"Витягти себе з болота". Як переселенці підкорюють Київ

11879
1 вересня 2016

Стереотип "бідного та знедоленого" переселенця настільки закріпився в українському суспільстві, що його сприймають ледь не за очевидну аксіому.

Втім, з початку бойових дій на Донбасі пройшло вже два роки. І люди, які були вимушені шукати собі новий дім в різних містах України, уже встигли облаштуватись на новому місці. Подекуди – краще за корінних мешканців.

Сприймати труднощі як виклик та мотивацію до праці та зростання – ось головна риса, яка об'єднує всіх героїв успішних історій про переїзд з охопленого війною Донбасу.

Через бізнес-табір, організований ініціативою "Крим SOS", пройшло вже більше 30 переселенців.

П'ятеро з них отримали грант від USAID на розвиток бізнесу. Незначні для сучасних реалій кошти – близько 50 тисяч гривень – не покривають всіх витрат на старт власного бізнесу, а є лише додатковим стимулом для розвитку та праці.

"Українська правда. Життя" публікує історії чотирьох переселенців, які повірили у власні сили і створили працюючий бізнес з нуля.

ЛІЛІЯ ТА ДІНАРА МАВЛЄЄВА

Лілія Мавлєєва разом з дочкою Дінарою близько 10 років утримували невеличке сімейне підприємство. В містечку Комсомольському Донецької області у них було ательє з проектування одягу. Клієнтська база розміщувалась переважно в обласному центрі. Бізнес працював і годував родину.

У липні 2014-го, із наростанням активних бойових дій на Донбасі, родина вирішила переїхати до Києва.

Лілія Мавлєєва разом з дочкою Дінарою близько 10 років утримували невеличке сімейне підприємство

"Я в той час навчалась у технікумі в Донецьку й на власні очі бачила, як по центру міста ходять озброєні люди. Це було реально страшно.

У Києві спочатку нас розмістила у себе самотня жінка з двома дітьми. Ми прожили у неї цілий місяць абсолютно безкоштовно", – розповідає Дінара.

В Києві Лілія та Дінара без проблем знайшли роботу за фахом. Легка промисловість працювала добре, і попит на таких спеціалістів був.

"Раніше ми жили й працювали в невеликому місті. Спершу в мене був певний провінційний комплекс.

Пізніше, коли почала працювати на київських підприємствах, – розуміла, що це все дурниці, професіонал завжди лишається професіоналом будь-де", – зізнається Лілія.

Лілія: "Спершу в мене був певний провінційний комплекс. Пізніше розуміла, що це все дурниці, професіонал завжди лишається професіоналом"

Працюючи на виробництві одягу в Києві, Лілія розгледіла для себе бізнес-нішу – у галузі вистачає різноманітних виробництв, проте є гострий брак конструкторів одягу.

Ідея була розвинена у бізнес-план конструкторського бюро "Абрис", який Лілія подала на конкурс від USAID – і згодом отримала грант, якого вистачило на купівлю спеціалізованого програмного забезпечення для конструювання одягу.

"Донька вже мала попередній досвід роботи з таким спеціалізованим програмним забезпеченням, а мені довелось навчатись з нуля. Я все життя до того малювала одяг олівцем. Але ми постійно розвиваємось – зараз працюємо одразу з двома програмами", – каже Лілія.

Лілія подала на конкурс від USAID – і згодом отримала грант, якого вистачило на купівлю спеціалізованого програмного забезпечення для конструювання одягу

Попит на послуги новоствореного підприємства виявився навіть більшим, ніж очікувалось.

У бізнес-плані було визначено, що головними потенційними клієнтами "Абрису" будуть невеликі виробники одягу. Проте згодом до Мавлєєвих почали надходити замовлення від великих компаній та індивідуальних дизайнерів.

У найближчих планах з розвитку у родини – створення лабораторії одягу для відпрацювання власних розробок на готових моделях.

ОЛЬГА ЛЄКОВА

"Коли бойові дії почали наближатись до Донецька, ми з чоловіком поїхали з міста на два місяці – але відчували, що назад вже не повернемось.

Так і сталось. В Києві ми винайняли квартиру. Щоб сплачувати за неї та при цьому утримувати себе, розпочали свій бізнес", – розповідає дончанка Ольга Лєкова.

Наразі вона керує студією дизайну та ремонту "ArtStudioLEO".

У Донецьку Ольга з чоловіком працювали в галузі будівництва, тому в Києві обрали для себе знайому справу – дизайн інтер'єрів. Бізнес створювали і розвивали самотужки, вдвох із чоловіком.

У Донецьку Ольга з чоловіком працювали в галузі будівництва, тому в Києві обрали для себе знайому справу – дизайн інтер'єрів

"Стартового капіталу у нас не було. Ми розгортали діяльність потрошки. Чоловік займався рекламою через соціальні мережі – ми на це нічого не витратили.

Пізніше вклали трохи грошей на створення сайту. Все інше необхідне для роботи ми мали – комп'ютери та мізки.

Ми навіть не розраховували на якійсь шалений успіх. Просто робили те, що вміємо та те, що нам подобається", – додає дизайнерка.

Дизайнерська студія Ольги працює з вересня 2015 року і вже встигла розробити та реалізувати 4 готових проекти разом зі своїми партнерами.

Аудиторія клієнтів "ArtStudioLEO" не обмежується лише Україною. Замовлення надходять із Західної Європи, зокрема – Іспанії та Італії.

АНАСТАСІЯ ЛАРКІНА

Коли постало питання про переїзд з охопленого війною Донецька, родина Анастасії Ларкіної обрала Хмельницький.

Проте там дончанка, лікар за спеціальністю, не змогла знайти роботу за фахом.

Анастасія з дитинства захоплювалась випічкою й, щоб заробляти на життя, почала пекти торти на замовлення.

Анастасія з дитинства захоплювалась випічкою й на новому місці, щоб заробляти на життя, почала пекти торти на замовлення

Поштовх до розвитку бізнесу дали рідні, які підказали жінці написати бізнес-план та подати заявку на грант.

"Коли я розписувала свій майбутній бізнес, то, чесно кажучи, не дуже вірила у те, що це буде реалізовано. Тому дозволила собі пофантазувати – обрала в якості локації Київ, а не Хмельницький, де й досі мешкає моя родина. Але я навіть не очікувала, що це буде так складно", – зізнається Анастасія.

Зараз її кафе Love Cake знаходиться у самому центрі столиці. Ларкіна отримала грант від USAID, проте цих грошей вистачило лише на кавоварку, блендер та духовку. Усі інші кошти на відкриття свого закладу довелось шукати серед знайомих.

"У мене й моєї родини не було достатньо коштів на відкриття цього проекту. Я щаслива, що знайшла інвестора, який повірив в мене", – додає Ларкіна.

Зараз кафе Анастасії Love Cake знаходиться у самому центрі столиці

Анастасія з гордістю демонструє перлину свого меню – м'ятний чізкейк. Каже, що він виготовлений за власним рецептом.

Вона зізнається, що зараз клієнтів у неї небагато, бо літо – не сезон для кав'ярень, але восени Love Cake очікує напливу клієнтів.

Знання, отримані на бізнес-тренінгу, виявились для Анастасії навіть більш корисними, ніж грантова допомога. Дончанка виросла в родині лікарів і все життя пропрацювала лікарем. І якщо з кулінарними навичками проблем не було – то знання з менеджменту та маркетингу для розвитку власної справи довелось засвоювати з нуля.

СВІТЛАНА ШПАК

Луганчанка Світлана Шпак до початку війни займалась хореографією – виховувала дитячий танцювальний колектив.

Одного разу в інтернеті вона випадково побачила Alfa Gravity – систему гімнастичних вправ на мотузках, закріплених під стелею. Захопившись новим напрямком, Світлана вирішила розвивати його. Проте на заваді цих планів стала війна.

"Я поїхала з Луганська з однією валізою речей. Було надзвичайно важко, проте проблеми вдалось подолати завдяки власному світосприйняттю, спостережливості та бажанню постійно йти вперед. Я сама себе витягла з болота, як барон Мюнхгаузен", – каже Світлана.

Світлана Шпак до початку війни займалась хореографією, в Києві вирішила розвивати Alfa Gravity – систему гімнастичних вправ на мотузках, закріплених під стелею

Вона розповідає, що навчає людей змінювати своє тіло через думки та позбавлятися проблем з фізичними вадами, розвиваючись психологічно. Хоча, як зауважує тренер, це можливо лише за умови, якщо людина готова наполегливо працювати.

Серед її учнів є родина з ДЦП, яка продовжує займатись вдома, використовуючи навички, яких їх навчила Світлана.

Сьогодні її київську студію альфа-гравіті відвідує вже стільки учнів, що Світлана планує шукати собі помічника.

При цьому на рекламу не витрачається значних коштів – студія приймає участь у тематичних фестивалях, але здебільшого, як зізнається тренер, нові клієнти самі приходять в її зал.

У подальших планах – відкриття центрів в інших містах та країнах.

"Створити власний бізнес – це як народити дитину. Я присвячую цьому весь свій час. Хочу пропагувати здоровий спосіб життя, давати людям здоров'я, як фізичне, так і психологічне. Хочу допомагати повірити у себе, рухатись до своєї мрії.

Ресурс для реалізації себе і подолання проблем є в кожній людині. Моя мета – допомагати всім його знаходити", – упевнена Світлана.

Історії зібрав Нік Горохов, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua

Головне на сайті