Імена української родини: Уривок із книжки проекту NOMINA

1457
7 травня 2017

NOMINA – в перекладі з латини означає "імена".

Підзаголовок – "Україна. Сторінки родинного альбому" – відразу дає зрозуміти, що основу цього видання складають люди, об‘єднані ним у велику українську родину.

Вони пов'язані з нашою країною народженням, походженням чи усвідомленою приналежністю до неї. Це люди різних національностей і віросповідань: українці, євреї, росіяни, кримські татари, поляки, австрійці. Та й народилися вони в різні епохи – від 958 до 1953 року, але всі вони – частина великої, історично -толерантної, української родини.

Книжка повертає імена,"розібрані" іншими країнами і нагадує, що не лише Микола Гоголь, Михайло Булгаков, Сергій Прокоф'єв, Святослав Ріхтер, Анна Ахматова, а й Антон Чехов, Петро Чайковський, Ілля Рєпін, Микола Бердяєв, Ігор Стравінський також походять з України.

Автор ідеї і керівник проекту – Валентина Кирилова зауважує, що ця книжка не є завершеною і наголошує, що прагне залучити усіх бажаючих до пошуку нових імен і розширення альбому. Саме з цією метою створюється сайт wwww.nominabook.com та сторінка на Facebook.

До Дня пам'яті та примирення, який відзначають у всьому світі 8 травня, "Українська правда. Життя" публікує уривок із цієї книги. До вашої уваги історії трьох українських науковців – Олександра Шаргея -Юрія Кондратюка, Архипа Люльки та Валентина Глушко, – чиї долі змінила Друга світова війна. 

 

ОЛЕКСАНДР ШАРГЕЙ – ЮРІЙ КОНДРАТЮК

(1897-1942)

Траса Кондратюка

Про життя цієї людини можна було б створити неймовірний пригодницький фільм. Щоправда, із сумним кінцем. Але і з всесвітньою славою…

Полтавчанин Олександр Гнатович Шаргей. Він же – Юрій Васильович Кондратюк, учений-винахідник, проектант ракетної техніки, розробник теорії польотів у космосі. Саме він обчислив і накреслив "трасу Кондратюка", за якою на Місяць літали американські астронавти.

Але все ж таки – як у людини може бути два імені? Пояснення є. Батьки Олександра – Людмила Львівна Шліпенбах та Ігнатій Бенедиктович Шаргей. Фактично сина виховувала мати, адже батько вчився в Німеччині, коли Олександр був ще зовсім малим . Мати Олександра була освіченою пані – вона викладала французьку мову. А батько, після студіювання наук за кордоном, 1906-го повіз сина до тодішньої столиці імперії – Петербурга. Побувши там, родина повернулася до рідної Полтави. Тут Олександр у 1910-1916 роках навчався в гімназії. А 1916-го почав набувати інженерних знань у Політехнічному інституті в Петрограді. Встиг Шаргей і повоювати під час І-ої світової війни – на турецькому фронті. Але історичні події стрімко розгорталися: під час війни почався розпад імперії. Олександра Шаргея, як офіцера, 1918 року забрали до Білої армії. Але він не хотів воювати й просто покинув приречене військо. Втім, і серед комуністів він не почувався в безпеці: його могли заарештувати й розстріляти. Ось тоді Олександр роздобув документи загиблого ровесника і на всю решту життя став Юрієм Васильовичем Кондратюком…

1929 року Юрій Кондратюк видає своїм коштом епохальну книжечку: "Завоювання міжпланетних просторів". Саме з неї трохи згодом увесь світ дізнався про фундаментальне рівняння польоту ракет. Не знаючи про загальні засади теорії  Ціолковського, Кондратюк першим запропонував практичні ідеї багатоступеневих ракет (нечувана річ!) і з’ясував найбільш раціональні й вигідні траєкторії польотів космічних ракет. Та він пішов іще далі: написав про можливість і необхідність створення міжпланетних космічних станцій, баз. І це  були не фантазії, а точні, наукові розрахунки.

Під час ІІ-ої світової війни він пішов добровольцем на фронт і загинув наприкінці жовтня 1942 року під час бою в Калузькій області Росії.

А по війні ідеї Юрія Кондратюка почали втілюватися в життя. Ось як про це згадує американський учений Джон Хуболт: "Коли березневого світанку 1968 року я схвильовано спостерігав за стартом ракети, що мала понести корабель "Аполлон-9" у напрямку до Місяця, то думав про українця Юрія Кондратюка, що розрахував трасу, по якій повинні були летіти троє наших астронавтів".

Найбільшим практичним досягненням Кондратюка є, звісно, розрахунки траєкторій польоту космічної ракети з екіпажем на Місяць. Ці обрахунки й ідеї використали американці під час втілення програми НАСА щодо мандрівок астронавтів на Місяць.

Іменем Юрія Кондратюка названі астероїд, кратер на Місяці, та трасу, яка привела людину на цю планету. Його ім‘я написане в залі слави Космічного музею НАСА.

 

АРХИП ЛЮЛЬКА

(1908-1984)

Двигуни Архипа Люльки

Дивні долі трапляються в деяких видатних українців. Часто вони розкривали свої таланти серед інших народів, серед зниклих нині імперій… Та попри все – їх пам’ятають саме українськими вченими, винахідниками, конструкторами.

Легендарний Архип Люлька – геній з козацьким прізвищем, уродженець села Саварка на славній Богуславщині. Чудовий винахід Архипа – створення першого у світі двоконтурного турбореактивного двигуна. Цей універсальний авіадвигун Люлька розробив на початку Другої світової війни, в 1939-1941 роках.

А народився конструктор авіаційних двигунів 1908 року. Люлька жив довго – він помер у Москві 1984 року.

Життєвий шлях винахідника був прямий. Майбутній академік далекого 1925-го закінчив навчання в ремісничому училищі Білої Церкви. Потім було навчання в славетному Київському політехнічному інституті, де Архип Люлька студіював точні науки разом із іншим українським генієм – Сергієм Корольовим. А навчителем цих молодих талантів, серед інших, був видатний, світового рівня український математик Михайло  Кравчук.

1931 року Архип Люлька успішно завершив студії в Київському Політехнічному інституті. В 1930-х роках Архип Люлька викладав і працював у Харківському авіаційному інституті, де впритул  наблизився, а потім і створив знаменитий ТРД – турбореактивний двигун, перший на теренах тодішнього СРСР. Це був справжній переворот у літакобудуванні – цей двигун і досі є прототипом схем усіх подібних двигунів.

Хоча під час війни Архип Люлька мусив працювати на танковому заводі в Челябінську, вже 1943 року інженер-винахідник запропонував новий суперпотужний літак-штурмовик. Але керівництво СРСР не оцінило переваги такого літака. Лише наприкінці 1940-х літаки, оснащені новими турбореактивними двигунами Люльки, успішно підкорили повітря. Саме такі двигуни, створені українцем, дозволили СРСР озброїтися надзвуковою авіацією. Адже ще 1938 року двигун РГД-1, винайдений Люлькою з колегами, дав можливість літакам досягти швидкості польоту  900 кілометрів на годину.

В 1950-х роках бомбардувальники й винищувачі із двигунами, створеними Архипом Люлькою, почали літати зі швидкостями, що вдвічі перевищували швидкість звуку. А славетний новий двигун інженера, АЛ-31 Ф, який встановлюють і досі на літаках СУ, зокрема, СУ-27, дозволив цим літальним апаратам встановити десятки світових рекордів.

У 1950-1960-х роках Архип Люлька викладав у Московському авіаційному інституті.

Зворушливо, що в рідному селі Архипа Люльки його іменем назвали навчально-виховний комплекс для малюків. І конструкторське бюро "Сатурн", де він працював, також носить ім’я Люльки.

 

ВАЛЕНТИН ГЛУШКО

(1908-1989)

Енергія творення

Одесити, а особливо – талановиті одесити – розсіяні по всьому світу. Та хоч би як складалася їхня доля, вони уславили не лише себе, а й свою батьківщину, все українство. Таким був і видатний творець у галузі космічної техніки, інженер і винахідник Валентин Петрович Глушко. Наш сучасник – він народився в місті над морем у вересні 1908 року, а помер у Москві в січні 1989 року.

Валентин Глушко уславився своїми рідинними двигунами для космічних ракет. Це саме він створив у СРСР тодішній "шатл": багаторазовий ракетно-космічний комплекс "Енергія" – "Буран".

Як підкреслюють дослідники, двигуни Глушка стали основою для ракет, за допомогою яких Радянський Союз успішно досліджував космічні простори. Разом із славнозвісним Сергієм Корольовим, про котрого також є розповідь у цій книзі, Валентин Глушко створив цілі комплекси – ракетно-космічні системи та балістичні міжконтинентальні ракети.

Неймовірно, але Валентин Глушко з юного віку знав своє покликання. Вже шістнадцятилітнім він оприлюднив в одеських газетах неймовірні статті: "Завоювання Землею Місяця", "Станції поза Землею". В них він описує своє бачення космоплавання та необхідність створення орбітальних станцій як супутників Землі.  В 1920-ті роки Валентин Глушко листується із Костянтином Ціолковським, ученим і філософом польсько-татарського походження, одним з далеких предків якого був гетьман Сагайдачний. Очевидно, таке спілкування із оригінальним мислителем багато дало майбутньому вченому.

В травні 1929 року Глушка беруть до Газодинамічної лабораторії. Тут гурт талановитих молодих людей розробляє різні типи ракет і двигунів до них. Валентина помітили, оцінили його розробки ракетних двигунів і на початку 1934 року перевели до Москви, до науково-дослідного інституту Наркомату оборони. Він читає лекції у Військово-повітряній інженерній академії, а наприкінці 1935-го побачила світ його книжка "Ракети: їхня будова та застосування". Але… як часто бувало в ті часи, нелюдська комуністична влада заарештовує талановитого вченого. Півтора року, в 1938-39 роках, він перебуває у московських в’язницях сталінської таємної поліції – лихого НКВС. У серпні так званий суд визначив Глушку покарання – вісім років неволі.  У нелюдських умовах, до 1940 року Глушко розробляє низку двигунів для літаків.

Того ж року Валентина Глушка перевели до Казані, до такої ж "шарашки", де він продовжив роботу над авіадвигунами. Лише у серпні 1944 року його звільнили, хоча судимість зняли лише в 1956-го.  Саме в ті роки Глушком було винайдено кілька ракетних двигунів, що потім використовували у військових і цивільних ракетах-носіях: "Восток", "Протон", "Енергія".

1974 року Валентина Глушка було призначено директором і генеральним конструктором науково-виробничого об’єднання "Енергія", в якому злилися конструкторські бюро Глушка і вже покійного Сергія Корольова. Відтак тривалий час Глушко очолював роботи із вдосконалення пілотованих космічних кораблів "Союз", вантажного корабля "Прогрес", орбітальних станцій "Салют", створював орбітальні станції "Мир".

Так українці – Шаргей (Кондратюк), Корольов, Глушко та багато інших прокладали дороги до зірок.

Творча група:

Автор ідеї, керівник проекту – Валентина Кирилова;

тексти – Олесь Ільченко, ілюстрації – Валерія Кучер;

дизайн – Лара Яковенко;

креативна редакція – Мар‘яна Кирилова;

переклад – Марія Качмар, Оксана Микитка, Надія Сисюк та Артем Кирилов;

редактори – Марія Качмар, Калина Горохолин.

powered by lun.ua

Головне на сайті