Вирватися з міста. Казкова хатка, ставка Вермахту та костьоли Житомирщини

16097
27 травня 2016

Ліси, річки, гранітні кар’єри, монастирі, численні храми, палаци та багате історичне минуле роблять Житомирщину вельми привабливою для туристів.

Краєм можна скласти чимало маршрутів і цими вихідним "Українська Правда. Життя" пропонує вам помандрувати одним із них.

Шлях проляже до Бердичева, а звідти і до обласного центру.

ДЕНЬ ПЕРШИЙ

Якщо їхати з Києва власним транспортом, чи автостопом, то дорогою можна побачити чимало цікавого.

Неподалік від столиці, в селі Гурівщина знаходиться одна з найбільших в Україні кіностудій Victoria Films Studio, що займає 36 гектарів, має 10 павільйонів та кілька натурних майданчиків.

Палац при в’їзді до кіностудії у Гурівщині. Фото з srgktk.livejournal.com

Екскурсії там поки не проводять, проте можна подивитись на фантастичний палац при в’їзді.

Також можна заїхати в Коростишів. Там є парк, костел Різдва (1799 року) та мальовничі гранітні кар’єри.

Мальовничі гранітні кар’єри Коростишіва. Фото thetrip.com.ua

Та я би радив минути ці місця і заїхати до них на зворотньому шляху, якщо буде бажання та залишиться час. А натомість перед самим Житомиром взяти курс на Андрушівку.

Дорогою туди поціновувачі сакральної архітектури можуть заїхати у Іванків, де непримітний зовні храм Різдва Святої Богородиці (1793 року побудови), вражає своїм внутрішнім оздобленням: розкішним розписом та ліпниною. Кажуть, фрески авторства відомого маляра Йосифа Прагтля (1737 - 1799) збереглисьсь до наших часів майже у своєму первинному вигляді.

Інтер’єр храму в Іванкові. Фото з ukrainaincognita.com

Можна також заїхати у Стару Котельню. Там є бароковий костел Святого Антонія (1786 р.), який зовні має вигляд занедбаної руїни, а всередині цілком пристойний і діючий.

Костел Святого Антонія. Фото з yuhymuk.livejournal.com

Головна ж принада Андрушівки - оточений парком неоренесансний палац Бержинських-Терещенків (сер. XIX століття). Тепер у ньому школа, тож всередині від колишньої розкоші залишилось небагато: мармурові сходи та трохи ліпнини.

Палац Бержинських-Терещенків. Фото з m-a-d-m-a-x.livejournal.com

У сусідньому селі Гальчин є приватна астрономічна обсерваторія "Липневий ранок", яка входить у топ-сотню світового рейтингу відкривачів малих планет. Туди можна зайти на екскурсію.

Обсерваторія у Гальчині. Фото з elektraua.livejournal.com

Далі прямуємо до селища Червоне, де так-сяк зберігся ще один палац цукрових магнатів Терещенків.

Збудований 1851-го року на замовлення польського шляхтича Адольфа Гороховського палац у неоготичному стилі, нині у напівзруйнованому стані і належить Червонському жіночому монастирю. Подекуди вставили пластикові вікна, роблять примітивний ремонт. Та він досі, однак, має вражаючий вигляд.

Палац Терещенків у Червоному. Фото з m-a-d-m-a-x.livejournal.com

Поруч палацу чимало службових занедбаних будівель, трохи далі - діючий цукровий завод, а в ньому краєзнавчий музей на дві кімнати. Перша присвячена родині Терещенків, друга - історії заводу.

Палац Терещенків. На дальньому плані височіє труба цукрового заводу. Фото з m-a-d-m-a-x.livejournal.com

Із Червоного їдемо в Городківку до казкового вигляду 100-літнього костелу Святої Клари.  

Костел Святої Клари. Фото з m-a-d-m-a-x.livejournal.com

Зважте, що при такому виборі маршруту та об’єктів доведеться поїздити сільськими дорогами, тож якщо вас це лякає - їдьте одразу на Бердичів.

Це місто заснували ще на початку ХV-го століття. Свого часу його називали "Волинським Єрусалимом", адже за переписом 1860-го року, понад 90% населення (більше 50 тисяч осіб) були євреями. 1926-го - понад 55% (більше 30 тисяч), а 2001-го лише 1% (800 осіб).

Від того колишнього Бердичева залишилась невеличка єврейська громада, зарослий бур’яном та чагарниками величезний старовинний кіркут (єврейське кладовище) зі склепом одного з найбільш шанованих хасидських цадиків (праведників) Леві Іцхака, три синагоги та пам’ятний знак на місці єврейського гетто.

Кіркут у Бердичеві. Фото з technolirik.livejournal.com

Місто цікаве саме по собі. За часів Російської імперії воно входило до першої п’ятірки за кількістю населення. Там чимало старих будівель і загалом 92 пам’ятки архітектури, історії та монументального мистецтва.

Найвідомішою з них, безперечно, є Монастир Кармелітів Босих. Спочатку це був замок польського магната, воєводи і генерального старости київського краю Януша Тишкевича.

Той, будучи в полоні у татарів, дав обітницю після звільнення подарувати замок католицькому Ордену босих братів Пресвятої Діви Марії з гори Кармель під монастир.

Фортеця-монастир Кармелітів-Босих. Фото з m-a-d-m-a-x.livejournal.com

Будівництво монастиря в стінах замку тривало вісім років і закінчилось у 1642-гому. Головний храм монастиря - костел Святої Трійці зводили над нижнім костелом Непорочного Зачаття Діви Марії за проектом та під керівництвом коменданта Кам’янецької фортеці Яна де Віте і освятили 1754-го року.

Головний храм монастиря - костел Святої Трійці. Фото з m-a-d-m-a-x.livejournal.com

Монастир пережив чимало історичних перипетій, облоги, періоди розквіту та занепаду і наразі є однією з найцікавіших пам’яток Житомирщини.

У флігелі монастиря-фортеці розташовується Бердичівський історичний музей на 7 експозиційних залів.

Ще одним привабливим для туристів об’єктом у Бердичеві є костел Святої Варвари (1826 р.). Тут деякий час грав та навчався юний Фредерік Шопен.

Проте перед усім храм цікавий тим, що саме в ньому, у 1850-тому, році французький класик Оноре де Бальзак повінчався із польською графинею Евеліною Ганською.

Костел Святої Варвари. Фото з wikimedia.org

Їхній роман розпочався з листування.

Перший лист з підписом "Іноземка" Бальзак отримав 1832 року. На той час Евеліна була заміжня за шляхтичем Вацлавом Ганським (їхній маєток теж був на Житомирщині, у селі Верхівня, палац зберігся до наших днів).

У 1833-тьому вони вперше зустрілись. Їхнє листування тривало майже 10 років. Заможна графиня, що народила семеро дітей, з яких вижила лиш одна донька, овдовіла 1841 року. Проте з Бальзаком, який 1847-го року навіть приїхав в Україну, після низки романтичних і бюрократичних перипетій, вони побрались аж у 1950-тому.

У селі Верхівня палац Ганських зберігся до наших днів. Фото volyn.tabloyid.com

Потім переїхали в Париж, де через п’ять місяців після весілля 51-річний класик помер від хвороб, а на півтора року молодша двічі вдова, як говорять дослідники, мала ще любовні інтриги. Зрештою, варто почитати про цей роман окремо і в подробицях.

Навпроти костьолу встановлений пам’ятник письменнику.

Також у Бердичеві є пивоварня. Час від часу там проводять екскурсії з дегустацією. Якщо на них потрапити не вдасться, то є фірмовий магазин.

ДЕНЬ ДРУГИЙ

З Бердичева їдемо до Житомира.

Дорогою варто заїхати у Старий Солотвин, де на острові серед річки Кодянка причаївся казковий мисливський будиночок.

Мисливський будиночок у Старому Солотвині. Фото з zorge-richard.livejournal.com

Острів створений штучним шляхом у 1970-тому році, а хатку звели у 85-тому. Ще пізніше поклали місток. Будиночок призначався для рибалок і мисливців, проте нині зачинений і пустий. Та це не відбирає його мальовничості.

Ще у селі є дерев’яна церква кінця ХІХ ст.

Майже біля Житомира, у селі Гуйва зберігся цікавий об’єкт - одна з 16-ти в Європі і одна з трьох в Україні ставок вищих чинів Вермахту. А саме командний пункт рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера "Гегевальд".

Саме тут, на одній з великих нарад вищих чинів СС, він зачитав сумнозвісний план "Ост", який передбачав колонізацію східних територій. І навіть почав його втілювати навколо резиденції.

Один із наземних бункерів ставки знаходиться на території військової частини, а до іншого (праворуч від траси, якщо їхати з Бердичева) доступ вільний.

Один із бункерів ставки Гіммлера в Гуйві. Фото з ukrainaincognita.com

Наземний бункер представляє собою паралелепіпед із бетонних стін товщиною стін 3 м, які раніше були покриті також півметровим шаром гуми. Всередину доступу немає. Кажуть, місцеві там зберігають картоплю, а підземна частина залита бетоном.

Можливо не надто привабливе і занедбане місце, та чому б не "доторкнутись до історії", якщо однак по дорозі.

 Центральна площа Житомира. Фото sevsovet.com.ua

У самому Житомирі, який заснували на річці Тетерів ще наприкінці ІХ ст, чимало парків, храмів, музеїв, цікавої архітектури і пам’яток.

Тут є ботанічний сад, галерея, дамба на річці, красива водонапірна вежа, пожежна каланча та багато іншого. Тож можна просто гуляти містом, час від часу зупиняючись біля пам’яток та напитуючи у місцевих дорогу до нових.

Можна проїхатись у ретро-трамваї. Погуляти парком Гагаріна, в якому перейти через Тетерів пішохідним мостом, другим за вистою (43 м.) в Україні після "Стрімкої Лані" у Кам’янці Подільському.

Скеля "Голова Чацького" в Житомирі. Фото we.org.ua

Варто знайти скелю над річкою, яку величають "Голова Чацького", так як вона дійсно має обриси профілю голови освітнього діяча Речі Посполитої Тадеуша Чацького, вийти на Замкову гору і завітати до музею космонавтики імені Сергія Корольова, який народився в Житомирі. 3D-панораму музею космонавтики можна подивитися тут.

ЯК ДОЇХАТИ

На своєму авто увесь запропонований маршрут складе приблизно 450 км. Дістатися з Києва до Бердичіва чи Житомира легко можна знайшовши попутку на Blablacar за 70-80 грн.

Автобусом-маршруткою з Києва до Бердичева можна доїхати приблизно за 100 грн (залежно від рейсу). Вони курсують доволі часто.

Дешевше їхати залізницею, а саме електричками "Київ – Рівне" (847 Л, вирушає зі столиці о 7:47) чи "Київ – Шепетівка" (841 Д, виходить о 8:41). В дорозі трохи більше трьох годин. Коштує 40-60 грн, залежно від вагону і дня тижня. Якщо будете їхати тільки на один день у Бердичів, то рівненська електричка стартує звідти на Київ о 19:02.

Також залізницею можна дістатись з інших куточків України, якщо не до Бердичева, то до Козятина, з якого приїхати електричкою.

Маршрут Бердичів - Житомир на автобусі обійдеться приблизно у 25 грн. З Житомира у Київ автобусом - в межах 100 грн.

НА ЩО ПОТРІБНІ ГРОШІ

У Бердичеві, а особливо у Житомирі, чимало кафе, їдалень, ресторанів, тож буде з чого вибрати.

Та однак термос, яблука і бутерброди ще нікому в дорозі не заважали. Це ж не в гори підійматись.

За вхід до музею космонавтики заплатите 15 грн. За екскурсію - 60. Дітям вдвічі дешевше.

У Бердичеві чимало готелів. Переночувати, наприклад, у чотиризірковому "Дежа Вю" обійдеться у 383 грн за одномісний номер і 606 за двомісний.

Тризірковий "Пан готель", якщо вірити сайту, пропонує двомісні номери за цінами від 300 грн зі сніданком. Готель "Мірабелла" - від 250 грн за двомісний номер. "У свата" на околиці Бердичева - від 260 грн. Квартири подобово - від 200 грн.

У Житомирі вибір готелів і квартир подобово, звичайно ширший.

Якщо ночуватимете у наметі, то напевне найліпше буде знайти тихе непримітне місце у Старому Солотвині на березі річки.

Захар Колісніченко, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua