Як це – керувати супутниками? Історія українця, що працює в NASA

Влітку виповниться два роки, як колишній журналіст з 20-річним стажем Андрій Васильєв (він же Дорж Бату) працює у NASA.

За цей час він близько 1000 разів скоригував траєкторії супутників і встиг написати книжку "Франческа. Повелителька траєкторій" – про будні управління аеронавтики та досліджень космічного простору США.

В інтерв'ю "УП.Життя" Андрій розповів, чому від управління супутниками залежить інтернет та мобільний зв'язок, чому він розраховує траєкторії космічних апаратів вручну і чи просто потрапити на роботу у NASA.

Фото зі сторінки Андрія у Facebook

– Андрію, вам уже доводилося казати знамениту фразу "Гюстон, у нас проблема?" (відома фраза з фільму "Аполлон-13". В основі стрічки – реальна аварія космічного корабля під час польоту до Місяця. Гюстон – центральний пункт управління NASA – УП)

– На щастя, ні. Хоча проблеми у нас були, але не такі критичні, як під час Аполло.

– Ви – оператор корекції траєкторій Центру управління аеронавтики та досліджень космічного простору США на військовій базі. Чим саме займаєтесь?

– На траєкторії всіх космічних апаратів, що обертаються на навколоземних орбітах, впливають різні чинники: земна гравітація, гравітація місяця, сонячний вітер, радіація, електромагнітні поля, інерція від останніх корекцій… Багато чинників.

У космосі немає спротиву. Остаточна інерція після останньої корекції зберігається, і помалу-помалу об'єкт рухається у непотрібному нам напрямку.

Тому раз на 10-15 діб потрібна корекція траєкторії та орієнтації. Супутник починає відхилятися від траєкторії і міняти орієнтацію. На цьому етапі втручаємося ми.

Фото надане Андрієм Васильєвим

Беремо телеметрію з двох точок, з'ясовуємо фактичне місце розташування супутника. Зіставляючи ці дві точки – А і В – вираховуємо фактичну траєкторію.

Коли співставляємо ці дані, вираховуємо похибку, і на основі похибок машина вираховує частоту та силу імпульсів двигунів, щоб повернути супутник у потрібну орієнтацію та траєкторію.

– Але ви з напарницею ще перераховуєте дані вручну…

– Звичайно. Всі критичні місії в NASA перераховують ручками. В нас є купа автоматики, є так званий "захист від дурня", але все одно основні розрахунки проводяться руками: живими фізиками, математиками, щоб точно бути впевненими, що робимо те, що треба.

Людина усвідомлює процес, а апарат – ні. Він просто повертає машину в потрібних параметрах.

Фото надане Андрієм Васильєвим

Тому найбільш критичні місії не віддають автоматиці. Все роблять люди.

Розрахунки мають бути дуже точними, тому проводимо їх на двох паралельних станціях. Вони мають збігтися. Якщо не збігаються, робимо другий раз, як ні – третій. Якщо і тоді не сходиться – передаємо дані в Гюстон. В моїй роботі такого ще не було.

– Коли супутники відхиляються зі своїх траєкторій, цим це шкодить людям?

Якщо телекомунікаційний супутник починає відхилятися від траєкторії, він рано чи пізно відхилиться і або зійде з траєкторії повністю і впаде на землю, або піде в зовсім іншому напрямку і втратить зв'язок з наземними станціями.

Якщо супутник втрачає зв'язок з наземними станціями, переривається і телекомунікаційний зв'язок: не працює телефон, не працює банкомат, не працює телевізор, нічого не працює.

Якщо ми не будемо коригувати супутники, ви не зможете зняти гроші, зателефонувати комусь, відкрити інтернет чи увімкнути телевізор.

Фото з Facebook Андрія Васильєва

– Напевно, це дуже нервова робота…

– Я б не сказав. Математика не може бути нервовою, це абсолютний спокій і цифри.

– Але у своїй книжці ви пишете, що бувають великі хвилювання.

– О та! Це все в голові. Ти керуєш багатотонним апаратом. Якщо починаєш задумуватись, скільки він коштує, скільки людей працювало над його створенням, а ти можеш його знищити – трошки ніяково.

Думаю, у кожній роботі є такі страхи. Моя праця легша, ніж будь-якого хірурга в операційній. У його руках – життя людини, в моїх – лише залізяка.

– Скільки коштують супутники?

– Чи це маленькі супутники CubeSat розміром з мобільний телефон, чи Іnmarsat вагою понад 6 тонн і розміром з триповерховий будинок – над ними працює велика команда людей. Це набагато дорожче за гроші.

Ціна варіюється від кількох десятків тисяч доларів до кількох десятків мільйонів доларів.

Фото надане Андрієм Васильєвим

– Як проходить ваш робочий день?

– О 7 ранку починається активна зміна, яка триває 4 години. Це критична зміна, пов'язана з великим психоемоційним навантаженням, тому вона така коротка.

Друга частина дня – рутина: обрахунки, звіти, документи, як і в будь-якій іншій державній конторі.

– Хоча у вас на базі не можна фотографувати через режимний об'єкт, ви вчите дітей запускати реальні супутники.

– Це держпрограми, які залучають школярів до вивчення математики, фізики і космосу. Потім ці діти стають студентами, беруть участь у студентських програмах. Це дуже великий плюс в резюме для працевлаштування як у NASA, так і у приватні компанії, які зараз дуже розвиваються.

Центр NASA у Гюстоні. Фото: viator.com

– Ви описуєте випадок, де школярі після навчання самостійно запускали супутник. NASA довіряє їм дуже коштовну техніку…

Так само, як коли я прийшов, мені довірили пульт. Ніяких симуляторів не існує. Якщо не будеш працювати з реальними інструментами, нічому не навчишся.

Це як у порожньому басейні тобі кажуть: "Напустимо воду, коли навчишся плавати".

Нещодавно на базу в Гюстоні набирали людей. І наш HR акцентував на тому, що стати керівником управління польотами дуже просто.

Ти можеш не мати стосунку до космосу, можеш не бути в минулому астронавтом. Просто мусиш бути або біологом, або мати освіту програміста чи бути математиком. Головне – бути хорошою людиною.

В NASA можна потрапити без будь-якого бекграунду.

NASA багато хто ідеалізує. Насправді це звичайна державна контора, в якій працюють люди, такі, як ми з вами. Не боги і не напівбоги.

Фото з Facebook Андрія Васильєва

– Але ж все одно мають бути якісь знання. Ви сходознавець і журналіст, але в NASA виконуєте математичні розрахунки.

– В мене був бекграунд. У 2013 році я шукав роботу, бо звільнився з "Голосу Америки". Це була довга і не романтична історія. Потрапив на виробництво, яке продукує деталі і вузли для космічних апаратів.

Прийшов на посаду лаборанта, яка не вимагала ніяких технічних знань. Це посада, де перекладаєш папірчики, заповнюєш форми і відносиш, куди треба. Почав з цього, але дедалі більше цікавився темою.

Мою допитливість задовольняли колеги. Вони побачили, що мені цікаво і почали вчити.

За три роки на колишній роботі я з лаборанта перейшов на інженерну посаду фінального інспектора.

– І ніяких папірців про спеціальну освіту у вас не вимагали?

– Ні. Потім ми переїхали в інший штат і я почав шукати нову роботу.

Відніс резюме в агенцію з працевлаштування людей в авіакосмічній галузі. Вони повністю викинули з резюме весь журналістський бекграунд і розписали, з якої посади я почав, що вмію, з якими програмами працюю і чого досяг на попередній роботі. Почали його розсилати. Так я знайшов цю роботу.

Коли я прийшов у NASA, одразу сказав HR-у, що не маю технічної освіти. Почув: "Нас абсолютно задовольняє ваш бекграунд".

Фото надане Андрієм Васильєвим

На цій посаді я уже досягнув своєї верхньої межі. Якщо хочу просуватись далі в галузі, потрібна серйозна освіта: коледж, університет.

Освіта не є обов'язковою вимогою для роботи в NASA, але це обов'язкова вимога, якщо хочеш зробити там кар'єру.

Якщо хочеш все життя працювати оператором – можеш не вчитися.

– Ви хочете просуватися далі?

– Ще не вирішив. Планую вчитися, але не завтра. Можливо, в майбутньому.

– Про що вам заборонено розповідати?

Про все по суті. У нас є прес-служба, яка відповідає за зовнішню інформацію. Заборонено говорити про деталі, про внутрішню кухню. Найголовніше – виступати, робити заяви від імені NASA, підписуватися працівником NASA публічно.

– Але при цьому ви видаєте книжку про будні в NASA…

– У мене на початку книжки написано "Імена деяких персонажів змінено. Збіг з реальними подіями випадковий".

Мені доводилося навмисно змінювати деякі параметри, навмисно викривлювати деякі процеси, щоб вони не нагадували справжні.

Фото надане Андрієм Васильєвим

Загальний зміст залишився, але спеціалісти будуть розуміти, що щось тут не так.

– Чому ви цікавитесь космосом?

Ми можемо зрозуміти, як працює наша Земля. NASA досліджує не тільки далекий космос. Вона досліджує клімат, зміни повітряних мас, їх рух, рух водних мас, як течуть річки і видозмінюються океани.

Це дозволяє зрозуміти, що відбувається на Землі. Якщо зрозуміємо це раніше – можемо уникнути дуже багатьох катастроф – кліматичних, екологічних в тому числі.

Поставити своє запитання Андрієві можна буде під час презентації його книги "Франческа. Повелителька траєкторій" 2 червня о 17:00 на Книжковому Арсеналі у зоні "кафе Європа".

Ірина Андрейців, УП

Титульне фото: Cookelma/Depositphotos