4 історії відомих українців, які прихистили тварин: Монро, Глинін, Тодорчук та Драч

5623
10 листопада 2017

– Не беріть собаку із жалості. Це пошук друга на все його життя, а не показова благодійна акція.

– Дружба не має породи, і врятувавши собаку ви не зміните світ, але зміните життя цієї собаки!

Відомі українці розповіли "Українській правді. Життя", як взяли собі домашніх улюбленців з вулиці, або з притулку, і пояснюють, чому кожному, хто хоче друга та компаньйона на довгі роки, слід звернути увагу на хвостатих безхатченків.

 

ОЛЕКСАНДР ТОДОРЧУК,

співзасновник Gres Todorchuk PR

– Чесно кажучи, ідея взяти собаку з притулку спочатку з’явилась у Марічки (Марія Артеменко, – ред..). За вікном була зима і ми в UAnimals влаштовували покази соціальної реклами про тварин разом з фестивалем Molodiya.

Для популяризації гуманного ставлення до тварин ми показали найкрутіші ролики в Києві, Одесі, Львові та Харкові. У кожне місто Марічка їздила зі мною, дивилася, плакала, дивилася.

Після чергового показу стало зрозуміло, що дороги назад немає і ми розпочали спеціальну операцію "В пошуках Ганді".

Ми з'їздили в кілька притулків, побачили різних собак і постійно переглядали сторінку "Хочу собаку". Скидали одне одному фотографії.

В один із вечорів поїхали дивитися красивого рудого пса. В першу ж хвилину нашої зустрічі Ганді забрався на руки, облизав міцно і поклав лапку, ніби обіймав. Дуже відкритий пес і любить людей – це нас і зачарувало в ньому.

Забрали ми його абсолютно несподівано для нас. За декілька тижнів пошуків встигли зневіритися. Нічого не купували, тому довелось вночі заїздити в магазин по необхідні для нього речі.

В першу ж ніч Ганді влаштував "концерт", відмовлявся спати сам, тож разом вмостилися у вітальні. Кілька годин знадобилося на те, аби познайомити Ганді з рудим псом у дзеркалі, який, мов насміхаючись, копіював усі рухи і гавкав у відповідь.

Для Ганді найголовніше, щоб ми були поруч і люди його тіскали. Любимо разом дивитися кіно, бігати по квартирі.

Завдяки Ганді з’явились друзі в дворі. Діти від нього в захваті!

Крім того, час від часу беремо його в офіс. Тож він відчуває себе не тільки членом родини, але й частиною команди Gres Todorchuk.

Ганді 1 рік. Ми порахували, що народився він десь у жовтні, тож вирішили святкувати 2 числа, коли народився Махатма Ганді.

Собаки з притулку особливі! Іноді здається, що тепла і любові в них вистачить на весь світ.

Повірте, ви щодня отримуватимете такий заряд, який навіть оцінити складно. Але не беріть собаку із жалості. Це пошук друга на все його життя, а не показова благодійна акція.

 

МОНРО,

акторка, телеведуча, співачка

– Я не планувала заводити кота у самостійному житті – у домі батьків була кішка, яку відпускали на вулицю. Вона кілька днів гуляла, а потім верталася вагітною. Ми знаходили кошенятам родини, але це було нескінченно.

Отже, коли я переїхала, два роки насолоджувалась життям без хутра у ліжку.

Аж раптом одного вечора мені під ноги у під'їзді кинулось кошеня. Я обійшла усі квартири, ті кілька людей, що відкрили, сказали: "Не наш". Довелося везти кошеня до себе додому. Так в мене з'явилась Чикітта, величезна та завжди голодна кішка.

Через рік я йшла за морозивом і мені під ноги кинулося худюще налякане кошеня. Морозиво я так і не купила, а дома в мене з'явилась кішка Гільза: нервова, худа, але граційна.

Ще через два роки я побачила на відбійнику Окружної дороги кішку. Я розвернулася на машині і під'їхала туди, відкрила дверцята і кішка застрибнула до машини. Її довелося довго лікувати, вона найпримхливіша серед усіх, як і усі літні істоти.

Тоді я вирішила, що ліміт моєї доброти вичерпано. Усіх кошенят, що я знаходила, віддавала знайомим через Facebook. Кошенят мені приносять подруги, або навіть підкидують до дверей.

Намагаюся всіх прилаштувати у хороші руки, але одна таки лишилася в мене, Катя: маленька коричнева кішка.

Нещодавно зловила кошеня, що перелякано бігало по проїжджій частині, люди на зупинці лише спостерігали. Ця кішка, Дора, нібито має бути прилаштована у хороші руки, але поки ніхто її не взяв. Вона дуже сумна, але хитра.

Мрію, щоб притулків для тварин не було, за непотребом. Навряд чи це станеться скоро: люди звикли перекидати тварин та відповідальність за них на волонтерів, сподіваючись, що у притулках тваринам рай.

Але ймовірність, що тварина з притулку потрапить у родину – невелика. Краще не скидайте бездомних тварин на волонтерів, а самостійно допоможіть їм знайти оселю! Рятуючи тваринку, ви рятуєте свою душу.

 

ДЕНИС ГЛІНІН,

ударник гурту "Океан Ельзи"

– Нашу собаку Хуху взяла з притулку моя дружина ще до того, як ми стала жити разом.

Ця ідея виникла, коли Аня побачила в інтернеті об'яву про пошук домівки для цуценят з притулку "Любас-хауз".

Вона хотіла собаку, а саме з притулку вирішила брати, щоб дійсно допомогти тварині, а не одноразово відкупитися сотнею гривень.

Поїхала до притулку і Хуха буквально прилипла до неї. Сама обрала собі хазяйку.

Ми не жалкували про Хуху ні хвилини: це такий член родини, що не дасть вам сумувати та лінуватися. Хочеш не хочеш, а кілька разів на день доводиться виходити на вулицю, а там її друзі, починаються веселі собачі ігри.

Так, алергія трохи дає про себе знати, також собака потребує багато уваги, як дитина. Але за це віддає всю свою любов та відданість.

Мілош, клавішник "ОЕ", також взяв кішку з притулку. Не знаю, чи його на це надихнув наш приклад, але ми б хотіли надихати інших брати тварин з притулків. Коли ми гуляємо з Хухою, то бачимо все більше людей з "дворняжками" і це радує.

Так, кажуть, ніби характер безпородної тварини неможливо прорахувати. Але це не так, вже у притулку видно, яким буде пес, по його поведінці.

Та й від породи залежить не все: у Ані були два добермана: легкозбуджуваний боєць та диванний олень, отже сюрпризом може стати і породиста собака. До того ж, породисті собаки мають більше генетичних захворювань.

Рекомендую брати улюбленця саме з притулку. Адже дружба не має породи, і врятувавши собаку ви не зміните світ, але зміните життя цієї собаки!

 

ЄВГЕНІЯ ДРАЧ,

волонтерка притулку "Сіріус", фотографиня

– Я ніколи не купувала тварин: завжди вони знаходили мене самі. З дитинства ми з сестрою приносили додому котів та собак. Зараз в мене чотирирічна собака Пандора, більше трьох років вона живе зі мною.

Не бачу сенсу купувати друга, коли стільки тварин не мають домівок. До того ж, я хотіла зробити щасливою свою улюбленицю, а не тільки отримувати задоволення від неї в односторонньому порядку.

У притулках тварин тисячі, є великі шанси знайти друга саме для себе. Я рекомендую спочатку познайомитися з тваринкою, зрозуміти, чи ви підходите одне одному. Якщо ні, шукати далі.

Я волонтерка: фотографую тварин професійно. Вважаю, що хороші фото: 80% успіху у пошуках своєї родини. Свою діяльність я весь час намагаюся робити ефективнішою, адже мені потрібно більше часу для моєї Пандори.

Взагалі, кожному я бажаю побувати у притулку і зрозуміти, як сильно тваринам необхідна допомога.

Якщо навіть ви взяли тварину з хворобою, є багато ветеринарів і зоопсихологів, ви ніколи не залишитеся з проблемою наодинці. Будь-що можна вирішити, якщо сприймати улюбленця членом сім'ї.

Аліна Шубська, спеціально для УП.Життя

Фото з особистих архівів героїв, Сергія Сараханова та Арсена Федосенка

powered by lun.ua

Головне на сайті