В столиці зустріли бійців 95-ої бригади. Фото. Відео

Вони їхали колоною до Житомира. Для багатьох з них війна закінчилася, для когось - вона триватиме ще не один день.

Зустрічати бійців зібралася чимала кількість людей. Серед них зовсім не було родичів, окрім мами одного бійця. В основному - це були звичайні кияни, які з квітами та цукерками просто прийшли привітати хлопців із поверненням.

Прийшли зустрічати бійців учні ліцею "Наукова зміна". "Наш ліцей багато брав участь у різноманітних акціях, ми збирали кошти для 96-ої аеромобільної бригади. Засновник фонду "Повертайся живим" навчався колись у нашому ліцеї і ми просто приїхали зустріти хлопців", - розповіли учні.

Прийшла зустрічати хлопців і Ірина з чоловіком. Вони скромно стояли у стороні. "Ми слідкуємо за хлопцями, ми їх любимо, ми їм допомагаємо і просто хотіли зустріти їх", - каже вона.

Вона принесла плакати, намальовані її дитиною.

Чекала на бійців і маленька Маргарита із мамою-волонтеркою. Вона прокинулася о 7-ій ранку, аби привітати хлопців.

"Ми прийшли підтримати хлопців, тому що ми їх любимо. В мене навіть дитина знає, що таке "відволонтерювати", - розповідає Інна.

"Пам'ятаєш, мам, ми грали у слова? Так от попереднє слово закінчувалося на літеру "В" і я сказала одразу Волонтери!", - ділиться 7-річна Маргарита.

Серед оічкуючих майже не було родичів. Вони чекали хлопців у Житомирі та Житомирській області. Проте зустріти сина прийшла Валентина Петрівна. За її словами, сина вона не бачила три місяці. В останнє вони бачилися у січні, коли хлопець приїздив у відпустку.

"Дуже важко нам було. Один день - як рік. Зранку зателефонуєш, аби тільки голос почути і ввчечер. Він і сердився інколи, бо йому ніколи. Він у мене командир", - скромно і якось наче вибачаючись, каже жінка.

Вона також розповіла, що для сина наврядчи скінчилася війна, адже її син кадровий військовий і в нього це командирування. Він веде колонну техніки. "В Житомирі в нього дружина, дитина. Вони його там чекають вдома. А я випадково дізналася, що він їде і прийшла зустріти. Дружина готується, чекає його. Це ж велика радість, що він живим повертається", - розповідає Валентина Петрівна.

Важко передати словами те, що відчуваєш, коли дивишся на наших гарних хлопців, які їдуть наче верхи під українськими прапорами. Колона, що складалася із 50 одиниць техніки, нажаль, зупинитися не змогла на в'їзді до столиці. Тож не вдалося сказати хлопцям слова вдячності і підтримки, подарувати їм квіти та сказати їм наскільки вона важливі для кожного з нас, для України.

Однак, помилуватися колоною все таки вдалося.

"Українська правда. Життя"