"Ти – загнаний у клітку звір": спогади захисниці "Азовсталі" Олени Мирончук про 5 місяців нескінченного полону

"Найважче було вранці. Ти прокидаєшся і усвідомлюєш, що все ще в полоні", – такими словами починає розповідь про звільнену з полону військовослужбовицю Олену Мирончук її донька Леся.

Олена Мирончук – одна із захисниць "Азовсталі", її військове звання – майстер-сержант. Вона пробула у російському полоні п'ять довгих місяців, і була звільнена у жовтні.

Як переповідає Леся розповідь мами, полонені жінки жили у камері, розрахованій на шестеро людей. Утім, їх було 28. Олена, згадуючи полон, розповіла:

"Ти розумієш, що не маєш жодного контролю над своїм життям. Жодного. Будь-якої миті з тобою можуть зробити все що захочуть і ти не зможеш себе захистити. Ти загнаний у клітку звір. Від оцього відчуття тотального безсилля починає калатати серце, бракує повітря, охоплює страшенна паніка. Хочеться вирватись звідти і бігти, бігти, бігти..."

Олена Мирончук з донькою Лесею. Фото з довоєнних часів

За словами військової, ближче до обіду ставало легше, а надвечір – "зовсім попускало". Ввечері жінки любили говорити про їжу і уявляти, як ідуть до супермаркету – кожна по черзі озвучувала список своїх покупок.

"А в переддень мого дня народження дівчата кажуть "Юріївна, так в тебе ж завтра день народження! Ану розкажи, чим ти будеш нас пригощати?" І я в подробицях описувала всі страви нашого уявного святкового столу...

Так, ми часто і багато думали про їжу. Нам дуже хотілось їсти. Коли нас звільнили з полону і ми почали їсти нормальну їжу, в мене від незвички ще деякий час боліла щелепа. Крепатура щелепи, уявляєш?" – говорила Олена доньці.

Вночі полонені українки засинали з надією, що наступного дня ситуація зміниться на краще, що "станеться диво".

За словами Лесі, мама досі пригадує і ділиться з нею все новими і новими подробицями з часів оборони "Азовсталі" та спогадами про пережите у полоні.

"Самі не розпитуємо, просто слухаємо...Зараз мама постійно в русі, постійно чимось зайнята. Часом скаржиться на біль у руках, ногах, у всьому тілі. Я кажу: "Мам, ну приляж, відпочинь". Щоразу чую у відповідь: "Не можу лежати. Мені тепер до болю ШКОДА часу на те, щоб просто лежати", – розповідає Леся.

Світлина з мирного часу. Усі фото: Леся Мирончук

Читайте також: У полоні витягли метал з руки іржавими пласкогубцями: що відомо про стан морпіха Діанова

Також дівчина розповіла "Українській правді. Життя", як на її маму вплинуло пережите у полоні.

Наразі Олена намагається надолужити втрачений час і радіє кожній хвилині життя на волі. "Почувається по-різному", додає Леся. Після місяців постійного стресу її мамі складно заснути, тому доводиться приймати сильні заспокійливі, які виписав лікар. Іноді скаржиться на біль у тілі.

"Часом є симптоми дереалізації – мама не може зрозуміти, де реальність, а де ні. Часом здається що все це їй сниться, а вона насправді досі в полоні", – говорить Леся.

Також Олена дуже болісно реагує на повітряні тривоги – у такі моменти її охоплює паніка. А після пережитого на "Азовсталі" мама Лесі боїться дивитися в небо, адже у Маріуполі з нього постійно летіли російські ракети.

"Нещодавно на прийомі у стоматолога був приступ паніки, бо вібрація медичного інструменту дуже нагадала вібрацію землі в бункері Азовсталі. Мама каже, там постійно вібрувала земля від обстрілів", – розповідає Леся.

Зазначимо, президент України Володимир Зеленський видав указ про нагородження майстер-сержанта Олену Мирончук орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Читайте також: Втратив руку, схуд на 30 кг: історія прикордонника з "Азовсталі", який вийшов з полону