Lera _ 13.10.2009 09:26

І я була щаслива коли це сталося,бо тоді він мене залишив в спокої.Ще потім писав смс-ки,вибачався,а я довго не могла його пробачити.Я схудла і змінилася за час з ним.Мама бачила,що зі мною щось не те,але я нічого не показувала,стидилася.І це вина нашого недолугого суспільства,де ніколи толком не вміли захищати жінок-ні закони,ні традиції!!Пройшло з того часу 3 роки,я вже відійшла,пережила все.Але можу сказати одне-жінки,ніколи не терпіть насильство і приниження над собою,у вас лише одне життя,не можна його так втрачати!Будьте сильні і не стидіться звернутися за допомогою!

Lera _ 13.10.2009 09:17

Ольга,одразу видно,що ви ще не все бачили на цьому світі)Я теж колись думала,що цього не може зі мною статися-я молода,незалежна і впевнена в собі дівчина.Але полюбила людину трохи не свого кола і нікого не слухала.Так,спочатку все було добре,але якогось дня, в пориві п"яних ревнощів,причому безпідставних(до колеги по роботі,одруженого і якого я бачила 3 рази на день-сфоткалися поряд на корпоративному пікніку) він мене вдарив.І це був не просто ляпас,а сильний удар в голову.Сказати,що я була в шоці-це нічого не сказати.Причому ми лише зустрічалися і до того випадку лише недавно почали говорити про можливе створення сім"ї. Після цього для мене ні про яку сім"ю не могло бути й мови!Він міг мене потрусити,вхопити за волосся,кричати,обзивати,погрожувати.І не тільки,коли ми були вдвох,а й на людях.Я ще й старалася,щоб це було менш помітно,втихомирювала його,бо це ж ганьба перед людьми.Розійтися було важко,майже півроку життя я на це потратила.

Enki _ 11.10.2009 19:56

Амрикосы недавно приняли какую-то там поправку к закону (конкретно не помню), которая отныне позволяет предоставлять убежище иностранкам - жертвам домашнего насилия. Так что, барышни, есть реальный шанс получить вид на жительство в США. Подумайте, пока вас тут не поубивали ваши благоверные, крышуемые ридной нэнькой.

Света _ 30.09.2009 16:48

Я во многом согласна с Оксаной.
Во первых: кто ни разу не был в этой ситуации - никогда не поймет.
Во-вторых: надо доказывать. Когда я пришла в больницу и мне сказали, что для того, что б это все зафиксировать мне надо обойти всех врачей (а это занимает несколько дней) я, конечно же, отказалась.
В-третьих: Пока придет участковый, мой муж уже будет спокойно сидеть перед телевизором, а его родители скажут, что ничего небыло.
Так можно перечислять до бесконечности...
Пока нам надо будет доказывать, что над нами издеваются, ничего не изменится.

Оксана _ 30.09.2009 15:46

Ще раз кажу - високі і пусті слова. До тих пір, поки жінка буде вимушена ДОКАЗУВАТИ те , що над нею знущаються, і не буде РЕАЛЬНО захищена, нічого не зміниться !!!
Я викликала міліцію, поки вони приїжджають його вже і слід простиг - докажи, що він взагалі був...
Коли в лікарні мене перший раз зашивали, ніхто не розслідував, чому, лікарям байдуже, мліції немає, коли другий раз - лікар сказав чоловіку - знаю я ці падіння, і знову нічого. На Київські телефони я вже дзвонила, мені сказали приїхати, поговорити. Так, я покину все і поїду хто-зна куди на консультацію... І що я буду вдома розказувати? Їздила про тебе розказувати? Мені там що, роботу, житло і охорону дадуть?
Має бути якийсь зовсім інший підхід, в якому жінка буде впевнена - вона при любих обставинах захищена. А прикладів у світі безліч. Але навіть якби закон був досконалий - в нас нічого діяти не буде.
І не будьте такі розумні, говорити може тільки той, хто це пережив, але насправді...

Ольга _ 30.09.2009 13:46

У насильстві ЗАВЖДИ винні обидва! Якщо одна зі сторін не дозволить, то інша наврядчи буде розпускати руки. А протидію можна знайти ЗАВЖДИ! Якщо, звістно, її шукати.
Усі наші біди від жалю до самих себе та через бездіяльність, а не через зовнішні обставини.

Я _ 30.09.2009 11:43

Женщины учитесь, осваивайте профессии и не рожайте в 16-18 лет от первого встречного! Тогда будет выбор!

Киев _ 30.09.2009 10:20

Уже 9 лет как я сбежала от такого "семейного счастья". Пять лет ужасов. Было и телесное насилие и психологическое. Надо мной просто издевались. При разводе мне намекали, что убьют. Но я ни единого раза не пожалела о своем решении развестись. Да, у нас не было детей, но это я их не хотела иметь в таком браке. И прикладывала все усилия к этому.
В данный момент у мои мечты и надежды сбываются. Но первый неудачный брак научил меня следующим вещам: женщина не должна зависеть от мужа в финансовом плане, нельзя позволять ограничивать твою свобод. Я работаю, зарабатываю не меньше своего мужа. В любой момент я могу пойти встретится со своими друзьями и мой муж будет сидеть с детьми, их кормить и укладывать спать. Такое же отношение и у меня к нему. Он тоже свободен и независим.

Николай _ 29.09.2009 14:00

Оксана, позвоните 8 800 500 33 50 - со стационарного или 386 с Киевстара или МТС - это бесплатные телефоны нашей организации, где наши сотрудники расскажут Вам все необходимые рекомендации, применять которые или нет - уже решать Вам. Без этих рекомендаций, которые помогли уже десяткам женщин, у Вас никогда не появится выбора и Вы будете думать, как и сотни других женщин, что Вы вынуждены терпеть. У Вас есть этот выбор - будьте уверены

Оксана _ 29.09.2009 13:34

Одні слова, куди піде жінка, з дітьми, де буде жити і де працювати. На жіночу зарплату вона навіть не нагодує сім'ю, не говорячи про те, щоб купити чи хоча б зняти квартиру і одягнути дітей. Як відправити дітей в садок, коли там черги на декілька років (садочки зайняли податкові, СУДИ іт.д.), в яку школу, коли в нас треба бути приписаним десь. А чоловік потім перестріне і відріже вуха...!!! Якщо не щось гірше. Такі пункти можна перераховувати дууууже багато!
Ти така розумна, бо не буда у цій шкірі !!! Я терплю, бо не маю виходу, в мене ніде немає ні прав, ні можливостей, ні сили захиститись.