Українського "Нобеля" для вчителів отримав викладач фізики з власною планетою

2069
9 жовтня 2017

"Вчитель – це професія майбутнього. Ви побачите, що люди, які очолюють великі компанії, які мають дуже багато грошей, які заробили дуже велику славу, будуть кидати свої професії і йти працювати в школи", – сказав 70-річний вчитель фізики та астрономії з Чернівців Паул Пшенічка, коли його оголосили переможцем премії Global Teacher Prize Ukraine.

70-річний вчитель фізики та астрономії з Чернівців Паул Пшенічка став переможцем премії Global Teacher Prize Ukraine

7 жовтня у театрі імені Івана Франка в Києві відбулося підбиття підсумків конкурсу, оголошеного громадською спілкою "Освіторія" ще у травні.

Свої кандидатури подавали вчителі з усієї України, їх також номінували учні, колишні учні та колеги – загалом було отримано понад 600 заявок.

20 найкращий вчителів у вересні провели три дні в Одесі, де члени журі в неформальній атмосфері обрали серед них 5 фіналістів.

Ім'я ж переможця залишалося невідомим до вечора суботи.

Переможець Паул Пшенічка отримав 100 тисяч гривень премії та поїздку на Global Education and Skills Forum 2018 в Дубай, де буде оголошено ім'я переможця світової премії Global Teacher Prize, який отримає мільйон доларів.

Також усі 5 українських фіналістів зареєстровані як претенденти на світову премію. Разом з тим, зареєструватися одразу на світовий конкурс міг кожний охочий вчитель.

НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

Всесвітня премія Global Teacher Prize, відома як "Нобелівська премія для вчителів" вручається вже 3 роки поспіль за видатний внесок у професію.

Започаткував її арабський мільярдер Санні Варкі. 2017-го переможницею стала Меггі МакДоннел, яка боролася з проблемою самогубства серед підлітків у віддаленому селі на півночі Канади.

Минулого року єдиною представницею від України на Global Teacher Prize була викладачка англійської з Кропивницького Ганна Дудич, яка потрапила у топ-50 викладачів світу.

Однак тоді в Україні конкурс не проводився.

Як розповіла "Українській правді. Життя" засновник ГС "Освіторія" Зоя Литвин, ідея започаткувати конкурс в Україні в неї виникла у березні 2016 року, коли вона перебувала в Парижі.

А у березні цього року "Освіторія" підписала меморандум про співпрацю з організаторами світової премії.

"Конкурс, який проводиться в Україні, має бути в тому форматі, який передбачає світовий конкурс.

Ми маємо відповідати їхнім вимогам, але можемо вносити й багато своїх ідей", – пояснює Литвин.

За її словами, організатори розраховують зробити українську премію щорічною, щоб підняти престиж професії вчителя і знайти викладачів, які впроваджують інноваційні методики.

Цього року весь призовий фонд становили кошти "Освіторії", але наступного року планується залучати більше партнерів.

ЯК ВИЗНАЧАЛИ ПЕРЕМОЖЦІВ?

Склад журі цьогорічного конкурсу був досить різноманітний.

Окрім організатора премії Зої Литвин, до нього увійшли заступник міністра освіти Павло Хобзей, куратор премії, ведуча "1+1" Наталя Мосейчук, ініціатор освітнього руху "EdCamp" в Україні Олександр Елькін, один з топ-10 найкращих вчителів світу на Global Teacher Prize-2017 Майкл Вамая, а також двоє неповнолітніх: 17-річний Павло Роналдо, який розробив прототип робота-поводиря для людей з вадами зору та 16-річний одесит, переможець Міжнародної олімпіади з фізики Роман Солецький.

Критеріями відбору були досягнення учнів, інноваційність та креативність викладання, вплив на розвиток та популяризацію професії, тощо.

Крім того, на сайті ТСН проводилося "народне голосування" за найкращого вчителя, в якому взяли участь близько 500 тисяч людей.

Переможцем у ньому так само виявився Пшенічка, за що йому було вручено додатковий приз глядацьких симпатій – поїздку до Естонії.

 

НАЙКРАЩИЙ У СВІТІ ВЧИТЕЛЬ З ФІЗИКИ, ЯКИЙ МАЄ ВЛАСНУ ПЛАНЕТУ

70-річний викладач фізики та астрономії у Чернівецькому ліцеї №1 Паул Пшенічка має педагогічний стаж 47 років.

Один із засновників методу проектно-орієнтованого навчання у школах. Лауреат кількох національних та міжнародних премій.

2004 року визнаний найкращим учителем фізики світу, здобувши перемогу в міжнародного конкурсу вчителів Intel ISEF у м. Портленд. Тричі лауреат фонду "Відродження" – "Соросівський учитель" (1994, 1995, 1996 рр.).

У 1991 році створив у Чернівцях для обдарованих учнів наукове товариство "Квазар", яке діє й сьогодні.

Як пояснює викладач, це середовище для командної роботи, вільне від класів, оцінок та іспитів. 

55 членів МНТ "Квазар" взяли участь у 115 конференціях, турнірах, олімпіадах та конкурсах і реалізували понад 150 дослідницьких проектів.

Пшенічка – автор кількох підручників з фізики. 2010 року виступав на TEDxKyiv.

Постійно бере участь у міжнародних конференціях з фізики та астрономії. Голова журі секції інженерії "Міжнародної конференції молодих учених ICYS".

У 2005 році Масачусетський технологічний інститут присвоїв малій планеті № 21389 його ім’я – "Пшенічка".

Паул Францович закінчив фізичний факультет Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича та, як сам зізнався, спочатку не збирався стати вчителем, але дуже любить свою роботу.

"Ми розвиваємося разом з учнями, я їх надихаю, вони мене надихають.

Ми співаємо, танцюємо, ставимо спектаклі. Багато з них також стають вчителями", – розповів він на прес-конференції перед церемонією нагородження.

У коментарі "Українській правді. Життя" Паул Францевич уточнив, що пишається багатьма своїми учнями. На його думку, навчити можна кожного, хто хоче вчитися.

Пшенічка також зазначив, що не збирається припиняти викладати.

"Якось на одному бізнес-форумі поставили питання, чи є в залі хтось, хто буде працювати без оплати. Я був єдиний, хто встав і сказав, що я буду працювати.

Мені подобається ця робота. Чим більше грошей я отримаю, тим з більшим задоволенням буду працювати", – сказав він.

Переможець Global Teacher Prize Ukraine порадив українським викладачам постійно вдосконалюватися і вчитися самим.

"А ще я хочу порадити вчителям, щоб, навіть якщо їм не платять, вони працювали з тими дітьми, які хочуть вчитися.

Ці діти варті того, і ця робота окупиться стократ", – додав він.

СЕКРЕТИ ФІНАЛІСТІВ

Окрім переможця, в конкурсі брало участь багато креативних викладачів.

І всі, з ким спілкувалася "Українська правда. Життя", говорили, що винесли для себе багато ідей та методик, які можна впроваджувати в роботі. Їхні ноу-хау також, без сумніву, будуть цікаві багатьом викладачам і батькам.

Наводимо коментарі інших чотирьох фіналістів конкурсу.

 

Тетяна Веркалець,

вчитель історії у Полтавському НВК №16

"Секрет у тому, що мені самій цікава моя справа. Якщо вчителю цікаво, то дітям теж", – говорить вона.

Тетяна застосовує в роботі методику критичного мислення.

"Я заохочую дітей думати, ніколи не даю їм жодних конкретних висновків або правил. Ми обговорюємо, що трапилося, як могло б бути, яке їхнє ставлення до історичних подій.

Не важливо, що думка дитини не співпадає з моєю думкою або з офіційною – аргументуй, доведи", – розповідає вона.

Участь у конкурсі називає найкращими курсами підвищення кваліфікації, які колись проходила.

"Я взяла для себе багато цікавого. Наприклад, вчитель історії з Кіровоградщини використовує методику історичних коміксів, які малюють діти. Це можна запозичити", – зазначає Тетяна.

 

Вікторія Биркович,

вчитель початкових класів у НВК "Ужгородський економічний ліцей, ЗОШ І-ІІ ступенів"

Використовує так звану лісову педагогіку – проводить уроки природознавства у лісі.

"Ми можемо інтегрувати громадянську освіту з природознавством, або розвиток мовлення з природознавством.

Ми граємо в ігри, практикуємо ленд-арт, де діти збирають, наприклад, камінчики, шишки і складають з них фігуру якоїсь тварини", – розповідає Вікторія.

Також вона впроваджує інтегрований курс "Культура добросусідства", в рамках якого діти вчаться вирішувати конфлікти, знайомляться з елементами медіації.

"Ми займаємося на уроках і кулінарією, і гончарством, ходимо на екскурсії.

Ми хочемо показати дитині різні професії і заняття, щоб розкрити її таланти", – каже Вікторія.

 

Наталя Гладких,

тифлопедагог у київській спеціальній ЗОШ "Надія"

Наталя працює як із незрячими дітьми, так і з дітьми з комплексними порушеннями розвитку.

"Для таких дітей методик фактично немає, треба щоразу "винаходити велосипед".

Ми спираємось на стандартизовані методики, які працюють з дітьми з одиничними порушеннями, модифікуємо їх і впроваджуємо", – розповідає вона.

Часто використовує арт-терапію, зокрема музику.

"Наприклад, табличку множення можна вчити, співаючи, можна її заучувати в віршованій формі", – говорить Наталя.

 

Владислав Качур,

вчитель англійської та німецької мов у НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів – гімназія №6" Вінниці

"Я намагаюся дати учням розуміння, що англійська не є самоціллю, а є засобом для досягнення певної цілі.

Тому будую навчання так, щоб діти не помічали того, як вони вивчають мову", – говорить він.

Для цього Владислав іноді проводить уроки кулінарії англійською мовою.

"Наприклад, ми готуємо фруктові кебаби, засвоюємо лексику.

Потім діти розповідають один одному, з чого ця страва складається, чому вона корисна чи не корисна", – розповідає вчитель.

Для молодших школярів розробляє комп'ютерні програми, де є завдання, яке треба розв'язати.

Говорить, що 20 півфіналістів конкурсу стали для нього майже родиною.

"У нас навіть є ідеї спільних проектів – наприклад, провести разом урок у якійсь школі", – ділиться він.

***

Виявляється, навіть в рамках звичайних державних шкіл можна вчитися в лісі, готувати на уроках англійської, вивчати історію, малюючи комікси, а фізику – працюючи над конкретними прикладними завданнями.

Залишилося донести всі ці інновації до широкого кола вчителів, надихнути їх впроваджувати цікаві методики в своїх школах, а учнів і їхніх батьків – цінувати хороших викладачів.

Адже, як говорить гасло всесвітньої премії Global Teacher Prize – вчителі важливі.

Катерина Тищенко, УП

powered by lun.ua