"З того, як власник тримає повідок, видно, що не так з собакою" – зоопсихолог

11573
16 березня 2018

"Тваринам в лісі або в дикій природі ми не потрібні.

Але коли ми межуємо територіально, особливо, якщо є зв’язок з людиною, – потрібен зоопсихолог", – у цьому переконує Наталія Мартишко.

Зоопсихолог – людина, яка займається початковою поведінкою тварини. Це не кінолог і не дресирувальник, він розуміє психологію "меншого брата" і травми, які можна йому нанести.

Спеціальність ця не передбачає роботу виключно з собаками, котами та домашніми вихованцями. Зоопсихолог може працювати з будь-якими тваринами, головне щоб він присвятив цьому декілька років.

Наталія Мартишко працює у цій сфері вже п’ятий рік. Навчалася у Норвегії та спостерігала за поведінкою диких собак в Індії.

"Українській правді. Життя" вона розповіла про особливості професії, для чого тваринам потрібні психологи та помилки, яких ми припускаємося заводячи собаку.

Наталія Мартишко, зоопсихолог

"БУТИ КОРИСНОЮ ДЛЯ ТВАРИН"

– Чи можна вивчитися на зоопсихолога в Україні?

– У нас не навчають цьому і до факультетів, які намагаються щось впровадити, в мене питання – звідки у вас матеріали, щоб ви могли навчати.

Навчання є у Європі та Канаді. Америка та Англія дають дуже сильну освіту.

Таке навчання дуже дороге. Спочатку ви обираєте напрям, потім тренерів, профільні асоціації, важливо володіти англійською.

– А як ви вирішили освоїти цю спеціальність?

– Якось я прийшла зі своєю собакою на майданчик, побачила, що там відбувається і це стало переломним моментом – зрозуміла, що хочу бути корисною для тварин.

Шукала літературу, а її майже немає. Потім познайомилась з видавцем і дізналась, що набирається група в Латвію, де викладач розповідатиме про культуру спілкування з тваринами.

Потім навчалась у норвезького викладача Анне Лілл Квам. Спершу відвідала її освітній курс, потім рік писала дипломну роботу, захистилася і це був лише початок.

Зоопсихолог обов’язково має провести хоча б маленьке власне дослідження і показати своєму викладачу. Я в Індії, наприклад, в притулку для тварин місяць проводила маленьке розслідування сигналів примирення у собак.

Навчатися потрібно постійно, сертифікуватися, підтверджувати членство в асоціації Європейських тренерів.

Зоопсихолог – людина, яка займається початковою поведінкою тварини.
Фото graphicphoto/Depositphotos

Коли зрозуміла, які бувають різні люди, довелося пройти курс психології та психотерапії.

Чим більше інструментів ти маєш, тим більше в тебе можливостей в роботі.

– Змінюється ставлення до тварин, після отриманої інформації?

– Щиро сказати, коли я вчилась, то постійно плакала. Я не очікувала, що щоденні ситуації, до яких ми звикли – не норма.

Продається дуже багато неправильної амуніції, комерційної, і це не згадуючи про строгі та електричні нашийники, – це все має бути заборонено.

Зараз мені достатньо поглянути, як власник тримає повідок, яку амуніцію використовує, щоб зрозуміти що не так з собакою.

Якщо ви приходите на тренувальний майданчик і бачите, що з вашою собакою займаються ривками, а тварина при цьому в строгому нашийнику – біжіть звідти. Ніхто не думає, що буде з собакою після цього. Стільки скалічених приходять, і не всіх можна відновити.

"НАЙВАЖЛИВІШЕ – РЕКОМЕНДАЦІЇ"

– Що ви порадите людині, яка тільки думає про те, щоб завести улюбленця?

– Думати. Зважити фінансовий та часовий ресурси.

Ветмедицина вам знадобиться, а вона дорога.

Якщо ви часто подорожуєте, обмежені у житлі, тільки починаєте стосунки, скоро матимете дитину або тільки-но одружилися – не треба цього робити.

Якщо ви скоро матимете дитину – не треба заводити тварину.
Фото capifrutta/Depositphotos

Годувати, вигулювати, займатись – це час. Ви не можете поїхати на травневі свята відпочивати, якщо щойно взяли цуценя – це безвідповідально. Взяти цуценя означає, що ви йдете в декрет.

– Чи обов’язково вести цуценя до кінолога?

– Не варто вести собаку, яка у вас два місяці, на тренувальний майданчик.

Потрібно спочатку вибудувати годування, прогулянки на вулиці, завести ветеринарну карту.

А взагалі курс для цуценяти потрібно пройти. В Україні є хороші школи, які знають, як потрібно навчати тварину і її власника. Знають, що можуть бути стресові ситуації і до чого готувати власника від початку.

Якщо ви взяли собаку старшу, потрібно з’ясувати де проблема, в чому ви не можете впоратися.

– Як знайти спеціаліста, який допоможе?

– Найважливіше – рекомендації. Звісно, можна попросити показати навчальну карту. Людина, якій немає чого боятися, завжди може відповісти за кожне своє слово, сертифікат і диплом.

– А зоопсихолога шукати як?

– Так само.

– Як у вас проходить прийом?

– Як у будь-якого психолога, в досить дружній бесіді. Усе залежить від проблеми, з якою звернулися. Не завжди мені одразу потрібна тварина.

Спочатку потрібно говорити з людиною, адже вона живе з собакою 24/7. Власник заповнює анкету, я тестую людину, дізнаюсь розпорядок життя з собакою. Потрібно знайти рекомендації з яких людина почне.

Спочатку потрібно поговорити з людиною, адже вона живе з собакою 24/7.
Фото Shchus/Depositphotos

Якщо тварина не має хазяїна, я спостерігаю, можливо, навіть, декілька тижнів. В першу чергу це моя безпека.

– Наскільки багато спілкування з людиною в професії зоопсихолога?

– Коли я починала, думала, що працюватиму лише з тваринами. Виявилось, що робота з людьми займає набагато більше часу, ніж з твариною.

Чим глибше вивчаєш тварин, тим легше. Вони в своїй структурі дуже статичні та прості. Й чим глибше їх вивчаєш, тим легше. Вони не обманюють, не роблять "на зло".

– Ми помиляємося, коли ми думаємо, що тварина знає, в чому винна й усе розуміє?

– Так, і це від необізнаності. І через те, що зообізнес орієнтований не на допомогу власнику з улюбленцем, а на необхідність купувати більше.

Це достатньо жорстка комерція. Якщо людина, яка нічого не знає, взяла собаку, їй немає куди піти.

Наприклад, вона не розуміє, яке потрібне щеплення, а інтернет вже зовсім не допомагає, через те, наскільки там багато помилок.

Бажано, щоб ветлікарі декілька хвилин на прийомі приділяли інформаційній допомозі, а у нас завжди є протистояння: якщо ти не рекламуєш корми – тобі закривають доступ до асоціацій.

– Якщо від початку були проблеми, була нанесена травма, можна відновити собаку?

– Можна, але не на 100%. Ніколи жодне насилля не проходить безслідно. Завжди буде ситуація, яка нагадає.

У нас із собаками одна лімбічна система, вона відповідає за емоційність, через це вони дуже близькі до нас. 

Зараз я працюю в реабілітаціонному центрі, де дуже велика кількість собак були забрані з однієї квартири. Вони знаходились в жахливому стані, утримувались в клітках по два роки.

Вже рік я реабілітую двох хлопчиків, яких обожнюю.

Один собака їв лише вночі та з підлоги. Вночі він бився головою об вольєр, а зараз це собака-дзен.

Другий – це собака-рослина, його викинули на клумбу і він знаходився там, не виходячи. Його відловили й привезли до нас. Коли цей пес вперше загавкав – це відзначали великим святом.

Ще у мене є собаки-терапевти для інших собак. Я не завжди можу повністю донести все, а вони між собою у грі налаштовують контакт. 

– У вас певно ідеальна собака?

– Ні. У нас найбільш балувані собаки. Власній тварині приділяєш менше уваги.

Марія Шелехова, журналістка, спеціально для УП.Життя

Головне на сайті