Молоді українські письменники, яких варто почитати

1328
4 лютого 2013

Яке літературне майбутнє України? Воно насправді вже почалося. Знайомтесь!

"Українська правда. Життя" вирішила познайомити вас зі своїм списком молодих українських поетів і прозаїків.

Попередній ліст учасників мені допомогли зібрати особистий досвід читання, головний редактор журналу "ШО" Олександр Кабанов і програмний директор Форуму видавців Григорій Семенчук.

Якщо серед героїв цієї статті ви не знайшли свого улюбленого молодого автора, то варто знати таке: лише частина авторів з мого списку потрапила до дайджест-інтерв’ю.

Річ у тім, що українські молоді письменники дуже розбалувані увагою ЗМІ. Хтось за три тижні не знайшов часу відповісти на листа, хтось не дотримався обіцянки надіслати відповіді вчасно, хтось взагалі відмовив мені в інтерв’ю.

У будь-якому випадку метою цієї добірки є познайомити вас з молодими авторами трохи ближче, а не рейтингувати їх і складати якийсь ТОП-20.

Кожному з молодих авторів ми надіслали кілька однакових питань.

Андрій Любка

 

Для чого ви пишете?

Це питання, на яке слід відповідати або філософським гросбухом, або взагалі не відповідати. Якщо коротко: мені подобається писати, це мій особистий різновид задоволення, це те, що я вмію найкраще і те, в чому я б хотів реалізуватися.

Чи легко бути письменником в Україні?

Думаю, якщо тобі легко бути письменником, то тобі легко буде ним бути всюди – і в Німеччині, і в Монголії. Кому яка сорочка ближча до тіла: хтось любить мучитися і вимучувати, а комусь все дається легко, про таких кажуть – йде, а за ним квіти ростуть.

Це я до того, що не варто оминати так званого божественного начала в творчості, бути письменником – це не те саме, що бути істориком чи сантехніком, тут не все залежить від якості бібліотек і стану каналізаційних комунікацій. Це головне.

Якщо ж ідеться про так звану інфраструктуру літератури, то, звісно, ситуація плачевна – журналів нема, книжкових рубрик у ЗМІ переважно нема, книгарень і мережі книгорозповсюдження нема, тиражів і гонорарів – теж кіт наплакав, перекладачів мало, актуальної критики і літературознавства бракує.

Але хтось нещодавно виставив на фейсбуці фотографію з Камбоджі з коментарем, що іноді таки доводиться радіти, що народився в цивілізованій Україні. Тобто порівняння зі Штатами буде не нашу користь, але порівняння навіть з Білорусією – вже на нашу.

Словом, жити можна.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Так, літературна і довколалітерурна діяльність (гонорари за виступи, за закордонні публікації, колонки, есеї, переклади і теде) – значна частина моїх доходів.

Якою має бути ідеальна книжка?

Вона має подобатися і авторові, і читачам. Тобто і автор задоволений тим, що йому вдалося туди вкласти, і читачі вважають, що витратили час на читання не дарма. Зрештою, якщо точно знаєш якою має бути ідеальна книжка, то вже й написати її мусиш, тому визнаю – я цього не знаю, рухаюся до мети радше інтуїтивно.

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Я хоч і не Нострадамус, але сподіваюся, що кращим, ніж зараз. Думаю, що з кожним роком буде все менше віршів, а все більше – прози, може драматургії, есеїстики; головне – писати все краще і краще, допоки смерть не розлучить нас.

Галина Ткачук

 

Для чого ви пишете?

Кінцева мета, зізнаюся, невідома. Однак коли Бог створював мене, Він створив людину, яка пише.

Чи легко бути письменником в Україні?

У бутті письменником саме в Україні таки є кілька плюсів.

По-перше, тут набагато легше видати першу книжку, ніж, скажімо, у Великій Британії. По-друге, набагато більше шансів бути оригінальним. По-третє, в нашій літературі багато ще чого можна зробити, розпочати, підхопити, заснувати, відкрити, відкрити заново та актуалізувати. (Принаймні, мені зараз так здається). Звісно, кожен цей плюс є продовженням відомого великого мінуса, але сьогодні не говорімо про це. 

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Загалом, звісно, ні, але багато разів отримувала за свою творчість великі матеріальні бонуси, що завжди бувало приємно.

Якою має бути ідеальна книжка?

Мабуть, це має бути красивий чистий блокнот.

А взагалі, "дуже добре - це теж недобре". Ідеальна книжка десь існує, напевно, для ангелів, а для людини вона була би нецікавою, бо ми ж неідеальні.

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

О, коли я виросту... Відповім-но я на те віршем :)


***

Якщо би Ви захотіли скласти мене у себе вдома -

зараз або після моєї смерті -
зробити це дуже просто.
Подумки візьміть голову рудої білки,
замість рук хай будуть дві високі сосни.
Ноги - ратуші двох міст,
віддалених але рівновеликих.
Тулуб хай складе Тисяча Прекрасних Речей.
Ніщо інше не може скласти мій тулуб.
Волосся мені зробіть з чого завгодно.
Це Ваша творчість - моє волосся.
А одяг для мене - теплий і зручний,
та я не наполягаю.
Бо розумію, що кожен
спершу хотів би скласти самого себе,
просто зараз
або після моєї смерті.

Дзвінка Матіяш

 

Для чого ви пишете?

Пишу тоді, коли у мене з’являється у цьому органічна потреба. Тобто коли комп’ютер вмикається сам собою, навіть якщо я планувала щось зовсім інше, відкривається новий файл, і пальці швидко-швидко починають цокати по клавіатурі. Те, що я пишу, мене змінює, і – маю таке враження – змінює (трошки) світ навколо, людей навколо мене.

Чи легко бути письменницею в Україні?

Часом я думаю, що бути письменницею в Україні важко, але одразу ж уявляю собі, що би було, якби мені випало жити десь ближче до Північного полюсу, і тоді мені здається, що бути письменницею в Україні не так вже й погано.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Ні, не заробляю, хоча, звісно би, хотілося…

Якою має бути ідеальна книжка?

Ідеальна книжка – це книжка, яку хочеться часто перечитувати. Книжка, яка переважно лежить біля ліжка, а не стоїть на книжковій полиці під самою стелею.

Цю книжку хочеться возити із собою по місту, брати в подорожі, навіть якщо вона груба й важка. Це книжка, з якою знаєш улюблені фрагменти напам’ять, тому їх можна "перечитувати" із заплющеними очима. Цю книжку часто купуєш, щоб дарувати друзям.

Це не стосується власних книжок, бо до них завжди зберігається певна дистанція, і їх ніколи не можна назвати ідеальними. )))

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Коли виросту, напишу книгу, пов’язану з кулінарією. З такою кулінарією, яка добре діє і на тіло, й на емоції, і навіть на думки… Це буде така дуже оптимістична книга. Шкода, що я не зможу назвати її "Рататуй", бо ця назва вже зайнята.

Богдана Матіяш

Автор фото Владас Бразіунас

Для чого ви пишете?

Я ніколи не маю відповіді на це питання. Напевно, пишу, бо негоже закопувати якийсь талант, якщо його отримуєш. Сприймаю письмо як дар і знаю, що ним можна комусь послужити. А ще є таке письмо, яке тебе самого дуже змінює, щось у тобі висвітлює, робить тебе трохи ліпшим, ніж ти досі був. Дуже таке письмо люблю. Тому, вочевидь, мені й пишеться.

Чи легко бути письменником в Україні?

Не знаю, легко чи складно бути письменником в Україні. Знаю тільки, що деінде бути письменницею я не хотіла би. Бо ніде інде немає Герасим’юка, Голобородька, Воробйова й Лишеги, немає Кобилянської, Стефаника, Прохаська й багатьох інших авторів. А їхня присутність мені важлива.

Бути письменником – це ж не тільки і не найперше бути присутнім лише тут і тепер; це не тільки питання, легко чи складно видати нову книжку (а собі думаю, що краще довше почекати, ніж видати щось, за що потім буде страшенно соромно), це взагалі не питання комерції, але радше пам’яті про тих, хто був до тебе і хто є тепер. Відчуття того, що ви є поруч.

Мені вдячно писати саме в Україні. Не знаю, чи мені було би так само добре в якійсь іншій літературі, крім як в українській. Як і не знаю, чи можу дати щось для інших літератур.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Це дуже веселе запитання і дуже передбачуване, бо більшість письменників чітко відповідає на нього: "Ні".

Я би могла побавитись і відповісти, що так, заробляю на життя писанням. Бо на щодень редагую або перекладаю чиїсь тексти – тобто заробляю завдяки тому, що пишуть інші. А коли, на додачу до цього, отримую гонорари за свої тексти, мені цього більш ніж досить, бо я не аж так багато потребую для життя.

А ще насправді не хотіла би жити зі свого письма. Не хотіла б, щоб воно ставало фахом і невичерпним джерелом прибутків. Хай просто залишається даром. Із цього буде більше користі.

Якою має бути ідеальна книжка?

Не знаю, чи є і чи потрібні ідеальні книжки. Для автора ідеально, може, побачити, що він не стрибне понад себе, і хоч і хотів би написати щось так само добре, як це бачить внутрішнім зором, але через різні обмеження, які має кожна людина, через якусь таку свою убогість він може написати тільки так, як він є. Дуже добре це усвідомити.

А для кожного читача ідеальною буде якась інша книжка. Для мене із читацької перспективи вона десь така, як "Пеппі Довгапанчоха".

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

О, як і згадана Пеппі Довгапанчоха, сподіваюся, що ніколи не виросту! Ну, а якщо виросту, то – як і їй – доведеться вибирати, чи стати справжньою дамою, чи морською розбійницею. Час покаже. І, певно, розповідатиму якісь небилиці, як і вона, щоб довго-довго залишитись дитиною.

Катя Бабкіна

 

Для чого ви пишете?

Я все ще думаю, що тут можлива одна чесна відповідь – це приносить мені задоволення. Що, в свою чергу, дорівнює відповіді, як з радянського мультика – "Просто так".

Внутрішні мотиви, які хтось міг би назвати бажанням/потребою сказати щось в світі, потреби змін, фіксації, множення площин сприйняття – все це теж заради задоволення.

А до розуміння поняття "самореалізація" я ще не доросла – дотепер думаю, що самореалізуюся щосекунди.

Чи легко бути письменником в Україні?

Так. Стільки матеріалу!

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Так. Але тут важливо деталізувати – писанням чого саме. Деталізувати не буду. Ще також можна поговорити про те, що таке життя і скільки саме на нього потрібно. Думаю, це теж не наша мета в даному випадку.

Якою має бути ідеальна книжка?

Цікавою, інформативною, захоплюючою, і ще вона має надихати – надихати думати, мріяти, робити, їхати, змінювати.

Є цей момент, від якого перехоплює подих, і нема доброго слова, щоби його описати, і якщо зовсім по-чесному – нема теж спрособу його спрогнозувати чи спроектувати. Цим, на мою думку, мистецтво значною мірою різниться від будь-якої іншої діяльності, чарівним моментом, котрий, звичайно, має містити ідеальна книжка.

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Я виросла.

Анна Малігон

 

Для чого ви пишете?

Мабуть, пишу для того, щоб утримувати гармонію. Бо довге "неписання" - наче довготривала відсутність сексу, спричиняє невроз.

Чи легко бути письменником в Україні?

Дивлячись, яку мету ставити. Якщо бажання заробити на власній творчості - то, мабуть, таки не всім легко. Комусь удається писати "комерційно", а комусь, навіть за великого бажання - ні. Але якісне письмо завжди знайде свого читача, в Україні чи будь-де. Потрібен тільки час і наполегливість.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Іноді маю якісь гонорари, але заробітком на життя це назвати поки що не можу. Та й поезією заробляти важко.

Якою має бути ідеальна книжка?

Ідеальна книжка? Це приблизно те ж саме, що й ідеальна жінка) Тобто для кожного - своя. У книжках (жінках) найбільше ціную цілісність, виваженість і "серцевину".

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Коли виросту - стану спокійним письменником. Гуляти мене більше не тягнутиме, амури крутити - перехочеться. Сидітиму й писатиму серйозні книжки. І ростиму собі далі. В ширину.

Павло Коробчук

 

Для чого ви пишете?

Я дав собі просту відповідь, яка мені суттєво допомагає в розумінні потрібності будь-якої творчості. Я вважаю, що головна річ, яку має робити людина – своєю діяльністю спонукати, надихати інших людей.

Тобто, варто і самому спостерігати за кращими людьми у своїх сферах діяльності (Мессі, Карлсен тощо), і самому пропонувати діяльність, яка би хоч трішки спровокувала людину (читача, якщо казати про реципієнтів моєї діяльності), на творення чогось хорошого.

Також, дуже рідко потреба писати виникає на фізичному рівні, ніби організм просить цього, щоб не сталася якась психологічна чи емоційна ломка. Тому в таких випадках пишу від неможливості не писати.

А ще я завжди повторюю, що один прочитаний на день вірш зменшує штовханину в громадському транспорті.

Чи легко бути письменником в Україні?

Тут треба виходити з питання, в якому відсутнє слово письменник, тобто, чи легко бути в Україні? З письменниками в нашій країні подібна ситуація, як і з більшістю людей в інших галузях – бути непросто. Тому що Україні як державній інституції письменники не потрібні.

Але водночас в Україні є безліч цікавих ситуацій, поєднань, краєвидів, парадоксальна ментальність тощо. Україна – своєрідний Клондайк для письменника. Можна писати про Україну, не виходячи з кімнати – за вікном ти побачиш влучні події, і "за вікном" саме буде тобі розповідати про скрути і щастя нашої нації – футбольні перемоги й поразки, сімейні конфлікти і поцілунки, мінус сорок і плюс сорок, діри в асфальті і мерседеси у цих дірах.

Тож, бути письменником – справа невдячна, але заворожлива.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Вряди-годи заробляю. Проте це далеко не основне джерело заробітку.

В моєму досвіді гроші письменник може отримувати переважно з таких джерел: поїхати за кордон на літературні стипендії, отримати гонорар за публікацію, за публікацію книги, за переклад книги іншою мовою, отримати проїзд-харчування-добові-гонорари за виступи на фестивалі.

Загальновідомо, що на життя лише з письменницької діяльності в Україні заробляють приблизно десять письменників. Проте, в молоді є перевага – вона завжди має значні перспективи. Всім бажаю, щоб ця перспектива колись відбулася.

Якою має бути ідеальна книжка?

Ідеальна книга може бути двох типів. Коли це книга охоплює широкі маси населення – описує речі, якими смакуватимуть і інтелігенти, і пенсіонери, і молодь, і будівельники.

Дехто скаже, що це спроба вмостити все в одну каструлю. Проте, ми говоримо про ідеальну книгу – в ідеалі на таку книгу ніхто не схоче жалітися. Проте, вона має бути відповідно написана.

З іншого боку, інакша ідеальна книга має змусити читача заглибитися в неї, як в окремий світ. Тут має бути оригінальна стилістика. В українській лтературі літературі, як на мене, переважають саме такі спроби книг. Наприклад, Валерій Ляхевич, Тарас Прохасько тощо – ці люди мають свій стиль, який затягує.

Щодо зовнішнього оформлення книги, відчуваю, що ідеальна книга має бути хрустка.

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Коли я виросту – я перестану бути письменником. Тому що письменник мусить мати молоді очі і молоді слова. Або хоча б одне молоде слово і одне молоде око.

Інакше це вже не письменник, а інвентаризатор.

Тарас Малкович

 

Для чого ви пишете?

Напевне, писання – одна з небагатьох сфер моїх занять, у яких я не питаю себе: "для чого?"

Пишу, коли пишеться, і загалом, мабуть, пишу, тому що пишеться.

Чи легко бути письменником в Україні?

Чи легко, скажімо, у психологічному сенсі? Поки ти не пишеш соціальної, патріотичної,

україноцентричної лірики, і доки вона не шириться поза твоє вузьке коло – так. В цьому плані

Україна, поки що, дещо особлива країна.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Точно знаю тільки одну людину, яка живе в Україні тільки з писання – це Олег Лишега. І, якщо в цьому не помилюся, здається тільки цим жив світлої пам’яті Назар Гончар.

Тож я не тільки дуже люблю їх як поетів, а ще й страшенно поважаю за їхнє бажання і вміння жити тільки письменством.

Особисто я, мабуть, ще не настільки сформувався як поет, щоб сміти заробляти зі своїх віршів. Хоча, де факто, моя дебютна збірка таки вже продається у книгарнях.

Якою має бути ідеальна книжка?

Для ідеальної книжки мусить знайтися хоча б одна ідеальна людина.

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Тут я здаюся, бо ніколи не знаю, що буде завтра.

Григорій Семенчук

Фото Надії Ротман

Для чого ви пишете?

Мені подобається говорити у нестандартний спосіб. Мова для мене - поле експериментів. Це також засіб знайти однодумців і напряму спілкуватися з ними, без посередників.

Чи легко бути письменником в Україні?

В Україні легко живе лише невелика група людей. А письменники, як і інші члени соціуму, знаходяться у постійній боротьбі за гідність.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

В Україні люблять літературу, проте в більшості, ця любов нічим не відрізняється від любові до безкоштовних концертів на майданах. Люди звикли, що культура – це халява. Тому і заробітки скромні.

Якою має бути ідеальна книжка?

Моя потреба у книжці – ритм. Я люблю динамічні тексти і закручені сюжети.

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Я дуже люблю поважних, сивих письменників. У них хороше почуття гумору і гарний життєвий багаж за плечима. А прогнозувати щось про себе – справа невдячна.

Оксана Форостина

 

Для чого ви пишете?

 Не те, щоб у мене був вибір. Поки могла не писати – не писала.

Загалом я вважаю свою роль суто сервісною: є текст, і моя відповідальність – його прийняти у більш-менш неспотвореному вигляді та донести до читачів. Я для тексту, а не текст для мене. Вважати написану книжку результатом своєї власної крутизни – трохи наївно. Те ж таки розуміння дозволяє спокійно ставитися і до критики.

Чи легко бути письменником в Україні?

Бути письменником взагалі легко. Це найбільше задоволення і, напевно, єдине в світі, яке не купиш за гроші.

З іншого боку – величезний виклик, адже вимагає абсолютної сфокусованості, а отже такого підходу до прийняття всіх інших життєвих рішень, аби в результаті бодай час від часу мати можливість отак фокусуватися.

Це не питання часу, адже письменництво не терпить ніякого "мультитаскінґу": навіть якщо це година, не має бути нічого іншого на голові – незроблених дзвінків, ненаписаних листів, невиконаних обіцянок.

Дозволити собі такий режим більше, ніж день, або й півдня непросто у будь-якій країні, якщо у них, звичайно, нема зайвої нафтової свердловини. Тим більше, що "приперти" може спонтанно.

Письменники мають оцю додаткову відповідальність, яка переважає усяку іншу. Часто доводиться виставляти пріоритети протиприродно, тобто наприклад, виконувати службові обов’язки, коли текст лізе, як тісто з діжки, стримувати його зусиллям волі, і це дуже болісний бік цієї додаткової відповідальності.

Я дуже люблю історію, яку розповів Том Вейтс в інтерв’ю Елізабет Ґілберт, мовляв, він їде автом у Лос-Анджелес, а до нього приходить чудова пісня, і він ніяк не може її в цей момент записати. Тож він зупиняє машину, піднімає очі до неба і каже: "Я, звичайно, перепрошую, але невже не видно, що я за кермом? Що, справді виглядає, ніби я можу в цю хвилину писати? Може, прийдеш іншим разом, коли я зможу про тебе подбати? Ну або піди собі до когось іншого, до Леонарда Коена, наприклад".

Письменники у будь-якій країні часто опиняються в ситуації, коли у них в потрібний момент зайняті руки, і розв’язки цьому наразі немає.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Книжка вийшла лише місяць тому, тож незалежно від її успіху говорити про заробітки зарано.

Якою має бути ідеальна книжка?

Як рок-концерт. Принаймні я мала для себе відповідь на запитання, якою б мала бути написана книжка: як виступ U2.

Для мене як читачки ідеальною книжкою є Андруховичева "Перверзія". Я не можу назвати її "улюбленою", бо це вже радше частина ідентичності, щось, що залишається під шкірою.

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Можна зробити логічний висновок з попередньої відповіді – як Боно.

Надійка Гербіш

 

Для чого ви пишете?

Не можу сказати, що пишу спеціально для чогось – просто пишеться, та й усе. Разом із тим, здається, мені таки вдається надихати інших. Тож пишу, щоб надихнути і підбадьорити. 

Чи легко бути письменником в Україні?

Не складно – то точно. Напевне, навіть навпаки. Тут натхнення на кожному кроці й на будь-яку тему: треба сюр – ось, будь ласка, хочеться драми – не проблема. Сюжети для комедій, фантастики й детективів просто махають ручками, щоби їх хтось підібрав якомога швидше.

Мені особисто подобається вишукувати радість посеред сумного, полювати за теплом і наштовхуватися на дива. І цього всього добра тут, в Україні, теж цілком вистачає. 

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

На життя заробляю, як не дивно, перекладами чужої писанини і фотографією. Ще викладаю; але, очевидно, що заробіток тут – далеко не самоціль. Роялті та гонорари від писанини – це приємний бонус.

Звісно, хотілося б, аби пасивний прибуток став основним, і можна було не перейматися аж так роботою, кавою на вечір і дедлайнами. Але, мабуть, це для мене – не найголовніше у писанні. 

Якою має бути ідеальна книжка?

Мені здається, хороша книжка, якою б сумною вона не була, має давати надію. За критерієм надії визначаю і хороші для себе книжки, і ідеальну.

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Ой, та хто ж його знає. До того ще довго чекати. Мабуть, буду писати добрі дитячі книжки й веселі есеї про все на світі.

Ірина Цілик

 

Для чого ви пишете?

Пишу, бо дуже люблю процес писання, як би банально це не звучало. Скільки себе пам’ятаю, повсякчас шукаю різні форми взаємодії зі словом.

Кожному своє, зрештою. От як скласти, приміром, з нот мелодію, або зі штрихів-мазків – малюнок, я уявляю собі кепсько; то майже незбагненні навики для мене. А з літерами трохи легше, мені більш зрозумілі механізми створення слів, речень й далі, далі.

Не все, звісно, виходить добре, але якщо вже виходить, то це задоволення такого високого градусу, яке важко порівняти з будь-якими іншими відомими мені задоволеннями.

Чи легко бути письменником в Україні?

Ну, я себе письменницею (принаймні, професійною) не вважаю, і в цьому немає кокетства, просто я внутрішньо не дійшла ще до тієї межі, з перейденням якої перестаєш почуватися самозванцем у літературі.

Так чи інакше, мабуть, не помилюся, якщо скажу, що літератором в Україні бути так само складно, як і представником будь-якої іншої галузі мистецтв. Обираючи собі в юності якусь дуже романтичну професію, варто було би знати, що згодом з повноцінною реалізацією таких професійних знань у нашій країні можуть виникнути великі труднощі.

Здається, більшість знайомих мені митців безкінечно вимушені балансувати між безліччю різних "але", аби тільки робити хоч щось по-справжньому творче. Чи не робити і йти на компроміси з совістю.

Романтика розвіється, і захочеться їсти, і гарненьку річ купити, і дитину відвести до якогось гуртка, в результаті чого режисер кіно починає партачити кривуваті багатосерійки, хороший актор вимушений зніматися в рекламі та перебувати в постійному пошукові інших подібних халтурок, сценарист з літератором писатимуть якусь дурню на замовлення, замість ґрунтовно працювати над власними творами, і т.д., і т.п.

Може, тому й виходить, що в нас так багато творів мистецтва, зляпаних за принципом "серединки на половинку". Є, звісно, щасливі виключення, але, в цілому, бути творчою людиною в Україні дуже не легко, я думаю.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Деякі види писання час від часу приносять мені певну фінансову сатисфакцію, але це важко назвати зароблянням на життя. Я знаю, що професійні українські письменники часом більш-менш задовільно живуть з роялті, перекладів тощо.

Але в моєму випадку література приносить мені лише деякі приємні бонуси. Не знаю, чи варто це порівнювати, але мій гонорар поета-пісенника (іноді я пишу пісні на замовлення) в середньому дорівнює тим гонорарам, які я кілька разів отримувала за видання своїх книг.

Можливо, вся справа тільки в тому, що це я не доросла до тих літературних висот, які дають уже певні грошові щедроти. Але щось мені підказує, що й, загалом, мало хто в Україні заробляє собі на життя (нормальне людське затишне сите життя) виключно писанням.

Якою має бути ідеальна книжка?

Звісно, у книзі зміст є найбільш важливим, але в ідеальній (для мене) книзі й форма не пасе задніх. Гармонійне поєднання першого і другого є гарантією створення чогось по-справжньому вартісного.

Ми знаємо багато прикладів, коли дуже вартісні вишукані тексти вимушені тулитися на сірих-аж-прозорих сторінках, ховаючись під бідними на дизайн дешевенькими палітурками. І, навпаки, береш часом до рук якесь шикарне видання, в якому все ніби чудово – папір, художнє оформлення, навіть тягучий запах друкарської фарби, але вчитаєшся у текст і розчаровано думаєш – тю.

Те саме стосується, звісно, й електронних книг та, зрештою, і будь-яких інших витворів мистецтва.

Колись, під час навчання на кінофакультеті, ми зустрілися з таким поняттям, як "видовищна ситуація". Йшлося про сукупність всеможливих факторів – від оформлення фойє кінотеатру до м’якості його крісел – які супутні перегляду фільму і від яких настільки залежить його сприйняття.

Я зараз подумала, що "читабельна ситуація" теж має місце бути. Деякі книжки навіть в руки не хочеться брати з полиці книгарні, а все тому, що часом і обкладинка не та, і формат книги, і навіть полиця...

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Перше, що спало на думку, – хочу бути щасливим письменником. Але, мабуть, це трохи не те? Хоча чого б і ні. Дуже хочеться вірити, я знайду в собі сили вирости зрештою в такого письменника, в якого все буде досить добре – і думки, і книги, і поведінка, і душа.

Я не знаю, в якому саме виді писання хотілося б досягти найбільшого розвитку; поки що мене безкінечно теліпає в різні боки. Звісно, я маю велике бажання колись дорости до майстерного писання психологічної дорослої прози, і до таких книг, якими б зачитувалися діти, і таких сценаріїв, з яких народжуються живі переконливі фільми, і таких віршів, з яких народжується все...

Підозрюю, не вийде в усьому досягти значних результатів, але, сподіваюся, ще маю достатньо часу, аби з тим якось дати собі раду. Головне, мабуть, не зупинятися й весь час рости – вгору, вшир (це в сенсі обсягів) і, головне, вглиб. Але то вже, як Бог дасть, ну, і я сама собі дам, авжеж.

Олег Коцарев

 

Для чого ви пишете?

Щоб зафіксувати побачене, відчуте й вигадане. Щоб сказати світові те, що хочу сказати. Щоб доповнити вже наявні мільярди томів усесвітньої художньої літератури такими текстами, які б я хотів там бачити. Останнє, до речі – найскладніше й викликає найбільше сумнівів: чи був сенс створювати саме цей текст?

Чи легко бути письменником в Україні?

В Україні дуже легко бути письменником. Ніхто не тисне, нікому до тебе діла нема, роби що хочеш.

Правда, в цьому є й очевидні недоліки – українці мало читають, натовпи не носять тебе на руках, немає величезних тиражів і гонорарів, численних грантів (а ті, що є, часто "відлякують" окремі мудрі літератори всілякими гучними "бойкотними" заявами типу: "а я у вас гроші не візьму, от!"), державних відзнак і діамантових зубів.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Епізодично. У мене часом бувають окремі симпатичні гонорари, пов’язані найчастіше з закордонними виступами, хоча й українські теж іноді неочікувано бувають нормально оплачуваними. Або якісь вигідні літературні стипендії. Перекладацькі проекти.

Однак, усе це не працює як безперервний конвеєр, тому основні гроші треба заробляти десь інде. Я їх заробляю в суміжних сферах – журналістиці, критиці, есеїстиці, піарі.

В принципі, не шкодую про це, регулярне писання "для роботи" зовсім не перебиває мені літературного натхнення, а навпаки, текстуально тримає у формі, не дозволяє розслабитися й розлінитися, бо я, на жаль, до цього схильний.

Якою має бути ідеальна книжка?

Або дуже-дуже такою, як я хочу і чекаю, або навпаки – геть непередбачуваною. Люблю книжки "формалістичні", в яких цікаво стежити за самою тканиною тексту, що зовсім не означає зневаги до сюжету.

Ідеальна книжка однаково може бути поетичною, прозовою, драматургічною чи ще якоюсь. І, мабуть, усе-таки мій ідеал – не дуже довгі тексти.

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете?

О, коли виросту… Головне, щоб я й тоді був письменником. Ну, й хотілось би стати не зовсім занудним письменником. Щиро сподіваюся, що я не почну всіх учити жити.

Ага, і хай у мене буде житло у Венеції та Кракові. У Краків до мене приїде в гості дорослий білоруський письменник Сергій Прилуцький, ми сядемо на велосипеди й неквапливо (з огляду на вік) поїдемо в клуб "Лубу-дубу" на дискотеку 1980-х.

А наступного ранку, тобто годині так о 13, встанемо, сядемо на київський експрес (тоді такі вже ходитимуть) – і ввечері з Юлею Стахівською виступатимемо на Подолі. У Гостинному дворі.

Після вечора, як і завжди, посидимо на Боричевому Току. Тільки додому, мабуть, підемо раніше, ніж робимо це тепер, самі розумієте – родинна вечеря, формалістична казка на ніч, усе таке. Тьху-тьху-тьху!

Юля Стахівська

 

Для чого ви пишете?

Просто хочеться. От сьогодні, наприклад, холодно, і я часто ховаю руки в кишені пальта, а там – різна дрібнота. І ось вже мені здається, що це кишеньковий оркестр із трубою копійки, ключами струнних, льодяником ударних, словом, звичайна повсякденність розповідає мені альтернативну історію, щось, що просвічує зі буденного плину подій та речей.

Так розумію собі поезію, так відчуваю метафорику її повітря. Проза – щільніша, це не вона мені розказує, її розказують, тут вже інший матеріал, це якась мова пам’яті. Я хочу знати цю мову.

Чи легко бути письменником в Україні?

Приходить, скажімо, молода письменниця Галина Ткачук у посольство, їде на стипендію, її просять чимось підтвердити, що вона та, ким є – Галя показує книгу „Славка". А її запитують: „Звідки ми можемо знати, що ви цю книгу навмисно не видрукували в одному примірнику?". Щось таке.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Інколи бувають пристойні гонорари за публікації та виступи. Це, звісно, лише приємні бонуси, проте й мої основні заробітки зазвичай були і є так чи інакше пов’язані з літературою: від організацій презентацій до укладання бібліотек, від писання рецензій до перекладів, від ілюстрування книжки, дизайну афіші до впорядкування поетичної антології (наприклад, саме зараз готується до друку антологія української авангардної поезії 1910-1930-х років).

Про літературу як основну професію в Україні можна говорити на прикладі лише кількох авторів.

Якою має бути ідеальна книжка?

Ідеальна книга повинна бути круглою, подібно до плану ідеального ренесансного міста, мати сповнених тільки чеснотами персонажів і не містити в основі своїй ніякого конфлікту. На щастя, за своє життя я не прочитала жодної такої нудоти.

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Поки я ростиму, то ще кілька разочків перечитаю сімейні спогади, доскладу генеалогічне дерево персонажів, побуваю в кількох країнах, а коли виросту, то напишу таку собі „сімейну хроніку", історію життя прадіда, його навчання в Житомирі та Києві, війни, вчителювання і смерті за рік до моєї появи на світ.

Крюгер Вано

Автор фото Алекс Заклецький

Для чого ви пишете?

Зовсім нещодавно мій друг, поет Іван Кришфалушій-Непокора якраз запитав мене про моє розуміння поезії.

Я відповів йому, що, принаймні зараз, моє розуміння поезії полягає в такому поняттєвому полі, яке зараз для себе я можу приблизно окреслити, намітити поняттями експерименту, виклику, пізнання, трансґресії, подолання, осягнення.

Не бачу сенсу давати якісь детальніші, мертві і мертвотні дефініції, які будуть мене обмежувати.

Мені дуже подобається Кантівське визначення естетичного — естетичне це те, що змушує нас думати. Мій читач — це той, хто хоче думати. Відповідно, для нього я пишу — і для себе, звісно ж.

Чи легко бути письменником в Україні?

Хм. А коли ним було бути легко? Для митців було лишень три сприятливих епохи в історії людства чи, принаймні, західної культури: доба Авґуста, доба Медічі і доба Людовіка XIV.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Багато смайликів. ))))))))))))))))

Наскільки мені відомо з неперевірених джерел, письмом у найширшому сенсі — від власне художнього письма до публіцистики, грантів і гонорарів за закордонні виступи — собі на життя в нашій державі заробляє дуже обмежене коло письменників, яких можна перерахувати на пальцях однієї руки.

Якою має бути ідеальна книжка?

Ідеал, як це йому і належить за визначенням, засадничо перебуває поза межами нашого емпіричного горизонту. Тому навіть не бачу сенсу про нього говорити. Бо будь-які розмови про нього зрештою зведуться до споглядання убогих тіней з Платонівської печери.

Краще вже насолоджуватися різнобарвним і примхливим світом потворних і недосконалих форм нашої дійсності, даної і доступної нам у відчуттях. Інша справа, що кожну книжку треба зробити якнайкращою — від концептуального укладання до поліґрафії — але тут треба говорити в кожному конкретному випадку, а не якось загалом.

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Мабуть, перестану бути дитячим письменником.

Антон Кушнір

 

Для чого ви пишете?

Пишу, бо більше нічого до ладу не вмію. Точніше, усе інше в мене виходить набагато гірше. Взагалі дуже правильний принцип – робити лише те, що ти вмієш і любиш, от тільки реалізовувати його на практиці буває складно. Стати письменником, на щастя, простіше, ніж космонавтом.

Чи легко бути письменником (письменницею) в Україні?

Письменником в Україні бути легко.

Література молода, книжковий ринок слабкий, дуже мало професійних письменників, межі між жанровою, "високою" літературою та нон-фікшн майже немає, і при цьому всьому у цієї літератури є читач.

Іншими словами, видавництва не намагаються жорстко заганяти авторів у рамки форматів і досить відкриті для молодих авторів, критики поблажливі, читачі вдячні. Це, щоправда, іноді позначається на якості текстів, але що тут вдієш. 

Суттєво складніше бути професійним письменником, який живе з літературної праці, в Україні таких досі небагато, я до їх числа, на жаль, не належу.

Бути просто хорошим письменником дуже складно, але так не лише в Україні.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

На життя я заробляю копирсанням у медійних текстах, але їхні літературні якості доволі сумнівні. Роялті та гонорари за виступи сприймаю як приємний бонус.

Якою має бути ідеальна книжка?

Я переконаний, що ідеальна книжка – це другий том "Поетики" з "Імені троянди" Умберто Еко. Книжка, після прочитання якої читач помирає. Мене зазвичай книжки, як і люди, приваблюють своїми вадами. 

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Мертвим білим чоловіком. Я цілком вписуватимусь у канон, якщо він до того часу існуватиме.

Карина Тумаєва

 

Для чого ви пишете?

Варто сказати не "для чого", а "чому". Певно, що це манія. Графоманія, якщо вам так завгодно.

Думаю, пишу я не з якоюсь метою, не при якихось обставинах, а коли раптом розумію, що не можу не написати. Коли з мене, так би мовити, пре. У всіх інших випадках я пишу хіба що ємейли чи претензії на роботі.

Чи легко бути письменником в Україні?

Їм так само легко бути, як легко ним і не бути. Усім і так ясно, що професії "письменник" в Україні не існує.

У всіх є якісь джерела доходу, якимось чином пов'язані чи не пов'язані із творчістю. От я, наприклад, фінансист. І мені при таких обставинах легко бути письменником. Важко мені ним бути, коли я раптом визнаю безглуздість та нудьгу поетичних збіговиськ, що проводяться останнім часом, чи рівень фінансування і підтримки сучасної літератури в Україні з боку держави. Чи відсутність достатнього кола людей, які читають книжки. Проте якщо про це весь час думати, це викликає біль та моральні страждання. Я не думаю. Просто пишу. Ні для чого і не чому, як і сказано вище.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Хіба що писанням претензій та позовів на роботі. 

Якою має бути ідеальна книжка?

Вона має викликати осад. Так, щоби цей осад весь час перемішувався і переливався всередині голови після прочитання цієї книги. Це значить тією книгою було щось зачеплено. І не важливо, що: почуття прекрасного, огидного, кохання, ненависті, печалі, радості та усілякого іншого спектру попсових слів.

У кожної книги є свій настрій, і не можу із впевненістю сказати, який із них є ідеальним. Певно реально добре написана книга - це книга, яка цей настрій, заданий автором, вливає в читача. Менше того, залишається жити в голові і змушує довго і нудно думати, наполегливо і постійно згадувати.

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Я хочу стати дуже гарним прозаїком. Я знайду собі дядю чи тьотю, які би мене тероризували та морально знищували, критикували і не щадили, били ногами та іншими важкими частинами тіла. Після чого я нарешті повиправляю помилки у своїх прозаїчних творах та коли-небудь нарешті напишу справжній роман із осадом. І забуду про поезію. Але це поки так: мрії, мрії.

Юлія Мусаковська

Фото Світлани Корчагіної

Для чого ви пишете?

Пишу, бо відчуваю потребу писати. Це щось глибоко всередині, що не дає тобі спокою. Можна сказати навіть так: пишу, аби звільнитися. Від голосів у голові, від образів, які переслідують; від ритму та музики - "постійного мугикання, що супроводжує нас у цю мить вгору з глибин.", як писав Тумас Транстрьомер у своїй "Шубертіані".

Іноді здається, що пишеш не ти сам, а хтось "пише" тобою – це особливо стосується текстів, які створюються на одному диханні.

Водночас отримую від процесу творення, написання тексту, неабияке задоволення. Підвищується рівень адреналіну – як це буває в азартних гравців чи поціновувачів екстрим-спорту. Мені завжди подобалося працювати з мовою, відкривати для себе її приховані можливості, гратися з нею. Люблю розповідати історії, а кожен вірш – це свого роду історія, нехай форма не завжди звична.

Коли текст уже набуває своєї форми, коли він майже готовий, ти буквально відчуваєш – на смак, на запах, на дотик і візуально, яким він повинен бути. Тоді перебуваєш в стані неймовірного піднесення, серцебиття пришвидшується, а щоки та очі горять. Та коли текст уже завершено, і ти його "відпускаєш" – піднесення згасає. Спокійна радість завершення досить швидко минає, і мені бракує цього стану, який схожий на транс або закоханість. Аж до наступного вірша.

Чи легко бути письменником в Україні?

Так склалося, що мені вдалося досить легко видати обидві свої книги – у колись відомому видавництві "Факт" і через конкурс "Смолоскипа". Як буде з третьою, яка вже практично завершена – сказати складно. Я пишу й отримую від цього насолоду, знаходжу свого читача – все це надзвичайно приємно.

Якщо проблема полягає у неможливості заробляти гроші як письменник, у мене ніколи не було такої мети.

Найбільша складність – це необхідність поєднувати особисте, професійне і творче, адже маю доволі серйозну роботу та маленького сина, який потребує уваги. Зокрема і через те, що ситуація з літературною періодикою та маркетингом в українських видавництвах не найкраща, автор – а для поета ця проблема ще гостріша – змушений шукати різні шляхи, щоб донести свої твори до читача та критика.

Доводиться займатися промоцією власної творчості, постійно "світитися", їздити й брати участь у фестивалях та презентаціях. Віднайти та зберегти баланс поміж усіма актуальними ролями – коханої, матері, професіонала, літератора – це ключова проблема для жінки-автора, особливо в Україні. На щастя, мій чоловік ставиться до цього з розумінням.

Я люблю спілкування з аудиторією, цей неймовірний обмін енергією, але на участь у літературних заходах нелегко знайти час, а іноді навіть ту ж енергію. Тішить те, що діти швидко ростуть, і вже минулої осені нам вдалося всією родиною поїхати на фестиваль Meridian Czernowitz, де я виступала в рамках Міжнародної молодіжної сцени. А взагалі мене дуже тішить, що одна з найяскравіших українських літературних подій – Форум видавців відбувається саме у Львові.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Так, але не художніми текстами. Я працюю у сфері паблік рілейшнз, ось уже вісім років, і частина такої роботи – це написання текстів, прес-релізів, матеріалів для мас-медіа, тощо. Це дуже творча робота, і я задоволена, що обрала для себе саме цей напрямок.

Заробити на життя написанням поезії практично неможливо. Поезія завжди була розрахована на вужчу аудиторію, вона погано продається, тому видавці неохоче беруться за видання віршів. Одначе, не слід забувати, що поезія завжди займала особливе місце в літературі, вона була і буде завжди.

Найбільші гроші, які принесло мені заняття літературою – це ІІ премія "Коронації слова" за найкращий пісенний текст у 2011 році. Гонорари за журнальні публікації теж дуже тішать.

Але мені на думку ніколи не спадало займатися літературною творчістю заради грошей. Тоді, як на мене, втрачається особливе задоволення від процесу створення, в якому автор сам собі господар і пан і може дозволити собі витратити місяць на написання трьох строф (але саме таких, якими буде задоволений).

Дедлайн – це страшна сила, ця "мертва лінія" нависає над нами, як дамоклів меч, і це рідко йде на користь тексту. Автор, особливо поет, залежний від натхнення, а справжнє натхнення не з’являється на замовлення. Приємніше робити те, що тобі подобається, так, як тобі подобається, і коли до цього є настрій, і не замислюватися про те, чи буде це продаватися.

З другого боку – кожна праця повинна винагороджуватися, і це стосується і літературної творчості, і поезії в тому числі.

Якою має бути ідеальна книжка?

Книжка, в якій форма – дизайн, ілюстрації, якість друку – та зміст гармонійні та однаково якісні. Книжка, до процесу створення якої автор залучений від початку до кінця, коли його думка береться до уваги. Книжка, яку читачеві хочеться взяти до рук і постійно тримати біля свого ліжка чи на письмовому столі, щоб перечитувати знову і знову; або ж майстерно зроблена електронна книжка. Хоча для мене паперова книжка – це фетиш.

Щодо змісту – власні найновіші тексти мені завжди видаються кращими, хоча інколи повертаючись до старих віршів, також відчуваєш приємні "мурашки" по тілу. Думаю, моя наступна книжка буде найближча до ідеалу.

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Перше, що спадає на думку, - дорослішати страшно.

Дорослим письменникам не вибачають помилок, від них завжди багато очікують. Звичайно, є бажання росту, і цей процес природній, одначе страшно зупинитися на певному рівні й сказати собі – стоп, я вже дорослий автор. Для мене це означає, що нікуди більше рухатися. І це те, що мене лякає найбільше.

Хочеться бути автором, який продовжує писати, і якого читають. Досягнути певного рівня внутрішнього спокою, примиритися зі собою, легше прощати самому собі. Мати більше часу на творчість. І надалі отримувати насолоду від своєї справи.

Лесь Белей

Фото Тетяни Давиденко

Для чого ви пишете?

Для мови (у де-соссюрівському значенні).

Чи легко бути письменником в Україні?

Нестерпно легко (не в кундерівському, а в прямому значенні)

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

На лоґосі не заробляють

Якою має бути ідеальна книжка?

Ідеальною

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Фізично рости перестав років п’ять тому, тому вищим не стану. 

Мірек Боднар

 

Для чого ви пишете?

Я описую стани, коли мені добре чи коли мені погано. Фраґментую довколишню мені реальність. І в кінці кожного року укладаю написані за рік вірші в цикли і роблю з них збірку. І по ній роблю підсумки та висновки з прожитого року. Це жарт, звісно ж.

Насправді-бо не можу не писати, якось занадто сильно зжився з мовою і з вербальним засобом передачі інформації та емоцій. Хоча останнім часом все частіше хочеться повторити услід за Сергієм Кузьмінським: "Определенный психоделический опыт сказался на моем отношении к слову, как к достаточно грубому и некорректному способу передачи информации".

Чи легко бути письменником (письменницею) в Україні?

Я б з цього запитання викинув одне слово і залишив би так: "Чи легко бути в Україні?"

Бо не поділяю людей на письменників, інженерів, футболістів чи ще когось. Хто вміє влаштувати так, щоб йому було легко, тому і є легко. І це не залежить від роду занять.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Наразі все, що було – гонорари за участь у двох літературно-музичних фестивалях. Не маю в тому потреби, бо маю наразі інший стабільний заробіток. А там далі буде видно.

Якою має бути ідеальна книжка?

Від книжки має йти добра енерґетика. Ну, таке зразу відчувається.

А ще, взявши книжку до рук вперше і подивившись на неї, погортавши, вона не має вражати, вона має бути беземоційна, від неї має віяти затишком і спокоєм. Але це якісь абстракції, перепрошую.

Насправді книжок просто має бути багато, і поганих, і хороших, а час вже розставить їх на свої місця.

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Ну, я сподіваюся, що дуже кардильно нічого не зміниться і письменником я не стану. Тут

головне знати, де ота межа, коли розумієш, що вже "виріс".

Микола Шпаковський

 

Для чого ви пишете?

Як на мене, у процесі писання я більш відкриваю для себе свою сутність, віднаходжу часто позасвідому інформацію про себе та впорядковую її.

З іншого боку це також забава у сміливого кухаря – ти маєш вогонь, продукти, посуд і можливість користуватися багатьма приправами аби приготувати для когось прекрасного щось зовсім інше аніж подається у найліпшому ресторані в центрі міста і звісно – ти маєш здивувати.

Пригадую, як на Херсонщині років дванадцять тому мене почастували кавуном в поєднанні із копченою рибою – оце було несамовито! Це саме писання є поштовхом до того, щоби кожен запах, колір і смак відкрити трохи по-іншому.

Чи легко бути письменником в Україні?

Кожен письменник в першу чергу є такою ж людиною як і решта суспільства. Він робить свою роботу. І зрозуміло, що він має свої життєві складнощі та якось намагається дати із ними раду. Кожен випадок особливий.

Не кожна талановита особа зможе утриматись на подіумі без підтримки насамперед найближчих людей, це вже після них в гру вступають видавництва, масштабні промо-кампанії і тисячі зачарованих очей. У цій професії ризик завжди присутній, але знаючи досвід іноземних колег, можу ствердити, що у них є набагато менше перешкод для реалізації власної творчості.

Хоча теперішній загальний стан в Україні мав би радше слугувати нам для мобілізації найкращих сил і їхнього випробовування, але геть не для втечі у власну зону комфорту.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Ніколи не ставив собі цього за мету, але кілька разів вдавалося отримати літературні премії та авторські гонорари. Наприклад, за один із них купив собі добрі черевики, квиток на потяг і навіть підстригся. Не сумніваюся, що зараз міг би отримувати регулярніше і більше – та все ж на даний момент я весь поглинутий громадськими журналістськими проектами.

Якою має бути ідеальна книжка?

Книжка насамперед повинна бути написаною. Тобто спочатку вона має статися і бути прочитаною читачем. І це вже він про неї складе свою думку. А хто він, як думає, які вподобання має? Власне тут визначається тематично-естетична близькість сторін.

Однак, ідеальної книги не може існувати, як і не може бути ідеального автора. Найбільше, що тут можна – сподобатись читачеві або ні. Зараз перебуваємо в епосі релятивізму: все суб’єктивне, відносне, тож і правила відносні. Навколо витають меми і демотиватори, прості фрази легшечитаються ніж довгі, а їхнє авторство перестає бути аж так важливим. Це я про основну більшість.

Справжні поціновувачі не лінуються вивчити ще одну мову, щоби мати приємність прочитати улюблену книгу в оригіналі. А ще вони знають, що Франко, Камю, Достоєвський і Гемінґвей – це не просто прізвища, якими хтось просто так для жарту називає вулиці.

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Дійсно, мені це самому цікаво! Не так просто все передбачити, але ким я стану стовідсотково – то це старим письменником.

У тих пошуках алхімічних рецептів важливо не втратити себе як особистість у модах, тенденціях або технологіях, що теж дуже важливо – не піддатися спокусі "сподобатися всім". Тоді втратиш щирість, пильність і кому ж ти, старий, після того такий здався? Загравати із публікою також треба вміти, це велике мистецтво і коштує багато грошей.

А результат якийсь та й буде: одні письменниками стають, другі лягають, треті сідають. Бо так вже нам світять зорі.

powered by lun.ua