Битви за "Останню столицю". Фото

Ворог був за рогом, зовсім близько. Та хлопці з Чоти пішої розвідки третьої залізної дивізії армії УНР про це не знали - як не знали й вояки з УГА, що вирушили в розвідку разом з ними. (Йшов 1919-ий рік, між Євгеном Петрушевичем і Симоном Петлюрою на короткий час запанував мир).

Наближення розвідників більшовики бачили - і підготувалися: вхід до розбомбленого будинку був закиданий мішками, за якими чатували солдати. З підвальних вікон стирчали дула гвинтівок, на горбку біля споруди чекав на свій час кулемет "Максим".

Вітер намагався зірвати з будинку та паркану поруч листівки: на них гігантський червоноармієць давив чоботом крихітного петлюрівця - "Будь бдительным!" І загриміли постріли, кулемети відпльовувались гільзами, а розвідники намагались поцілити у засідку гранатами.

Бій тривав з півгодини: бруківка вкрилась полеглими, більшовики відступали, і лише снайпер у вікні третього поверху продовжував відстрілюватися.

Попереду була ще одна битва - за ратушу.

Таким воістину героїчним чином - з кулеметами і бліндажами - Кам'янець-Подільський почав вітати Україну з ювілеєм незалежності.

В місті 19-21 серпня пройшов військово-історичний фестиваль "Остання столиця", присвячений кам'янецькій добі УНР. Нагадаємо, що в 1919-1920 роках подільське місто стало столицею Директорії, тут працювали уряд і міністерства, друкувалися гроші, приймалися іноземні делегації.

Відтворити події майже сторічної давності взялися реконструктори з усієї України: військово-історичні товариства Кам'янця-Подільського, "Проскурівський гарнізон" з Хмельницького, Львівське Товариство пошуку жертв війни "Пам'ять", київський клуб "Повстанець", реконструктори з Прилук, Жидачева, Кривого Рогу та Тернополя.

В сірих одностроях УГА були й чотири дівчини. Історично достовірно: в УГА й справді були дівчата-чотові.

Розподіл на "своїх-чужих" відбувався не з ідеологічних міркувань, звісно: реконструктори ставляться до такого як до театральної ролі. Хоча однострої у всіх - далеко не дешевий реквізит, а дбайливо відтворена форма тих часів. Особливо цікавим видавався кулеметний наряд з Києва: з "Максимом" воювала подружня пара.

"Остання столиця" - перший в Україні фестиваль, присвячений власне добі Директорії. Прецедент!

Ранком в суботу всі учасники дійства пройшли маршем від Старої фортеці до Вірменського ринку, щоб покласти квіти до меморіальної дошки на честь Симона Петлюри. Хоча фестиваль проводився за підтримки міської ради, квіти для Отамана хлопці принципово придбали за власні кошти.

Дошка встановлена на споруді колишнього міністерства військових справ (зараз тут швейна фабрика). Потім були показові вправи з муштри та дві півгодинні битви в Старому місті. В неділю ранком для учасників фестивалю з-поза Кам'янця була влаштована кількагодинна екскурсія Старим містом.

Ініціатор заходу Олександр "Гайдук" Заремба вважає родзинкою "Останньої столиці" бої власне на території міста: "Це був сміливий експеримент, але він вдався. Ми пишаємося також тим, що вдалося поєднати інтереси реконструкторів і глядачів фестивалю". (Як правило, подібні заходи відбуваються в полях чи лісах. Вуличні бої - кам'янецьке ноу-хау).

Як не дивно, та глядачі під час битви розділились: одна частина підтримувала унр-івців, інша ж відверто вболівала за "червоних". Олександра це не лякає: "Нехай не всі присутні розуміють історичний контекст, але дорослі і діти, можливо, задумаються, що не все у нашій історії було так просто".

Тоді, в 1919-ому, Україні не вдалося втримати суверенітет. Але без цих спроб ми б сьогодні не відзначали 20 річницю Незалежності.