Вундеркінди з пелюшок: дворічні українці вміють додавати числа

119
16 листопада 2011

Останнім часом великої популярності набули різноманітні розвиваючі програми для дітей буквально з пелюшок. Малювання, співи, ігри, фільми, англійська мова – усьому цьому ваше чадо навчать у розвиваючому дитячому центрі, де двері відкриті для діток починаючи вже з 6 місяців!

Цілком зрозумілим є бажання батьків дати своїй дитині лише найкраще й усі необхідні знання ще до дитячого садочку, втім, тут психологи не одностайні й твердять, що треба враховувати актуальні потреби психіки дитини відповідно до її віку.

"Українська правда. Життя" дізналась про плюси й мінуси раннього розвитку дитини, поспілкувалась з батьками маленьких вундеркіндів і вислухала поради психолога.

"Інтелектуальний розвиток дитини починається ще до народження"

"Безперечно обдарованість дитини може бути вроджена і набута, – розповідає нам директор Інституту обдарованої дитини НАПН України Володимир Камишин. – З наукової точки зору всі ми розуміємо – більшість здібностей закладаються як генетично, так і на інтелектуальному рівні, в процесі розвитку. Зовнішнє оточення має надзвичайний вплив на розвиток дитини".

Яскравий приклад генетичної обдарованості – Моцарт, який виріс у сім`ї музикантів. Серед генетично обдарованих дітей також налічується багато математиків та письменників.

Інтелектуальний розвиток дитини починається ще до народження. В утробі матері маля починає вивчати рідну мову, а якщо мама під час вагітності часто слухала музику, то в дитини скоріш за все буде й музичний слух", – каже Володимир Камишин.

За словами Володимира Вікторовича, наш мозок фізіологічно постійно змінюється, він розвивається – відтак щось втрачається, а щось з’являється.

Потрібно давати для нього інтелектуальну поживу, тобто "тренувати", адже, за словами нашого співрозмовника, людський мозок працює на всі 100%, навіть уві сні. Цікавим є той факт, що люди, які знають одну чи більше іноземних мов, мають менше шансів захворіти на хворобу Альцгеймера.

Чим раніше батьки виявлять обдарованість дитини, тим краще. В Інституті обдарованої дитини працюють з дітьми починаючи з 3-річного віку. Втім і це не межа.

"Західні центри діагностують ту чи іншу обдарованість дитини вже з пів року", – зазначає Володимир Вікторович. До слова, розпізнати здібність дитини можна за допомогою спеціальних педагогічних тестів.

У 8 років – в четвертий клас

Директор дитячого розвиваючого центру "Діти майбутнього" Тетяна Рашкова щодня має справу з обдарованими малюками.

"Наш центр – це альтернативна форма дошкільної освіти. Ми працюємо за авторськими програмами, які розроблені нашими педагогами для дітей віком від 1-го до 6 років", – розповіла Тетяна Рашкова.

Вивчення англійської мови у центрі починається з 2,5 років. Заняття проводяться повністю іноземною мовою та включають багато розвиваючих ігор, які спрямовані на розвиток сенсорних систем, пізнавальних процесів, моторики, тощо.

"На заняттях ми обов’язково використовуємо рольові ігри. Наприклад, дітки ніби п’ють чай, розмовляють по телефону чи годують ляльок, – продовжує пані Тетяна. – Навчаючись за нашою методикою, діти досить швидко починають розмовляти і вже у віці 5 років складають речення англійською".

Загалом, за словами нашої співрозмовниці, кожне заняття повинно бути максимально цікавим і емоційним, а вихователь має отримувати задоволення від своєї роботи, адже діти це дуже відчувають. Вона стверджує, якщо на заняттях дитина відчуває радість від процесу навчання, то це може сприяти розвитку її високих здібностей, інакше кажучи, "нормальної обдарованості".

"Я з своїм сином Георгієм почала займатись ще з самого малечку. У 1,9 рік він легко впізнавав всі букви. У 2,5 роки міг додати числа в межах 10, а у 5 років помножити в думці двозначні числа та складати дроби, – розповідає пані Тетяна. – З різними науками – фізикою, географією, астрономією, анатомією, біологією – ми почали знайомитися у 3-річному віці. Це було цікаво і легко, тому що все проходило у різноманітних захоплюючих дослідах та експериментах. Крім того, мій син захоплювався енциклопедіями, у тому числі комп’ютерними, тому багато інформації він здобував самостійно".

Завдяки старанням мами і власним здібностям Георгій у 8 років потрапив одразу в 4 клас. "Ми здали тести на вступ, все пройшли успішно, четвертий клас закінчили всього з двома дев’ятками, а п’ятий на відмінно, – зазначає Тетяна Рашкова. – Мій син – найменший в класі, але це не заважає йому добре вчитись і товаришувати з однокласниками".

Тетяна Рашкова розповідає про свого сина: "У 1,9 рік він легко впізнавав всі букви. У 2,5 роки міг додати числа в межах 10, а у 5 років помножити в думці двозначні числа та складати дроби". Фото надане Тетяною Рашковою 

Тим не менше, наша співрозмовниця радить дуже добре зважити, перш ніж віддавати дитину одразу в старші класи, якщо поруч немає досвідченого педагога.

"Я розуміла, що Георгію у 6 років не має сенсу йти у перший, та навіть другий клас. Я кожен рік шукала для нього відповідну школу, щоб він міг розвиватися далі. На жаль, мені не вдалося знайти рішення у шкільній системі, тому я продовжувала займатись з сином сама вдома, – пояснює наша співрозмовниця. – Але це було нелегко, тому що мені доводилося контролювати, чи наш процес навчання відповідає шкільній програмі, та постійно забезпечувати подальший розвиток здібностей мого сина".

"З 2 місяців дивимось розвиваючі фільми, з 6 – вчимо букви"

"Ще до народження малюка я стала задумуватись над тим, як ми його будемо розвивати? Басейн – було вирішено одноголосно, – розповіла "Українській правді. Життя" про свого сина Анна Авраменко. – Коли Матвій народився, ми з 1,5 місяця пішли в басейн для грудничків, де пірнали і плавали під водою. Малюк дуже це любив, із задоволенням плавав і надовго затримував дихання. Це в першу чергу для загартування і, звичайно ж, для безпеки на воді".

З 2 місяців Анна стала знайомити малюка з карточками Глена Домана на російській і англійській мовах.

"Ми з ним з двох місяців дивились розвиваючі фільми та й просто багато спілкувались, – продовжує наша співрозмовниця. – Я все стараюсь пояснити, дати можливість торкнутись, понюхати, попробувати і не заважаю при цьому. Також у нас є пальчикові ігри для розвитку дрібної моторики".

В 11 місяців Анна Авраменко відвела сина в школу раннього розвитку. За компанію з іншими дітками Матвій із задоволенням малює, ліпить з тіста і пластиліну, танцює, співає, вивчає букви в ігровій формі та багато іншого.

"Букви вчимо з 6 місяців. Мені здається, що результат вже є, – каже Анна. – Матвій в рік і один місяць із задоволенням показує в абетці деякі (найулюбленіші) літери і малюнки. А ось мови ми вирішили відкласти до двох років. Скоріш за все з іноземних мов вивчатимемо тільки англійську".

"Букви вчимо з 6 місяців. Мені здається, що результат вже є", – каже Анна Авраменко про свого сина. Фото надане Анною Авраменко 

Також у планах батьків прищепити хлопчику любов до книг, а також –професійний спорт. "Але я ніколи не буду заставляти, тільки якщо син сам цього захоче", – додає Анна Авраменко.

В 14 років вже студентка

Одеситка Світлана Ніжегородова почала читати з 4,5 років. Як розповіла нам дівчина, це заслуга батька, який присвячував їй з раннього дитинства буквально весь свій час. Не менший внесок у розвиток Світлани внесла і її вчителька Алла Прокоф’єва.

"Батько повів мене влітку просто до викладачки, щоб підготувати до школи. Ми почали займатись, пройшли 1 клас за літо і батьки вирішили не віддавати мене в школу, а навчатись вдома, – розповіла нам Світлана. – Я не можу сказати, що мені було важко, я не вчилась по 12 годин вдень, спала спокійно до 10 ранку… Просто 3 рази на тиждень у мене були заняття з викладачкою і батько займався зі мною англійською мовою. Думаю, у мене вільного часу було більше, аніж у дітей, які на відмінно вчились у школі. Тим більше у мене не було домашніх завдань".

Так обдарована дівчинка у 8 років одразу потрапила в 6 клас, а з 14 років навчається у Київському національному лінгвістичному університеті за спеціальністю філологія, китайська мова та література.

"Мої одногрупники дуже розумні. Добре зробили, що набирали групи по балах зовнішнього незалежного оцінювання. Я, до речі, ледве попала в найсильнішу групу – з 15-ти осіб я 14-та, – не приховує Світлана Ніжегородова. – Багато одногрупниць здібніші за мене, швидше та легше вчаться. Я дуже рада, тому що, попавши в такий колектив, я намагаюсь відповідати їхньому рівню".

Світлана у 8 років одразу потрапила в 6 клас, а з 14 років навчається у Київському національному лінгвістичному університеті за спеціальністю філологія, китайська мова та література. Фото надане Світланою Ніжегородовою

Як зізналась дівчина, 1 семестру 1 курсу їй було дуже важко й здавалось, що таку науку не потягне. Але в другому семестрі стало значно легше.

Про своє майбутнє Світлана ще не задумувалась, але впевнена, що точно не хоче будувати його в цій країні.

"Можливо, буду закінчувати магістратуру вже не в лінгвістичному університеті", – каже наша співрозмовниця.

"Жодний етап розвитку не почнеться, доки не пройдено попередній"

Як стверджує психолог Українського медичного центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України Леся Касько, займатись із дитиною, починаючи з перших місяців її життя корисно, а інколи навіть необхідно. Питання лише в тому – чим і як займатись.

"Психічний розвиток дитини має певну стадійність і підпорядковується принципу послідовності: жодний етап розвитку не почнеться, доки не пройдено попередній. Порядок зміни однієї стадії іншою зумовлюється процесом дозрівання структур головного мозку. Тому шестимісячна дитина за своїм психічним розвитком просто неготова до вивчення літер, до того ж, і актуальні потреби психіки у цьому віці зовсім інші", – каже Леся Валеріївна.

Психолог не може стверджувати однозначно, чи страждає дитина від такого ритму життя чи ні, заявляючи, що всі малюки – різні. Але для багатьох дітей зайве навантаження виливається згодом в цілком реальні проблеми – із навчанням та з психоемоційним розвитком.

"На мою думку, спеціальні розвиваючі методики з вивчення літер та іноземних мов займають час, який з більшою користю може бути витрачено на спілкування батьків зі своєю дитиною на її рівні. Я маю на увазі ігри за віком, розширити свої знання про які можна за допомогою відповідної літератури", – каже Леся Касько.

За її словами, бажання батьків дати своїй дитині все найкраще – цілком природнє. Важливо, щоб батьки могли усвідомити актуальні потреби своєї дитини, і, керуючись знаннями про ці потреби та своїм батьківським авторитетом, поступово давали дитині те, що їй дійсно необхідно.

"Є діти, що випереджають ровесників у розвитку, раніше за них ідуть до школи чи закінчують її екстерном. На жаль, в дійсності такі діти дуже часто мають труднощі соціального плану: наприклад, можуть розв’язувати найскладніші задачі з математики, але при цьому не в змозі вирішувати прості життєві задачі, – переконана наша співрозмовниця. – Якщо батьки дитини з високим інтелектуальним рівнем (іншими словами – "вундеркінда") роблять акцент тільки на інтелекті, тренуючи його високими навчальними навантаженнями, інші, не менш важливі функції, залишаються "в тіні". Це й призводить до банальних розладів соціальної адаптації, прикладів яких чимало".

powered by lun.ua