вимагати у неї кошти. Щоб погрози були переконливішими, чоловік розіслав інтимне відео знайомим жінки, після чого вона звернулася до поліції. РЕКЛАМА: Правоохоронці затримали кривдника після того, як жінка передала йому обумовлену суму. Фігуранту повідомили про підозру за частиною 4 статті 189 Кримінального кодексу України "Вимагання, вчинене в умовах воєнного стану". Його тримають під вартою з правом внесення застави у розмірі 266 240 гривень. Досудове розслідування триває. Раніше правоохоронці затримали мешканця Тернопільщини, який поширював еротичне відео, на якому присутня його колишня дружина. Читайте також : Знайомився через соцмережі: на Харківщині затримали чоловіка, який розбещував дітей і знімав порно

Залужний написав передмову до мемуарів Бориса Джонсона "Кайданів нема"

Tue, 09 Jun 2026 12:50:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 12:50:00 +0300 Колишній головнокомандувач ЗСУ, а нині посол України у Великій Британії Валерій Залужний написав передмову до нової книги експремʼєра Бориса Джонсона "Кайданів нема". У ній він подякував британському політику за підтримку України на початку повномасштабної війни та назвав його справжнім другом українців, розповів колишній головком. "Справжню історію саме цієї війни ще напишуть. Вона того варта, бо наповнена історіями мужніх і мудрих людей, які врятували не лише життя багатьох, а й цілу державу, що не давала спокою як споконічним ворогам, так і щирим друзям, могутність яких із часом зійшла нанівець. Ключовими героями цієї історії, звісно, є наш український народ і наші Збройні сили, які попри зневіру, обман і політичні маніпуляції, що вміло проводить ворог, продовжують боротьбу за своє майбутнє. Колись свідомо ставши частиною цієї великої сімʼї, я і гадки не мав, яка доля на мене чекає і через які випробування потрібно буде пройти, щоб хоча б написати ці рядки. Проте це вже історія. Зокрема історія однієї людини, яка дала нашим Збройним силам шанс. Шанс на боротьбу", – написав Залужний. РЕКЛАМА: За його словами, рішення Великої Британії передати Україні протитанкові комплекси NLAW стало одним із ключових чинників, що допомогли українським військовим ефективно протистояти російським бронетанковим підрозділам у 2022 році. "Коли ми згадуємо про Бориса, ми згадуємо про Британію та її величезну підтримку України у найтемніші часи", – написав посол. Залужний наголосив, що спогади Джонсона є важливим свідченням подій, які передували повномасштабному вторгненню Росії, та особистим поглядом на дії російського диктатора Володимира Путіна. "Це про справжню солідарність з Україною і про фіксування історії, яка надихає світ не забувати про боротьбу українців", – зазначив він. Ексголовком також розповів, що мав нагоду особисто познайомитися з Джонсоном ще у квітні 2022 року під час його візиту до Києва, однак тоді зустріч не відбулася. Зрештою вони побачились у 2025 році – тоді Залужний зміг особисто потиснути руку експрем'єру Великої Британії та подякувати йому за допомогу Україні. Читайте також : Уроки від головнокомандувача: видавництво Vivat випускає книгу про генерала Залужного Що відомо про книгу Бориса Джонсона? "Кайданів нема" – це автобіографічний нонфікшн про політичний шлях Бориса Джонсона. Він є "Книгою року" за версіями The Financial Times, The Telegraph, The Times і The Sunday Times. "Маючи перед очима політичні мемуари століття, написані постаттю, масштабнішою за вік, ви побачите весь світ таким, яким його побачив депутат парламенту, мер Лондона, міністр закордонних справ і премʼєр-міністр Великої Британії, що його обікрав... Covid. Відтепер гризьке слово Бориса Джонсона, титулованого журналіста, автора десятка книжок, зокрема всесвітньо відомої історичної біографії "Фактор Черчиля", з вами надовго! Невідпорно, геть оглушливий вибух!" – прокоментував книгу британський політик Ед Болс. Українською мовою книга вийшла у видавництві Vivat. Раніше Валерій Залужний відкрив український стенд на Лондонському книжковому ярмарку Читайте також : Залужний, Кулеба та Кузнєцова: "Книга року BBC-2025" оголосила довгі списки

Світова прем'єра в Національній опереті України: мюзикл "Комахи" про виклики сучасного світу

Tue, 09 Jun 2026 12:28:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 12:28:00 +0300 19, 20 червня та 8 липня на головній сцені Національної оперети України відбудеться світова премʼєра нової постановки "Комахи" в режисурі Оксани Тараненко за мотивами культової п'єси братів Чапеків "З життя комах" (1923) – твору, який і сьогодні вражає своєю пророчою актуальністю та відкриває простір для нового українського прочитання. Композитор Іван Небесний та поет-лібретист Микола Бровченко створили сучасний фантасмагоричний мюзикл про вибір між людяністю та спокусою втратити себе. У центрі сюжету – поет Фелікс, який у сновидінні потрапляє до химерного світу, де люди набувають подоби жорстоких комах. Перед ним постає непростий вибір: залишитися вірним собі чи прийняти правила бездушної реальності, де слово стає інструментом маніпуляції, а успіх, гроші та вплив вимагають надто високої ціни. Над постановкою працює творча команда: Балетмейстер-постановник – з. а. України Вадим Прокопенко Художниця-сценографка – Брігіта фон Валь (Німеччина) Художник з костюмів – Карл-Крістіан Андерсен (Німеччина) Диригент-постановник – з. д. м. України Сергій Дідок Хормейстер-постановник – Максим Ковальчук Генеральний партнер постановки Глобус Банк, який послідовно підтримує знакові культурні ініціативи та розвиток сучасного українського мистецтва. Проєкт здійснюється за підтримки Федеративної Республіки Німеччина в Києві. н. а. України Богдан Струтинський, генеральний директор-художній керівник Національної оперети України: "Національна оперета України завжди прагне бути простором для сучасного художнього діалогу, де класичні твори набувають нового звучання та відкриваються глядачеві крізь призму сьогодення. Саме такою подією стане світова прем'єра мюзиклу "Комахи" – масштабного проєкту, що об'єднав талановиту творчу команду та сміливе переосмислення культової п'єси братів Чапеків. Цей продукт є повністю українським. Сьогодні, майже через століття після написання твору, його теми звучать напрочуд актуально. Ми живемо в час, коли суспільство щодня стикається з викликами морального вибору, відповідальності за власні вчинки та необхідності зберігати людяність у світі". Оксана Тараненко, режисерка-постановниця: "Метафора тварин або комах, як у нашій постановці, часто використовується митцями в найстрашніші історичні періоди. Варто згадати "Перетворення" Кафки 1912 року чи "Колгосп тварин" Оруела 1947 року. Чапек, запеклий антифашист, вже в 1922 році (написання пʼєси) – ясно передбачав і усвідомлював події наступних десятиліть. Жорстокість, поставлена на потік, розлюднення, машина мілітаризму, заробляння на крові, робота пропаганди – на жаль, і через 100 років людство продовжує відтворювати ці процеси. Скоріше хочеться говорити про реалії цілого світу, який і досі не може зупинити російську агресію проти України. Тому ми з лібретистом Миколою Бровченком додали в сюжет некомпетентних політиків, подвійні стандарти і лицемірство влади. Біль і страх як способи управління натовпом, а головне – невміння бачити причинно-наслідкові звʼязки і розрізняти добро від зла. Це ніби вічні хвороби людства, але є надія, що людство, нехай і такою страшною ціною, посунеться в бік усвідомлення своїх виборів". з. д. м. України Вадим Прокопенко, балетмейстер-постановник: "Ця вистава повністю побудована на пластичному вирішенні образів комах. Впродовж усього сценічного дійства артисти хору, балету та солісти існують у чітко визначених образах – кожен має свою "сутність" і пластичну природу: жук-гнойовик, богомолиха, цвіркун, метелики та інші. Вони не виходять за межі своїх образів, а розвивають їх через рух, пластику та сценічну поведінку. Реалізація такого підходу була доволі складною задачею – необхідно було досягти одночасно емоційної виразності, видовищності та чіткої пластичної дисципліни. Важливу роль у цьому відіграла музика: композитор дуже точно вибудував ритмічну та емоційну структуру, яка фактично диктувала пластичні акценти та характер руху. Окремої уваги заслуговують масові сцени, де виникає образ "рою комах" –вони є одними з найефектніших у виставі, створюючи потужне візуальне та емоційне враження". з. д. м. України Сергій Дідок, диригент-постановник: "Композитор Іван Небесний в мюзиклі "Комахи" застосовує різні стилі і прийоми сучасного композиторського письма. Це і алеоторика, яка часто використовується в сучасних творах; лейтмативна система і лейттембри, які підкреслюють характер персонажів; застосування тритонів, септим та інших дисонансів в вокальних партіях Макса, Марти, Фелікса, Діани...; поєднання оперних речетативів з піснями в стилі танго, блюзу, джазу. Особливої уваги заслуговує номер з використанням "вуличної перкусії" (інструментів, які можна знайти на смітнику: диск від колеса автомобіля, металеві бочки, пластикові бутлі, каструлі, листи металу...). Композитор шукає цікаві тембри в голосах для різних персонажів: Леон, який повинен говорити наче з басовим октавером чи максимально хриплим голосом; мушки-одноденки, які співають фальцетом, наче мультяшні герої тощо. В партитурі прописані яскраві хорові сцени, які вимагають особливого навантаження на артистів хору, які мають виступати і як солісти, і як загальний хор. Найбільшим викликом для мене стало поєднання всіх цих композиторських елементів у єдину цілісну систему, що дозволяє максимально розкрити фантасмагоричну природу партитури". Сергій Мамедов, голова правління Глобус Банк: "Глобус Банк багато років співпрацює з командою Київського національного академічного театру оперети, підтримуючи культурні ініціативи та проєкти, які популяризують сучасне українське мистецтво й відкривають нові формати взаємодії з глядачем. Ми раді виступити генеральним партнером проєкту "Комахи" – мюзиклу-фантасмагорії, що говорить про вибір, людяність, моральні цінності та силу слова. Для нашої команди важливо підтримувати проєкти, які розвивають українське театральне мистецтво, об'єднують сильні творчі команди та створюють якісний сучасний культурний продукт".

Кабачки сумують в холодильнику? 7 кулінарних ідей, які зроблять їх зіркою літа

Tue, 09 Jun 2026 12:25:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 12:25:00 +0300Кабачок – поширений і доступний овоч, що має нейтральний смак, тому дехто вважає його нудним у кулінарії. Але він може стати зіркою вашого червневого столу, якщо навчитеся правильно його готувати. Ми звикли обсмажувати кабачки кільцями у клярі. Втім, цей прісний овоч – чисте полотно для різноманітних соусів та начинок. Видання New York Times Cooking розповіло про сім нешаблонних способів приготування кабачків. Як приготувати кабачки 1. Залиште сирими Не хочете, щоб кабачок розварився? То взагалі його не готуйте. Сирі кабачки хрусткі та соковиті. Наріжте їх кубиками, дольками, довгими брусочками чи тонкими стрічками та додайте до салатів або перекусіть ними окремо. Уявіть, що це просто твердіший огірок. Дрібка солі приглушить будь-яку гіркоту та підкреслить солодкість. 2. Зробіть соус Кабачки швидко розварюються під час приготування. Перетворіть цю особливість у простір для творчості. Тушкуйте овочі, доки вони майже повністю не втратять форму. Заправте за смаком. РЕКЛАМА: Коли кабачки змішуються з олією та ароматними приправами, як-от часник або базилік, вони стають ще солодшими і тануть, перетворюючись на "варення". Цим соусом можна заправити пасту, квасолю або намастити його на підсмажений хліб. 3. Приготуйте млинці або оладки Вологі кабачки роблять інші страви ніжнішими. Натерті овочі можна додати у тісто для приготування японських млинців ономіякі, корейських паджонів або зробити з них українські оладки. Як і картопля, кабачки в тісті роблять смак страви свіжішим та легшим. Те саме вони можуть зробити і з випічкою, зокрема з мафінами та коржами. 4. Розріжте вздовж Навіть спосіб нарізки може змінити смак кабачків. Спробуйте розрізати їх навпіл, від кінчика до кінчика. Нарізані великими шматками овочі можна готувати на сильному вогні: вони залишаться цілими, але при цьому стануть м'якими усередині. Крім того, ці довгі "човники" можуть виявитися ідеальним простором для соусів та приправ. Змастіть їх японською пастою місо, додайте приправлене масло або посипте сиром. 5. Змішайте з м'ясним фаршем Кабачки стануть у нагоді й під час приготування фрикадельок, пельменів та бургерів. Їхня волога, яка виділяється під час термічної обробки, зробить м'ясо соковитішим (це особливо корисна порада для приготування нежирного м'яса, зокрема індичого фаршу). 6. Поєднайте з помідорами Кабачки й помідори дозрівають приблизно в один час і природно доповнюють одне одного. Літні томати насичені, солодкі та трохи кислуваті, а м'які та ніжні кабачки гармонійно відтіняють їхній смак. Помідори легко виділяють сік, а кабачки охоче його вбирають. 7. Додайте хрумкості Зіграйте на контрастах! Поєднайте ніжні і соковиті кабачки з чимось хрумким, наприклад, горіхами чи насінням. Це зробить м'якість кабачків перевагою, а не недоліком. Нагадаємо, раніше ми розповідали, як приготувати цибулевий пиріг з йогуртом. Читайте також : Як не зіпсувати свіжу зелень? Прості поради, що допоможуть зберегти кріп, петрушку і салат

Без їжі та води: на Одещині учасники писали НМТ майже 13 годин через повітряні тривоги

Tue, 09 Jun 2026 12:13:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 12:13:00 +0300 На Одещині учасники писали Національний мультипредметний тест (НМТ) майже 13 годин через повітряну тривогу. Вони розповіли про критичне виснаження, втрату концентрації та неможливість нормально виконувати завдання, повідомив Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець. "Приміщення, де проводили НМТ, виявилося фактично не готовим до умов воєнного стану та регулярних повітряних тривог. Через постійні зупинки процедура тривала з 09:00 до близько 22:00 — понад 13 годин безперервного стресу для дітей", – сказав омбудсмен. За словами учасників, протягом цього часу їм не забезпечили доступу до води та харчування, а звернутися до батьків могли лише окремі діти, яким стало зле. "Згодом, завдяки особистій ініціативі вчителів та батьків, учасникам все ж вдалося забезпечити доступ до питної води та їжі. Також небайдужість і принцип "чужих дітей не буває" дозволили хоча б якось забезпечити водою та їжею дітей-сиріт і тих, чиї батьки не змогли це привезти. РЕКЛАМА: Останні блоки виконувалися в стані крайньої втоми. Це ставить під сумнів об'єктивність результатів, рівність умов для всіх учасників і саму справедливість оцінювання", – повідомив Лубінець. За словами омбудсмена, учасникам запропонували додаткову сесію НМТ. Попри це, їм не надали чітких дат і гарантій, що ситуація не повториться. "Це неприйнятний провал системи проведення НМТ в умовах воєнного стану, який не забезпечує дітям ані безпеки, ані базових умов, ані рівних можливостей і фактично порушує права дітей. Така організація тестування є неприпустимою і вимагає негайного реагування МОН та перегляду процедур", – заявив Уповноважений. Раніше випускниця з Вінниччини заявила, що технічні труднощі під час проходження НМТ завадили їй успішно пройти оцінювання. Також директорка Українського центру оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко розповідала, що щороку близько десяти учасників НМТ звертаються до суду. Читайте також : "Це абсурд": Лісовий відреагував на пропозицію нардепів зробити математику необов’язковою на НМТ

Нехай мертві самі ховають своїх померлих: НВМК будували поспіхом – і це нас ще розсварить

Tue, 09 Jun 2026 12:10:00 +0300

КУЛЬТУРАTue, 09 Jun 2026 12:10:00 +0300 Мертві рідко можуть заперечити рішення живих. Саме тому історія перепоховання Андрія Мельника та Софії Федак-Мельник заслуговує на увагу не лише через суперечки про надгробки чи гендерну справедливість, а й через фундаментальне питання: кому належать останки людей, які перетворюються на національні символи? Нещодавнє перепоховання Андрія Мельника з дружиною на території Національного військового меморіального кладовища справедливо збурило дискусію у соціальних мережах – цілком очікувано. Втім, центром цієї дискусії стала не сама фігура Андрія Мельника, доцільність перепоховання чи доцільність Пантеону взагалі, а надгробний пам'ятник, якого "удостоїли" його дружину. Тоді як самого Мельника поховали під модифікованим "козацьким" (чи то пак лапчастим) хрестом, на якому не полінувалися прикріпити його зображення та висікти військове звання, пані Софії дісталася непоказна табличка з лаконічним підписом: "дружина Андрія Мельника; громадська діячка". Дискусія здебільшого звелася до гендерного аспекту цього поховання. З одного боку, як влучно підсумувала Катерина Дудка: "Що має зробити в житті жінка, щоб її вважали окремою людиною?". З іншого – будьмо відверті – попри масштаб постаті пані Софії, без чоловіка її кандидатуру навряд чи розглядали б для поховання у Національному пантеоні. Критики докидали: мовляв, козацькі хрести були прерогативою вояків, тож жінкам до козацьких хрестів зась (це не так). Перепоховання полковника армії УНР та провідника ОУН Андрія Мельника і його дружини Софії Федак-Мельник Ігор Гузь - офіційна сторінка РЕКЛАМА: Можу побачити в цій ситуації беззаперечний позитив: чимало людей більше довідалися про пані Софію (а заодно і про самого Мельника), а поширення знань – це завжди добре. Втім, як слушно зауважує Оксана Щур, над тим, що сама пані Софія подумала б з приводу такого турне своїх тлінних останків, та ще й під таким сумнівним пам'ятником, схоже, ніхто не замислився. Якщо вже вона не заслуговує лежати у Пантеоні за власним правом, невже конче треба турбувати її прах (даруйте за пафос), викопувати з могили, про яку вона сама подбала? З іншого боку, зважаючи на те, що пані Софія явно хотіла лежати поруч із чоловіком, чи варто було викопувати його, а її залишати в Люксембурзі? Я можу збагнути поспіх, з яким облаштовують НВМК та підходять до питання Пантеону: українці так довго були позбавлені можливості самостійно вирішувати питання власних мертвих, а заодно і пам'яті та пошанування. До того ж люди, які зауважують, мовляв, скільки можна говорити, уже час діяти, в певному сенсі мають рацію: обговорення та суспільні дискусії і справді справа тривала, неприємна, а часом і болюча. Одна з моїх студенток звернула увагу і на те, що могили деяких важливих постатей для сучасної політики пам'яті, похованих за кордоном, стають об'єктами вандалізму: так, наприклад, могилу Степана Бандери в Мюнхені регулярно оскверняють. Утім, у випадку з НВМК та Національним Пантеоном поспіх обертається затягуванням. Верховна Рада України остаточно ухвалила рішення щодо створення Національного військово-меморіального кладовища ще у травні 2022 року. І на кожному кроці це кладовище супроводжували скандали: від вибору місця до вибору форми надгробків (і це я вже мовчу про феєричну ідею для чогось збудувати неабияк потрібний Києву додатковий крематорій саме на НВМК). Однією з причин вибору саме такого місця для НВМК було те, що ексгумації в Биківнянському лісі зайняли б чимало часу (від вісімнадцяти місяців). Намагання зекономити вісімнадцять місяців обернулося протестами та судовою тяганиною. Не намагаюся стверджувати, що варто було б обрати для будівництва НВМК саме Биківнянський ліс, втім цей приклад дуже гарно ілюструє тезу про поспіх. Ігор Гузь - офіційна сторінка Буцімто вивчення міжнародного досвіду, схоже, обмежувалося насамперед естетичними, а не практичними питаннями. Варто було одразу звернути увагу на те, які матеріали будуть довговічнішими, де і для чого будувати колумбарні ніші, та, зрештою, які рослини краще тримають ґрунт і чому побудова монументального кладовища на ділянці, яка має природоохоронний статус і де постійно виникають підтоплення, – не найкраща ідея. Одним із яскравих прикладів є плани побудувати на НВМК крематорій. Попри те, що Києву і справді потрібен ще один крематорій, та й загалом українські потужності для кремації давно не встигають ні за запитом, ні за здоровим ґлуздом, складно збагнути, навіщо проєктувати крематорій – а це суттєва інвестиція, яка потребує обслуговування і утримання – саме на військовому кладовищі, де планують ховати досить обмежену кількість людей. І, до речі, про кількість – дуже непросто збагнути, як розраховували орієнтовну кількість планованих поховань. Втім, можливо, це просто брак прозорості та недоліки публічної комунікації. І як бачимо з казусу з похованням Софії Федак-Мельник, за чотири роки творці НВМК не спромоглися з'ясувати просту істину: близькі родичі полюбляють лежати поруч. Тож політику щодо підпоховання родичів і відповідних позначок для них варто розробляти до того, як родичів почнуть підпоховувати на НВМК. Отак і трапився казус Софії Федак-Мельник. Відмахнутися від неї і потайки залишити в Люксембурзі не випадало – зрештою, вона і сама – показна громадська діячка. Ставити окремий козацький хрест теж не випадало: попри свої заслуги, пані Софія – не войовниця. Звісно, можна зауважити, що наявне поховання – тимчасове. Останки самого полковника та його дружини зрештою планують перенести в "постійний" Пантеон, який зрештою колись десь збудують. На це можу сказати лише, що немає нічого постійнішого за тимчасове. Тим більше, місцю останнього (чи то пак перед-передостаннього) спочинку подружжя Мельників у Люксембурзі нічого не загрожувало. У цьому є серйозна відмінність між ним та перепохованням, скажімо, Василя Стуса, який не отримав належного поховання на Пермщині, і тим більше перепохованням, до якого навмисне докладали зусиль насамперед найближчі спадкоємці. Про те, чи безпечно залишати будь-яких мертвих у Росії, можна написати кілька томів: досить лише згадати нехлюйське ставлення до останків загиблих у Смоленській катастрофі 2010 року – це ще в часи, коли дригалася американська політика "перезавантаження" і доводилося хоч сяк-так зважати на дипломатичний політес. Врешті-решт, розмови про мертвих, тим більше про тих, кого антропологиня Катеріна Вердері називає "знаменитими мертвими" – вкрай дітклива тема, тим більше в часи боротьби за існування. Критика постаті Андрія Мельника ризикує отримати тавро "московської методички", місцева громада, яка протестувала проти поховань у Гатному, зіткнулася зі звинуваченнями у зневазі до загиблих захисників та захисників України (втім, якщо зневажливі висловлювання і траплялися, мені особисто це явище не видається масовим, та і навіть помітним). Про те, аби поставити під сумнів саму ідею Національного пантеону, взагалі не йдеться (я не стверджую, що Пантеон не потрібен, я стверджую, що зважувати "проти" варто і що аргументи "проти" не зводяться до "московських методичок"). Відверто кажучи, попри роки роботи в соціології смертності, я і сама вагалася, чи варто публічно висловлюватися на таку делікатну тему. Однак, якщо вже пристати на те, що "знамениті мертві" належать не собі і своїм рідним, а ширшій спільноті, невже вони не заслуговують на те, щоб бути похованими в ретельно, належно підготованому місці, раз і назавжди? Тим більше, сама для себе пані Софія місце підготувала ретельно і заздалегідь. Галина Герасим, соціологиня смертності, Університетський коледж Дубліна Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Погрожував кримським татарам депортацією: поліція відкрила справу щодо власника закладів "Татарка"

Tue, 09 Jun 2026 11:17:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 11:17:00 +0300 Ресторани "Татарка" розкритикували за зневажливе ставлення до культури кримськотатарського народу. У відповідь на критичні коментарі засновник мережі закликав кримських татар "готуватися до депортації". Поліціянти відкрили кримінальне провадження стосовно цих висловлювань, повідомила народна депутатка Таміла Ташева. "Дискримінація та ксенофобія є абсолютно неприпустимими в нашому суспільстві. Ми будуємо правову та цивілізовану державу, де повага до кожної людини, незалежно від її походження, є фундаментальною цінністю. Подібні цінності не є декларативними, а мають ефективно захищатися законом", – сказала Ташева. Слідчі розпочали кримінальне провадження за ч. 1 ст. 161 Кримінального кодексу України "Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками". Нагадаємо, 9 травня засновники мережі "Татарка" анонсували відкриття за франшизою нового закладу в Одесі. Під публікацією допису в Instagram одна з користувачок написала коментар з критикою власників ресторану. Вона наголосила, що татари та кримські татари – це різні народи, а в закладі "все змішали та приплели свинину" (у меню є псевдотрадиційні позиції зі свининою, яку мусульмани не споживають). РЕКЛАМА: Крім того, людей обурила назва ресторану та використання в закладі традиційних культурних елементів різних народів під виглядом кримськотатарських. У відповідь на критику засновник мережі Володимир Бірюков написав: "бла бла бла". Кримськотатарська коментаторка відповіла, що такою реакцією чоловік "нажив собі ворогів у вигляді цілого народу" та закликала готуватися до наслідків. Тоді Бірюков написав: "1) Чекаємо з нетерпінням, весь народ; 2) Готуйтеся до депортації". Пізніше чоловік видалив свої коментарі. Читайте також : Погрози депортацією і свинина в меню: ресторани кримськотатарської кухні втрапили в скандал

У підлітки з Павлограда, яка душила кота на відео, забрали всіх тварин

Tue, 09 Jun 2026 10:34:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 10:34:00 +0300 Доповнено 09.06.2026 о 10:10 На Дніпропетровщині неповнолітня дівчина душила кота та знімала знущання на відео. На публікації відреагували в поліції Дніпропетровської області. У коментарі "УП. Життя" поліціянти повідомили, що вже встановили особу підлітки та вилучили усіх тварин із сім'ї – двох котів і папугу. "Було вилучено двох котів і папугу. Тварини були доставлені в лікарню, отримують допомогу. У одного кота виявлено декілька переломів. Можуть бути і старі травми", – розповіла зооволонтерка Сніжана Бугрік. Посмотреть эту публикацию в Instagram Публикация от Захист тварин «Плюшка» Сніжана,Сергій і 🐈🐕 (@snizhana.zahist.tvarin) РЕКЛАМА: На інцидент також відреагували у зоозахисній організації UAnimals. "Ми готуємо заяву в поліцію та депутатське звернення від Міжфракційного об'єднання "Гуманна країна". Вимагаємо розслідувати справу, притягти кривдницю та її батьків до відповідальності, а також вилучити з родини бідолашних тварин. На жаль, це вже не перше наше звернення до поліції щодо цієї справи. Про те, що дівчина знущається з тварин, було відомо ще у 2023 році, але жахіття досі тривають", – повідомили зоозахисники. В організації кажуть, що поліція вже приїздила на місце злочину, але до відповідальності нікого не притягла. Згодом у соцмережах з'явилося відео з вибаченнями дівчини. Вона заявила, що нібито шкодує про вчинене та усвідомлює свою провину. У Павлоградському районному відділі поліції ГУНП в Дніпропетровській області відкрили кримінальне провадження та проводять слідчі дії за фактом жорстокого поводження з тваринами (ч. 1 ст. 299 Кримінального кодексу України). За словами правоохоронців, підлітка вже потрапляла в поле зору правоохоронців. Раніше на Львівщині 72-річний чоловік застрелив сусідського собаку. Примітка: текст змінено. Додано інформацію про вилучення тварин від Павлоградського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області. Читайте також : В Ірпені працівники супермаркету могли вбити кота: у мережі магазинів відреагували

Ходив поблизу парку: в Японії через появу ведмедя закрили 94 школи

Tue, 09 Jun 2026 09:00:00 +0300

СуспільствоTue, 09 Jun 2026 09:00:00 +0300 У японському місті Уцуномія закрили 94 початкові та середні школи через появу на вулицях чорного медведя. Вперше тварину завдовжки близько одного метра помітили поблизу міського парку. Ведмідь пройшов по вулиці перед двома місцевими, пише The Guardian. У неділю вдень тварину бачили в житлових районах, а в понеділок о четвертій ранку – в промисловій зоні за два кілометри від центру міста. Місцева влада закликала мешканців тримати двері та вікна зачиненими та не наближатися до ведмедя. Якщо ж людина побачила його, їй варто негайно сховатися в найближчій будівлі. Для інформування населення містом курсують автомобілі з гучномовцями. Поліція та місцева мисливська організація продовжують пошуки ведмедя. РЕКЛАМА: В Уцуномії проживає близько пів мільйона людей. Місто розташоване за 100 кілометрів на північ від Токіо. Зазвичай тварин не помічають так близько до столиці. У 2026 році в Японії зафіксували рекордну кількість повідомлень про появу ведмедів – 50 тисяч звернень. Більшість з них надходили з північно-східних регіонів країни. Точних даних про чисельність цих тварин у Японії немає, однак, за оцінками фахівців, на головному острові країни Хонсю мешкає від 12 до 42 тисяч азійських чорних ведмедів. Вони можуть досягати до 120 кілограмів та мати довжину до 1,5 метра. Ведмеді можуть приходити до населених пунктів у пошуках їжі. За словами фахівців, через скорочення сільського населення, особливо молоді, житлові райони стають більш тихими, що збільшує ймовірність появи цих тварин. Раніше у Японії розгорнули війська через безпрецедентну хвилю нападів ведмедів на людей. Читайте також : У Канаді чоловік кинувся на білого ведмедя, щоб врятувати дружину: він дивом вижив

Око, ніс та вухо із силікону. Як фахівчиня з екзопротезування повертає обличчя пораненим військовим

Tue, 09 Jun 2026 06:00:00 +0300

Шлях до відновленняTue, 09 Jun 2026 06:00:00 +0300 У просторих коридорах львівського реабілітаційного центру UNBROKEN багато пацієнтів на кріслах колісних – вони поспішають на процедури. Щоб не займати місця у ліфті, ми піднімаємося кілька поверхів пішки. Після переходу в інше крило корпусу й п'ятихвилинного блукання сходами опиняємося у підвалі. Серед сірих стін видніються білі двері, за якими майструє Таїсія Ярова. Вона перша в Україні опанувала професію фахівця малих протезних форм, завдяки чому повертає частини обличчя тим, хто їх травмував. У руках Таїсії силікон перетворюється на око, ніс, вухо або ж палець з відтворенням навіть найменших судин. Знання у сфері мистецтва, ортопедичної стоматології та біоінженерії допомагають їй зробити протези максимально реалістичними. Про те, як особиста втрата спонукала Таїсію опанувати нову професію, як створюються протези частин обличчя та чому це важливо фахівчиня розповіла "УП. Життя". РЕКЛАМА: "Протезування дає мені розуміння, що племінник загинув недаремно" У невеличкій майстерні Таїсії ледь чутно шумить велика витяжка. Поруч піч для полімеризації силікону, що перетворює шматок матеріалу на міцний унікальний екзопротез для пацієнтів центру. Попри те, що майстерня досить маленька, там є все необхідне. За медичною кушеткою, де пацієнти очікують на чергові примірки, два робочі столи та лампа, за якими народжуються витвори Таїсії. Дещо праворуч зона з різноманітними матеріалами, а позаду обладнання й колекція протезів очей. Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" Таїсія Ярова працює у центрі пів року. На початку повномасштабного вторгнення у родині жінки сталася велика втрата – на Донеччині, прикриваючи відступ евакуаційної групи, загинув її племінник майстер-сержант Влад "Тор" Малиш. Прагнучи помсти ворогу, Таїсія хотіла мобілізуватися, але зрозуміла, що не має військових навичок, тому вирішила присвятити себе реабілітації поранених. "Протезування допомогло мені бути причетною до реабілітації і дає мені розуміння, що він [племінник] загинув недаремно. Завдяки йому хлопці мають обличчя. Мають очі", – каже вона. Таїсія виготовляє кожен протез за індивідуальними параметрами Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" Жінка – родом з Дніпропетровщини, а до повномасштабної війни відкрила власний салон краси у Кривому Розі. Згодом вміння наносити перманентний макіяж знадобилося у новому занятті. Так одного разу Таїсія побачила оголошення про пошук фахівця, який вміє малювати та хоче навчитися очному протезуванню. З відклику на вакансію й почалася історія роботи, де жінка поєднала усі свої зацікавлення. "Я зібрала докупи, мабуть, усі мої освіти. Я маю вищу художню освіту – викладач образотворчого мистецтва та скульптури. Я маю медичну освіту – ортопедична стоматологія. І наразі біоінженерія – я магістрантка Інституту хімії хімічних технологій, технології виготовлення ортопедичних та реабілітаційних виробів медичного призначення", – розповідає Таїсія. "А ось і свіжоспечений пальчик" Поки Таїсія розповідає про здобуті освіти та навички, що потрібні для створення протезів для втрачених частин обличчя, у габаритній печі якраз полімеризуються пальці. Жінка викладає їх на стіл та пропонує відчути текстуру – матеріал м'який і приємний на дотик. Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" Пальчики вже мають основні випуклі частини, фаланги, ледь видиму кутикулу та основу нігтя. Надалі справа за розфарбовуванням, щоб збігався тон шкіри, а ще стали видимими судини. Таїсія виготовляє саме малі протезні форми – вуха, очі, пальці та носи у вигляді накладок. Вони не відновлюють функції втраченої частини тіла, але виконують естетичну складову. На столі майстрині збергіаються різноманітні накладки Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" "Кожен протез – це для мене такий собі квест. Уся конструкція повинна скластися в голові так, щоб вона трималася, носилася та не зачіпала рухомі зони. Є дуже багато інженерно, технічно та художньо складних моментів. Немає такого, що "о, це схоже, тому зроблю, як минулого разу". Так не буває взагалі, тому це щоразу новий виклик", – говорить Таїсія. Робота закриває усі потреби жінки, адже фактично об'єднує її різноманітні зацікавлення. Додаткового хобі не потрібно, додає Таїсія, оскільки використовує знання з галузі медицини, творчості та косметології. Інколи засиджується за невеликим столом до ночі або ж приходить до центру на вихідних, бо в голові з'явилася чергова ідея, як удосконалити протез. "Моя задача – зробити життя пацієнта максимально комфортним" Коли Таїсія розпочинає роботу над новим протезом, простір оживає. Найголовніший крок – знайомство з пацієнтом. На огляді жінка фотографує обличчя та роздруковує знімки для орієнтиру. За потреби роблять 3D сканування, що дозволяє працювати без участі постраждалого. Для зручної роботи попередньо можуть зробити 3D-макет Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" Світлини пацієнтів зберігаються під склом на робочій поверхні. Так у будь-який момент можна перевірити подібність роботи до реального обличчя. Особливо, якщо немає змоги зробити чергову примірку. Фото пацієнтів збергіаються на столі під склом Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" Спершу жінка викладає форму ока, носа чи вуха з пластиліну та працює як скульптор. Надалі використовує віск – це репродукція протеза. На цьому етапі важливо зробити "чорнову примірку", адже його потрібно повністю підлаштувати під пацієнта. "Восковий протез можна одягнути й подивитися, як він сидить. Я перевіряю кріплення і чи можна його десь ще підрізати. Бо після віск буде гіпсуватися, а тоді вже фарбуватися", – пояснює майстриня. Тоді нарешті починається художній процес. На воску відтворюється текстура шкіри та форма. Якщо все підходить, Таїсія відливає протез у силіконі та полімеризує його. Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" Потім починається делікатна робота – шар за шаром жінка підбирає унікальний тон шкіри, промальовує ледве помітні судини та зморшки, пігментні плями, шрами, купероз, вени, веснянки, аж поки штучне не стане дуже схожим на натуральне. Для цього обговорює все з пацієнтом, щоб протез не подразнював травмовану ділянку шкіри та не викликав дискомфорту. Розмові жінка приділяє не меншу увагу, ніж безпосередньо накладці. "Моя задача – зробити життя пацієнта максимально комфортним. Протез не повинен відчуватися. Ну, він відчувається, але ж не приносить дискомфорту. Тоді він виготовлений правильно", – наголошує фахівчиня. "Протез повинен бути як пазлик, якого не вистачає" Мистецтво екзопротезування вимагає наполегливості та ювелірної роботи. У руках Таїсії змінюється безліч інструментів – частина з них саморобні, деякі використовуються в стоматології, а інші – у мистецтві. На першому етапі здебільшого працює зі зуботехнічним восковим шпателем – цей пристрій плавить віск, зрізаючи його частинки. Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" "Є звичайні інструменти для скульптури, кисті, ручний ювелірний бор, фотополімеризаційна лампа. Але інструментів багато роблю сама. Наприклад, лезо з канцелярського ножа встановила в основу від хірургічного скальпеля, і вийшло так зручно. Ось зробила інструмент із металевої ручки, куди вставила пульпоекстрактор – те, чим видаляють корені зубів. Мені ним дуже зручно робити текстуру шкіри, бо він має борозни", – говорить Таїсія. Серед матеріалів лише безпечні та медично дозволені компоненти, щоб нічого не спричиняло подразнень шкіри чи слизових оболонок. Фарба акрилова, а силікон – на платиновому каталізаторі (різновид матеріалу). Матеріали доводиться замовляти в Америці, адже в Україні такого немає. Прикріплення кришталика ока до воскової накладки pic.twitter.com/f30es4nNfl— УП.Життя (@UPZhyttya) June 8, 2026 "Тому коли мені кажуть: "Треба вам навчити спеціалістів і взяти до себе на роботу", я навіть не знаю, з чого почати, бо це роки досвіду. Мені пощастило, і я переймала його в Ізраїлі у спеціалістів, які більше 50 років мають подібний протезний центр. Також мала змогу подивитися, як працюють у Швеції та Америці з цим, бо у всьому світі дуже мало протезистів. Ця професія рідкісна і найбільш наближена до мистецтва, і це треба любити. Не можна зробити просто накладку на принтері, наліпити людині обличчя і все. Протез повинен бути як пазлик, якого не вистачає", – додає фахівчиня. Таїсія майструє екзопротези у центрі пів року Фото: UNBROKEN/надане для "УП.Життя" Таїсія активно стежить за новими технологіями у стоматологічній сфері, де вже переходять на роботів, що виконують операції без участі людини. Зокрема раніше зубні техніки моделювали накладки самостійно, а тепер це роблять у комп'ютері. Такі ж зміни можливі й в екзопротезуванні: фрезер автоматично випилюватиме форму протеза на основі 3D-сканування, а після залишиться лише розфарбувати його та запекти. Однак і без таких технологій виготовлення протезів доволі вартісне через матеріали і розхідники. "Доторкнувся до обличчя, і зрозумів, що його більше немає" Нашу розмову перериває стукіт тактильної тростини – до майстерні заходить Павло "Марс" Марценюк. Він захисник 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади, а влітку 2024 року отримав важке мінно-вибухове поранення на Покровському напрямку. "Я почув вибух. Усе навколо гуділо. Багато моїх побратимів отримали поранення, я дивом залишився живий. Я був всього за три метри від вибуху, тому й отримав такі важкі травми. Я був при тямі, все усвідомлював. Але коли доторкнувся до обличчя, то зрозумів, що його більше немає", – розповідає Павло. Обличчя чоловіка понівечене – через вибух міни боєць повністю втратив зір. Хірурги частково реконструювали шкіру, а естетичною складовою тепер займається Таїсія. Павло Марценюк під час примірки воскової накладки Фото: UNBROKEN/надане для "УП.Життя" 35-річний Павло – родом з Хмельниччини, у цивільному житті працював водієм, а також ремонтував і продавав автівки. А за рік до початку повномасштабної війни вирішив підписати контракт на службу. "Марс" був водієм та сапером, виконував завдання на більшості ділянок лінії фронту. Після поранення стан чоловіка був складним, проте він швидко адаптувався. Зокрема у цьому посприяли рідні: дружина й троє дітей. Тепер Павло ліпить з глини, грає на укулеле й мріє про власну справу в автомобільній сфері, на якій добре розуміється. Таїсія готується одягнути захиснику восковий макет майбутньої накладки ока. Це потрібно, щоб перевірити зручність його посадки. Якраз перед приходом чоловіка майстриня закінчила останні штрихи – воском прикріпила кришталик коричневого кольору. Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" Врешті примірка: протез став на місце. Фахівчиня тішиться, що не захопила рухомі зони й вдало продумала кріплення. Готова накладка триматиметься на окулярах, щоб Павло у будь-який момент міг її зручно вдягнути. Майстриня фотографує "Марса", знімає потрібні мірки та запрошує його на повторний візит за тиждень – аби одягнути готову роботу. Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" "Найважче, що є в тому житті для гомосапієнс – це чекати", – резюмує Павло й вирушає на заняття в арт-майстерню. Примірка воскової накладки перед створенням екзопротезу pic.twitter.com/3BKiwpiPsj— УП.Життя (@UPZhyttya) June 8, 2026 "Краса потребує жертв" Тиждень затягнувся на місяць – доставка матеріалів затрималася, через що Таїсії не вдавалося закінчити протез. Довгоочікувана мить настала наприкінці травня – око готове. Фото: UNBROKEN/надане для "УП.Життя" Фото: UNBROKEN/надане для "УП.Життя" "Окуляри дуже пасують тобі, і око теж. Протез легесенький, буде абсолютно невідчутним", – говорить Таїсія. Для Павла цей момент значно цінніший, ніж просто відновлення зовнішності. Адже захисник готується до випускного донечки з дитячого садочка. "Я насправді дуже задоволений тим, що буду виглядати максимально схоже до свого попереднього вигляду. Чекав на нього, і так співпало, що в моєї донечки Анастасії випускний. А я ні одного разу не був на її утренічку чи виступі. Хочу зробити їй подарунок і приїхати в цьому протезі. Думаю, що я приємно здивую свою донечку і порадую загалом сім'ю", – каже боєць. Фото: UNBROKEN/надане для "УП.Життя" Фото: UNBROKEN/надане для "УП.Життя" Фото: UNBROKEN/надане для "УП.Життя" Фото: UNBROKEN/надане для "УП.Життя" Таїсія сконструювала протез так, щоб незрячій людині було зручно за ним доглядати. Око кріпиться до оправи, виглядає натурально та збігається з тоном шкіри. "Треба з ним пожити. Спочатку відчуваю, що щось то є присутнє. А потім з часом воно звикнеться, та і все. Краса потребує жертв, дівчата", – додає Павло. Таїсія Ярова та Павло Марценюк Фото: Фото: UNBROKEN/надане для "УП.Життя" Як відбувається екзопротезування? Пояснення фахівчині Майстриня Таїсія Ярова зазначає, що малі протезні форми можуть триматися на шкірі трьома способами: на медичному клеї, механічно або ж на імплантах (магнітах). Як пояснила Таїсія, варіант на магнітах дещо складніший – для його реалізації потрібна операція, яку роблять на вже травмованій ділянці шкіри. Це подовжує терміни загоєння, а також може викликати додаткове запалення у подальшому. Тож вона віддає перевагу двом іншим формам. Силіконовий протез втраченої частини обличчя не потребує жодних втручань, а у разі високої чутливості може триматися на оправі окулярів. Протез на клеї торкається шкіри лише у кількох місцях, а в середині пустий, завдяки чому легкий та фактично невідчутний, тож шкіра під ним не пітніє. "Протез буде товщиною декілька міліметрів всього. Він такий, як пелюсточка. Це для того, щоб він ніяк не заважав. Тому що якщо протез заважає, пацієнт постійно думає про нього. Мало того, що про ту свою травму, так ще і про той протез", – зауважує Таїсія Ярова. Догляд за протезом ока, носа, вуха чи пальця не потребує особливих зусиль. Його потрібно промивати теплою водою або мильним розчином. Після необхідно просушити й посипати тальком чи крохмалем. Екзопротез може триматися на шкірі до 30 годин. Однак рекомендується не носити його довше 5-8 годин. Щоб зняти, необхідно змочити ватну паличку ізопропіловим спиртом та помістити її під протез. Далі прокрутити та забрати накладку. Накладка має бути легкою Фото: Дар'я Маркова/"УП.Життя" "Якщо протез неправильно зроблений і торкається травмованих зон, то це незручно. Однак хороший протез не натирає", – каже фахівчиня. Аби полегшити догляд протезу ока, під час створення накладки використовують справжнє волосся, адже штучне з часом втрачає свій вигляд. Його можна помити й розчесати, а жінки можуть навіть нафарбувати вії чи брови. Чи є у протезів "термін придатності"? "Людина, яка має протез, повинна готуватися до того, що вона буде залежати вже від протезної майстерні і майстра довічно. Це тому що ми старіємо, худнемо або набираємо вагу", – говорить Таїсія. Малі протезні форми варто коригувати або замінювати раз на п'ять років. Вони можуть вигоріти на сонці або через неправильний догляд втрачають колір. Якщо ж пацієнт виконує усі рекомендації, накладка може слугувати й довше. Дар'я Маркова, "Українська правда. Життя" Читайте також : "Це все ще мій Ігор": історія закоханих, які проходять шлях відновлення після поранення ветерана

На службі раптово помер полярник і військовий лікар Валерій Семенюк

Mon, 08 Jun 2026 20:36:00 +0300

СуспільствоMon, 08 Jun 2026 20:36:00 +0300 У віці 59 років помер полярник і військовий лікар Валерій Семенюк, який взяв участь у трьох експедиціях в Антарктику, а 2022 року доєднався до Збройних Сил України. Чоловік був капітаном медичної служби та ординатором відділення медичної реабілітації та відновлювального лікування військової частини А7010. 7 червня він раптово помер на чергуванні, повідомили "УП. Життя" у Національному антарктичному науковому центрі. "З превеликим сумом дізналися про втрату в родині "бойових пінгвінів" – полярників, що стали на захист України. 7 червня перестало битися серце Семенюка Валерія Павловича. До останньої миті він перебував на службі, черговим лікарем у добовому наряді", – написала команда НАНЦ у соцмережах. РЕКЛАМА: Валерій Семенюк народився 13 травня 1967 року. Впродовж 1994-2022 років працював лікарем у Хмільницькій центральній лікарні на Вінниччині. Як лікар також брав участь у трьох річних Українських антарктичних експедиціях: одинадцятій у 2006-2007 роках, чотирнадцятій у 2009-2010 роках та вісімнадцятій у 2013-2014 роках. У травні 2022-го – був мобілізований до лав ЗСУ. "Полярники, що працювали з Валерієм Павловичем в експедиціях, згадують його з теплом. Був чесним, прямолінійним та принциповим. Завжди говорив правду такою, як вона є. Водночас це була людина великого серця, до якої завжди можна було звернутися по допомогу чи пораду", – пишуть у НАНЦ. Фото: НАНЦ Фото: НАНЦ Зі спогадів колег, Валерій завжди допомагав молодим полярникам адаптуватися до життя в Антарктиці. "Хоч працював на посаді лікаря, але активно долучався до життя експедиції. Постійно вчився нового, цікавився роботою станції та із задоволенням ходив у піші маршрути навколишніми островами. Часто залучав до таких прогулянок інших учасників експедиції, розуміючи, наскільки важливо в умовах довгої зимівлі підтримувати фізичну форму, психологічну рівновагу та командний дух", – згадує полярник Юрій Отруба. За інформацією Хмільницької міськради, поховання захисника відбудеться 9 червня на Митницькому кладовищі Хмільника. До цього заплановані: о 10:00 – прощання удома (вул. Куліша Пантелеймона, 16);о 10:30 – заупокійна молитва у Церкві святих первоверховних апостолів Петра і Павла ПЦУ (вул. Слобідська);о 11:30 – загальноміське віче-прощання біля Будинку культури. Нагадаємо, 31 травня на фронті загинув 23-річний музикант і боєць 3-го армійського корпусу Ярослав "Варнак" Іванов. 8 червня із захисником попрощалися в Києві. Читайте також : На фронті загинув кінорежисер Ігор Малахов, якого два роки вважали зниклим безвісти