Війна в тилу. Як ветерани АТО стають держслужбовцями

Київ. Шоста вечора. Будинок ветеранів. За круглим столом – десяток чоловіків. Слухають лекцію про те, як писати законопроекти.

Об’єкти, суб’єкти права, норми законодавства – таке враження, що це пара юридичного факультету. Тут, на відміну від звичайного вишу, абсолютно всі "студенти" ставлять запитання, нотують, перепитують та навіть сперечаються.

Їм від 30 до 50 років. Серед них – історик, філософ, юрист і навіть екогеолог.

Усі пройшли війну на сході України. Повернулися. Взяли ручку замість зброї і вчаться бути держслужбовцями.

П’ять місяців, пари тричі на тиждень – і десант із сорока ветеранів АТО уже проходить конкурси на держслужбу.

Це перший в Україні проект "За ВДВ" ("За ветеранів до влади"). Чому військові хочуть стати чиновниками, дізнавалась "Українська правда. Життя".

ВЕТЕРАН, ЯКОМУ ВДАЛОСЯ

Сергій Шиленко – успішний підприємець з власною готельною справою. Весною 2014 року продав бізнес і пішов на війну.

"Було дуже важко, – розповідає. – Ми не знали, як воювати. Форми нема, взуття нема. Все, що дала держава – автомат, декілька патронів і гранат. На початку лише в одного з трьох бійців був бронежилет".

У 2015 році Сергій демобілізувався і повернувся додому:

"А тут нічого не змінилось! Ми нікому не потрібні. Пільги є, але по факту не працюють. А після війни психіка підірвана, почуття справедливості загострене. Психологічної програми підтримки бійців в природі не було".

Фото: visti.ks.ua

Чотири місяці не виходив з дому: "Боявся, що когось приб'ю".

Сім'я постійно поруч – підтримувала. З часом військового "відпустило".

Він став учасником київської спілки ветеранів АТО.

Січень 2016 року. До спілки звернулася КМДА і попросила, щоб хтось із військових "поставив на ноги" програму соціальної та професійної адаптації учасників АТО. Тоді проекту ще навіть не було на папері.

Сергій став головним спеціалістом департаменту соцполітики КМДА.

І пішов працювати у відділ з 5 осіб, який займається учасниками АТО і переселенцями.

"А там повний бардак. Нині в Києві більше 20 тисяч учасників АТО. Як п'ятеро людей можуть охопити проблеми двадцяти тисяч? Та й питання різні. Вирішити щось глобально неможливо. Є купа вторинної документації".

Але багато що Сергію вдалося змінити. Наприклад, підвищити щорічні виплати з міського бюджету: учасникам АТО з 2500 тисяч гривень до 5000, членам сімей загиблих з 2500 до 25 000. А ще неповнолітні діти загиблих на сході військових тепер щороку отримуватимуть три тисячі гривень.

"Потихенько процес іде, – розповідає військовий. – Держава почала видавати грошову компенсацію на купівлю житлової площі. Зі скрипом програма на рівні міста зсувається. Але цього недостатньо.

Багато хлопців повертаються і хочуть щось зробити для своєї країни. Частина з них уже не може воювати, тому що втратила ногу, руку і так далі. Але своїми мізками вони можуть сісти і допомогти".

Та й Сергієві допомога потрібна. Програма, заради якої його запросили на держслужбу, досі не запрацювала через бюрократичну тяганину.

Через кілька місяців після того, як Сергій став чиновником, він звернувся до інших військових на сходинках Київської міської спілки ветеранів АТО:

"Хлопці, я не витягую! Одна людина мені каже: "А навіщо військовим курси англійської мови?". Як це – для чого? Щоб знати мову, щоб влаштуватись на кращу роботу". З цим треба щось робити. Щоб ми могли гуртом навалитись і зробити так, щоб гроші йшли туди, куди потрібно".

СТУДЕНТИ БЕЗ АВТОМАТІВ

На цих же сходинках у ветеранів з'явилася ідея запустити в держустанови "військовий десант". Ідею підтримала ГО "Студена" і вже у жовтні 2016 року за навчальні столи сіли півсотні військових.

Ветерани АТО вчаться бути держслужбовцями. Фото: ГО "Студена"

Їх обирали за двома критеріями, розповідає керівниця проекту "За ВДВ" Оксана Іванців: наявність вищої освіти (без неї людина не допускається на держслужбу, – УП.) і мотиваційний лист.

З-поміж ста заявок обрали 50. Далі – співбесіда.

"Ми ставили каверзні запитання. Наприклад, чи вважає військовий, що всі на держслужбі погані. Адже якщо людина налаштована категорично, їй буде важко працювати. Але всі хлопці з каверзними питаннями впорались, – сміється Оксана. – Хоча я чула: "А звідки ви візьмете стільки атошників з вищою освітою? Вони ж всі психічно неврівноважені".

Знайшли. Вже у жовтні 2016 року ветерани сіли за парти. Організатори підібрали їм викладачів з різних питань та галузей.

Учасників АТО вчили вести переговори, бути лідерами, працювати в команді, визначати свої цілі та правильно планувати час.

Були й загальні предмети, потрібні держслужбовцю: адміністративне, конституційне, антикорупційне законодавство та закон про держслужбу.

Приходили до бійців і викладачі, які багато років є або були держслужбовцями.

"Після спілкування з практикуючими чиновниками найбільше відторгнення від держслужби, Але після того намагаєшся згадати, з якими думками ти прийшов на ці курси, з якими думками демобілізувався. Проблема – це завдання, яке треба виконати. Що поробиш?" – сміється військовий Дмитро Загородній.

Дмитро Загородний. Фото: ГО "Студена"

Він за освітою – програміст і вчитель інформатики. Служив у мехбаті 17-ї танкової бригади. Три хвилі мобілізації добивався, щоб піти на фронт. Пустили аж на четверту.

"Після демобілізації у мене було відчуття недовиконання чогось, – пригадує. – Повернувся і подумав: "Як зараз чогось не зроблю – потім буде пізно". Через декілька років можна більше працювати на себе, на гаманець. Ситуація в країні складна, але вона дає можливості. Втратити шанс – це програти".

На цих курсах Дмитро зрозумів, що хоче втілювати зміни, а не ініціювати їх:

"Держслужбовці нам пояснювали, що багато чудових ініціатив просто саботуються на місцях чиновниками, які просто не хочуть робити свою роботу. Я можу зайнятися таким напрямком і байдуже, в яке управління йти".

Наразі родина Дмитра не знає, що він планує стати держслужбовцем, де зарплата далека від тієї, яку отримують програмісти.

"Дружина почала здогадуватись, бо я попросив в неї довідку про її доходи", – сміється.

І додає: остаточно переконався, що таки хоче працювати чиновником тоді, коли пройшов детектор брехні.

Таку перевірку за бажанням своїм студентам зробили організатори курсів. Там були звичайні питання на кшталт: "Чи можете ви взяти хабар?", "Чи при можливості сприятимете виконанню певної роботи за відкати?".

"Виявилось, що я йду з чистими думками!", – задоволено усміхається Дмитро.

НАЙКРАЩІ ІНВЕСТОРИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Клінічний соцпрацівник і психолог, який більше 30 років працює з ветеранами у США, Брюс Янг, розповідає: після повернення з фронту військові наново намагаються скласти свою життєву картинку, мають багато енергії і пристрасті до змін.

"Багато ветеранів повертаються з війни мудрішими, дуже патріотичними. Вони можуть стати найкращими інвесторами в свою країну, більше в неї вкласти, – каже психолог. – Після повернення у них є потреба служити країні, яку вони захищали своїм життям. Це те нове, що часом вони відчувають після війни, часом до фронту вони цього не хотіли".

Швидкий спосіб побачити зміни – балотуватися на державну посаду, пояснює Брюс.

Найшвидший спосіб змінити країну - піти на держслужбу. Фото: ГО "Студена"

Він пригадує приклади ветеранів, які принесли багато користі суспільству.

Джон Керрі – ветеран війни у В'єтнамі. Був морським офіцером, а став державним секретарем США. Коли повернувся з фронту, почав виступати проти неї.

Генерал Ерік Шінсекі, який двічі воював у В’єтнамі, під час президентства Обами був генеральним секретарем з прав ветеранів.

Він боровся за права жінок в армії і просував їх на хороші посади. До нього вони були "невидимі у системі армії".

Після того, як жінки досягли висот в системі управління, настали зміни для всіх жінок, які служать по всій вертикалі армії.

Психолог пригадує і "Команду Рубікон", яка складається з ветеранів. Вони добровільно волонтерять, допомагаючи уряду ліквідовувати наслідки катастроф та лиха.

Бійці використовують свої військові навички для порятунку людей в небезпеці.

Хоча українські ветерани ще не стали держсекретарями чи іншими високопосадовцями, але перші кроки до держслужби вже роблять.

Зараз, на фінальному етапі курсів, військові стажуються в КМДА та Міністерстві молоді та спорту.

Невдовзі практикуватимуть навички і у Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій. Туди бійці хочуть потрапити найбільше.

"Це їхня тема, вони учасники цих подій, спілкувалися з місцевими і знають, що треба робити", – усміхається Оксана Іванців.

ПОВЕРНУТИСЯ НА СХІД БЕЗ ЗБРОЇ

Владислав Рагімов – перший з програми "За ВДВ", якому вдалося виграти конкурс і стати головним спеціалістом по протидії та запобіганню корупції у Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій.

Владислав Рагімов. Фото: ГО "Студена"

Хлопець вирішив стати чиновником через бойового побратима.

"У мене був друг Жека – Євген Герасевич, – пригадує. – Теж воював. До того працював головним юристом у Могилеві-Подільському у виконкомі"

Товариш казав йому: "Головні наші проблеми в тому, що ніхто не робить свою роботу на місцевому, обласному рівнях".

Владислав дивувався: "Та що ти кажеш, у нас корупція всюди".

"Ні, Влад, ти не розумієш, – переконував бойовий друг, – багато чого можна змінити в хорошу сторону".

Жека загинув в Дебальцево. Коли Владислав поїхав на похорон друга, почув від місцевих, скільки Жека встиг зробити на державній службі.

"Наприклад, хоче мама влаштувати дитину в садочок. А їй кажуть: "Місця нема". Вона йде до Жеки. Він дивиться: "Та по документах ще 5 вільних місць є". Телефонує: "Тут до мене прийшла людина, каже, що ви їй відмовили" – "Та ні, ну що ви!". – "Тоді зараз до вас з документами прийде". І от з таких дрібниць починаєш усвідомлювати: треба працювати в держслужбі".

У Владислава – маленька дитина.

Коли він сказав дружині, що працюватиме на держслужбі з низькою зарплатою, вона зрозуміла.

Сказала: "Якщо відчуваєш, що це потрібно і бачиш потребу там бути – іди".

"Це показує те, що ми дійсно йдемо працювати, а не за грошима", – усміхається ветеран.

Владислав Рагімов на службі. Фото з особистого архіву ветерана

У Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій він боротиметься з корупцією. Як – карти не розкриває, але каже, що готовий їздити і на лінію розмежування, і спілкуватися з тими, хто досі підтримує Росію.

[L]Голова конкурсної комісії, яка обрала Владислава з-поміж інших кандидатів, Алла Луцюк розповідає: порівняно з іншими конкурсантами ветеран довів комісії, що справді хоче бути держслужбовцем.

"Владислав також добре орієнтувався в самій специфіці роботи. І показав документ, що проходив навчання для роботи на держслужбі. Якщо людина так хоче працювати, то чому не дати? Думаю, у нього все вийде", – усміхається голова комісії.

Щоб усе вийшло, Владислав навчання не закидає: "Я пройшов конкурс, але продовжую вчитись і відвідувати різні курси. Вибору нема. Треба вдосконалюватись (сміється)".

Після Владислава держслужбовцями стали ще двоє випускників "За ВДВ" – Андрій Титаренко та Валерій Бондарчук. Вони працюватимуть в Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

"Військовий десант" на цьому зупинятись не збирається. Ветерани продовжують подавати свої заявки на державні посади, а Оксана Іванців уже готується до нового набору, який, якщо вдасться, розпочнеться уже цього року.

Ірина Андрейців, УП