"Вік – привід смакувати життя". Як одеситка майже у 90 років веде блог та IT-тренінги

12039
11 серпня 2017

Лада Бондарева моделює, кроїть та шиє одяг.

Навчає 70-80-річних "дівчат" виглядати відповідно до віку, але стильно та елегантно. Показує, як за допомогою аксесуарів створювати нові образи та дефілює на сцені у власноруч пошитих сукнях.

Зараз Ладі майже 90. Вона займається спортом та скандинавською ходьбою, відвідує концерти та театральні вистави. А ще веде IT-тренінги.

Як їй це вдається? Допитувалася "Українська правда. Життя".

БАЧИЛА ЖИВОГО І МЕРТВОГО СТАЛІНА

– Час має дивну властивість над пам’яттю, – розповідає Лада Бондарева. – В деталях легко згадується все, що відбувалося 40-50 років тому, але швидко забуваєш вчорашні події.

Все життя Лади поділене навпіл. Половина пройшла на Сході колишнього Радянського Союзу, половина на Півдні України в Одесі.

– За царських часів мій прадідусь був губернатором міста Вірний (зараз Алма-Ата). В Казахстані та Узбекистані прожила до заміжжя, потім разом з чоловіком-військовим на п’ять років переїхала до Китаю.

Все життя Лади поділене навпіл

Війна застала жінку в Ташкенті.

Лада обурюється, коли  чує, що туди війна не дійшла.

– Там був глибокий тил, дійсно. Але туди перевезли всі заводи з усього Радянського Союзу, згадує вона. – Ми тяжко працювали в кілька змін. Гасло "Все для фронту – все для Перемоги" було для нас не просто словами.

Жінка розповідає, як в цеху електро-кабельного заводу люди падали замертво поряд зі станками.

– Проходиш в один бік – працює. Повертаєшся – його виносять покійником.

Після війни декілька разів їздила в Москву. Бачила Йосипа Сталіна на парадах, потім мертвим – в мавзолеї. Деякий час він лежав там поряд з Володимиром Леніним.

ВЧИЛА ОДЕСИТОК, ЯК ВИЙТИ ЗАМІЖ ГАРНОЮ

З воєнних літ Лада береже один яскравий спогад. В Ташкенті вона потрапила на концерт тогочасної зірки Олександра Вертинського.

– Це було прекрасно. Елегантний та витончений Вертинський. Костюм, метелик. Живий супровід піаніно, – захоплено говорить жінка.

Родина хотіла бачити її медиком, але вона пішла навчатися конструювати одяг.

Родина хотіла бачити її медиком, але вона пішла навчатися конструювати одяг

Не просто шила та кроїла його, а проектувала лекала для ательє та бюро моди. Навіть була експертом з цієї теми в спецорганах.

У Радянському Союзі весь час боролися зі "спекулянтами" та нетрудовими прибутками, – розповідає Лада. – Приватникам не можна було шити та продавати одяг.

Час від часу партії товарів забирали у продавців, а мене запрошували дати експертну оцінку звідки він взявся – з-за кордону (його дозволяли продавати), чи з підпільного цеху.

Брала в руки джинси, сукню, дивилася на стежки, на пошив. І одразу розуміла, що кустарна робота. Але ніколи не виказувала на підпільних майстрів.

Навіщо? Люди шили, старалися. Якась жінка одягне – відчує себе королевою. Адже в магазинах цих товарів не було. 

В дев’яностих, коли масово почали шити під "французькі бренди", Ладу запрошували допомогти з лекалами для проектування костюмів та суконь. Вони майже не відрізнялися від оригіналів.

Лада працювала інженером із запровадження обрядів в установі побутових послуг "Свято"

Після смерті першого чоловіка, Лада вийшла заміж вдруге та переїхала в Одесу.

Тут вона працювала інженером із запровадження обрядів в установі побутових послуг "Свято".

Моя робота полягала в тому, щоб "упроваджувати обряди". Проектувала квіточки для наречених, рушники, весільні сукні, набори для виписки немовлят.

Слідкувала, щоб кожен мікрорайон Одеси мав перукарню, ательє з пошиву одягу, ремонту взуття.

Часто жінка сама була моделлю, яка демонструвала представникам текстильних заводів розробки бюро моди.

– Фігура мені дозволяла, – говорить Лада. – Сукні – це моя слабкість. Я завжди на кілька років випереджала моду. Малювала, вигадувала, носила, а потім бачу, це вже тренд.

Зараз Лада так само шиє собі сукні. Їздить на ринок тканин в Одесі. Шукає там шматки, на яких стоять фабричні штампи.

– 15-20 грн за метр тканини і виглядатиме не гірше за французьких модниць, якщо вмієте шити.

Часто жінка сама була моделлю, яка демонструвала розробки бюро моди

МОДНИЙ БЛОГЕР ТА ВИКЛАДАЧ IT-КУРСІВ ДЛЯ БАБУСЬ

Комп’ютер та інтернет жінка освоїла у 85 років.

Лада прийшла в Університет третього віку, який був на базі Територіального центру соціальних послуг Приморського району м. Одеси. Там вона обрала для себе кілька напрямків, але найбільше полюбила комп’ютер.

Нам пояснювали навіть такі речі, – згадує жінка, – що не можна мити системний блок засобами побутової хімії або ставити на нього чашку з чаєм.

Всі лекції Лада занотовувала у зошит. Вдома їх продивлялася та практикувалася на комп’ютері. Її конспекти потім навіть показували студентам у якості прикладу.

Інколи пенсіонерки збиралися разом, щоб виконати домашнє завдання або розібрати складну тему.

Через дев’ять місяців навчання жінка на відмінно склала випускний іспит. Створила інтернет-блог про історію моди, а екзаменаційну комісію пригостила власноруч спеченими пиріжками за рецептом з інтернету.

Через дев’ять місяців навчання жінка на відмінно склала випускний іспит

На жаль, блог знищив вірус, тож зараз Лада дописує у Facebook.

Шукає історії про довгожителів, демотиватори та поради, як зберегти молодість та довголіття.

Інтернет – це цілий всесвіт, – ділиться одеситка, – Я знаходжу інформацію про великих художників, письменників, модельєрів. Читаю книжки. Рецензії. Театральну критику. 

СКАНДИНАВСЬКОЮ ХОДЬБОЮ ДО СТА РОКІВ

Активне довголіття не можливе без спорту, вважає Лада.

Вона була учасницею Узбекистанської збірної команди з легкої атлетики. Займалися метанням диску.

Моржувала. Каталася на велосипеді. Плавала. Ходила на фітнес. Практикувала гімнастику цигун. Бігала.

Зараз її найулюбленіший вид спорту – скандинавська ходьба.

– Скандинавською ходьбою можна дійти до ста років. Я вже десять знайомих долучила до занять.

Лада вже десять знайомих долучила до занять скандинавською ходьбою

Мандрує з подругами Одеською областю, далі – важко та дорого.

– Рух – це ліки від усього. Коли їдемо у подорож, то в автобус сідають бабусі. Повертаєшся з подорожі, заходиш в салон, – і дивуєшся. Сидять молоді жінки. Очі блищать. Посмішки щасливі.

Такі перевтілення відбуваються не тільки в подорожах, підмічала Лада.

Жінка є активісткою громадської організації "Всеукраїнський союз активного довголіття "ІТ-бабусі", яка вже кілька років проводять фестиваль "Планета довгожителів".

Арт-терапія, майстер-класи, кулінарні куточки та театралізовані вистави допомагають жінці спробувати себе в різних амплуа.

– Якось захворіла. Лежу. Встати не можу. А мушу, бо у мене роль, на мене чекають. Піднялася, виступила. Хворобу, як рукою зняло.

Рух, спілкування та гарний настрій – це життя. Сиділа б вдома, книжку читала чи лежала… А у русі – кожен орган працює. Кожна клітинка отримує поживні речовини.

Мені інколи знайомі жаліються. Коліна у них болять, ноги не несуть. А це порушена мікроциркуляція крові в організмі. Сердечко, голова страждають. Треба рухатися! Вік – привід смакувати кожним днем життя.

Цими днями в Одесі проходить тренінг для людей старшого віку з навчання комп’ютерної грамоти.

Лада на цьому тренінгу – активна волонтерка, що допомагає іншим оволодіти складною технікою. Для неї особисто – велика радість, що у її підопічних проходять страхи, і вони починають сміливо рухатися до Всесвітньої павутини.

Лада – активна волонтерка на тренінгу з навчання комп’ютерної грамоти

Галина Халимоник, спеціально для "УП.Життя"

Світлини ГО "ВСАД "ІТ-бабусі"

powered by lun.ua

Головне на сайті