"Пишу код за їжу". У Львові програміст прикинувся безпритульним і провів соціальний експеримент

254
16 травня 2016

Такий соціальний експеримент він провів у неділю на вул. Галицькій у Львові.

Прокопович сів на землю біля каплиці Боїмів з табличкою "Пишу код за їжу", щоб поспостерігати за реакцією людей.

"Більшість людей старається на тебе не дивитись, навіть випадково не кинути погляд. Навіть не дивляться на табличку. А тим більше уникають зорового контакту. Коли ти починаєш дивитись їм в очі, зразу відвертаються, ніби вони на тебе і не дивились.

Напевно не хочуть, щоб їм давили на жалість і відчуття провини. Тобто перший висновок – люди не люблять жебраків", – зазначає він на своїй сторінці у мережі Facebook.

З такою табличкою львівський програміст Богдан Прокопович потенційно міг забробити 150 грн, як жебрак

Більшість тих, хто заговорювали, починали розмову із запитання "а що це ти за код пишеш?".

"Дуже багатьом людям доводилось пояснювати: "я – програміст, код – це текст програми, програма це те, що у вас на комп’ютері або телефоні, наприклад Word; насправді в мене все гаразд, я маю роботу і т.д., і оскільки зазвичай всі знають, що програмісти забезпечені, мені цікаво зробити такий дисонанс і поспостерігати за реакцією людей на програміста-бомжа", – уточнює Прокопович і робить висновок, що "більшість людей у нас досі далекі від IT".

Він повідомляє, що багато людей давали гроші. І навіть не дуже дрібні. По 10, 20 гривень.

"Доводилось пояснювати і не брати гроші. Хоч я і вирядився, як бездомний, але вважав, що по табличці люди будуть все розуміти. А насправді було багато людей, які не розуміли, чому в мене проблеми і що я хочу, і просто давали мені гроші. При тому переді мною не лежало ніякої банки чи капелюха, мені здавалось, що я ніяк не підштовхую людей давати мені гроші", – дивується програміст.

Хлопець уточнює, що за півтори години йому сумарно давали близько 150 гривень.

"Виходить приблизно 100 грн/год. Нехай якщо отак "працювати" 6 годин на день, буде приблизно 600 гривень. За місяць більше 10 тисяч гривень можна назбирати наче без проблем. І то я ше не дуже давив людям на жалість. В мене був порваний і брудний одяг, брудне лице, але не було поряд хворого собаки чи дитини, чи відрізаної ноги. Якісь професійні жебраки думаю ше більше можуть заробити", – вважає Прокопович.

 Крім грошей давали їжу. І ті, хто розумів жарт, і ті, хто не розумів

Крім грошей давали їжу. І ті, хто розумів жарт, і ті, хто не розумів.

"Відбиватись від їжі було дуже важко, тому в кінці у мене було кілька булочок, йогурт, пляшка молока, батончик, яблука. Батончик принесла маленька дівчинка, і я навіть не встиг їй нічого сказати, бо дивився в інший бік, а потім обертаюсь, а вона саме кладе той батончик біля мене на землю і тікає", – розповів він.

Програміст зазначає, що всю "назбирану їжу віддали справжній нужденній бабусі біля церкви Андрія".

"Одна пара молодих людей питала, чи можу я допомогти почистити їхній комп’ютер від вірусів. А ще один чоловік пропонував справжню роботу програмістом. Напевно HR якийсь. Так що можна навіть не шукати вакансії, а просто ось так посидіти", – вважає Прокопович.

powered by lun.ua