"То хай дає здачі!". Звідки береться цькування в школі – пояснює психолог

12930
28 березня 2018

"У школі завжди всі б’ються. Діти сваряться і миряться – це нормально", – може сказати людина, на дитину котрої однокласники не писали петицію з вимогою вигнати її зі школи.

Випадки булінгу, тобто цькування однієї дитини іншою та агресивне переслідування, – частина школи.

За останніми даними ЮНІСЕФ, 67% дітей в Україні стикалися з випадками булінгу.

Часто факт цькування замовчується. Майже половина дітей, які стали його жертвами, нікому не розповідали про це.

Так само вчителі можуть робити вигляд, що нічого не помічають, а керівництво шкіл – не реагувати і не структурувати такі випадки.

Але ігнорування проблеми може призводити до серйозних наслідків – побиття, нервових зривів та душевних травм.

В Україні такі випадки не поодинокі й добре, що вони все частіше отримують розголос. На прикладі реальних випадків булінгу в Дніпрі, Хмельницькому та Ізюмі, пояснюємо його природу за допомогою психолога.   

"ЗВАЛИЛОСЯ НАМ НА ГОЛОВУ"

За словами практичного дитячого психолога Олени Ратінської, існують певні соціальні прошарки дітей, які можуть автоматично потрапити до групи вигнанців.

Серед них – діти з неблагополучних сімей, ті, які внутрішньо або зовнішньо відрізняються від інших, не відповідають "моді", яку формують лідери класу, і особливо часто останнім часом – діти-переселенці.

Олена Ратінська, практичний дитячий психолог

"Рівень толерантності до дітей, які переїхали із Луганської та Донецької області, дуже низький. Їм одразу ж ставлять клеймо "сепаратист".

У школах немає уроків толерантності. І не в кожній сім'ї батьки прививають терпимість своїм дітям", – пояснює Олена.

Така історія трапилася з п'ятикласником Сергієм Івановим, який переїхав з родиною із прифронтової зони до Дніпра. Спочатку йому довелося змінити клас, а потім – і школу.

Колективне знущання над хлопцем розпочалося тоді, коли однокласник Сергія почав обзивати його та його вагітну матір нецензурними словами. Після відповіді "сам такий" учителька звинуватила у конфлікті Сергія.

Так як багаторазові звернення матері Сергія Вікторії Іванової до класної керівниці до дій не призвели, вона написала заяву до директора з проханням втрутитися у конфлікт.

"Після уроків на території школи учні обкидали мого сина камінням, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою", – йшлося у заяві.

Адміністрація відреагувала – перевела учня у паралельний клас, але вже нова класна керівниця представила хлопчика-переселенця класу такими словами: "Вже є один ось такий, а оце, ще звалилося нам на голову і його не пережити".

За даними Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, вчителька виставила дитині випробувальний термін і завела на Сергія спеціальний щоденник для запису зауважень, у якому діти могли писати скарги на хлопця.

Невдовзі однокласники Іванова склали і підписали петицію з вимогою вигнати Сергія зі школи і, "тицяючи нею хлопцю в обличчя, погрожували".

Зі слів заступника начальника управління освіти Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради Юрія Семчука, "і до цього випадку проблеми у школі №52 були практично за всіма напрямками".

Попередню директорку взяли на випробувальний термін, щоб вона усунула всі недоліки, але нічого не змінилося. Більше того, вона приховала те, що відбувалося.

Директорку звільнили з посади, а на її місце заступила завуч школи, яку також відсторонили.

"Ми зробили це не через ситуацію з Сергієм, а через те, що тотально у школі нічого не було змінено, а некомпетентність, непрофесійність, невиконання посадових обов’язків і функціоналу за всіма напрямкам призвели до тяжких наслідків", – каже Семчук.

Дізнавшись про те, що у школі будуть журналісти і телебачення, 11 вчителів взяли лікарняний. Серед них були і класний керівник, і колишній директор школи.

Наразі управлінням освіти вивчаються усі надані адміністрацією матеріали щодо конфліктної ситуації у закладі.

Інформацію передали відділу ювенальної превенції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Провадження направили до Генеральної прокуратури України.

Олена Ратінська пояснює, що у випадку, коли класний керівник, інші вчителі, завуч школи або директор ніяк не реагують на випадки булінгу, діти відчувають свою безкарність. Тому обирають собі жертву і починають на неї зганяти злість.

У випадку, коли вчителі ніяк не реагують на випадки булінгу, діти відчувають свою безкарність.
Фото monkeybusiness/Depositphotos

Часто батьки дитини, яка стала жертвою чують від інших: "То хай дає здачі!", розповідає Ратінська. Але навчити свою дитину бити інших – не найкращий варіант.

"Сьогодні школи люблять вмикати толерантність до різного роду поведінки дітей, але при цьому не вміють її контролювати, – пояснює психолог.

Якщо школа зі своєї сторони нічого не робить із агресором, то моя рекомендація батькам дитини, яка стала жертвою, переводити її у іншу школу, де будуть встановлені певні правила".

На її думку, саме ціннісні орієнтири вчителів формують ставлення дітей одне до одного. Якщо перший вчитель не підтримує дітей, принижує їх, створює конкуренцію між дітьми, вони це також швидко підхоплюють.

"ТОБІ ЦУКЕРОК НЕ БУДЕ, ТВОЯ МАМА НЕ ЗДАЛА ГРОШІ"

Ще один випадок булінгу трапився нещодавно у Хмельницькому. Тут п'ятикласника Артема Вітязя зацькували до нервового зриву.

"6 грудня, у День збройних сил України, голова батьківського комітету зайшла у клас привітати хлопців.

Всім подарувала цукерки, а до мого підійшла і сказала: "А тобі, Артем, цукерок сьогодні не дістанеться, тому що твоя мама не здала гроші у батьківський комітет", – розповідає мама Оксана Вітязь.

З того моменту над дитиною у класі почали знущатися. Оксана звернулася до директора зі скаргою, але ніяких заходів прийнято не було.

Тому вона запросила місцевих журналістів, які підготували про цей випадок сюжет

.

"Мене одразу викликали на батьківські збори після виходу ролика, почали кричати за те, що я не відвідую батьківські збори, не здаю ті суми, які вони від мене вимагають", – згадує Оксана.

Як пояснює мати хлопця, всі чотири роки гроші збиралися у різних сумах і ніколи не озвучувалося, на що вони витрачалися. Їх клали у конверт і віддавали класному керівнику.

"Тому я пішла на принцип і виступила проти", – каже вона.

Після грудневих канікул Оксана перевела сина в іншу школу і повела його до приватного психолога, який працює з Артемом до сьогодні. Він адаптувався до нового класу, у нього з'явилися друзі.

Разом з тим голова батьківського комітету звернулася до суду із позовом про захист честі, гідності та ділової репутації. Вона вважає, що мати хлопця і телеканал, який підготував сюжет про цей випадок, оббрехали її, і вимагає відшкодувати моральну шкоду – 100 тисяч гривень.

Перше судове засідання назначене на 28 березня – День народження Артема.

Саме ціннісні орієнтири вчителів формують ставлення дітей одне до одного.
Фото mandygodbehear/Depositphotos

ШКОЛА ЯК КАТАЛІЗАТОР СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН

Законодавство України захищає дітей від випадків булінгу. Так нещодавно батько дівчини, яку постійно бив її однокласник, подав позов на його матір.

Чоловік неодноразово звертався до матері хлопця з проханням вплинути на поведінку сина, але це не дало ніяких результатів.

Після чергового побиття позивачу разом з донькою довелося звернутися до лікаря та до поліції. 

За даними Ізюмського відділку поліції, з хлопцем провели профілактичну бесіду.

Суд притягнув матір хлопця до адміністративної відповідальності за невиконання обов'язків щодо виховання дітей та постановив відшкодувати моральну шкоду.

Батьки дівчини, яка стала жертвою булінгу, були змушені перевести доньку до іншої школи.

Як каже Олена Ратінська, у кожному класі є одна-дві дитини-агресори.

"Треба працювати над укріпленням "Я" дитини, тоді вона зможе захистити себе від агресії, бо часто діти не можуть відповісти.

Батьки мають вчити своїх дітей зупиняти агресора, базуючись на ціннісних орієнтаціях сім'ї", – розповідає Олена. 

На її думку, всі проблеми беруть початок із сім'ї. І це стосується як дітей-агресорів, так і жертв булінгу.

"Школа – це каталізатор сімейних відносин", – каже Олена.

Якщо дитину, наприклад, принижують вдома, вона виходить у соціум і проявляє свою слабкість, нерішучість. Однокласники беруть це до уваги і починають її зацьковувати, адже у булінгу сторона-агресор самостверджується за рахунок слабших.

Іноді батьки можуть принижувати свою дитину при інших дітях. Це може бути іронія, сарказм або просто жарт, але діти швидко підхоплюють таке і починають це повторювати.

Також негативний резонанс може викликати гіперопіка. Наприклад, причиною насмішок може стати ситуація, коли бабуся бігає з рейтузами за онуком.

Є і такі діти, які самі по собі накликають на себе агресію, але не через жертовну поведінку. Ці діти привертають до себе увагу тим, що можуть чіплятися до когось, пакостити. І для них негативна увага – це також увага.

"У кожному з цих випадків потрібно працювати над відносинами у родині. Як тільки змінюється сімейна система, батьки починають чути дитину, поважати її, прислуховуватися до її думки, змінюється і ситуація у школі", – пояснює психолог.

Яна Дирявська, УП

powered by lun.ua

Головне на сайті